Постанова № 64658011, 26.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 року м. Київ К/800/30905/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І. Олендера І.Я.

секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.

представник позивача не з'явився

представник відповідача Шевченко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АМРАМ" до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, третя особа: Державна податкова інспекця у Московському раойні м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування наказу, визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю „АМРАМ" (далі - ТОВ „АМРАМ") звернулось до суду з позовом до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - Ужгородська ОДПІ) в якому просить скасувати наказ, визнати дії незаконними та зобов'язати вчинити певні дії, скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року апеляційну скаргу ДПІ задоволено частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2015 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції Ужгородська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Відповідачем на підставі наказів на проведення позапланової перевірки № 791 від 30.12.2014, № 793 від 31.12.2014, № 683 від 13.11.2014, № 696 від 14.11.2014, № 118 від 09.04.2015, № 119 від 10.04.2015 було проведено перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платниками податків та складено акти: №89/22-0/38221958 від 30.01.2015; №2959/22-0/38221958 від 27.11.2014; 142/22-0/38221958 від 24.04.2015.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.6 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит з податку на додану вартість та занижено суму податку на додану вартість, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: №0001662200 від 09.12.2014, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 499159, 00 грн.: (основний платіж 392927, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції 98232, 00 грн.); № 0000072200 від 16.02.2015, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість 11849676, 00 грн.: (основний платіж 7899784, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції 394892, 00 грн.); № 0000072200 від 16.02.2015, яким зменшено позивачу від'ємне значення податку на додану вартість по податкові декларації за серпень 2014 року у сумі 15906 грн., по декларації за вересень 2014 року 527019, 00 грн.; № 0000122200 від 12.05.2015, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4779264, 00 грн.: (основний платіж 3186176, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1593088, 00 грн.); №0000132200 від 12.05.2015, яким зменшено позивачу залишок від'ємного значення податку на додану вартість податкової декларації за грудень 2014 року у сумі 1936899, 00 грн.

Підставою для прийняття вищевказаних податкових повідомлень-рішень слугувало твердження відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ „Амрам" та контрагентів ТОВ „Антарес", ТОВ „НК „Партнер", ТОВ „Азонтес", ТОВ „Донмас", ТОВ „Тановер".

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2. названої статті встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначені у статті 200 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України). Саме нормами зазначеної статті регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

За результатами аналізу наведених положень, колегія суддів погоджується з твердження позивача про відсутність у Податковому кодексі України обмежень права платника податку на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, фактично сплачених останнім у ціні товару або послуги у попередніх податкових періодах, певним податковим періодом.

На виконання договорів постачальниками ТОВ „НК „Партнер", ТОВ „Азонтес", ТОВ „Тановер", ТОВ „Донмас", ТОВ „Антарес" було передано у власність позивача товар (бензин автомобільний), який знаходився на складі ТОВ „Дніпронафтопродукт", що підтверджується актами приймання-передачі. Фізичне переміщення придбаних позивачем паливно-мастильних матеріалів від постачальників до позивача не здійснювалось, придбаний товар фізично вже знаходився на складі ТОВ „Дніпронафтопродукт".

Постачальниками направлено на адресу позивача листи, якими повідомлено, що нафтопродукти, які були отримані позивачем за відповідними договорами поставки та які відповідно до п. 4.2 договорів знаходяться на зберіганні в ПАТ „Дніпронафтопродукт", позивач може отримати у будь-який час протягом дії договору

Позивачем було оприбутковано придбаний товар, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по бухгалтерському рахунку 63.1.1 та сертифікатами відповідності, паспортами якості. Розрахунок за придбаний товар було здійснено позивачем у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями. Рух товару на складі підтверджується оборотно - сальдовою відомістю по рахунку 28.1.

Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27 жовтня 2015 року у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15).

Придбані товарно-матеріальні цінності відображено позивачем в бухгалтерському обліку згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку.

Можливе порушення позивачем вимог укладеного договору може мати лише відповідні цивільно-правові наслідки для останнього, та жодним чином не свідчить про безтоварність укладених ним правочинів.

При цьому, фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується первинними документами, які належним чином досліджено судами першої та апеляційної інстанцій, укладені правочини відповідають економічному змісту та діловій меті, а отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів, оформлених в ході господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ „НК „Партнер", ТОВ „Азонтес", ТОВ „Антарес", ТОВ „Донмас", ТОВ „Тановер" оформлені у відповідності до вимог ч. 2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України №168/704 від 05.06.1995).

Матеріалами справи підтверджено, що придбаний товар було реалізовано позивачем шляхом роздрібної торгівлі через мережу автозаправних станцій (пунктів), про що свідчать наявні в матеріалах справи копії договорів оренди АЗС, товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі транспортних послуг, реєстрів товарно-транспортних накладних, чеків, прибуткових касових ордерів.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що дії відповідача щодо коригування показників податкової звітності позивача в АІС "Податковий блок" "Підсистемі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" є неправомірними та такими, що створюють негативні наслідки, усунути які можливо лише зобов'язанням відповідача вчинити дії щодо поновлення у зазначеній системі даних, задекларованих позивачем за відповідний період.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду не погоджується з висновком суду виходячи з наступного.

Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 62.1 ст.62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно з п.71.1 ст.71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань. Дане положення врегульоване п.74.1, п.74.2 ст.74 ПК України.

Інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до відповідних інформаційних баз даних.

Метою розробки автоматизованих інформаційних систем є створення єдиного програмно-технічного комплексу для автоматизації процесу реєстрації, обліку платників податків на всіх рівнях структури органів державної податкової служби, прийому та обробки електронних звітних податкових документів, формування зведеної інформації про надходження податкових платежів, нарахування податкових зобов`язань та їх сплату у розрізі окремих податків і зборів.

Джерелами формування автоматизованих систем є, зокрема, відомості стосовно реєстраційних та облікових даних платника податків, його банківських рахунків, інформація, що надходить від інших органів виконавчої влади, у тому числі Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України, Державного комітету статистки України, митних органів та органів внутрішніх справ, податкових органів центрального та обласного рівнів.

Крім того, в окремих інформаційних системах обліковуються дані, що створені або отримані податковим органом у процесі поточної діяльності, у тому числі інформація про наявність/відсутність підприємства за його місцезнаходженням, видачу або анулювання свідоцтв про реєстрацію платником податку на додану вартість, направлення на адресу платника відповідних запитів, надходження відповідей на них, облік результатів контрольно-перевірочної роботи за окремими податками і зборами тощо.

Облік контрольно-перевірочної роботи за додержанням платниками податків податкового законодавства здійснюється шляхом формування відповідних даних в "Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

У свою чергу, з метою вдосконалення контролю за правильністю формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, оперативне виявлення платників, що підлягають документальній перевірці, розроблено систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Об'єктом автоматизації є процес співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість, розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків коригування сум податку контрагентів з використанням інформації, викладеної в актах/довідках перевірки платника податку (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) у розрізі контрагентів, донарахованих сум податкового зобов`язання.

Система призначена для проведення співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на центральному рівні та забезпечує доступ до результатів співставлення підрозділам органів державної податкової служби на регіональному та районному рівні для відпрацювання отриманих результатів та використання їх для подальшої контрольно-перевірочної роботи.

Таким чином, відображена у вказаних системах податкова інформація використовується податковим органом виключно для власних функціональних потреб та має на меті проведення аналізу господарської діяльності платника, правомірності формування ним податкового зобов`язання та податкового кредиту за операціями з іншими суб`єктами господарювання.

Внесення до електронної бази даних податкової інформації, отриманої внаслідок вчинення дій щодо проведення зустрічної звірки, є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань.

Дії відповідача щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення перевірок позивача, в даному випадку, є лише службовою діяльністю працівників податкової інспекції на виконання своїх службових обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження господарських операцій.

Вказані дії самі по собі не створюють для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для позивача обов'язкових юридичних наслідків.

Права позивача оскаржуваними діями відповідача не порушуються.

Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність часткового скасування постанови постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Ужгородської ОДПІ щодо внесення змін до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок" та зобов'язання відновити суми податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларовані позивачем в електронній базі даних та прийняти нове рішення в цій частині, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області щодо внесення змін до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок" та зобов'язання відновити суми податкового кредиту та податкових зобов'язань, задекларованих ТОВ „АМРАМ", в електронній базі даних та відмовити позивачеві в їх задоволені.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко І.Я. Олендер