Рішення № 6466353, 06.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.09                                                                                           Справа№ 15/222

Господарський суд Львівської області у складі:

Суддя Костів Т.С.

При секретарі Качур Ю.

          розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Г. Альфа», м. Стрий, Львівська область

до відповідача - 1: Львівської митниці, м. Львів,

до відповідача - 2: товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої компанії “Східно Український Енергетичний Союз”, м. Київ,

про стягнення 2768779,20 грн.

Представники:

від позивача: Бідула Г.Д. –представник

від відповідача - 1: Баритчак У.В. - представник

від відповідача - 2: не з’явився

Представникам сторін, які беруть учать у справі, роз’яснено їх права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено товариством з обмеженою відповідальністю «В.Г. Альфа», м. Стрий, Львівська область, до Львівської митниці, м. Львів, товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої компанії “Східно Український Енергетичний Союз”, м. Київ, про стягнення заборгованості в сумі 2768779,20 грн..

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.09.2009 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи на 01.10.2009 р.. Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.10.2009 р. відкладено розгляд справи на 15.10.2009 р..

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, заяві про уточнення позовних вимог. Ствердив, зокрема, що між позивачем та ТзОВ НОК “Східно Європейський Енергетичний Союз” був укладений договір №180708 від 18.07.2008 р. про зберігання великогабаритного вантажу. Однак, відповідач –2 вартість послуг не оплатив. 04.06.2009 р. між позивачем та Львівською митницею був укладений договір відповідального зберігання №128 на безоплатній основі, на підставі якого позивач зберігає частини електрогенераторної установки. Однак, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 р. №533 “Про запровадження плати за зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів”, відповідач –1 повинен був оплачувати послуги зі зберігання. Оплату відповідач –1 не здійснив, заходів до продажу майна не вжив, чим позбавив позивача права на оплату послуг зі зберігання. З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить позов задовольнити, стягнути з ТзОВ “Науково-виробнича компанія “Східно Європейський Енергетичний Союз” на користь ТзОВ “В.Г. Альфа” 2211000 грн. основного боргу, 141567,60 грн. інфляційних втрат, 54685,68 грн. трьох відсотків річних та 216025,92 грн. шляхом звернення стягнення на майно, яким є частина електрогенераторної установки, ввезеного на територію України ТзОВ Науково-виробнича компанія “Східно Європейський Енергетичний Союз”, що знаходиться на зберіганні на складі тимчасового зберігання відкритого типу ТзОВ “В.Г. Альфа” за адресою Львівська область, м. Стрий, вул. Промислова, 5, під митним контролем України; стягнути з Львівської митниці на користь ТзОВ “В.Г. Альфа” 145500 грн. компенсації витрат за зберігання та охорону майна, яким є частина електрогенераторної установки, ввезеного на територію України ТзОВ Науково-виробнича компанія “Східно Європейський Енергетичний Союз”, що знаходиться на зберіганні на складі тимчасового зберігання відкритого типу ТзОВ “В.Г. Альфа” за адресою Львівська область, м. Стрий, вул. Промислова, 5, під митним контролем України.

Відповідач –1 позов заперечив за безпідставністю. Просить у позові відмовити.

Відповідач –2 вимог ухвал суду не виконав, явки в судове засідання явки уповноваженого представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав, хоча був належно повідомлений про час та місце слухання справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач отримав дозвіл №20900 009В на право використання складського приміщення, резервуара, майданчика як складу тимчасового зберігання на право використання складу тимчасового зберігання по вул. Примсловій, 7 у м. Стрий.

18.07.2008 р. між позивачем (склад тимчасового зберігання) та ТзОВ НВК “Східно Європейський Енергетичний Союз” (замовник) був укладений договір №180708, за яким позивач зобов’язався виконувати комплекс робіт: збереження товарів замовника, декларування та митне оформлення вантажів замовника (п. 1.1.). Відповідно до п. п. 3.1., 3.3. договору, договірна вартість комплексу робіт визначається згідно фактично виконаних видів робіт, наданих послуг, за домовленістю сторін. Замовник перераховує авансові платежі помісячно при зберіганні вантажів терміном на місяць і більше, протягом п’яти днів після закінчення місячного терміну зберігання. За несвоєчасну оплату проведених робіт замовник сплачує пеню в розмірі 1% від суми платежу за кожен день прострочки, але не більше, ніж визначено законодавством (п. 5.4.). Відповідно до додатку до договору, за послуги зі зберігання вантажів питомою вартістю до 3200 Євро / кв. м. з розрахунку в день за кв.м. –25; вантажів питомою вартістю понад 3200 Євро / кв.м. додатково з розрахунку за день в % від вартості вантажу –0,03%. Доказів розірвання даного договору суду не надано. На його недійсність сторони в засіданнях не посилались, доказів цьому суду не надано.

Посилання відповідача –2 у листі №18ЛВ від 10.03.2009 р. на неукладеність зазначеного договору внаслідок його підписання не уповноваженою особою, не приймаються до уваги як такі, що суперечать законодавству. Згідно із ч. ч. 1 , 3 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. При цьому, у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Однак, зазначена обставина не була доведена суду у встановленому порядку належними доказами. Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Заявами на розміщення товарів й транспортних засобів на СТЗ, ТзОВ НВК “Східно Європейський Енергетичний Союз” зверталось до позивача за розміщенням та оформленням вантажу –частин електрогенераторної установки на складі тимчасового зберігання, які, відповідно до відмітки митниці, протягом липня –серпня 2008 р. взяті під митний контроль.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається позивачем, відповідач –2 частково виконував свої зобов’язання щодо оплати. Як вбачається з листа від 11.09.2009 р., станом на 04.06.2009 р. відповідач –2 проплатив 29.07.2008 р. 15000 грн.; 04.08.2008 р. –38200 грн., 26.08.2008 р. –19000 грн., 20.11.2008 р. –5000 грн.. Доказів проведення інших оплат за вказаним договором суду не надано. Зі вказаного листа вбачається, що з розрахунку вартості зберігання вантажу 7200 грн. за одну добу, заборгованість відповідача станом на 04.06.2009 р. становить 2211000 грн.. Доказів зворотного суду не надано.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України, ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами. Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. 549 ЦК України та умов договору, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення., що становить 216025,92 грн..

Згідно із п.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідним розрахунком, інфляційні втрати становлять 141567,60 грн., три відсотки річних - 54685,68 грн.. Усього на користь позивача підлягає стягненню з відповідача –2 2623279,20 грн..

Заявою про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути цю суму з відповідача – 2 шляхом звернення стягнення на майно, яким є частина електрогенераторної установки, ввезеного на територію України ТзОВ Науково-виробнича компанія “Східно Європейський Енергетичний Союз”, що знаходиться на зберіганні на складі тимчасового зберігання відкритого типу ТзОВ “В.Г. Альфа” за адресою Львівська область, м. Стрий, вул. Промислова, 5, під митним контролем України. Однак, належних доказів наявності у позивача складу саме по вул. Промислова, 5 у м. Стрий суду не надано.

Згідно із п. 4.2. договору від 18.07.2008 р. №180708, видача вантажу замовнику здійснюється після надходження оплати послуг та коштів для компенсації витрат по оплаті нарахувань митниці на рахунок позивача. Зазначене, за твердженням позивача, є притриманням. Згідно із ч. 1 ст. 594 ЦК України, кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов’язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов’язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 1 ст. 596 ЦК України, до кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї. У відповідності до ст. 597 ЦК України, вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до ст. 591 ЦК України.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2009 р. між позивачем (зберігач) та відповідачем –1 (поклажодавець) був укладений договір відповідального зберігання №128, згідно із п. 1.1. якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього договору вантаж, що передається згідно акту прийому –передачі. Як вбачається з акту від 04.06.2009 р. прийому-передачі товарів (предметів) на відповідальне зберігання, позивач отримав на відповідальне зберігання електрогенераторну установку (акт прийому-передачі вантажу від 04.06.2009 р.) вартістю 35974800 грн., вагою 176050 кг.

Відповідно до п. 1.2. договору, відповідальне зберігання є безоплатним. Поклажодавець не зобов’язується відшкодовувати зберігачеві витрати, понесені ним у зв’язку із зберіганням майна. Зазначеним спростовується посилання позивача на належність йому оплати з відповідача –1, оскільки згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами., і таким договором передбачена його умова –безоплатність.

З відмвіток на заявах на розміщення товарів й транспортних засобів на СТЗ вбачається перебування елементів лектрогенраторної установки під митним контролем. Доказів дозволу на їх вільний обіг суду не надано. Згідно із ст. 43 МК України, товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Ст. ст. 63, 109 МК України передбачають вичерпний перелік дій, які можуть проводитись з товарами, які перебувають під митним контролем. Згідно із ч. 3 ст. 63 МК України, користування та розпорядження товарами і транспортними засобами, митне оформлення яких не закінчено, забороняються, крім випадків, передбачених МК України та іншими законами України.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, відповідач у встановленому порядку не довів наявність передбачених законом підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання.

Враховуючи наведене, позов підлягає задоволенню частково, судові витрати підлягають покладенню на відповідача –2 пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення частково.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “Східно Європейський Енергетичний Союз” (03110, м.Київ, вул.Солом'янська, 5, код ЄДРПОУ 31861323) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “В.Г. Альфа” (82400, Львівська область, м.Стрий, вул.Промислова, 6, код ЄДРПОУ 22414624) 2 211 000, 00 грн. основного боргу, 141 567, 60 грн. інфляційних втрат, 54 685, 68 грн. трьох відсотків річних, 216 025, 92 грн., 25 500, 00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині решти вимог у позові відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя