Ухвала суду № 64658365, 02.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" лютого 2017 р. м. Київ К/800/49721/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Гончар Л.Я. Шведа Е.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2015 року у справі № 816/3469/15 за позовом Полтавського міського центру зайнятості до ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод» про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпня 2015 року Полтавський міський центр зайнятості звернувся в суд з позовом до ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод», в якому просив стягнути виплачену гр. ОСОБА_4 допомогу по безробіттю у розмірі 16 444,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звільнений з посади менеджера по збуту у ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод» ОСОБА_4 перебував на обліку в Полтавському міському центрі зайнятості, як безробітний та за період з 23.02.2015 р. по 12.06.2015 р. отримав допомогу по безробіттю в розмірі 16 444,18 грн. На підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 24.04.2015р. № 552/314/15-ц ОСОБА_4 поновлено на посаді менеджера по збуту у ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод». Таким чином, згідно ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод», у зв'язку з поновленням зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду зобов'язаний повернути суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2015 року, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод» (код ЄДРПОУ 00110792) на користь Полтавського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 22534038) грошові кошти в сумі 16 444, 18 грн.

На постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2015 року надійшла касаційна скарга ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод», в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нової ухвали, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 грудня 2014 року наказом № П/У - 00214 гр. ОСОБА_4 звільнений з ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод» за п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України, по причині систематичного невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Не погодившись з даним наказом, гр. ОСОБА_4 звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовною заявою про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Полтавським міським центром зайнятості на підставі особистої заяви від 06 січня 2015 року, ОСОБА_4 зареєстрований як безробітний. На підставі особистої заяви 11 лютого 2015 року ОСОБА_4 знятий з реєстрації Полтавського міського центру зайнятості, як безробітний.

З 11.02.2015 по 20.02.2015 ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_5 Трудові відносин між ФОП ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_4 припинено на підставі п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України (закінчення строку трудової угоди).

ОСОБА_4 23 лютого 2015 року повторно звернувся до Полтавського міського центру зайнятості для отримання статусу безробітного та виплати допомоги по безробіттю. Наказом Полтавського міського центру зайнятості № НТ150223 від 23.02.2015 гр. ОСОБА_4 було надано статус безробітного.

Наказом Полтавського міського центру зайнятості № НТ150302 від 02.03.2015 р. гр. ОСОБА_4 призначено допомогу по безробіттю та розпочато (поновлено) виплату допомоги по безробіттю.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24.04.2015 по справі № 552/314/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 04.06.2015 по справі № 552/314/15-ц, Наказ АТ «Полтавський турбомеханічний завод» № П/УВ - 00214 від 15.12.2014 р. про припинення трудового договору за п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України з ОСОБА_4 скасовано та поновлено ОСОБА_4 на посаді менеджера по збуту.

Наказом Полтавського міського центру зайнятості № НТ150622 від 22.06.2015 гр. ОСОБА_4 було знято з реєстрації та припинено виплату по безробіттю. Наказом № 145 від 23.06.2015 позивачем зобов'язано відповідача повернути кошти, виплачені як допомога по безробіттю гр. ОСОБА_4 у період перебування на обліку в центрі зайнятості в сумі 16 444,18 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Відповідач після поновлення зареєстрованого безробітного ОСОБА_4 на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили, зобов'язаний повернути суму виплаченого безробітному забезпечення та вартості наданих соціальних послуг в сумі 16 444,18 грн.

Проте, із цим висновком погодитися не можна з огляду на нижченаведене.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування.

Тобто, однією з визначальних особливостей Кодексу адміністративного судочинства України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

З огляду на викладене, всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак, також і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Логічний спосіб тлумачення ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що і п. 5 ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків «превентивного» судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов. Такий безпідставний підхід до розуміння змісту п. 5 ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України по суті призводить до відмови органів влади від виконання своїх функціональних обов'язків та можливої дискреційної поведінки.

За п. 4 ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 22 вересня 2015 року № П/811/3781/14.

Положеннями п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на викладене, за суб`єктним складом сторін та суттю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене та зважаючи на відсутність у переданому на вирішення суду спорі ознак справи адміністративної юрисдикції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 157, 220, 222, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод» задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2015 року скасувати, а провадження в адміністративній справі закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: