Рішення № 64661859, 07.02.2017, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/5127/16-ц

Номер провадження 2/489/322/17

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

07 лютого 2017 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі НедавнійА. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до ОСОБА_2 (далі-відповідач 1), ОСОБА_3 (далі-відповідач 2), третя особа - Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, Житлово-комунальне підприємство Миколаївської міської ради "Південь" про вселення в квартиру та зобов'язання не чинити перешкод в користуванні житлом,

встановив

В жовтні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 18.08.2004 позивач проживав однією сім'єю з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1. Вказана квартира належить до комунальної власності. Зазначає, що після поховання чоловіка ОСОБА_4, позивач повернувся до вказаної квартири, проте не зміг увійти, оскільки відповідачем були змінені вхідні замки. Вказує, що відповідач перешкоджає позивачу користуватись житлом та майном, що є в квартирі.

Позивач просив суд визнати за ним право користування спірної квартирою та вселити його в цю квартиру; зобов'язати відповідача та всіх проживаючих разом з ним осіб не чинити перешкоди в користуванні спірною квартирою.Ухвалою суду від 11.01.2017 до участі у справі в якості співвідповідача залучено повнолітнього ОСОБА_3.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити. Проти заочного розгляду не заперечували.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Ухвалою суду вирішено проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши докази у справі, суд встановив так обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до рішення виконкому Ленінської районної ради народних депутатів від 21.03.1986 №102 квартира АДРЕСА_1 закріплено за ОСОБА_4

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1.

Згідно з рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18.10.2013 встановлено факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 з травня 2004 до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до Акту підтвердження на предмет фактичного проживання від 16.12.2012 позивач фактично проживав з ОСОБА_4

Згідно з довідкою №3729 від 02.09.2013 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована колишня дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_2 та його син ОСОБА_3

Позивач просив суд усунути перешкоди у користуванні квартирою та вселити його до квартири, оскільки вказує що на теперішній час відповідач (колишня дружина ОСОБА_4) не впускає позивача до квартири та змінила всі замки.

Відповідно до ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 12 квітня 1985 р. N 2 ( v0002700-85 ) (зі змінами, внесеними постановами Пленуму від 10 березня 1989 р. N 2 та від 25 грудня 1992 р. N 13 ( v0013700-92 ) "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" роз'яснив, що, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з'ясувати, чи додержано встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи прописані вони в даному жилому приміщенні, чи було воно постійним місцем їх проживання і протягом якого саме часу, чи вели вони з наймачем спільне господарство, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що з ним проживають, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Однак відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Відповідно до змісту ст. 65 ЖК наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно з правовою позицією Верховного суду України (ц/с №6-60цс12) у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (ч. ч. 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вселився до спірного приміщення як член сім'ї ОСОБА_4 Протягом тривалого часу (з травня 2004 до ІНФОРМАЦІЯ_1) вони разом проживали в спірній квартирі та вели спільне господарство, що преюдиціально встановлено рішенням суду.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в іншому місці, але враховуючи позицію Верховного суду України наведену вище це не є безумовною підставою для відмови в позові.

Крім того, проживання позивача разом з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 протягом тривалого часу (понад 7 років) підтверджує факт надання відповідачем згоди на таке вселення позивача, навіть враховуючи факт відсутності такої згоди оформленої у письмовому вигляді.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач як член сім'ї наймача ОСОБА_4 набув право користування спірною квартирою.

Позивачем доведено, що відповідачі створюють перешкоди у користуванні квартирою, тому суд вважає, що вимоги про вселення та зобов'язання відповідачів не чинити перешкод позивачу у користуванні квартирою обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

вирішив

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, Житлово-комунальне підприємство Миколаївської міської ради "Південь" про вселення в квартиру та зобов'язання не чинити перешкод в користуванні житлом - задовольнити.

Вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі по 275,6 грн. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги апеляційному суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Кокорєв