Постанова № 64659353, 04.08.2011, Чернігівський окружний адміністративний суд

04.08.2011 Справа № 2а/2570/3762/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2011 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді – Бородавкіної С.В.

при секретарі – Андрушко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Максимус" до Державної податкової адміністрації у Чернігівській області про визнання рішення неправомірним,-

В С Т А Н О В И В :

13.07.2011 року позивач звернувся з позовом до Державної податкової адміністрації у Чернігівській області і просить визнати неправомірним рішення ДПА в Чернігівській області, що оформлено наказом від 28.03.2011 р. №123 про проведення фактичної перевірки Приватного підприємства "Максимус". Свої позовні вимоги мотивує тим, що наказом ДПА в Чернігівській області від 28.03.2011 р. №123 «Про проведення фактичної перевірки» було визначено перелік суб’єктів підприємницької діяльності для здійснення перевірок з метою здійснення контролю за додержанням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявність свідоцтв про реєстрацію торгових патентів та ліцензій, зокрема ПП "Максимус". 29.03.2011 р. відповідачем було здійснено перевірку кафе, де ПП "Максимус" здійснює торгівельну діяльність. Наказ про проведення перевірки складається окремо на кожного суб’єкта господарювання з урахуванням (зазначенням переліку) його господарських об’єктів (у разі наявності). Натомість рішення ДПА в Чернігівській області, що оформлене наказом від 28.03.2011 р. №123 «Про проведення фактичної перевірки», складено не на одне Приватне підприємство "Максимус", а на кілька суб’єктів господарювання. Також в наказі відсутні обов’язкові реквізити, передбачені для направлення на проведення перевірки, зокрема в наказі не вказана мета та підстави для перевірки, що передбачені п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та зазначив, що з набранням чинності Податковим кодексом України органи державної податкової служби отримали право на проведення нового виду перевірки – фактичної, яка не була відома Закону України «Про державну податкову службу». Так, якщо камеральні та документальні перевірки проводяться органами ДПС виключно у випадках та у порядку, встановлених Податковим кодексом України, то фактичні перевірки додатково до встановлених ПКУ підстав та випадків, можуть проводитись і на підставах, встановлених іншими законами України, про що зазначено у п. 75.1 ПКУ. Відповідно до п.п.75.1.3 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Як вбачається з п.80.1 ст.80 ПКУ фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Відповідно до п.80.2 ст.80 ПКУ фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки. Всі перелічені у п.81.1 ст.81 ПКУ обов’язкові реквізити наказ про проведення перевірки містить. Позивач, при допуску до перевірки, проведенні перевірки перевіряючи, не ставив під сумнів ані неправомірність наказу і направлення, ані неправомірність дій перевіряючих, оскільки жодної підстави для недопуску до перевірки, передбаченої ПКУ не було, а тому перевірка була проведена у відповідності до норм чинного законодавства.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав:

14.02.2001 р. Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради було зареєстровано Приватне підприємство "Максимус".

23.03.2011 року в.о. голови Державної податкової адміністрації у Чернігівській області було видано наказ №123 про проведення фактичних перевірок на підставі п.п.20.1.4. п.20.1.29, п.20.1 ст.20, п.п.75.1.3 п.75.1 ст.175, п.80.1, п.80.2, п.80.8, п.82.3 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., ст.15, ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 року № 265/95-ВР, ст.16 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.1995 р. №481/95-ВР, Положення про ведення касових операцій у національний валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, з метою здійснення контролю за додержанням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, торгових патентів та ліцензій, яким було доручено провести перевірки суб’єктів господарювання, які проводять розрахунки зі споживачами за готівку у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг згідно додатку, що є невід’ємною частиною даного наказу (а.с.21).

Згідно додатку до наказу від 28.03.2011 р. №123 в переліку суб’єктів господарювання вказано ПП "Максимус" з урахуванням його господарського об’єкту (а.с.22).

На підставі наказу заступником голови Державної податкової адміністрації у Чернігівській області було оформлено направлення від 28.03.2011 р. №140, №141 на проведення у термін 29.03.2011 р. фактичної перевірки Приватного підприємства "Максимус" з питань дотримання вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 року № 265/95-ВР, Податкового кодексу України, Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, Положення про ведення касових операцій у національний валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (а.с.23-24).

З результатами перевірки було складено акт перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання готівки, наявності торгових патентів і ліцензій № 0072/25/26/23/31378706 від 29.03.2011 року (а.с.25-26).

Перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 9 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, ст.15-2 “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, п.2.6 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національний валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, п.7.5 розділу 7 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 р. №614.

Відповідно до п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п. 80.5 ст.80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи із аналізу вищезазначених норм та враховуючи надані сторонами докази, суд вважає, що оскаржуваний наказ від 28.03.2011 р. №123 про проведення фактичної перевірки Приватного підприємства "Максимус" було видано в.о. голови Державної податкової адміністрації у Чернігівській області за формою та із зазначенням всіх реквізитів, відповідно до вимого Податкового кодексу України, тобто відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому позовні вимоги про визнання неправомірним рішення ДПА в Чернігівській області, що оформлено наказом від 28.03.2011 р. №123 про проведення фактичної перевірки Приватного підприємства "Максимус" з підстав, наведених позивачем у позовній заяві, задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, керуючись ст.160-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позовних вимог Приватному підприємству "Максимус" - відмовити.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Бородавкіна С.В.