Ухвала суду № 64664526, 06.02.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/2326/16-к Головуючий у І інстанції Білокур В. І. Провадження № 11-кп/795/83/2017 Категорія - ч. 1 ст. 121 КК України Доповідач Оседач М. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОседача М. М.

суддів - Акуленко С.О., Баглая І.П.

при секретарі - Саповець Л.С.

З участю учасників судового провадження:

прокурора - Шимка Є.М.

потерпілого - ОСОБА_2

захисника - адвоката Денисенка С.В.

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016270210001196, за апеляційною скаргою захисника - адвоката Денисенка С.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 8 вересня 2016 року щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Прилуки Чернігівської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, який має двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 8 вересня 2016 року ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Зараховано ОСОБА_4 у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з дати його затримання із 17 червня 2016 року по дату ухвалення застосування іншого запобіжного заходу, тобто по 18 червня 2016 року включно, відповідно до ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 30 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь бюджету м. Прилуки в особі КЛПЗ "Прилуцька центральна міська лікарня", витрати, понесені даним закладом на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 у розмірі - 1755 грн. 48 коп.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Не погоджуючись з вироком суду адвокат Денисенко С.В. в поданій в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 апеляційній скарзі просить вирок суду змінити та призначити його підзахисному покарання із застосуванням ст. 69 КК України та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що призначене обвинуваченому покарання є занадто суворим через невідповідність тяжкості кримінального покарання та особі обвинуваченого і судом не мотивовано призначення саме такої міри покарання. Зазначає, що судом не враховано конкретні обставини кримінального правопорушення, зокрема, поведінку потерпілого, який спонукав ОСОБА_4 до конфлікту. Вважає безпідставним твердження суду про наявність у обвинуваченого захисної версії, оскільки останній у підготовчому судовому засіданні і під час судового розгляду повністю визнавав свою провину за висунутим обвинувачення, також судом не враховано, як пом'якшуючу вину обставину часткове відшкодування завданої шкоди потерпілому. Автор скарги стверджує, що досліджені у судовому засіданні дані щодо обвинуваченого характеризують його лише з позитивної сторони.

Суд першої інстанції встановив, що 15 червня 2016 року близько 23 години ОСОБА_4, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_5 разом зі співмешканцем ОСОБА_2, на ґрунті неприязних відносин, вчинив сварку з останнім, в ході якої умисно наніс один удар ножем в живіт ОСОБА_2, в результаті чого заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді поодинокого проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника - адвоката Денисенка С.В. на підтримання поданої апеляційної скарги, з урахуванням змін, а саме застосування лише ст.. 75 КК України, обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_2, які погодились з позицією захисника, думку прокурора щодо необхідності залишення вироку без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі та перевірених в судовому засіданні доказів і є обґрунтованим. Дані обставини та кваліфікація дій обвинуваченого не оспорюються, тому в цій частині вирок суду першої інстанції не переглядається.

У відповідності до ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання по ч.1 ст.121 КК України, суд першої інстанції, діючи у відповідності до положень ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, являється батьком двох малолітніх синів, які проживають із матір'ю, згідно ст.89 КК України вважається раніше не судимий, думку потерпілого щодо призначення обвинуваченому покарання у виді реального позбавлення волі, а також відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дотримуючись загальних засад призначення покарання, вірно призначив ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на визначений строк.

Разом з тим, в судовому засіданні апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що повністю примирився з потерпілим і претензій до нього не має, хоча останнім лише частково і відшкодовано завдана шкода та в них є домовленість про повне відшкодування такої шкоди в майбутньому і, зважаючи на це, наполягав на обранні обвинуваченому покарання, яке було б не пов'язане з ізоляцією від суспільства. До того ж, обвинувачений ОСОБА_4 в цьому ж засіданні щиро розкаявся в скоєному, усвідомлюючи свою вину у вчиненні протиправних дій.

Зважаючи на вище вказані обставини, встановлені в судовому засіданні апеляційного суду, колегія суддів приходить до наступних висновків.

У відповідності до статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. У кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

На думку колегії суддів, вищенаведені обставини, характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наслідки скоєного, часткове відшкодування обвинуваченим завданої шкоди потерпілому, його думку щодо необхідності призначення обвинуваченому міри покарання, не пов`язаної з реальним позбавленням волі, особу обвинуваченого - зокрема, його відношення до скоєного та те, що він примирився з потерпілим, беручи до уваги конкретні обставини скоєння кримінального правопорушення, а тому вказані обставини є такими, що свідчать про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства і дають підстави застосувати до нього ст. 75 КК України та звільнити від відбування покарання, призначеного судом першої інстанції покарання, з випробуванням та встановленням максимального іспитового строку, незважаючи на те, що ОСОБА_4 є особою, яка вже раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за злочини проти здоров'я особи.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Денисенка С.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.

Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 8 вересня 2016 року щодо ОСОБА_4 - змінити в частині призначеного покарання.

Вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.

Керуючись ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В решті вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 8 вересня 2016 року щодо ОСОБА_4 залишити без змін.

Згідно ч.4 ст.532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

М.М. Оседач С.О. Акуленко І.П. Баглай