Ухвала суду № 64658148, 26.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 року м. Київ К/800/33613/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І. Олендера І. Я.

секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.

представник позивача Бугайов А. О.

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОГ РІТЕЙЛ" до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ВОГ РІТЕЙЛ" (далі - ТОВ „ВОГ РІТЕЙЛ") звернулось до суду з позовом до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ОДПІ) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 27.07.2011 до 31.12.2015. За результатами перевірки складено акт №203/28-06-14-00/37821544 від 04.07.2016.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213; пп. 214.1.4 п.214.1 ст. 214; пп. 215.3.4, пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215; п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України, занижено акцизний податок у сумі 530030582, 32 грн.

На підставі акту перевірки ОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення: №0000131400 від 21.07.2016, яким збільшено позивачу суму податкового зобов'язання із акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у сумі 1896073, 20 грн.:(основний платіж 1264048, 80грн, штрафні фінансові санкції 632024, 40 грн.); №0000121400 від 21.07.2016, яким збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у сумі 3991749, 41 грн.:(основний платіж 2661166, 27 грн., штрафні фінансові санкції 1330583, 14 грн.); № 0000111400 від 21.07.2016, яким збільшено позивачу суму податкового зобов'язання із акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у сумі 960678, 83 грн. (основний платіж 640452, 55 грн., штрафні фінансові санкції 320226, 28 грн.); № 0000101400 від 21.07.2016, яким збільшено позивачу суму податкового зобов'язання із акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 3035906, 79 грн. (основний платіж 2023937, 86 грн., штрафні фінансові санкції 1011968, 93 грн.).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що аналіз договорів купівлі-продажу та поставки нафтопродуктів передбачає перехід права власності до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар, на підставі якої покупці в подальшому отримували паливно-мастильні матеріали на АЗС.

На АЗС позивача здійснювався фізичний відпуск пального, дата якого не співпадала з датою переходу права власності на паливно-мастильних матеріалів.

Підпунктом14.1.212 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Серед переліку товарів, з яких справляється акцизний податок, у п.п.215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України зазначено нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне.

Відповідно до пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Згідно з пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України платником податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Об'єктом оподаткування акцизним податком згідно пп. 213.1.9 п.213.1 ст. 213 Податкового кодексу України є, зокрема, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Суб'єктами господарювання можуть укладатись різного виду господарські та цивільно-правові договори щодо підакцизних товарів (продукції), - відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС не завжди є операцією з реалізації (продажу), оскільки його віднесення до такого типу операцій залежить від виду цивільно-правового чи господарсько-правового договору, на підставі якого здійснюється такий відпуск.

Відпуск з АЗС нафтопродуктів експлуатантом АЗС у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари не є продажем, в розумінні п.п.14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а, відтак, реалізацією суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розумінні п.п.213.1.9. п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України, відповідно до якої об'єктом оподаткування акцизним податком визначено саме реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

З огляду на викладене, особа, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок при здійсненні відпуску нафтопродуктів в межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності, не є платником акцизного податку в розумінні пп.212.1.11. п.212.1 ст.212 Податкового кодексу України при здійсненні таких операцій.

Пунктом 216.9 статті 216 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а у разі реалізації товарів фізичними особами-підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Відповідно до статті 2 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Таким чином не вважаються продажем (реалізацією), що не є об'єктом оподаткування акцизним податком, операції з надання (відпуску), в тому числі через мережу АЗС, зазначених у пп.215.3.4 п.215.3 ст.215 цього Кодексу товарів, у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Крім того, виходячи зі змісту пп.14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України не вважається реалізацією суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, в розумінні вказаної норми, а, відтак не є об'єктом оподаткування акцизним податком, продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у пп.215.3.4 п. 215.3 ст. 215цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх комерційного використання незалежно від форми розрахунків.

В залежності від змісту господарських операцій, укладених цивільно-правових угод особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок, або повертає зі зберігання, або реалізує (продає) суб'єкту господарювання, безготівкові клієнти якого отримали нафтопродукти через АЗС, відповідно фактичним продавцем отриманих на АЗС нафтопродуктів безготівковими клієнтами є суб'єкт господарювання, що не є експлуатантом АЗС та який попередньо уклав із такими клієнтами-отримувачами нафтопродуктів на АЗС договори купівлі-продажу, договори зберігання тощо.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що законодавцем до 01.01.2016 було розмежовано порядок сплати акцизного податку з операцій роздрібної торгівлі паливно-мастильними матеріалами та фактичного відпуску паливно-мастильних матеріалів на АЗС суб'єктам господарювання з метою комерційного або виробничого використання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко І. Я. Олендер