Постанова № 64658010, 06.02.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

06 лютого 2017 р. Справа № 820/5376/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Король Д.О.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Шульги В.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №000364134, винесене Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області 20.09.2016 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податкове повідомлення-рішення №000364134 від 20.09.2016 року прийняте Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, оскільки прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити посилаючись на письмові заперечення.

Вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав.

Судом встановлено, що фахівцями Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на підставі наказу №266 від 19.04.2016 року та повідомлення №32(а.с.59-60) проведено документальну позапланову не виїзну перевірку ОСОБА_3 щодо достовірності, повноти нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб з окремих видів доходів, відмінних від здійснення господарської діяльності (незалежної професійної) діяльності за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 27.05.2016 року №1914/20-30-13-04-07.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення ОСОБА_3 пп. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), у результаті неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік, пп. Д пп.164.2.17 1. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб з окремих видів доходів, відмінних від здійснення господарської (незалежної професійної) діяльності за період, що перевірявся, на суму 119682,68 грн., в тому числі по звітних (податкових) періодах: 2014 рік - 252280,86 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 27.05.2016 року №1914/20-30-13-04-07 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0002531304 від 13.06.2016 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивачем було подано до Головного управління ДФС у Харківській області скаргу(а.с.17-19).

За результатами розгляду скарги рішенням Головного управління ДФС у Харківській області від 22.08.2016 року скаргу позивача задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення №0002531304 від 13.06.2016 року частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на загальну суму 1613,99 грн. (основний платіж - 1291,19 грн., штрафна (фінансова) санкція - 322,80 грн.), в іншій частині зазначене рішення залишено без змін, а скаргу в цій частині - без задоволення(а.с.20-25).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 02.09.2016 року звернулась до Державної фіскальної служби України зі скаргою на повідомлення-рішення №0002531304 від 13.06.2016 року(а.с.27-29).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 20.09.2016 року №9906/Л/99-99-11-02-01-14 скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Згідно наданих пояснень, 22.09.2016 року позивачем отримано нове податкове повідомлення-рішення №000364134 видане 20.09.2016 року Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 313907,09 грн., з яких за основним платежем встановлено суму грошового зобов'язання у розмірі 250989,67 грн., та нараховано штрафні санкції 62917,42 грн. (а.с.57).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Контролюючим органом в акті перевірки вказано, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, фізична особа - платник податку ОСОБА_3, податковий номер НОМЕР_1, у 2014 році отримала дохід за ознакою « 126» (Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо) сума фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства відповідно до пп. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164 ПКУ, який відображено: у 1 кварталі 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» (39019) у сумі 1484974,48 грн.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 (в якості позичальника) та АКБСР «УКРСОЦБАНК» (в якості кредитора) укладено договір кредиту №800/16/13-1/8-95(а.с.79-82).

Відповідно до п. 1.1 договору кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 57021,00 (п'ятдесят сім тисяч двадцять один дол. США 00 центів) доларів США, зі сплатою 12,25 % (дванадцять цілих двадцять п'ять сотих ) процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначених в додатку №1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною, надалі за текстом - «кредит» на умовах, визначених цим договором.

Згідно наданої довідки від 28.11.2016 року позивачем сплачено суму кредиту, річні відсотки та комісії(а.с.84).

Крім того, 31.08.2008 року між ОСОБА_3 (в якості позичальника) та АКБСР «УКРСОЦБАНК» (в якості кредитора) укладено договір кредиту №800/16/13-1/8-319, згідно умов якого кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 212576,0 доларів США, зі сплатою 13,0 % процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначених в додатку №1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною, надалі за текстом - «кредит» на умовах, визначених цим договором(а.с.85-88).

Як вбачається з довідки №10.1-186/96-21052 ОСОБА_3 сплачено суму кредиту, річні відсотки та комісії(а.с.91).

В ході слухання справи встановлено, що з метою визначення об'єкту оподаткування контролюючим органом до ПАТ «Укрсоцбанк» було направлено запит про надання інформації від 18.05.2015 року №7618/10/20-33-17-01 стосовно відображених податкових розрахунках сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платника податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. фізичній особі ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_1).

Та згідно отриманої відповіді від ПАТ «Укрсоцбанк» листом від 22.06.2015 р. №11.1-186/79-708 підтверджено інформацію про суми нарахованих та виплачених доходів з ознакою « 126» у вигляді анулювання кредитної заборгованості в тому числі позивачу(а.с.41).

Разом з тим, суд зазначає, що повідомленнями від 17.01.2014 року та 26.02.2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» повідомлено позивача про анулювання заборгованості за договором кредиту №800/16/13-1/8-319 та №800/16/134/8-95(а.с.42-43).

Так, відповідно до п. п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п. п. 14.1.47. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є і винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан та доходи (податкову декларацію) відповідно до кодексу або інших законів України.

Як визначено в пп.162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції станом на дату прощення (анулювання) боргу), дохід, отриманий платником податку як додаткове благо суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відповідно до п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції станом на дату прийняття податкового повідомлення-рішення) дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

З аналізу вищевказаних положень Податкового кодексу України вбачається, що доходи як додаткові блага, зокрема, матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші доходи, які отримані платником податку, збільшують його загальний майновий стан, забезпечують приріст активів і підлягають оподаткуванню лише за умови, якщо сума кредиту, анульована кредитором, не пов'язана з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності та якщо прощена основна сума боргу (кредиту).

Відповідно до пп. 165.1.49 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

При цьому, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Суд зазначає, що зміна редакції ст. 164 Податкового кодексу України що набрала законної сили з 01.01.2015 р. призвела до значного пом'якшення фінансової відповідальності фізичної особи - платника податків.

Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Офіційне тлумачення цього положення надано рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), в якому зокрема, зазначено, що Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

З огляду на зазначене відповідальність можлива лише за наявності в законі визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена.

З урахуванням вказаного вище, проценти за несвоєчасне виконання зобов'язання, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні вимог Податкового Кодексу України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового Кодексу України.

В даному випадку недекларування фізичною особою додаткового блага у вигляді анульованої (прощеної) кредитором суми процентів за користування кредитом не є порушенням, відповідно відсутні підстави для донарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування.

Крім того, відповідно до положень Податкового Кодексу України визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

Судом встановлено, що позивачем за кредитними договорами сплачено більше ніж отримано, що свідчить про те, що збільшення майнового стану чи приросту його активів у тій чи іншій формі у позивача не відбулось.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №000364134від 20.09.2016 року прийняте Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №000364134 від 20.09.2016 року, винесене Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (код - НОМЕР_1) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 3139 (три тисячі сто тридцять дев'ять) грн. 08 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ - 39859805).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 10 лютого 2017 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.