Рішення № 64658681, 07.02.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" лютого 2017 р.Справа № 916/2463/15

За позовом: Приватного акціонерного товариства „Елопак-Фастів

до відповідача: Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод

про стягнення 271969,81 грн.

Колегія суддів у складі: Головуючий суддя Д'яченко Т.Г.

Судді: Мостепаненко Ю.І., Бездоля Д.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю

Від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю

Суть спору: Позивач - Приватне акціонерне товариство „Елопак-Фастів звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод заборгованість за Договором №117/10-SC-UKR/FST-DYA про постачання пакувальних матеріалів, а саме кришки ELO-CAP-XE.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.06.2015р. (суддя Щавинська Ю.М.) порушено провадження у справі №916/2463/15 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

13.07.2015р. до господарського суду Одеської області Приватним акціонерним товариством „Елопак-Фастів надано заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення неустойки, у якій він просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод 140273,64 грн. боргу, 14027,36 грн. неустойки, 55452,25грн. інфляційних нарахувань, 2057,42 грн. 3% річних, 50370,05 грн. процентів за товарний кредит, що разом становить 262180,72 грн.

06.08.2015р. до господарського суду Одеської області позивачем надано заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань на суму боргу, трьох процентів річних, процентів за товарний кредит, у якій він просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод 140273,64 грн. боргу, 14027,36 грн. неустойки, 60561,25 грн. інфляційних нарахувань, 2979,76 грн. 3% річних, 54127,80 грн. процентів за товарний кредит, що разом становить 271969,81 грн.

10.08.2015 року Приватне акціонерне товариство „Ізмаїльський виноробний завод звернулося до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до Приватного акціонерного товариства „Елопак-Фастів, в якій просило суд зменшити суму неустойки, інфляційні нарахування, 3 % річних на суму 67807,37 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.08.2015р. (суддя Щавинська Ю.М.) у прийнятті зустрічної позовної заяви Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод відмовлено.

26.08.2015р. до господарського суду Одеської області представником Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод було подано зустрічну позовну заяву в порядку ст. 60 ГПК України, у якій він просив суд зменшити суму неустойки, інфляційних нарахувань, 3% річних, процентів за товарний кредит по Договору №117/10-SC-UKR/FST-DYA від 01.03.2010р. на 50%, а саме на 67807,37 грн.

У звязку з надходженням до господарського суду Одеської області 26.08.2015р. зустрічної позовної заяви за вх.3718/15 по справі №916/2463/15 та враховуючи перебування судді Щавинської Ю.М. у відпустці з 17.08.2015р. по 01.09.2015р. (наказ голови суду від 30.06.2015р. №102-в), з метою недопущення порушення строку розгляду зустрічної позовної заяви, відповідно до п.2.3.44., п.2.3.47. Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.4.2. рішення зборів суддів господарського суду Одеської області (протокол від 03.06.2015р. №17-9/2015), призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2463/15.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2015р. справу №916/2463/15 передано на розгляд судді Панченко О.Л.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.08.2015р. (суддя Панченко О.Л.) справу №916/2463/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.08.2015р. (суддя Панченко О.Л.) повернуто зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод від 26.08.2015р. без розгляду.

У звязку з надходженням до господарського суду Одеської області апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод на ухвалу господарського суду Одеської області про повернення зустрічної позовної заяви від 31.08.2015р. ухвалою господарського суду Одеської області від 17.09.2015р. провадження у справі №916/2463/15 зупинено та матеріали справи скеровано до апеляційної інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.09.2015р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод на ухвалу господарського суду Одеської області від 31.08.2015р. у справі №916/2463/15 повернуто без розгляду та справу №916/2463/15 повернуто до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.09.2015р. (суддя Панченко О.Л.) поновлено провадження у справі №916/2463/15 та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.2015р. ухвалу господарського суду Одеської області від 31.08.2015р. у справі №916/2463/15 залишено без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод без задоволення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.11.2015р. справу №916/2463/15 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

На виконання ухвали господарського суду Одеської області від 24.11.2015 року про призначення колегіального розгляду справи №916/2463/15, та відповідно до п.9.2. рішення зборів суддів господарського суду Одеської області (протокол №17-9/2015 від 03.06.2015р.), призначено автоматичний розподіл справи для визначення складу колегії.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 24.11.2015р. визначено склад суду: головуючий суддя Панченко О.Л., судді Петренко Н.Д., Мостепаненко Ю.І. та ухвалу господарського суду Одеської області від 25.11.2015р. справу №916/2463/15 прийнято у визначеному складі суду та провадження у справі зупинено, у звязку з надходженням до суду першої інстанції касаційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.12.2015р. касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод задоволено, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.2015р. та ухвалу господарського суду від 31.08.2015р. у справі №916/2463/15 скасовано, а справу передано на розгляд суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.02.2016р. провадження у справі №916/2463/15 поновлено та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Відповідно до п.2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п.3.10. рішення зборів суддів господарського суду Одеської області (протокол від 03.02.2016р. №17-2/2016), приймаючи до уваги прийняття 04.02.2016р. Верховною радою України Постанови №996-VIII про звільнення головуючого судді Панченко О.Л., призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2463/15, у звязку з необхідністю заміни головуючого судді.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2016р. визначено новий склад суду: головуючий суддя Никифорчук М.І., судді Петренко Н.Д., Мостепаненко Ю.І.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.02.2016р. справу №916/2463/15 прийнято до провадження у складі суду: головуючий суддя Никифорчук М.І., судді Петренко Н.Д., Мостепаненко Ю.І. та призначено до розгляду у судовому засіданні суду.

05.04.2016 р. до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява (вх. ГСОО №901/16) Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" до Приватного акціонерного товариства "Елопак-Фастів" про визнання недійсним пункту договору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.04.2016р. зустрічну позовну заяву (вх. ГСОО № 901/16) Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" до Приватного акціонерного товариства "Елопак-Фастів" про визнання недійсним пункту договору - повернути заявнику без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2016р. ухвалу господарського суд Одеської області від 08.04.2016р. про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду залишено без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2016р.касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" залишено без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2016р. у справі господарського суду Одеської області №916/2463/15 залишено без змін.

Відповідно до п. 2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 9.7. рішення зборів суддів господарського суду Одеської області (протокол №17-4/2016 від 21-22.04.2016р.), приймаючи до уваги перебування члена колегії судді Петренко Н.Д. з 09.06.2016р. по 09.09.2016р. у відпустці, на підставі службової записки головуючого судді Никифорчука М.І., з метою недопущення порушення строку розгляду справи, було призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2463/15, для внесення змін до складу колегії суддів.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.09.2016р., справу призначено до розгляду у складі колегії: головуючого судді Никифорчука М.І., суддів Бездолі Д.О. та Мостепаненко Ю.І.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.09.2016р. справу №916/2463/15 прийнято до провадження у наступному складі суду: головуючий суддя Никифорчука М.І., судді Бездолі Д.О. та Мостепаненко Ю.І.

21.10.2016р. представником Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" до господарського суду Одеської області надані додаткові заперечення проти позовної заяви про стягнення заборгованості. (а.с. 83, т. 2).

24.10.2016р. представником позивача надані заперечення проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

03.11.2016р. представником позивача надані пояснення стосовно додаткових заперечень Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" проти позовної заяви про стягнення заборгованості. (а.с. 101, т. 2).

21.11.2016р. представником Приватного акціонерного товариства „Елопак-Фастів надані пояснення про неналежність як доказу наданого свідповідачем Акту звіряння взаємних розрахунків між сторонами за період 2015 року.(а.с. 196, т. 2).

Відповідно до п.п. 2.3.49., 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 4.2.5. рішення зборів суддів господарського суду Одеської області (протокол №17-4/2016 від 21-22.04.2016р.), приймаючи до уваги перебування головуючого судді Никифорчук М.І. з 09.11.2016р. на тривалому лікарняному, що може мати наслідком порушення строку розгляду справи, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2463/15, у звязку з необхідністю заміни головуючого судді.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №916/2463/15 передано на розгляд наступному складу суду: головуючий суддя Дяченко Т.Г., судді Мостепаненко Ю.І., Бездоля Д.О.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.11.2016р. справу №916/2463/15 прийнято до провадження у складі суду: головуючий суддя Дяченко Т.Г., судді Мостепаненко Ю.І., Бездоля Д.О. та призначено до розгляду у судовому засіданні суду.

Представником Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод надано клопотання про проведення судово-економічної експертизи, у якому він просив суд призначити у справі №916/2463/15 судово-економічну експертизу, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, на розгляд та вирішення експерта поставити наступні питання: Чи є вірними розрахунки нарахувань неустойки та процентів за товарний кредит у розрахунках заборгованості? (а.с. 105, т.1).

Клопотання представника Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод про проведення судово-економічної експертизи залишено судом без задоволення огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно до абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики призначення судової експертизи №4 від 23.03.2012р. (із змінами та доповненнями), судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

При перевірці розрахунку позивача щодо стягнення нарахованих сум боргу, колегія суддів дійшла до висновку щодо відсутності дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

21.08.2015р. до господарського суду Одеської області представником Приватного акціонерного товариства „Елопак-Фастів надано клопотання про розподіл судових витрат, у якому він просив суд при прийнятті рішення у справі №916/2463/15 вирішити питання про розподіл документально підтверджених судових витрат Приватного акціонерного товариства „Елопак-Фастів з оплати послуг адвоката.(а.с. 126, т. 1).

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21 лютого 2013 року N 7 (з наступними змінами та доповненнями), витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Клопотання представника Приватного акціонерного товариства „Елопак-Фастів ОСОБА_3 колегій суддів залишається без задоволення, оскільки під час розгляду даної справи у визначеному складі суду участь у судових засідання приймав повноважний представник Приватного акціонерного товариства „Елопак-Фастів ОСОБА_1 та надавала відповідні пояснення та документи по справі.

14.03.2016р. Представником Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод надано клопотання про проведення судово-економічної експертизи, у якому заявник просить суд призначити у справі №916/2463/15 судово-економічну експертизу, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, на розгляд та вирішення експерта поставити наступні питання: Чи є вірними розрахунки нарахувань неустойки та процентів за товарний кредит у розрахунках заборгованості?(а.с. 234, т.2).

Клопотання представника Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод від 14.03.2016р. про проведення судово-економічної експертизи залишено судом без задоволення огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно до абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики призначення судової експертизи №4 від 23.03.2012р. (із змінами та доповненнями), судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

При перевірці розрахунку позивача щодо стягнення нарахованих сум боргу, колегія суддів дійшла до висновку щодо відсутності дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

30.09.2016р. представником Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" надано клопотання про зупинення провадження у справі, у якому заявник просив суд зупини провадження у справі №916/2463/15 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №916/2630/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Логан-Ком.Б та Приватного акціонерного товариства „Елопак-Фастів про визнання договору №117/10-SC-UKR/FST-DYA недійсним.

На момент розгляду клопотання відповідача у даному складі суду, не вбачається підстав для задоволення поданого клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки рішення суду від 16.11.2016р. у справі №916/2630/15, яким в позові Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛОГАН-КОМ.Б та Приватного акціонерного товариства „Елопак-Фастів про визнання недійсним договору та визнання припиненим договору поруки відмовлено, набрало законної сили та не було оскаржено в апеляційному порядку.

18.11.2016р. до господарського суду Одеської області представником Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" надано клопотання про припинення провадження у справі, у якому він просить суд припинити провадження у справі №916/2463/15 про стягнення заборгованості у звязку з відсутністю предмета спору. (а.с. 193 т. 2).

Клопотання представника Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" про припинення провадження у справі залишається судом без задоволення з огляну на наступне.

Обґрунтовуючи подане клопотання про припинення провадження у справі №916/2463/15, на думку відповідача, у звязку з відсутністю предмета спору, заявником було зазначено суду наступне.

12.01.2009 р. між Приватним акціонерним товариством "Елопак-Фастів" та Приватним акціонерним товариством "Ізмаїльський виноробний завод" було укладено Договір №58/09-B-UKR/TRN-DYA про постачання пакувальних матеріалів, а саме картонних заготівок „Пюр-Пак (виробництва Компанії „ОСОБА_4 Нідерланди) ємністю 1 літр.

01.03.2010р. між Приватним акціонерним товариством "Елопак-Фастів" та Приватним акціонерним товариством "Ізмаїльський виноробний завод" було укладено Договір №117/10-SC-UKR/FST-DYA про постачання пакувальних матеріалів, а саме кришки ELO-CAP-XE.

Як стверджує відповідач, Приватне акціонерне товариство "Ізмаїльський виноробний завод" та Приватне акціонерне товариство "Елопак-Фастів" мають одне до одного зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, а саме:

- сума заборгованості Приватного акціонерного товариства "Елопак-Фастів" перед Приватним акціонерним товариством "Ізмаїльський виноробний завод" за договором №58/09-B-UKR/TRN-DYA становить 227893,74 грн.;

- сума заборгованості Приватного акціонерного товариства "Елопак-Фастів" перед Приватним акціонерним товариством "Ізмаїльський виноробний завод" за договором про постачання запчастин становить 20839,63 грн.;

- сума заборгованості Приватного акціонерного товариства "Елопак-Фастів" перед Приватним акціонерним товариством "Ізмаїльський виноробний завод" за договором №117/10-SC-UKR/FST-DYA становить 140273,64 грн.

Приймаючи до уваги вищенаведене, відповідач, керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, здійснив зарахування зустрічних однорічних вимог, що випливають з вище перелічених договорів, в яких позивач та відповідач у даній справі, є сторонами.

Відповідну заяву за №478 від 09.11.2016р. відповідачем було скеровано на адресу Приватного акціонерного товариства "Елопак-Фастів" 12 листопада 2016 року.

Отже, на думку відповідача Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод", з урахуванням наведеного, заявлена сума до стягнення у справі №916/2463/15, є погашеною, відповідно до приписів ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України шляхом проведення заліку зустрічних однорідних зобовязань, що здійсненні за заявою однієї з сторони в процесі розгляду даної справи, що обумовлює необхідність припинення провадження у даній справі.

Клопотання представника Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" про припинення провадження у справі від 18.11.2016р. вх.№ ГСОО 2-6079/16 залишається судом без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Положеннями ст. 203 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною. У разі якщо зобов'язана сторона належним чином виконала одне з двох або кількох зобов'язань, щодо яких вона мала право вибору (альтернативне зобов'язання), господарське зобов'язання припиняється виконанням. Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Господарське зобов'язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов'язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов'язання. Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Зобовязання відповідача - Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" перед позивачем з оплати 140273,64 грн. за поставлений 03 жовтня 2014 року та 07 листопада 2014р. за Договором №117/10-SC-UKR/FST-DYA від 01.03.2010 року товар - кришку, не може вважатись припиненим за зверненням відповідача до позивача з заявою про зарахування зустрічних вимог за цим ті іншими договорами, оскільки вимоги позивача до відповідача у даній справі є грошовими.

12.01.2009р. між Приватним акціонерним товариством „Елопак-Фастів та Приватним акціонерним товариством „Ізмаїльський виноробний завод було укладено Договір №58/09-В-UKR/TRN-DYA, відповідно до якого постачальник, тобто позивач, зобовязався поставити покупцю (відповідачу у даній справі) в обумолені строки товар, а саме картонні заготівки „Пюр-Пак, а покупець зобовязався прийняти та оплатити товар.

На виконання вищезазначеного договору, відповідачем - Приватним акціонерним товариством „Ізмаїльський виноробний завод було замовлено у позивача товар картонні заготівки „Пюр-Пак та сплачено за замовлений товар передплату. Станом на 15.06.2016р. відповідачем було передплачено товар, але не вивезено зі складу позивача, який за умовами зазначеного вище договору є постачальником, тобто особою, яка має певні договірні зобовязання у вигляді поставки товару.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судом встановлено, що вимоги позивача та відповідача один до одного за договорами №117/10-SC-UKR/FST-DYA від 01.03.2010р. та №58/09-В-UKR/TRN-DYA від 12.01.2009р. не є однорідними.

Крім того, посилання відповідача на заборгованість Приватного акціонерного товариства "Елопак-Фастів" перед Приватним акціонерним товариством "Ізмаїльський виноробний завод" за договором про постачання запчастин в розмірі 20839,63 грн., не приймається судом до уваги, оскільки суду не було надано копію договору, за яким виникли відносини, зарахування яких як однорідних, на думку відповідача, відбулося.

12.12.2016р. представником позивача надані письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог станом на момент розгляду справи, відповідно до яких Приватне акціонерне товариство „Елопак-Фастів просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод 140273,64 грн. боргу, 14027,36грн. неустойки, 60561,25 грн. інфляційних нарахувань, 2979,76 грн. 3% річних, 54127,80грн. процентів за товарний кредит, що разом становить 271969,81 грн.

Відповідачем позовні вимоги визнані частково в сумі 108459,73 грн., відповідно до наданих суду 06.02.2017р. пояснень в обгрунтування своєї позиції про необхідність припинення провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення у судовому засіданні представників позивача та відповідача, суд встановив.

01 березня 2010 року між Приватним акціонерним товариством „Елопак-Фастів (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством „Ізмаїльський виноробний завод (Покупець) було укладено Договір №117/10-SC-UKR/FST-DYA, у відповідності до п. п. 1.1, 1.4 якого Постачальник зобовязується поставити Покупцю в обумовлені строки кришки ELO-CAP UE, а Покупець зобовязується прийняти їх та оплатити. З метою спрощення виконання сторонами зобовязань за договором, Покупець і Постачальник спільними зусиллями складають щомісячний прогноз на кожний календарний рік на поставку товару у кількості, котра буде необхідна Покупцю для власної виробничої мети.

Відповідно до п. п. 2.3, 3.1 договору №117/10-SC-UKR/FST-DYA від 01.03.2010р. кількість замовленого товару повинно бути рівним або кратним 90 тис. шт. Приймання товару по кількості, асортименту та якості зовнішнього виду товару і його упаковки здійснюється в момент передачі товару від ПАТ „Елопак-Фастів або перевізника, уповноваженого Постачальником. В момент приймання товару Покупець зобовязаний здійснити перевірку по кількості та якості зовнішнього виду товару та його упаковки.

Продавець гарантує, що вест товар, який поставляється за даним договором відповідає специфікаціям, узгодженими між сторонами (надалі стандарти якості).( п. 4.1. Договору).

Згідно до п. 5.2. Договору, у разі якщо Покупець не дотримується строків по сплаті поставленого Товару, який зазначений у параграфі 7 Договору, Покупець сплатить Постачальнику штраф у розмірі 0,2% від вартості товару за кожен день прострочення оплати. Максимальна сума штрафу за даним пунктом 5.3. обмежується сумою, яка дорівнює 10% від вартості товару.

Відповідно до п. 5.3. Договору, всі штрафні санкції, наведені в п.п. 5.1.,5.2. даного договору, підлягають сплаті в разі направлення претензії у письмовій формі, а також відповідно окремого рахунку, який виставляється стороною, яка заявила рекламацію.

Строк сплати штрафних санкцій, наведений в п.п. 5.1.,5.2. даного договору, складає 10 робочих днів з моменту виставлення рахунку стороною, яка заявляє рекламацію. (п.5.4. Договору).

Положеннями п. п. 6.1, 13 договору №117/10-SC-UKR/FST-DYA від 01.03.2010р. передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2010р. Всі додатки до договору є невідємною частиною такого договору.

В подальшому додатковими угодами №1 від 30.12.2010р., №2 від 30.12.2011р., №4 від 31.12.2012р., №5 від 31.12.2013р. сторонами договору №117/10-SC-UKR/FST-DYA від 01.03.2010р. була продовжена дія договору на наступний календарний рік.

Відповідно до п. 7.1. Договору, ціни за 1000 штук кришки ELO-CAP UE білий колір складають: 168,06 грн. за 1000 шт., без ПДВ (еквівалент 15,50 євро) та 201,67 грн., в т.ч. ПДВ (20%) 33,61 грн.

Ціна за товар може бути змінена при зміни офіціального курсу гривні до євро, встановленого НБУ а дату виставлення рахунку на сплату товару. Зміна ціни в такому разі відбувається пропорційно зміненому курсу гривні до євро, встановленого НБУ до офіційного курсу гривні до євро, зазначеному в п. 7.1. договору. (п. 7.2. Договору).

Положеннями п. 14.3. Договору сторони погодили, що у разі неможливості вирішення спірних питань шляхом переговорів, любий спір чи недомовленості, які виникли між сторонами та відносяться к даному договору, чи які виниклі із нього, будуть розглянуті господарським судом відповідно до чинного законодавства України.

Так, на виконання умов укладеного між сторонами договору №117/10-SC-UKR/FST-DYA від 01.03.2010р. Постачальником - Приватним акціонерним товариством "Елопак-Фастів було поставлено товар та виставлено рахунки на сплату, а Приватним акціонерним товариством „Ізмаїльський виноробний завод прийнято наступний товар:

- 03.10.2014р. на суму 81962,28 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №1683 від 03.10.2014р., довіреністю №200 від 02.10.2014р., рахунком на оплату №1576 від 03.10.2014р., копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 48-50, т.1).;

- 07.11.2014р. на суму 58311,36 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №1909 від 07.11.2014р., довіреністю №0239 від 06.11.2014р., рахунком на оплату №1777 від 07.11.2014р., копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 51-53, т.1).

Однак, у звязку з неналежним виконанням з боку Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод прийнятих на себе зобовязань, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 140273,64 грн., яка станом на момент розгляду справи є непогашеною.

У відповідності до п. 7.5. Договору, всі платежі здійснюються покупцем на основі відповідних рахунків, які виставляє Продавець , шляхом безготівкового банківського перерахунку грошових коштів в українській гривні на рахунок Компанії ЕЛОПАК. Оплата проводиться на основі рахунків, які виставляє компанія ЕЛОПАК. Покупець зобовязаний зазначити в кожному платіжному дорученні призначення платежу, яке повинно містити наступну інформацію: - тип товару (кришки ELO-CAP UE); - номер договору; - номер та дату документа, відповідно до якого здійснюється оплата. В разі зазначення Покупцем неточної інформації у платежі, Продавець не несе відповідальності за несвоєчасне виконання своїх зобовязань.

Відповідно до п. 7.5.1. Договору, 50% вартості заказаної партії кришок сплачуються Покупцем на протязі 3-х робочих днів з моменту виставлення рахунку від Компанії ЕЛОПАК в гривні, з урахуванням п. 7.7., 7.7.1. Договору, але в будь-якому разі перед відвантаженням товару.

Останні 50% вартості заказаної партії кришок сплачується Покупцем на умовах товарного кредиту на протязі 30 календарних днів з моменту відвантаження та дати видаткової накладної. (п. 7.5.2. Договору).

Згідно до п. 7.5.3. Договору зазначено, що проценти за товарний кредит встановлюються у розмірі 1 грн., в.т.ч. ПДВ ставка 20% у розмірі 0,17 грн. за один календарний день розстрочки платежу, причому проценти починають нараховуватись з моменту відвантаження та дати видаткової накладної до повної оплати за даною видатковою накладною, а їх сплата проводиться в строки, встановлені відповідно до п.7.5.2. договору.

У звязку з несплатою з боку Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод вартості поставленого товару за договором №117/10-SC-UKR/FST-DYA від 01.03.2010р., Приватним акціонерним товариством "Елопак-Фастів було нараховано неустойку, інфляцію, 3% річних та проценти за користування товарним кредитом, що разом з основним боргом складає суду заборгованості у розмірі 271969,81грн.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Елопак-Фастів обґрунтовано неналежним виконанням з боку Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод прийнятих на себе зобовязань за умовами договором №117/10-SC-UKR/FST-DYA від 01.03.2010р. та направлені на стягнення з відповідача загальної суми боргу у розмірі 271969,81 грн., що складається з 140273,64 грн. боргу, 14027,36 грн. неустойки, 60561,25 інфляційних нарахувань, 2979,76 грн. 3% річних, 54127,80 грн. процентів за товарний кредит.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, наданих суду в судових засіданнях, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Судом встановлено, що правовідносини сторін по справі виникли на підставі укладеного між ними Договору №117/10-SC-UKR/FST-DYA від 01.03.2010р.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар за Договором №117/10-SC-UKR/FST-DYA від 01.03.2010р. в сумі 140273,64 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 14027,36 грн. неустойки, 60561,25інфляційних нарахувань, 2979,76 грн. 3% річних, 54127,80 грн. процентів за товарний кредит суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно до п. 5.2. Договору, у разі якщо Покупець не дотримується строків по сплаті поставленого Товару, який зазначений у параграфі 7 Договору, Покупець сплатить Постачальнику штраф у розмірі 0,2% від вартості товару за кожен день прострочення оплати. Максимальна сума штрафу за даним пунктом 5.3. обмежується сумою, яка дорівнює 10% від вартості товару.

Позивачем було здійснено нарахування неустойки (штрафу) за прострочення оплати товару. Розрахунок проведено за видатковою накладною від 03.10.2014р. на суму 81962,28грн. та видатковою накладною від 07.11.2014р. на суму 58311,36 грн., з урахуванням положень п. 5.2. Договору неустойка становить 14027,36 грн.

Згідно до п. 7.5.3. Договору зазначено, що проценти за товарний кредит встановлюються у розмірі 1 грн., в.т.ч. ПДВ ставка 20% у розмірі 0,17 грн. за один календарний день розстрочки платежу, причому проценти починають нараховуватись з моменту відвантаження та дати видаткової накладної до повної оплати за даною видатковою накладною, а їх сплата проводиться в строки, встановлені відповідно до п. 7.5.2. договору.

Курс гривні до євро, встановлений Національним банком України, підтверджується банківськими довідками, які містяться в матеріалах справи.

Так, позивачем було здійснено нарахування процентів за товарний кредит. Розрахунок проведено за видатковою накладною від 03.10.2014р. на суму 81962,28 грн. та видатковою накладною від 07.11.2014р. на суму 58311,36 грн., з урахуванням положень п. 7.5.3. Договору, проценти за товарний кредит що підлягають сплаті з відповідача становлять грошову суму у розмірі 54127,80 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі №6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Розрахунок 3% річних проведено за накладеною від 03.10.2014р. за період з 03.11.2014р. по 02.09.2015р., що становить 1839,10 грн. та накладеною від 07.11.2014р. за період з 08.12.2014р. по 02.09.2015р., що становить 1140,66 грн. Загальний розмір заборгованості зі сплати 3% річних становить 2979,76 грн.

Розрахунок інфляційних втрат проведено за накладеною від 03.10.2014р. за період з 03.11.2014р. по 30.06.2015р., що становить 36824,34 грн. та накладеною від 07.11.2014р. за період з 08.12.2014р. по 30.06.2015р., що становить 23736,01 грн. Загальний розмір заборгованості зі сплати інфляційних втрат становить 60561,25 грн.

У звязку з неналежним виконанням договірних зобовязань з боку відповідача? позивачем було нараховано неустойку, інфляційні витрати, 3% річних та проценти за товарний кредит Розглянувши надані позивачем розрахунки, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства та умов договору, у звязку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод неустойку у розмірі 14027,36 грн., інфляційні витрати у розмірі 60561,25 грн., 3% річних у розмірі 2979,76 грн., та проценти за товарний кредит у розмірі 54127,80 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

За приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5439,40 грн. покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод (реквізити) на користь Приватного акціонерного товариства „Елопак-Фастів суму основного боргу у розмірі 140273 (сто сорок тисяч двісті сімдесят три) грн. 64 коп., неустойку у розмірі 14027 (чотирнадцять тисяч двадцять сім) грн.36 коп., інфляційні нарахування у розмірі 60561 (шістдесят тисяч пятсот шістдесят одна) грн. 25 коп., 3% річних у розмірі 2979 (дві тисячі девятсот сімдесят девять) грн.76 коп., проценти за товарний кредит у розмірі 54127 (пятдесят чотири тисячі сто двадцять сім) грн. 80 коп. та судовий збір у розмірі 5439 (пять тисяч чотириста тридцять девять) 40 коп.

Повний текст рішення складено 09.02.2017р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя Т.Г. Д'яченко

Суддя Ю.І. Мостепаненко

Суддя Д.О. Бездоля