Рішення № 64658676, 30.01.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2017 р.Справа № 916/3078/16

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мрія-2 про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 354944,45 грн., розірвання договору оренди майна та повернення майна, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мрія-2 про:

- стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 354944,45 грн.,

- розірвання договору оренди майна цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон від 19.07.2004 р., який перебуває на балансі ТОВ „Мрія-2, укладений з регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області;

- повернення майна цілісного майнового комплексу Державного побутового підприємства „Нефон, що знаходиться за адресами: м. Одеса, вул. Терешкової, 21, вул. Базарна, 92-Б, вул. Костанді, 33, який перебуває на балансі ТОВ „Мрія-2, з урахуванням невикористаних амортизаційних відрахувань, згідно Порядку, затвердженого наказом ФДМУ № 847 від 07.08.1997 р. та зареєстрованого Мінюстом України № 446/2250 від 25.09.1997 р., до держави в особі Української державної будівельної Корпорації „Укрбуд.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

19.07.2004 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ „Мрія-2 укладено договір оренди майна ЦМК Державного побутового підприємства „Нефон, згідно з яким орендодавець - Регіональне відділення передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно ЦМК, яке розташоване за адресою: 65078, м. Одеса, вул. Терешкової, 21, терміном на пять років згідно акту приймання-передачі від 19.07.2004 р.

Протягом дії договору оренди до нього було укладено декілька додаткових угод та договорів про внесення змін. Так, договором від 05.02.2008 р. про внесення змін до вказаного договору оренди внесені зміни на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 27.12.2006 р. № 1846. Договором від 02.06.2008 р. про внесення змін до договору оренди продовжено термін дії його до 19.07.2018 р. Договором від 08.02.2010 р. про внесення змін до договору оренди внесені зміни до акту оцінки ЦМК. Договором від 29.09.2011 р. про внесення змін до договору оренди внесені зміни у звязку з передачею майна за договором зберігання.

Як зазначає позивач, при укладанні договору від 19.07.2004 р. була застосована орендна ставка, яка передбачена Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою Постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786, відповідно до мети використання орендованого майна та виду економічної діяльності підприємства, майно якого передано в оренду у розмірі - 4%.

За ствердженнями позивача, у подальшому постановою КМУ від 27.12.2006 р. № 1846 „Про внесення змін до Методики розрахунку порядку використання плати за оренду державного майна були затверджені нові орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів та стало становить 6%. У звязку з цим, як зазначає позивач, 05.02.2008 р. були внесено зміни у договір оренди в частині зміни орендної плати, відповідно орендна плата становила без ПДВ за базовий місяць розрахунку (січень 2007 р.) 4195,67 грн.

Наразі позивач посилається на те, що відповідно до п. 3.6 договору, ст. 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна, п. 3.4 Типового договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 р. № 1774 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2000 р. за № 935/5151, розмір річної орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. № 961 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 р. № 629 і від 04.10.1995 р. №786», яка набрала чинності з 20.09.2011 р. знов були затверджені нові орендні ставки за використання державного майна, у т.ч. за використання цілісних майнових комплексів. Отже, позивач стверджує, що з дня набрання чинності зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України орендна ставка за використання майна цього ЦМК становить 10%.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.08.2015 р. по справі № 916/1579/15-г, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 р. та постановою ВГСУ від 22.12.2015 р., були внесені зміни до договору оренди цілісного майнового комплексу, визначено базовий місяць розрахунку серпень 2011 р. 12660,89 грн. та розділ 10 договору доповнено п.10.13 у наступній редакції: „Ці зміни діють з 22 квітня 2012 р.

Як зазначає позивач, з огляду на вищезазначене регіональним відділенням було здійснено розрахунок донарахування орендної плати за договором оренди ЦМК, який було направлено претензію від 15.06.2016 р. № 11-05-03145 до відповідача щодо погашення заборгованості. Проте, за ствердженнями позивача, орендар не погоджується з виконанням своїх зобовязань та не надав своєї відповіді. Таким чином, позивач зазначає, що у звязку з невиконанням рішення суду боржником у нього виникла заборгованість, яка станом на 30.09.2016 р. складає в сумі 354944,45 грн.

При цьому позивач вказує, що невиконання істотних умов договору є підставою для дострокового розірвання вищезазначеного договору оренди цілісного майнового комплексу та повернення вказаного ЦМК державі.

Наразі позивач посилається на те, що в п. 3 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду держмайна України від 07.08.1997 р. №847, зареєстрованого Міністерством юстиції України 25.09.1997 р. (№ 446/2250), визначаються зміст і послідовність процедур повернення державного майна за договором оренди з оформленням відповідної угоди про повернення державного майна. Вищевказаний Порядок поширюється на випадки повернення орендодавцю орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств і організацій після припинення (внаслідок закінчення строку) договору оренди, розірвання договору оренди за погодженням сторін або за рішенням суду. Так, позивач вказує, що на виконання вимог зазначеного Порядку після прийняття рішення судом щодо розірвання договору оренди ЦМК між регіональним відділенням як орендодавцем та ТОВ „Мрія-2 як орендарем повинна підписуватися угода про порядок повернення орендодавцю орендованого державного майна у звязку із припиненням вищевказаного договору оренди цілісного майнового комплексу. Процедура повернення передбачає проведення повної інвентаризації майна єдиного майнового комплексу, здійснення розмежування майна, що належить державі та майна орендаря та повернення державі майна за актом приймання-передачі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.11.2016 р. позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/3078/16, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, зазначених у відзиві на позов (а.с. 58-59). Зокрема, відповідач вказує, що згідно рішення господарського суду Одеської області від 21.08.2015 р. по справі № 916/1579/15-г до спірного договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон від 19.07.2004 р. № 728 (зі змінами та доповненнями), укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області з ТОВ „Мрія-2, були внесені зміни, а саме: викладено п. 3.1 розділу 3 договору в наступній редакції: „Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна затвердженою постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами та доповненнями внесеними постановою КМУ від 14.09.2011 р. № 961) і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку за серпень 2011 року 12660 грн.89 коп. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством»; викладено п. 3.2 розділу 3 договору в наступній редакції: „Орендна плата за місяць оренди квітень 2012 року визначається шляхом коригування орендної плати за місяць оренди березень 2012 року на індекс інфляції за квітень 2012 року включно; розділ 10 договору доповнено п. 10.13 у наступній редакції: „Ці зміни діють з 22 квітня 2012 року, є невід'ємною та складовою частиною договору оренди ЦМК ДПП „Нефон від 19.07.2004 р.. Наразі відповідач зазначає, що позивач своїм листом № 11-05-02078 від 21.04.2016 р. запропонував укласти договір про внесення змін до договору оренди з посиланням на вказане рішення суду, при цьому додавши до тексту договору пункт 5.14, згідно якого ТОВ „Мрія-2 протягом трьох місяців з моменту підписання цих змін повинно сплатити донараховану орендну плату. В свою чергу відповідач у відповідь надіслав лист № 18 від 20.05.2016 р., яким частково відмовив у вказаній пропозиції позивача та запропонував виконати рішення господарського суду і підписати зміни до договору з виключенням цього пункту 5.14, також вказавши про відсутність заборгованості по вищезазначеному договору. В подальшому на вказаний лист відповідача позивач своїм листом № 11-05-03218 від 17.06.2016 р. надіслав зміни до договору з виключенням п. 5.14 та запропонував здійснити заходи по укладанню, нотаріальному посвідченню та державній реєстрації вказаних змін до договору оренди. За ствердженнями відповідача, згідно ст. 793 ЦК України та Закону України „Про оренду державного та комунального майна» відповідачем було почато процедуру нотаріального посвідчення. Однак, оскільки відповідачу стало відомо про те, що позивач паралельно з відповідачем запропонував укласти договір про внесення змін до зазначеного договору оренди з іншим підприємством - ТОВ „Інших, відповідачем не було здійснено подальших дій, повязаних з підписанням змін до договору оренди ЦМК до вирішення питання, хто є орендарем згідно договору та рішення суду, на думку РВ ФДМУ по Одеській області. Поряд з цим відповідач зазначає, що згідно бухгалтерської довідки ним до цього часу сплачувалась орендна плата згідно чинного договору від 05.02.2008 р. з урахуванням орендної ставки 6%, тому, на думку відповідача, заявлена позивачем заборгованість відсутня. У звязку з вищевикладеним відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

19.12.2016 р. відповідачем було подано заявлено клопотання про зупинення провадження по справі, оскільки в провадженні господарського суду Одеської області розглядається справа № 916/2685/16 за позовом ТОВ „Мрія-2 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про визнання права власності на нерухоме майно, яке входить до складу цілісного майнового комплексу ГБП „Нефон, що суттєво може вплинути на розгляд справи даної справи № 916/3078/16 про розірвання договору оренди та повернення майна ЦМК.

Вказане клопотання судом залишено без задоволення з огляду на його безпідставність та необґрунтованість.

Також 12.01.2017 р. відповідачем були надані до суду доповнення до відзиву на позовну заяву (а.с. 87). Зокрема, відповідач вказує, заявлений позов подано позивачем до суду 10 листопада 2016 року з посиланням на те, що ТОВ „Мрія-2 не було надано відповіді на направлену претензію від 15.06.2016 р. № 11-05-03145. Однак, на думку відповідача, строк звернення до суду з позовною заявою про зобовязання ТОВ „Мрія-2 як орендаря сплатити донараховану орендну плату у розмірі 354944,45 грн. з 22.04.2012 р. було втрачено та пропущено позивачем. При цьому відповідачем з огляду на 3-рінчий строк позовної давності здійснено власний розрахунок донарахувань орендної плати по спірному договору оренди з урахуванням орендної ставки 10% за період з 30.09.2013 р. по 30.09.2016 р., який додано до вказаних доповнень до відзиву на позов (а.с. 88).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.

19 липня 2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мрія-2 (орендар) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства Нефон № 728, відповідно до п. 1.1 якого позивач як орендодавець передає, а відповідач як орендар приймає в строкове платне користування майно цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства Нефон, юридична адреса: 65078, м. Одеса, вул. Терешкової, 21, код ЄДРПОУ 21028008 (надалі підприємство), склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства Нефон, складеного станом на 31.05.2004 р. та затвердженого наказом Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області від 07.07.2004 р. № 526, складає: основні засоби, усього - 3939,7 грн.; знос основних засобів - 1721,6 грн.; основні засоби за вартістю за вирахуванням зносу - 625,6 грн.; вартість майна, що передається в оренду - 625,6 грн. Мета використання обєкту оренди здійснення побутового обслуговування відповідно до статуту орендаря.

Відповідно до п. 1.2 договору грошові кошти (вартість майна, що передається орендареві на умовах кредиту згідно п. 25 Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон) у сумі 96200,00 грн., передаються орендареві в користування на умовах кредитного договору грошових коштів, що укладається одночасно з підписанням цього договору.

Згідно п. 1.3 договору оборотні матеріальні засоби в сумі 23280,06 грн. без урахування ПДВ (ПДВ 20 % від вартості обєкту - 4656,01 грн.), вартість об'єкту з урахуванням ПДВ 27936,07 грн., орендар викуповує на підставі договору купівлі-продажу, що укладається одночасно з підписанням цього договору.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що основні засоби житлового фонду у сумі 1592493,84 грн. передаються орендарю на утримання і керування для забезпечення їх експлуатації у визначеному законом порядку.

Згідно п. 1.5, п. 2.6 договору орендар виступає правонаступником усіх прав та обов'язків реорганізованого державного побутового підприємства „Нефон, розташованого за адресою: 65078, м. Одеса, вул. Терешкової, 21. Припинення діяльності державного побутового підприємства „Нефон за вказаною адресою здійснюється шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря (п. 1.9 договору).

Відповідно до п. 1.6 договору вартість майна, що вказана у п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 договору оренди, визначена згідно акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого наказом Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області від 07.07.2004 р. № 526.

За умовами п.п. 2.1, 2.2, 2.3 договору орендар вступає у строкове платне користування підприємством у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі підприємства. Передача підприємства в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником підприємства залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Передача підприємства в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки, складеного за методикою, затвердженою Постановою КМУ.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що вартість майна підприємства, яке орендар повертає орендодавцю (або юридичній особі, яку вкаже орендодавець), визначається па підставі передавального балансу підприємства та акту оцінки, складеного за даними інвентаризації майна на момент припинення дії цього договору, звіреного з актом приймання-передачі підприємства в оренду. Орендар повертає підприємство орендодавцю (юридичній особі, вказаній орендодавцем) у порядку визначеному чинним законодавством України на момент припинення дії цього договору та цим договором.

Згідно п. 2.5 договору підприємство вважається поверненим орендодавцю (юридичній особі, вказаній орендодавцем) з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою КМУ від 04 жовтня 1995 р. № 786. зі змінами внесеними Постановою КМУ № 699 від 18.05.1998 р., Постановою КМУ від 19.01.2000 р. № 75, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (червень 2004 р.) 2099,93 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що орендна плата за перший місяць оренди липень 2004 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць червень 2004 р. на індекс інфляції за липень місяць 2004 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 договору).

Пунктом 3.4 договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним. Одночасно копія платіжного доручення з відміткою банку, що обслуговує орендаря, надсилається орендодавцю.

Згідно п. 3.5 договору орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахування індексації. за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Стягнення заборгованості з орендної плати вирішуються у судовому порядку.

Пунктом 3.8 договору передбачено, що у разі виникнення заборгованості з орендної плати, що виникла у минулий період, встановлюється наступний порядок погашення заборгованості за договором оренди: поточні платежі, які сплачені за оренду державного нерухомого майна, насамперед, спрямовуються на погашення заборгованості з орендної плати, яка виникла у минулі періоди, а потім - у рахунок поточних платежів.

Згідно п. 3.9 договору наднормативна сума орендної плати, що надійшла до бюджету, підлягає у встановленому порядку поверненню орендарю, або заліку в рахунок наступних платежів.

Відповідно до п. 3.10 договору зобов'язання орендаря щодо сплати орендної плати, забезпечується у вигляді авансової сплати в розмірі орендної плати за один місяць (2099,93 грн.), що здійснюється у щотижневий термін з моменту укладання цього договору.

Пунктом 3.11 договору встановлено, що при розірванні або припинені договору оренди орендна плата сплачується орендарем до моменту підписання акту приймання-передачі (повернення) державного майна.

Відповідно до п. 7 договору орендодавець зобов'язується: передати орендарю в оренду підприємство згідно з цим договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором (п. 7.1); передати орендарю на умовах довгострокового кредиту грошові кошти у сумі 96200,00 грн. (п. 7.2); продати орендарю оборотні матеріальні засоби вартістю 23280,06 грн. без урахування ПДВ (ПДВ 20% від вартості обєкту 4656,01 грн.), вартість об'єкту з урахуванням ПДВ 27936,07 грн. (п. 7.3).

Пунктом 9.2 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 9.3 договору спори, що виникають у ході виконання договору оренди, вирішуються за згодою сторін. Якщо згоди не буде досягнуто, спір передається на розгляд до господарського суду.

Відповідно до п. 10.1 договору останній укладено строком на пять років, що діє з моменту підписання договору оренди. Умови цього договору зберігають силу протягом всього терміну цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення, законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань (п. 10.2 договору).

Пунктом 10.4 договору встановлено, що за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

При розірванні цього договору, договір купівлі-продажу оборотних матеріальних засобів та кредитний договір підлягають розірванню як невід'ємна та складова договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон (п. 10.8 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 19 липня 2004 року на виконання умов вказаного договору між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем було складено та підписано акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон, згідно якого відповідачу було передано в строкове платне користування майно цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон за адресою: 65078, м. Одеса, вул. Терешкової, 21. Вказане майно передано в оренду з метою здійснення побутового обслуговування відповідно до статуту орендаря.

В подальшому сторонами вносились зміни до вищевказаного договору оренди, про що були укладені відповідні додаткові угоди та договори про внесення змін. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, договором від 05.02.2008 р. про внесення змін до вказаного договору оренди були внесені зміни щодо орендної плати на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 27.12.2006 р. № 1846, у звязку з чим орендна плата становила без ПДВ за базовий місяць розрахунку (січень 2007 р.) 4195,67 грн. Внесення вказаних змін обумовлено тим, що вказаною постановою КМУ від 27.12.2006 р. № 1846 „Про внесення змін до Методики розрахунку порядку використання плати за оренду державного майна були затверджені нові орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів та стало становить 6%, тоді як при укладанні договору від 19.07.2004 р. була застосована орендна ставка у розмірі - 4% відповідно до мети використання орендованого майна та виду економічної діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, як це було передбачено Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою Постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786.

Також згідно з договором від 02.06.2008 р. про внесення змін до вказаного договору оренди термін дії останнього було продовжено до 19.07.2018 р. Договором від 08.02.2010 р. про внесення змін до договору оренди внесені зміни до акту оцінки ЦМК. Договором від 29.09.2011 р. про внесення змін до договору оренди внесені зміни у звязку з передачею майна за договором зберігання.

Поряд з цим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. № 961 „Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 р. № 629 і від 04.10.1995 р. № 786, яка набрала чинності з 20.09.2011 р., були затверджені нові орендні ставки за використання державного майна, у т.ч. за використання цілісних майнових комплексів. Отже, позивач стверджує, що з дня набрання чинності зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України орендна ставка за використання майна орендованого відповідачем ЦМК становить 10%. Таким чином, орендна плата за використання цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства Нефон з моменту внесення змін до Методики повинна становити за місяць розрахунку без урахування ПДВ 12660,89 грн.

Як зясовано судом, з метою приведення умов договору у відповідність до вимог чинного законодавства на виконання вищевказаної постанови КМУ, позивачем було ініційовано внесення відповідних змін до договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства Нефон від 19.07.2004 р. Однак, у звязку з недосягненням згоди з відповідачем стосовно внесення змін до спірного договору оренди прокурором м. Одеси було подано до господарського суду Одеської області відповідний позов в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до ТОВ „Мрія-2 про внесення змін до договору оренди від 19.07.2004р. (із змінами та доповненнями).

Так, рішенням господарського суду Одеської області від 21.08.2015 р. по справі № 916/1579/15-г, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 р. та постановою ВГСУ від 22.12.2015 р., були внесені зміни до договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон № 728 від 19.07.2004 р., укладеного між РВ ФДМУ по одеській області та ТОВ „Мрія-2, а саме викладено п. 3.1 договору в наступній редакції: „Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 14.09.2011 № 961) і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2011 року 12 660 грн. 89 коп. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством.; викладено п. 3.2 договору в наступній редакції: „Орендна плата за місяць оренди квітень 2012 року визначається шляхом коригування орендної плати за місяць оренди березень 2012 року на індекс інфляції за квітень 2012 року включно; розділ 10 договору доповнено п. 10.13: „Ці зміни діють з 22 квітня 2012 року, є невід'ємною та складовою частиною Договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон від 19.07.2004 р.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, у даному спорі не підлягають доведенню встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 21.08.2015 р. по справі № 916/1579/15-г, що набрало законної чинності 20.10.2015 р., обставини стосовно розміру орендної плати, що підлягав сплаті відповідачем, виходячи з орендної ставки 10%, що передбачено Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 зі змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 14.09.2011 р. № 961.

За ствердженнями позивача, Регіональним відділенням було здійснено розрахунок донарахування орендної плати за договором оренди ЦМК, який було направлено відповідачу з претензію від 15.06.2016 р. № 11-05-03145 щодо погашення заборгованості. Однак, ухилення орендаря від виконання своїх зобовязань щодо сплати донарахованої орендної плати, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка станом на 30.09.2016 р. складає в сумі 354944,45 грн., стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, за умовами спірного договору відповідач з моменту прийняття в оренду вказаних в договорі оренди від 19.07.2004 р. мав сплачувати щомісячно орендну плату не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним. При цьому з 20.10.2015 р. - моменту набрання чинності рішенням господарського суду Одеської області від 21.08.2015 р. по справі № 916/1579/15-г (згідно постанови ОАГС від 20.10.2015 р.) орендна плата, починаючи з 22 квітня 2012 р., підлягала сплаті відповідачем в розмірі, виходячи з того, що у базовому місяці розрахунку за серпень 2011 р. розмір орендної плати становив 12660,89 грн.

З огляду на вказане, позивачем було здійснено перерахування розміру орендної плати, що підлягав сплаті з 22.04.2012 р. При цьому позивач звертався до відповідача з проханням здійснити оплату різниці між донарахованою орендною платою (за орендною ставкою 10%) і вже сплаченою орендарем (за орендною ставкою 6%), про що свідчить лист позивача № 11-05-02078 від 21.04.2016 р. з проектом договору про внесення змін до договору оренди і розрахунком донарахованої орендної плати (а.с. 60-64).

В свою чергу відповідач зазначає, що позивач у вказаному листі № 11-05-02078 від 21.04.2016 р. запропонував укласти договір про внесення змін до договору оренди з посиланням на вказане рішення суду, при цьому додавши до тексту договору пункт 5.14, згідно якого ТОВ „Мрія-2 протягом трьох місяців з моменту підписання цих змін повинно сплатити донараховану орендну плату. Відповідачем листом № 18 від 20.05.2016 р. була надана відповідь щодо часткової відмови у вказаній пропозиції позивача, при цьому відповідачем було запропоновано можливість виконання рішення господарського суду і підписання змін до договору з виключенням вказаного пункту 5.14, також вказавши про відсутність заборгованості по вищезазначеному договору. В подальшому у відповідь на вказаний лист позивач своїм листом № 11-05-03218 від 17.06.2016 р. надіслав зміни до договору з виключенням п. 5.14 та запропонував здійснити заходи по укладанню, нотаріальному посвідченню та державній реєстрації вказаних змін до договору оренди. За ствердженнями відповідача, згідно ст. 793 ЦК України та Закону України „Про оренду державного та комунального майна» відповідачем було почато процедуру нотаріального посвідчення. Однак, оскільки відповідачу стало відомо про те, що позивач паралельно з відповідачем запропонував укласти договір про внесення змін до зазначеного договору оренди з іншим підприємством - ТОВ „Інших, відповідачем не було здійснено подальших дій, повязаних з підписанням змін до договору оренди ЦМК до вирішення питання, хто є орендарем згідно договору та рішення суду, на думку РВ ФДМУ по Одеській області.

Разом з тим вказані доводи відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки за положеннями ч. 3 ст. 653 ЦК України з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили такі зміни до договору набувають чинності і не потребують укладання окремої угоди в частині змінених рішенням суду умов. Відтак, донарахована позивачем з 22.04.2012 р. орендна плата (з урахуванням орендної ставки 10%) підлягала сплаті відповідачем після набрання рішенням суду по справі № 916/1579/15-г законної сили 20.10.2015 р. У звязку з цим суд також вважає безпідставними доводи представника відповідача під час розгляду справи щодо неотримання відповідачем претензії позивача від 15.06.2016 р. № 11-05-03145 стосовно сплати заборгованості, на яку позивач посилається в обґрунтування позову.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про існування у відповідача обовязку сплатити різницю донарахованої орендної плати за договором оренди ЦМК згідно рішення суду від 21.08.2015 р. по справі 916/1579/15-г, яка за розрахунком позивача за період з 22.04.2012 р. по 30.09.2016 р. складає в розмірі 354944,45 грн. (а.с. 47-48).

Щодо доводів відповідача у доповненнях до відзиву на позов про пропущення позивачем сплив позовної давності для звернення позивача до суду із заявленими вимогами про стягнення заборгованості, суд зазначає наступне.

В силу положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З огляду на те, що лише з моменту набрання чинності судовим рішенням про внесення змін до договору оренди у справі № 916/1579/15-г (20.10.2015 р.) позивач мав право вимагати від відповідача виконання останнім обовязку по сплаті орендної плати за новою ставкою, починаючи з 22.04.2012 р., відповідно саме з моменту набуття такого права у позивача розпочався перебіг позовної давності для заявлення вимог про стягнення заборгованості у звязку з невиконанням відповідачем обовязку по сплаті орендної плати з урахуванням нової орендної ставки. Враховуючи те, що заявлений позов подано позивачем до суду у листопаді 2016 року, відповідно строк позовної давності на предявлення даного позову позивачем не сплинув.

Посилання відповідача на те, що згідно бухгалтерської довідки ним до цього часу сплачувалась орендна плата згідно чинного договору від 05.02.2008 р. з урахуванням орендної ставки 6%, а тому заявлена позивачем заборгованість відсутня, суд вважає необґрунтованими. Адже, доказів виконання відповідачем обовязку по сплаті орендної плати з урахуванням орендної ставки 10% за спірний період до суду не надано. В матеріалах справи відсутні відповідні платіжні документи на підтвердження сплати відповідачем різниці між донараховано орендною платою і вже сплаченою відповідачем. Тим більш, вказаний факт несплати визнається самим відповідачем, про що ним було здійснено власний детальний контррозрахунок розміру донарахованої орендної плати з урахуванням 3-річного строку позовної давності (а.с. 88).

Відтак, відповідач не спростував належними доказами наявність заборгованості по орендній платі в заявленому розмірі.

Пунктом 5.3 договору оренди передбачено, що орендар зобовязується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Так, несплата відповідачем орендної плати у розмірі, встановленому спірним договором оренди з урахуванням судового рішення по справі № 916/1579/15-г, є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем вказаних умов договору щодо сплати орендної плати з урахуванням орендної ставки 10%, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в заявленому розмірі 354944,45 грн.

Щодо вимог позивача про розірвання укладеного між сторонами по справі спірного договору оренди майна цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон від 19.07.2004 р., який перебуває на балансі ТОВ „Мрія-2, суд зазначає наступне.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, саме невиконання істотних умов договору є підставою для дострокового розірвання вищезазначеного договору оренди цілісного майнового комплексу та повернення вказаного ЦМК державі.

У відповідності зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Так, відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.

Так, частиною другою ст. 651 ЦК України передбачено, що при відсутності згоди (домовленості) сторін про зміну або розірвання договору він може бути змінений чи розірваний на вимогу однієї із сторін лише за рішенням суду за наявності певних підстав, передбачених договором або законом. Однією із таких підстав є істотне порушення договору другою стороною. Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, діленням другою стороною. Така шкода може бути виражена як у вигляді та (або) упущеної вигоди, так і моральної (немайнової) шкоди.

При цьому вищенаведені приписи частини другої статті 651 ЦК України є загальними для розірвання договору та передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, а також в інших випадках, установлених договором або законом.

За умовами п.10.3 договору оренди зміни і доповнення або розірвання договору допускається за взаємної згоди сторін.

Також в п. 10.4 договору передбачено, що за ініціативою однієї із сторін договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

При цьому представником позивача під час розгляду справи в судовому засіданні було зазначено, що підставою для розірвання спірного договору оренди є положення ч. 1 ст. 782 ЦК України, оскільки орендарем не виконано умови п. 3.1 3.2 договору оренди щодо сплати донарахованої орендної плати за період з 22.04.2012 р. по 30.09.2016 р.

Так, положеннями ст. 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Докази вчинення позивачем односторонньої відмови від спірного договору оренди та повідомлення відповідача про таку відмову матеріали справи не містять. У наданій позивачем до суду претензії від 15.06.2016 р. № 11-05-03145 на адресу відповідача мова йде про стягнення у судовому порядку заборгованості.

Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа N 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору. Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України в постанові № 3-26гс12 від 8 травня 2012 року.

Отже, право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас орендоване майно є державним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.

Таким чином, проаналізувавши зміст спірного договору та наведені позивачем норми законодавствам як підстава для розірвання цього договору, суд доходить до висновку, що у даному випадку невнесення орендарем орендної плати може бути підставою для дострокового розірвання договору оренди, лише за умови, що орендар не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд, тобто протягом строку, встановленого частиною першою статті 782 ЦК України.

Так, слід зазначити, що дійсно у відповідача наявна заборгованість по орендній платі, що становить різницю між донарахованою орендною платою за новою орендною ставкою 10% і вже сплаченою за ставкою 6%, що не спростовано відповідачем. Але, з матеріалів справи вбачається, що у такому випадку має місце не систематична несплата (протягом трьох місяців підряд) відповідачем взагалі орендних платежів за спірним договором, а часткова несплата орендної плати в повному обсязі за новими ставками за використання державного майна, у т.ч. за використання цілісних майнових комплексів, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. № 961 „Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 р. № 629 і від 04.10.1195 р. № 786, яка набрала чинності з 20.09.2011 р. Тим більш під час розгляду справи позивачем не оспорювався факт сплати протягом спірного періоду відповідачем орендної плати за ставкою, що діяла до внесення змін у вказану Методику. Відтак, вказане свідчить саме про несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати у встановленому розмірі, внаслідок чого відповідач може нести відповідальність у вигляді сплати пені (п. 3.7 договору), але це не є підставою для розірвання договору за умовами самого договору.

Отже, враховуючи вимоги діючого законодавства та з огляду на зазначені вище обставини, господарський суд не вбачає підстав для розірвання спірного договору оренди та як наслідок зобов'язання відповідача повернути орендоване майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов'язок орендаря після припинення дії договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди передбачено також ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за якою в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, визначених договором оренди.

Також в п. 5.8 договору оренди передбачено обвязок орендаря повернути ЦМК Державного побутового підприємства „Нефон в належному стані у разі припинення (розірвання договору).

Так, оскільки укладений між позивачем та відповідачем спірний договір оренди не розірвано судом, відповідно відсутні правові підстави для покладення на відповідача обовязку повернути вказане майно ЦМК державного побутового підприємства „Нефон, що знаходиться за адресами: м. Одеса, вул. Терешкової, 21, вул. Базарна, 92-Б, вул. Костанді, 33, яке було одержано в оренду за спірним договором. Адже вимоги позивача про повернення майна ЦМК Державного побутового підприємства „Нефон є похідними від вимог про розірвання договору.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про розірвання укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди ЦМК Державного побутового підприємства „Нефон від 19.07.2004 р. та повернення орендованого майна.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області лише частково обґрунтовані (в частині вимог про стягнення заборгованості) і відповідають фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства, у звязку з чим підлягають частковому задоволенню.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення частково відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мрія-2 про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 354944,45 грн., розірвання договору оренди майна та повернення майна задовольнити частково.

2.СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мрія-2 (65078, м. Одеса, вул. В. Терешкової, 21; код ЄДРПОУ 32895136) до державного бюджету (р/р 31118092700007, одержувач УК у м. Одесі/Малиновський район/, код ЄДРПОУ 38016923 банк ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011) заборгованість по орендній платі в розмірі 354944/триста пятдесят чотири тисячі девятсот сорок чотири/грн. 45 коп.

3.СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мрія-2 (65078, м. Одеса, вул. В. Терешкової, 21; код ЄДРПОУ 32895136) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (65125, м. Одеса, вул. В.Арнаутська, 15; код ЄДРПОУ 20984091, р/р № 35215086000044; банк отримувача: ДКСУ, м. Києв, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору в сумі 5324/пять тисяч триста двадцять чотири/грн. 17 коп.

4.В задоволенні решти частини позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мрія-2 відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 06 лютого 2017 р.

Суддя В.С. Петров