Рішення № 6465871, 23.10.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.09                                                                                 Справа № 8/198

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АРДА»», м. Дніпропетровськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РемМехзавод», м. Луганськ, -

про стягнення 20432 грн. 88 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –не з’явився;

від відповідача –не прибув, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 17114,39 грн., інфляційних нарахувань у сумі 839,62 грн., пені у сумі 2193,12 грн., 3% річних у сумі 285,75 грн., нарахованих у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання №35/7-19-ЛУГ/300, укладеного між сторонами 26.06.07 року, а також судових витрат.

Розпорядженням голови господарського суду луганської області Зубової Л.В. від 07.10.09 року розгляд справи доручено судді Середі А.П.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 09 жовтня 2009 року до 23 жовтня 2009 року –згідно клопотання позивача (вих. №б/н від 08.10.09 року) та у зв’язку з неявкою відповідача.

19.10.09 року, через канцелярію суду, від позивача надійшла заява (вих. №б/н від 19.10.09 року), якою він поставив суд до відома про те, що після його звернення з позовом до суду відповідач добровільно сплатив основний борг у сумі 17114,39 грн., у зв’язку з чим він (позивач) просить «визнати зменшення позовних вимог»та стягнути з відповідача інфляційні нарахування, пеню та 3% річних, а також судові витрати: державне мито у сумі 204,33 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.; розгляд спору по суті просить здійснити за його відсутності.

Розглянувши заяву, суд вважає, що вона не порушує охоронювані законом права та інтереси позивача і третіх осіб, відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, - а тому приймає викладену у ній часткову відмову від позову та задовольняє клопотання про розгляд спору по суті за відсутності позивача.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з’явився, явку повноважного представника до судового засідання не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1; 33; 39), у т.ч. письмовим повідомленням оператора поштового зв’язку про вручення першого поштового відправлення уповноваженій особі відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи обставини справи, а також факт повного добровільного погашення відповідачем суми основного боргу, що суд розцінює як визнання позову, - а тому, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43 та 75 ГПК України, вважає за можливе здійснити розгляд цього спору по суті у даному судовому засіданні на підставі наявних у ній доказів, –за відсутності представників сторін.

І.Дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.

26.06.07 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №35/7-19-ЛУГ/300, згідно якому постачальник зобов’язується передавати у власність покупця, а покупець –приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікації, яка є невід’ємною частиною цього договору (п.1.1).

Право власності на товар та ризик його випадкового знищення або пошкодження переходять від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням накладної уповноваженими особами сторін (п.1.3).

Ціни на товар вказуються у специфікації, яка є додатком до цього договору. Оплата здійснюється у національній валюті України (п.3.1).

Покупець зобов’язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 21 календарного дня з дня поставки, але у будь-якому випадку не раніше моменту надання постачальником усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність встановленим стандартам (п.3.2).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства (п.5.1).

У випадку порушення покупцем строків, визначених у п.3.2 цього договору, покупець сплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовилися про те, що неустойка за порушення покупцем строків, вказаних у п.3.2 договору, нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов’язань, включаючи день повного розрахунку за поставлений товар (п.5.5).

Договір укладено терміном на один рік, а у частині виконання зобов’язань –до їх повного виконання (п.7.1).

На підтвердження факту виконання своїх зобов’язань за договором позивач надав до справи видаткові накладні:

№185408019 від 08.01.09 року на відпуск на користь відповідача товарів в асортименті на суму 2595,38 грн.;

№190109019 від 09.01.09 року на відпуск на користь відповідача товарів в асортименті на суму 4720,89 грн.;

№85116019 від 16.01.09 року на відпуск на користь відповідача товарів в асортименті на суму 2482,15 грн.;

№190009019 від 09.01.09 року на відпуск на користь відповідача товарів в асортименті на суму 1080,20 грн.;

№86016019 від 16.01.09 року на відпуск на користь відповідача товарів в асортименті на суму 867,24 грн.;

№86806029 від 06.02.09 року на відпуск на користь відповідача товарів в асортименті на суму 1178,10 грн.;

№87306029 від 06.02.09 року на відпуск на користь відповідача товарів в асортименті на суму 827,31 грн.;

№88309029 від 09.02.09 року на відпуск на користь відповідача товарів в асортименті на суму 3646,29 грн.;

№87406029 від 06.02.09 року на відпуск на користь відповідача товарів в асортименті на суму 1028,21 грн.

Кожен з вищеперелічених документів містить докази факту отримання товару уповноваженими особами відповідача.

Відповідач не спростував та не оспорив жоден з цих документів.

Позивач надав до справи розрахунок суми позову, згідно якому:

сума основного боргу складає 17114,39 грн.;

пеня за період з 08.01.09 року по 09.02.09 року –2193,12 грн.;

інфляційні нарахування –839,62 грн.;

3% річних –285,75 грн.

З огляду на те, що відповідач добровільно погасив суму основного боргу, предметом позову по цій справі є:

пеня за період з 08.01.09 року по 09.02.09 року –2193,12 грн.;

інфляційні нарахування –839,62 грн.;

3% річних –285,75 грн., - а всього –3318,49 грн.

ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов (з урахуванням внесених до нього змін) підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

1.Згідно статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, - а також п.1.1 та 4.1-4.2 договору.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

           З договору (п. 6.2) вбачається, що Покупець за невиконання або неналежне виконання умов договору про термін сплати вартості отриманого товару сплачує на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

          Це положення договору відповідає частин 1-3 та 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими передбачено, що якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією (частини 1-3). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6).           За таких обставин позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню у загальній сумі 2193,12 грн.           Таким чином, оцінивши доводи сторін та наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі (з урахуванням їх уточнення) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні. Відповідно до ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.           На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4.3,32-34,36,43,44,47-1,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд в и р і ш и в : 1.Позов задовольнити у повному обсязі.           2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РемМехзавод», ідентифікаційний код 30464249, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, 1-й Мічурінський тупик, 8-а, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АРДА»», ідентифікаційний код 32232867, яке знаходиться за адресою: місто Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, - пеню у сумі 2193 (дві тисячі сто дев’яносто три) грн. 12 коп., 3 % річних у сумі 285 (двісті вісімдесят п’ять) грн. 75 коп., інфляційні нарахування у сумі 839 (вісімсот тридцять дев’ять) грн. 62 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 204 (двісті чотири) грн. 33 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.           

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 26 жовтня 2009 року.

Суддя                                                   А.П.Середа