Постанова № 64657907, 07.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5031/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Бєлової Л.В.,

секретаря Грабовської Т.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача: Крищенка А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві №7, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону про визнання протиправними та скасування рішень, наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року, -

У с т а н о в и в:

ОСОБА_4 звернувся у суд із позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві №7, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії №7 Головного управління Національної поліції в м. Києві, оформлене протоколом ОП №15.00002354.0017795 від 27.01.2016 року, відносно ОСОБА_4;

- визнати протиправним та скасувати рішення Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону, оформлене протоколом від 06 лютого 2016 року, відносно ОСОБА_4;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві №168 о/с від 25.02.2016 року про звільнення ОСОБА_4;

- поновити в посаді поліцейського відділу поліції на ст. Київ-Пасажирський Солом'янського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_4 з спеціальним званням «старшого сержанта поліції»;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві внести відповідні відомості в трудову книжку ОСОБА_4

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач та його представник подали апеляційні скарги, у яких просять її скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення про звільнення позивача є обґрунтованим, а окремі процедурні порушення під час проведення його атестації не свідчать про протиправність висновку атестаційної комісії та самого звільнення.

Проте, з такими висновками суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що позивача 22 травня 2013 року прийнято на службу в органи внутрішніх справ України.

Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 07 листопада 2015 року №8 позивач був прийнятий на службу до Національної поліції України відповідно до п.п. 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» як такий, що прибув з органів внутрішніх справ з присвоєнням спеціального звання «сержант поліції» в порядку переатестування, поліцейським відділу поліції на станції Київ-Пасажирський Солом'янського районного управління.

Атестаційною комісією Головного управління Національної поліції у м. Києві №7 проведено атестацію позивача, за результатами якої складено атестаційний лист, підписаний головою та секретарем атестаційної комісії 27 січня 2016 року.

Зі змісту цього атестаційного листа убачається, що безпосереднім керівником позивача надано висновок про те, що останній відповідає займаній посаді. Також, із цього листа та інших матеріалів справи випливає, що за підсумками тестування на предмет загальних здібностей та навичок позивач отримав 20 балів із 60 можливих, а на предмет знання законодавчої бази - 22 балів із 60 можливих, і що остаточний висновок комісії, складений за результатами відгуку керівника, результатів тестування, співбесіди та аналізу роботи позивача, полягає в тому, що він займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Із висновком атестаційної комісії позивач був ознайомлений 01 лютого 2016 року.

За наслідками проведеної атестації відносно позивача, Атестаційною комісією Головного управління Національної поліції у м. Києві №7 прийнято рішення, оформлене протоколом №15.00002354.0017705 від 27.01.2016 року, що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

06 лютого 2016 року членами Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону вивчено скаргу ОСОБА_4 та встановлено, що скаржником не набрано 60 балів і більше за професійний тест та тест на загальні здібності та навички, у зв'язку з чим подана скарга розгляду не підлягає.

На підставі атестаційного листка з висновком атестаційної комісії від 27 січня 2016 року наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві №168 о/с від 25.02.2016 року ОСОБА_4 звільнено зі служби в поліції згідно з п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Не погоджуючись із правомірністю наказу про його звільнення, позивач звернувся у суд із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянтів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до статті 3 цього Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пунктів 9, 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Таким чином, Законом України «Про Національну поліцію» передбачена альтернатива вибору шляху прийняття на службу в поліції працівника міліції, а саме: шляхом видання наказу про призначення чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими.

При цьому, вказаним Законом визначені умови прийняття працівників міліції на службу до поліції: 1) бажання проходити службу в поліції; 2) відповідність вимогам до поліцейських, визначених цим Законом.

Реалізація цих умов відбувається у визначений строк - упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону (тобто з 08 липня до 07 листопада 2015 року) і шляхом видання наказу про призначення або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими.

Із матеріалів справи вбачається і судом установлено, що 07 листопада 2015 року позивача було прийнято на службу в поліцію у відповідності до приписів пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» вищевказаного Закону шляхом видання наказу про призначення його на посаду поліцейського відділу поліції на ст. Київ - Пасажирський Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із спеціальним званням «старшого сержанта поліції».

Таким чином, прийнявши позивача на службу в установленому порядку, відповідач визнав його відповідність вимогам, передбаченим Законом до поліцейських.

Колегія суддів зауважує, що Закон України «Про Національну поліцію» не передбачає обов'язкового проведення процедури атестації колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді після їх прийняття на службу до поліції, не встановлює строків її проведення та умов, окрім передбачених статтею 57 цього Закону.

Так, згідно статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Відповідно до приписів частини другої приведеної норми атестація проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Аналіз приведених норм свідчить на користь висновку, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та її проведення може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Під час розгляду даної справи відповідачем не доведено існування обставин, які, відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», можуть бути підставою для призначення та проведення атестації позивача, у тому числі будь-яких фактів службової невідповідності, з огляду на які могло постати питання про звільнення його зі служби в поліції.

До того ж, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників атестуванню не підлягають, зокрема, працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

Положення статті 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників» є загальними (базовими) щодо регулювання відносин із атестування працівників, не суперечать положенням Закону, а тому поширюється на відносини з тестування поліцейських.

Отже, відповідачами були порушені вимоги вказаної правової норми.

Оскільки в даному випадку були відсутні правові підстави для проведення атестації працівника, її проведення, а також будь-які її результати не можуть визнаватись законними.

Попри наведене, оцінюючи обґрунтованість звільнення позивача зі служби, в основу якого покладено атестаційний лист, копія якого наявна в матеріалах справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини п'ятої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, визначає Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року № 1465.

Відповідно до пункту 8 розділу IV цієї Інструкції в атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Пунктом 9 цього розділу Інструкції передбачено, що прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

Пунктами 10 - 12 розділу IV цієї Інструкції передбачено, що з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Відповідно до пункту 16 цього розділу Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Положеннями пункту 15 цього розділу Інструкції передбачено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Згідно пункту 18 цього розділу Інструкції рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.

Пунктами 20 - 21 цього розділу Інструкції визначено, що всі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення, а також один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу.

Таким чином, атестація поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки, визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості.

При проведенні атестації для визначення її результатів атестаційною комісією враховується, зокрема, відгук безпосереднього керівника поліцейського, показники його службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень, результати тестування та співбесіди.

За підсумками атестації складається атестаційний лист із висновком комісії щодо відповідності поліцейського займаній посаді.

Як установлено судом, 27 січня 2016 року Атестаційною комісією №7 Головного управління Національної поліції в м. Києві у складі чотирьох осіб одноголосно прийнято рішення, що позивач займаній посаді не відповідає й підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, пояснення відповідача та матеріали справи підтверджують, що передумовою прийняття такого рішення були результати тестування позивача, під час якого він набрав 42 балів зі 120 можливих.

Колегія суддів зауважує, що ані вищезгаданий атестаційний лист, ані протокол засідання атестаційної комісії від 27 січня 2016 року не містять жодних обґрунтувань висновку про невідповідність позивача займаній посаді.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач отримав позитивні рекомендації (про відповідність займаній посаді) безпосереднього керівника, а також задовільні оцінки за підсумками щорічних заліків із функціональної, вогневої та фізичної підготовки, діючих дисциплінарних стягнень не має.

Наведені обставини, відповідно до Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських мали бути враховані атестаційною комісією. Однак, мотивів їх неврахування, а також обґрунтованості позиції атестаційної комісії про неможливість подальшого перебування позивача на службі матеріали справи не підтверджують.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пункту 15 розділу IV Інструкції наслідком невідповідності займаній посаді за результатами тестування є, у тому числі, переміщення на нижчу посаду.

Разом із тим, колегія суддів констатує, що, дійшовши висновку про невідповідність позивача займаній посаді, атестаційна комісія не обґрунтувала необхідності саме звільнення його зі служби в поліції, й не розглянула можливості переведення на нижчу посаду.

Статтею 61 Закону України «Про Національну поліцію» визначені обмеження, пов'язані зі службою в поліції. Так, не може бути поліцейським: 1) особа, визнана недієздатною або обмежено дієздатною особою; 2) особа, засуджена за умисне вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, у тому числі судимість якої погашена чи знята у визначеному законом порядку; 3) особа, яка має непогашену або не зняту судимість за вчинення злочину, крім реабілітованої; 4) особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав; 5) особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією; 6) особа, яка відмовляється від процедури спеціальної перевірки під час прийняття на службу в поліції або від процедури оформлення допуску до державної таємниці, якщо для виконання нею службових обов'язків потрібен такий допуск; 7) особа, яка має захворювання, що перешкоджає проходженню служби в поліції. Перелік захворювань, що перешкоджають проходженню служби в поліції, затверджується Міністерством внутрішніх справ України спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я; 8) особа, яка втратила громадянство України та/або має громадянство (підданство) іноземної держави, або особа без громадянства; 9) особа, яка надала завідомо неправдиву інформацію під час прийняття на службу в поліції.

Матеріали атестування не підтверджують існування вищевказаних обставин, які виключають можливість позивача проходити службу в поліції.

Колегія суддів наголошує, що вищевказаною Інструкцією визначена послідовність дій атестаційних комісій, перелік документів, які мають складатись та досліджуватись, коло критеріїв, за якими особа, яка проходить атестування, визнається такою, що відповідає або не відповідає займаній посаді. При цьому, ані Закон України «Про Національну поліцію», ані Інструкція не наділяють членів атестаційних комісій правом вирішувати питання можливості перебування особи на службі в поліції виключно на підставі власного, суб'єктивного її сприйняття, оскільки такий підхід до оцінювання може призвести до прийняття необ'єктивних, необґрунтованих і, як наслідок, неправомірних рішень. Вирішуючи відповідні питання, як суб'єкт владних повноважень, атестаційна комісія зобов'язана діяти виключно у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Неухильне дотримання вимог закону є гарантією дотримання принципу верховенства права та положень, закріплених в Європейській конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відсутність підстав для проведення атестації позивача та необґрунтованість її результатів свідчать про безпідставність та неправомірність звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність за пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Відтак, наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 25 лютого 2016 року №168 о/с, відповідно до якого позивача було звільнено зі служби в поліції через службову невідповідність, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, позивач підлягає поновленню на посаді, з якої його було звільнено, з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період із дня, наступного за днем звільнення до дня поновлення (судового рішення).

Таким чином, наявні підстави для задоволення даного позову.

Розмір середнього заробітку залежить від середньоденного заробітку працівника і розраховується відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції у м. Києві від 13.05.2016 року №1977, розрахунку середньоденного заробітку від 30.01.2017 року №209, зважаючи на приписи вказаного Порядку, судом апеляційної інстанції здійснено розрахунок середнього заробітку позивача за період з 26 лютого 2016 року по 07 лютого 2017 року (додається до судового рішення).

Згідно розрахунку судової колегії, сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу складає 32 413 грн. 22 коп. (без урахування обов'язкових податків та зборів, які повинні з неї утримуватись).

Таким чином, доводи апелянта, викладені у скаргах, про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення процесуальних норм, знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду справи, а тому скарги підлягають задоволенню, а оскаржене рішення - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року скасувати.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії №7 Головного управління Національної поліції в м. Києві, оформлене протоколом ОП №15.00002354.0017795 від 27.01.2016 року, відносно ОСОБА_4.

Визнати протиправним та скасувати рішення Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону, оформлене протоколом від 06 лютого 2016 року, відносно ОСОБА_4.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві №168 о/с від 25.02.2016 року про звільнення ОСОБА_4 зі служби в поліції.

Поновити ОСОБА_4 на посаді поліцейського відділу поліції на ст. Київ-Пасажирський Солом'янського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві з спеціальним званням «старшого сержанта поліції» з 26 лютого 2016 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 лютого 2016 року по 07 лютого 2017 року в сумі 32 413, 22 грн. (тридцять дві тисячі чотириста тринадцять грн.. двадцять дві копійки (без урахування обов'язкових податків та зборів, які повинні з неї утримуватись).

Постанова підлягає негайному виконанню в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяЛ.В. Бєлова (Повний текст постанови виготовлений 10 лютого 2017 року.)

Розрахунок

середньої заробітної плати ОСОБА_4

Період вимушеного прогулу: з 26 лютого 2016 року по 07 лютого 2017 року.

Розмір середньомісячної заробітної плати на день звільнення, згідно наявної в матеріалах справи довідки: 2 860,00 грн.

Заробітна плата за два місяці роботи (грудень 2015 року, січень 2016) до дати незаконного звільнення: 5 720 грн.

Кількість робочих днів у грудні 2015 року - 23, а в січні 2016 року - 19.

Середньоденний заробіток за останні два місяці роботи перед звільненням складає: 136 грн. 19 коп. (5 720/ 42 (23+19).

Кількість робочих днів (без вихідних та святкових), з урахуванням розпоряджень Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 1155 «Про перенесення робочих днів у 2016 році», від 16 листопада 2016 року № 850-р «Про перенесення робочих днів у 2017 році», а також положень Кодексу законів про працю України про святкові та неробочі дні, за період з 26 лютого 2016 року по 07 люте 2017 року складає:

- лютий 2016 року - 2 дні;

- березень 2016 року -22 дні;

- квітень 2016 року - 21 день;

- травень 2016 року - 19 днів;

- червень 2016 року - 20 днів;

- липень 2016 року - 21 день;

- серпень 2016 року - 22 дні;

- вересень 2016 року - 22 дні;

- жовтень 2016 року - 20 днів;

- листопад 2016 року - 22 дні;

- грудень 2016 року - 22 дні;

- січень 2017 року - 20 днів;

- лютий 2017 року - 5 днів.

Отже, вимушений прогул становить 238 днів.

Таким чином, заробітна плата за час вимушеного прогулу складає: 32 413 грн. 22 коп. (136,19*238).

Даний розрахунок є невід'ємною частиною постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяЛ.В. Бєлова

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Бєлова Л.В.

Пилипенко О.Є.