Рішення № 64661737, 02.02.2017, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/991/16-ц

Провадження № 2/487/69/17

РІШЕННЯ

Іменем України

02.02.2017 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі

головуючого судді Разумовської О. Г.,

при секретарі Кожині В.О.,

за участю:

представника позивача Филиппової Т.М.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2016 року ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1405/1207/45-006 від 28.12.2007 року на загальну суму 760535,23 грн. Відповідач ОСОБА_2 в порушення умов кредитного договору та чинного законодавства не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості, яку відповідач в добровільному порядку не сплачує, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 760535,23 грн. та судові витрати. В подальшому позивач позовні вимоги уточнив, просив стягнути з відповідача заборгованість 34123,86 доларів США та витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні позовні підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що відповідачу надавались кредитні кошти у доларах в порушення вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не надано доказів того, що на час укладання кредитного договору, банк мав генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій та не доведено розмір заборгованості. Також позивачем не надано належних доказів в обґрунтування позовних вимог, а тому просили в задоволенні позову відмовити. Крім того, відповідач в судовому засіданні пояснила, що вона підписувала договір з банком 28.12.2007 р., саме перед святами, та знаходилася у стані алкогольного сп'яніння, а тому підписала той договір, який був наданий банком, але вважала, що позичає у банка не долари, а гривню. Також вона не пом'ятає, чи отримувала гроші.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», 15.06.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. Відповідно до укладених договорів відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 1405/1207/45-006 від 28.12.2007 року, який було укладено між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк». Так, відповідно до умов зазначеного договору банк зобов'язується надати відповідачу кредити у сумі 40000,00 доларів США на строк по 28.12.2022 року включно на умовах передбачених цим договором, що підтверджується копією договору, що міститься у матеріалах справі, а відповідач зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та додатком №1 до нього - графіком погашення кредиту.

Зазначені вище обставини вказують на те, що на час укладення спірного кредитного договору сторонами договору досягнуто згоди щодо валюти виконання грошового зобов'язання, яка відповідно до ст.533 та ст.1054 ЦК України є істотною умовою кредитного договору.

За твердженнями банку, умови повернення кредиту позичальником порушені.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог та розрахунку позивача, станом на 11.02.2016року відповідач ОСОБА_2 має заборгованість, яка становить 34123,86 доларів США, з яких заборгованість по кредиту 29698,18 доларів США, заборгованість відсоткам 4425,68 доларів США. Тобто, відповідач ОСОБА_2 в порушення умов кредитного договору та діючого законодавства не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості, яку відповідач в добровільному порядку не сплачує, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 34123,86 доларів США, що складається з наступного: 29698,18 доларів США - заборгованість за кредитом; 4425,68 доларів США - заборгованість по відсоткам та судові витрати.

Відповідно до вимог статей 525, 526, 554, 625, 1054 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а також боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. За кредитним договором, забезпеченим порукою, позичальник зобов'язується повернути банку кредит та сплатити проценти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а у разі невиконання цих зобов'язань вони полягають і на поручителя, при цьому неможливість виконання грошових зобов'язань не звільняє боржників від відповідальності.

Відповідно до ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Право на здійснення операцій в іноземній валюті, в тому числі і надання кредитів в іноземній валюті, передбачено ст.533 ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Постановою НБУ №200 від 30.05.2007року Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів НБУ, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність банків.

Як свідчать матеріали справи, на час укладення кредитного договору банк мав необхідний обсяг повноважень (банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовий Дозвіл на право здійснювати операції з валютними цінностями) для здійснення кредитування в іноземній валюті, використання якої при здійсненні кредитних операцій (в кредитних зобов'язаннях) було передбачено чинним на час укладення даного договору законодавством.

Сторони кредитного договору досягли згоди щодо валюти виконання грошового зобов'язання та виразили її в доларах США, та дана домовленість сторін, відповідно до ст.533,ст.1054 ЦК України, є істотною умовою кредитного договору.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, яка була висловлена за результатами розгляду справи №6-190цс15: «Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 3акону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст.192 ЦК України).

Відповідно до ст.533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993року №15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 ст.5 цього Декрету.

16 жовтня 2011 року вступив у силу ЗУ від 22.09.2011р. №3795-V1 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", згідно з яким частину першу статті 11 3акону України «Про захист прав споживачів» було доповнено абзацом третім, відповідно до якого надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Кредитний договір укладено сторонами 22.04.2008року. На час укладення цього кредитного договору ЗУ "Про захист прав споживачів" не передбачав заборони на надання споживчих кредитів в іноземній валюті.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України у справі 6-145цс14, яка є обов'язковою для застосування судами України: Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Позичальник, при належній завбачливості, міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, враховуючи і можливість отримання кредиту в національній валюті. Відповідач добровільно погодилась на укладення спірного правочину, а отже, не вважала їх несправедливими. Крім того, відповідач ОСОБА_2 не надала суду доказів того, що вона не отримувала гроші у банку у вигляді доларів США, а отримувала замість них гривню. Також, вона не довела того, що при укладенні кредитного договору мова йшла саме про гривню, а не долари США.

Отже, встановлені фактичні обставини свідчать про порушення договірних прав позивача, а тому на їх захист з відповідача підлягають стягненню неповернені кредитні суми, заборговані відсотки.

На підставі ст.88 ЦПК України позивачу, на користь якого ухвалюється рішення, суд присуджує з відповідача понесені і документально підтверджені судові витрати

Керуючись ст.ст.212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість 34123,86 доларів США, що еквівалентно 921295,96 грн. яка складається: заборгованість за кредитом 29698,18 доларів США, що еквівалентно 801808,86 грн., заборгованість по відсотках 4425,68 доларів США, що еквівалентно 119487,10 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 11408,03 грн.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з моменту проголошення.

Суддя О.Г. Разумовська