Рішення № 64661874, 10.02.2017, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/990/16-ц

Номер провадження 2/489/63/17

РІШЕННЯ

Іменем України

10 лютого 2017 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Недавній А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до Автогаражного кооперативу "Граніт" (далі-відповідач), третя особа - ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та зобов'язання поновити трудову книжку,

встановив

У січні 2016 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона з 20.04.2010 працювала у відповідача на посаді бухгалтера. Проте її було звільнено у зв'язку з втратою довіри. Таке звільнення позивач вважає незаконним через те, що їй не пояснили з яких причин до неї було втрачено довіру, не повернуто трудову книжку до теперішнього часу.

23.09.2016 до суду від представника відповідача надійшли пояснення.

В судовому засіданні позивач та її представник вимоги підтримали, просили задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.

Третя особа - ОСОБА_2 позов не визнав.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до наказу №2 від 20.04.2010 позивач була призначена на посаду бухгалтера у АГК "Граніт". Наказ підписано головою правління ОСОБА_3

Згідно з наказом №13 від 15.09.2015 позивача звільнено з посади у зв'язку з втратою довіри.

Згідно з протоколом засідання правління АГК "Граніт" від 04.09.2015 позивач видала заробітну плату електрику при необхідності невідкладної оплати за електроенергію, податків та зборів тощо. Всі члени правління осудили вчинок позивача. Правління АГК "Граніт" за систематичну непокору правлінню, порушення фінансової дисципліни висловило позивачеві свою недовіру з наступним звільненням. Протокол підписано членами правління.

Відповідно до повістки дня засідання правління АГК "Граніт" від 15.09.2015 встановлено, що у позивача немає заяви про прийняття на роботу та трудової книжки. В управління виникло питання: на якій підставі позивач взагалі працює на посаді бухгалтера. Працюючи на посаді бухгалтера, позивач неодноразово отримувала зауваження від правління за порушення трудової і фінансової дисципліни, а саме - гроші вона зберігає дома, гроші замість бухгалтера приймають охоронці і зберігають у себе, що спричинило те, що охоронці самостійно брали гроші на заробітну плату з членських внесків без погодження з правлінням. Зазначено, що від підпису після ознайомлення з дійсним протоколом ОСОБА_1 відмовилась, що засвідчено підписами членів правління.

Відповідно до акту від 15.09.2015 позивач відмовилась ставити свій підпис на наказі про звільнення, що вона ознайомлена з цим наказом, тобто ознайомитись з наказом позивач відмовилась. Акт підписано членами правління.

Відповідно до пояснень ОСОБА_2 позивач була допущена до виконання своїх обов'язків на підставі письмового розпорядження попереднього голови кооперативу ОСОБА_3 Підтвердити або спростувати факт того, що вона здавала йому свою трудову книжку не вбачається можливим. На усний запит правління кооперативу позивач повідомила, що її трудова книжка знаходиться у неї дома і що їй як пенсіонеру записи у трудовій книжці не потрібні. На даний момент надання трудової книжки не можливо за її відсутності.

Згідно з доповідною від 05.09.2015 зазначено, що позивач практично не з'являється на роботу на протязі серпня місяця. Доповідну складено ОСОБА_4

Згідно з п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України).

Отже, безпосередній процес обслуговування грошових або товарних цінностей є обов'язковим. Таким чином, ключовим моментом у визначенні, чи відноситься працівник до осіб, які можуть бути звільнені на підставі втрати довір'я до них, є поняття безпосереднього обслуговування грошових, товарних або культурних цінностей.

Згідно з ст. 9 ст. 43 КЗпПУ якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КзпП України потрібна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл і т. ін.); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір'я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов'язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довір'я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). (відповідно до правового висновку Верховного Суду України у ц/ с №6-100цс16).

Як роз'яснено в абзаці другому пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. ін.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я.

Крім того, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП, може бути здійснено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник відповідно до частини першої статті 43 КЗпП.

Тобто, за змістом цих норм суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з'ясувати, чи містить рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору правове обґрунтування такої відмови, і не має права давати оцінку обґрунтованості самого рішення. І лише у разі відсутності в рішенні обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і таке звільнення суд визнає законним у разі дотримання інших установлених законодавством вимог для звільнення.

Власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди профспілкового комітету лише у разі, якщо в рішенні цього виборного органу взагалі немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, а не за неправильного її обґрунтування.

До такого висновку прийшов Верховний суд України в своїй постанові від 24.09.2014 у ц/с №6-104цс14.

Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутнє рішення виборного органу первинної профспілкової організації або профспілкового представника.

В судовому засіданні встановлено, що позивач не є членом жодної профспілкової організації. За таких обставин, для звільнення працівника за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України в такому кооперативі згода виборного органу не потрібна.

З пояснень сторін слідує, що в Автогаражному кооперативі "Граніт" відсутня особа, яка б виконувала трудові обов'язки касира. В судовому засіданні позивач пояснив, що оскільки така посада в кооперативі відсутня, неодноразово внески членів кооперативу передавалися охоронцям, що підтверджено останніми.

Як вбачається з посадової інструкції бухгалтера-касира, затвердженої правлінням Автогаражного кооперативу "Граніт" від 20.12.2012 бухгалтер-касир веде фінансові, матеріальні та господарські розрахунки і звіти, баланси; здійснює операції по прийому, обліку, видачі та зберіганні грошових коштів з обов'язковим дотриманням правил, які забезпечують їх зберігання.

З цією інструкцією позивач ознайомлений про що свідчить його підпис з зазначенням дати 20.12.2012.

З цього слідує, що прямий обов'язок позивача у відповідності до положень інструкції - належний контроль за грошовими коштами кооперативу. Відсутність в кооперативі касира не дає підстав бухгалтеру для передачі повноважень по отриманню членських внесків іншим особам (як в даному випадку - охоронцям). В іншому випадку, бухгалтер повинен був би звернутися до голови правління з таким питанням і вимагати, припустимо, покладення такого обов'язку на конкретних осіб кооперативу наказом тощо. Цього зроблено позивачем не було.

Суд приходить до висновку, що такі дії є порушенням посадової інструкції, фінансової дисципліни та могли слугувати для відповідача підставою для втрати довіри.

Тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог позивача про поновлення йому трудової книжки, то суд зазначає таке.

Відповідач зобов'язаний був при прийнятті позивача на роботу вимагати в останнього пред'явлення трудової книжки. У випадку його відмови в наданні трудової книжки, така особа повинна була бути звільненою. Враховуючи той факт, що позивач працювала у відповідача з 20.04.2010, вважається що її трудова книжка весь цей час мала знаходиться в кооперативі.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів.

Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України. Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.078.1993 №58, Особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки. (п. 5.1). Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень). Якщо трудова книжка (вкладиш до неї) стала непридатною (обгоріла, розірвана, забруднена і т. інш.), то власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи видає працівнику дублікат трудової книжки (вкладиш до неї) (п. 5.5)

За таких обставин, відповідач зобов'язаний був видати позивачу при звільненні його трудову книжку. У випадках її знищення чи відсутності, голова правління у відповідності до положень вище вказаної інструкції зобов'язаний видати її дублікат.

В такому випадку, вимоги позивача про поновлення його трудової книжки є такими, що відповідають вимогам закону.

Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Як вбачається з матеріалів справи, і стороною позивача і стороною відповідача понесено витрати на правову допомогу, враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, суд приходить до висновку, що витрати на правову допомогу в даному випадку можуть бути зараховані і стягненню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212-214 ЦПК України, суд

вирішив

Позов ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу "Граніт" про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та зобов'язання поновити трудову книжку - задовольнити частково.

В задоволенні вимог про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.

Зобов'язати Автогаражний кооператив "Граніт" відновити трудову книжку ОСОБА_1.

Стягнути з Автогаражного кооперативу "Граніт" на користь держави судовий збір в сумі 551,2 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі оскарження особою, яка не була присутня під час проголошення рішення - з моменту отримання копії рішення.

Суддя В. В. Кокорєв