Рішення № 64663160, 01.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/270/17

Головуючий у першій інстанції Вергопуло А.К.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

з участю секретаря судового засідання - Ліснік В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, Державної реєстраційної служби України про звернення стягнення на предмет іпотеки, зобов'язання вчинити певні дії, припинення права власності, припинення права користування житловим приміщенням та виселення, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Котовського районного суду Одеської області від 07.02.2014 року,

встановила:

08.11.2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з зазначеним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_2 24.04.2008 року було укладено договір про надання споживчого кредиту №11338539000, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у сумі 27000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення до 24.04.2029 року, а відповідач зобов'язався у встановлені кредитним договором строки повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. В забезпечення виконання зобов'язань за даним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 24.04.2008 року було укладено іпотечний договір №б/н, предметом якого є однокімнатна квартира, загальною площею 40,1 кв.м., житловою площею 25,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання та не дотримується терміну повернення наданого йому кредиту.

Враховуючи вищенаведене, ПАТ КБ «Дельта Банк» просило в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 37347,49 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 298518,49 грн. за договором про надання споживчого кредиту № 11338539000 від 24.04.2008 року, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю вказаного предмету іпотеки у власність та визнання на нього права власності за іпотекодержателем ПАТ «Дельта банк», зобов'язати Державну реєстраційну службу України здійснити державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру, припинити право власності іпотекодавця ОСОБА_2, в тому числі право володіння, користування та розпорядження цією квартирою, припинити право користування житловим приміщенням усіх мешканців, які проживають та зареєстровані за зазначеною адресою.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 07.02.2014 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково. В рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 37347,49 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 298518,49 грн., за Договором про надання споживчого кредиту №11338539000 від 24.04.2008 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру загальною площею 40,1 кв.м., житловою площею 25,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, шляхом передачі вказаного предмету іпотеки у власність та визнання на нього права власності за ПАТ «Дельта Банк» на підставі Договору іпотеки № б/н від 24.04.2008 року, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 У задоволені інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк».

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів отримання ОСОБА_2 грошових коштів за спірним кредитним договором, доказів, які б підтверджували відступлення права вимоги за договором кредиту АКІБ «УкрСиббанк» ПАТ «Дельта Банк» та належних доказів наявності повноважень представника позивача. Також ОСОБА_3 вказує, що всупереч вимогам законодавства ОСОБА_2 не був письмово повідомлений про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.

Справа неодноразово розглядалась судами апеляційної та касаційної інстанцій та рішенням апеляційного суду Одеської області від 26.10.2015 року рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 07.02.2014 року у частині задоволення позовних вимог скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.10.2016 року рішення апеляційного суду Одеської області від 26.10.2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи рішення апеляційного суду Одеської області від 26.10.2015 року, суд касаційної інстанції виходив з того, що висновки апеляційного суду щодо неможливості задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки без направлення досудової вимоги є хибними та апеляційний суд не перевірив рішення суду першої інстанції щодо правильного застосування ст. 39 Закону України «Про іпотеку», оскільки районний суд ухвалив рішення, зокрема, про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки, при цьому суд не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», що суперечить вимогам статей 39 та 43 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч.4 ст. 338 ЦПК України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Рішення в частині відмову у задоволенні позову не оскаржене, а тому не підлягає в цій частині перевірці.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін впливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення районного суду не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що позичальником порушені умови виконання кредитного договору, що призвело до заборгованості, а тому позивач має право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права власності.

Проте з таким висновком суду повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

Так, судами встановлено, що 24.04.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір, відповідно до якого останньому наданий кредит у розмірі 27 000 доларів США строком до 24.04.2029 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 24.04.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір, відповідно до якого останній передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_3.

Позичальник порушив умови виконання зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 37 347,49 доларів СІІІА, що еквівалентно 298 518,49 грн.

08.12.2011 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, у тому числі і за кредитним договором від 24.04.2008 року, укладеним з ОСОБА_2

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Положеннями ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Суд першої інстанції ухвалив рішення, зокрема, про звернення, зокрема, про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки.

При цьому суд не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», що суперечить вимогам статей 39 та 43 Закону України «Про іпотеку».

У розумінні норми ст. 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 08.06.2016 року у справі № 6-1239цс16.

При розгляді справи суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст. ст. 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Отже, аналізуючи положення ст. ст. 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», 328, 335, 376, 392 ЦК України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»).

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 року у справі № 6-1219цс16.

Як встановлено в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач не намагався реалізувати своє права оформлення права власності у позасудовому порядку, шляхом реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, крім того не вказав підстав визнання права власності передбачених ст. ст. 335 та 376 ЦК України.

Колегія суддів розглядає справу на підставі доказів, наданих сторонами, при цьому сприяла у з'ясуванні обставин по справі.

Таким чином, ухвалюючи оскаржуване рішення судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, не повно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи, що привело до неправильного вирішення спору, тому рішення районного суду на підставі п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, в частині задоволення позову підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Рішення Котовського районного суду Одеської області від 07.02.2014 рокув частині задоволення позову - скасувати і ухвалити нове.

У задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 122,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

О.С.Комлева