Ухвала суду № 64658925, 09.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 495/3650/16-а

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Заверюха В.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянтів (ОСОБА_1 та ОСОБА_2) - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про скасування постанов про накладення штрафу,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року Білгород-Дністровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області звернулося до суду першої інстанції з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому просило скасувати постанови про накладення штрафу від 26 квітня 2016 року в розмірі 1360,00 грн. за повторне невиконання, без поважних причин, рішення суду у наступних виконавчих провадженнях за №№ 49790697, 49789487, 49790096.

В обґрунтування позову зазначено про те, що спірні постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду суперечать вимогам чинного законодавства, так як відсутня вина позивача щодо неналежного виконання судового рішення.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позов задоволено.

Суд скасував спірні постанови про накладення штрафу.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції зачіпає права та законні інтереси апелянтів на отримання соціальних виплат, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в апеляційних скаргах ставлять питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального права та просять прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала доводи викладені в апеляції та просила її задовольнити.

Інші учасники судового процесу в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, належним чином сповіщені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 липня 2011 року по справі № 2а-1873/11 зобов'язано позивача перерахувати, нарахувати та виплачувати довічно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 пенсію у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 з урахуванням ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в зв'язку зі змінами прожиткового мінімуму з 23 березня 2011 року.

На виконання даного рішення суду, 06 вересня 2011 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області видано виконавчі листи.

У зв'язку з чим, відповідачем було відкрито виконавче провадження по виконанню вказаного рішення суду.

Суд першої інстанції вказував, що Білгород-Дністровським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Одеської області ОСОБА_2 за період з 23 березня 2011 року по 30 вересня 2011 року нараховано та виплачено борг в сумі 36 275,54 грн., в жовтні 2011 року нарахована та виплачена сума пенсії в розмірі 6 860,00 грн. Згідно розпорядження №126731 від 04 березня 2016 року та протоколу виплати від 09 березня 2016 року нарахована, але не виплачена доплата в сумі 346 148,75 грн. за період з 01 листопада 2011 року по 31 березня 2016 року; ОСОБА_1 за період з 23 березня 2011 року по 30 вересня 2011 року нараховано та виплачено борг в сумі 36 359,13 грн., в жовтні 2011 року нараховано та виплачено суму пенсії в розмірі 6 860,00 грн. Згідно розпорядження №123580 від 04 березня 2016 року та протоколу виплати від 07 березня 2016 року нарахована, але не виплачена доплата в сумі 340 191,22 грн. за період з 01 листопада 2011 року по 31 березня 2016 року; ОСОБА_4 за період з 23 березня 2011 року по 30 вересня 2011 року нараховано та виплачено борг в сумі 33 622,84 грн., в жовтні 2011 року нараховано та виплачено суму пенсії в розмірі 6 860,00 грн. Згідно розпорядження №124213 від 04 березня 2016 року та протоколу виплати від 04 березня 2016 року нарахована, але не виплачена доплата в сумі 293 465,47 грн. за період з 01 листопада 2011 року по 31 березня 2016 року.

Тобто, позивач наголошує про часткове виконання рішення суду та те, що пенсійним органом і на даний час вчиняються дії щодо виконання вказаного рішення суду.

17 лютого 2016 року відповідачем винесені постанови про накладення штрафу на управління за невиконання рішення суду, без поважних причин, у розмірі 680,00 грн.

14 квітня 2016 року Пенсійний фонд листом №3630/04 повідомив відповідача про те, що відповідні бюджетні призначення відсутні, що унеможливлює виконання рішення суду в повному обсязі. Також зазначено, що Пенсійний фонд щомісяця буде повідомляти відділ примусового виконання рішень щодо нарахування сум за виконавчим листом № 2а-1873/11 (а.с.23-24).

26 квітня 2016 року відповідачем накладено штраф на Білгород-Дністровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області за повторне невиконання, без поважних причин, вимог виконавчих документів у розмірі 1360,00 грн., а саме: постановами за №№ 49790697, 49789487 та 9790096, які є спірними в даній справі (а.с.8,10,12).

Задовольняючи позовні вимоги та відповідно скасовуючи спірні постанови від 26 квітня 2016 року за невиконання рішення суду, без поважних причин, суд першої інстанції керувався висновками Верховного Суду України, в яких зазначено, що невиконання судового рішення пенсійним органом в частині виплати грошових коштів, за умови відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки позивач є лише розпорядником коштів. Крім того, накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів, а ще більш ускладнює виконання рішення суду.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні є законною та обґрунтованою, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, які виникли в даній справі регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон №606). Даний Закон був чинний на момент прийняття спірних постанов про накладення штрафу.

Згідно зі статтею 1 Закону № 606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, здійснюється відповідно до статті 75 Закону № 606.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 Закону № 606.

За змістом частини 1 статті 89 вказаного Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника у відповідному розмірі, передбаченому в цій же статті.

Частина 2 цієї ж статті передбачає, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Отже, законодавець передбачив негативні наслідки (штрафні санкції) за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення, за умови його невиконання без поважних причин.

Крім цього, у зв'язку з фактичною неможливістю виконання бюджетними державними органами судових рішень про стягнення, виплату коштів Верховною Радою України 05 червня 2012 року було прийнято Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до положень частини 1 статті 3 якого виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Таким чином, списання коштів з рахунків державного органу на виконання судових рішень проводиться лише за умови наявності таких коштів.

Як встановлено судом першої інстанції, пенсійним органом частково виконано рішення суду. Однак виплата пенсії в подальшому буде проведено за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

За таких обставин, часткове невиконання судового рішення пенсійним органом з незалежних від останнього причин (через відсутність відповідного фінансування із Державного бюджету) є поважною причиною в розумінні статей 75 та 89 Закону № 606, а відтак прийняття державним виконавцем спірних постанов про накладення штрафу є неправомірним.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 24 березня 2015 року № 21-66а15, від 9 червня 2015 року № 21-658а15, від 2 грудня 2015 року у справах № 750/8609/14, № 750/3639/14 та №750/7743/14, яка, відповідно до абз.2 ст.244-2 КАС України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що суд неправильно встановив обставини справи, а саме помилково зазначив про виплату пенсіонерам боргу в сумі 36 275,54 грн. за період з 23 березня 2011 року по 30 вересня 2011 року.

Колегія суддів, перевіривши дані обставини, встановила, що вказану суму боргу Пенсійним фондом було лише нараховано, але не виплачено, що підтверджується вказаним вище листом №3630/04 від 14 квітня 2016 року, а також доказами наданими представником апелянтів.

Однак, дана помилка суду не призвела до неправильного вирішення справи, а тому доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Разом з тим, підтверджено довідками, що надані представником апелянтів, про нарахування та виплату стягувачам за виконавчими листами у жовтні 2011 року відповідних сум підвищеної пенсії.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не перевірив кошторис Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області та не встановив нецільове використання бюджетних коштів, призначених для виплати пенсій, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки це не входить до повноважень судового органу.

Якщо апелянт стверджує про нецільове використання коштів даним суб'єктом владних повноважень, то це прерогатива органів досудового слідства, які наділені повноваженнями щодо перевірки заяв про вчинення злочину.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про скасування постанов про накладення штрафу - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова