Постанова № 64657883, 12.01.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2017 року

справа № 804/251/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року

у справі №804/251/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Навіград»

до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,–

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Навіград» звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2015 року №0005482204, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 376041 гривень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи, державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Навіград» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при документальному підтвердженні господарських взаємовідносин з придбання товарів (робіт, послуг) у товариства з обмеженою відповідальністю «Бенітекс ЛТД» за період з 01 травня 2015 року по 31 травня 2015 року, за результатами якої складено акт від 25 листопада 2015 року №3851/04-63-22-04/32140454 (т.1 а.с. 32-45).

Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит в розмірі 250694 гривень.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку, що документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин, їх вид, обсяг, якість та розрахунки ланцюгу постачання: товариство з обмеженою відповідальністю «Бенітекс ЛТД» - товариство з обмеженою відповідальністю «Навіград» у травні 2015 року, та не підтверджено факт отримання позивачем послуг з надання охорони постів від контрагента.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 17 грудня 2015 року №0005482204, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 376041 гривень, у тому числі 250694 гривень за основним платежем та 125347 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 46).

Позивач зазначає про безпідставність висновків відповідача та вказує, що правовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю «Бенітекс ЛТД» підтверджуються первинними документами (договором, актами приймання-передачі наданих послуг, податковими накладними), рух активів підтверджується оплатою послуг, результати послуг використані у господарській діяльності, оскільки контрагент здійснював контроль постів охорони, на яких охоронні послуги за відповідними договорами надає позивач.

За доводами державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, операції з поставки послуг від товариства з обмеженою відповідальністю «Бенітекс ЛТД» до товариства з обмеженою відповідальністю «Навіград» не містять у суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) і не спричиняють реального настання правових наслідків, позивачем від контрагента отримані лише паперові носії за формою первинних документів, оскільки відповідно до актів виконаних робіт неможливо встановити адреси здійснення охорони постів, кількість охоронців, основним видом діяльності контрагента є оптова торгівля іншими проміжними продуктами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач дійшов помилкового висновку щодо здійснення охоронної діяльності товариством з обмеженою відповідальністю «Бенітекс ЛТД», оскільки таку діяльність здійснює саме позивач, а контрагент здійснював лише контроль за виконанням працівниками-охоронцями товариства з обмеженою відповідальністю «Навіград» своїх посадових обов’язків. У зв’язку з чим акти виконаних послуг не мали містити інформацію щодо адрес за якими надавалися послуги з охорони постів, а також кількість охоронців наданих для охорони зазначених постів; твердження податкового органу, що правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків є безпідставним та спростовується матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1.18 Податкового кодексу України, визначено, що податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При цьому, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу зазначених норм убачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів), послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Водночас, наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до матеріалів справи, між товариствами з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» (Замовником) та «Навіград» (Охороною) укладено договір про надання послуг охорони №2557/22-12 від 26 листопада 2012 року, за змістом якого Охорона приймає під охорону об’єкти, що належать та/або перебувають на балансі Замовника (т. 1 а.с. 174-179).

Також, між товариствами з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (Замовником) та «Навіград» (Охороною) укладено договір про надання послуг охорони №113-79 ра від 23 січня 2013 року, за змістом якого Охорона приймає під охорону об’єкти, що належать та/або перебувають на балансі Замовника (т. 1 а.с. 186-194).

Крім того, між товариствами з обмеженою відповідальністю «Бенітекс ЛТД» (Виконавцем) та «Навіград» (Замовником) укладено договір від 01 травня 2015 року №01052015, за умовами якого Виконавець забезпечує комплекс заходів щодо контролю постів охорони позивача по охороні об’єктів товариств з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» та «ДТЕК Свердловантрацит» (т. 1 а.с. 71-73).

За змістом договору, до обов’язків Виконавця віднесено: організація та забезпечення контролю постів охорони, здійснення контролю на об’єкті пропускного та внутрішньооб’єктного режиму по перепусткам та спискам, затверджених Замовником, контроль ввозу та вивозу (внесення та винесення) товарно-матеріальних цінностей на територію та з території об’єктів, що охороняються по матеріальним перепусткам встановленої форми; також здійснення контролю руху автотранспорту на/з території охороняємого об’єкта по перепусткам та спискам, затверджених Замовником, а також наступні контрольні заходи щодо:

- знаходження охоронців та/або начальника посту охорони на робочому місці;

- знання охоронцями та/або начальником посту охорони посадових обов’язків та інструкцій;

- зовнішній вигляд охоронців та/або начальника (наявність форменого одягу, знаків відрізнення);

- утручання сторонніх осіб у роботу систем відеоспостереження, охоронної та пожежної сигналізації, тривожного оповіщення;

- дотримання пропускного та внутрішньооб’єктного режиму на території охоронюваного об’єкту;

- ведення охоронцями журналів в’їзду-виїзду транспортних засобів з охоронюваної території та переміщення товарно-матеріальних цінностей; іншої документації передбаченої нормативними актами;

- дотримання охоронцями та/або начальниками охорони постів вимог з охорони праці, протипожежної безпеки;

- дотримання правомірності застосування співробітниками охорони спецзасобів;

- щоденний, щодекадний, щомісячний, щоквартальний моніторинг виконуваних послуг з охорони замовнику з підготуванням відповідних звітів по посту;

- приймання участі у проведенні службового розслідування за фактами виявлених порушень трудової дисципліни охоронцями;

- розробка пропозицій з покращення якості охоронних послуг на посту;

- розробка зауважень у роботі охоронців та /або начальника поста охорони;

- розробка пропозицій з покращення виконання посадових обов’язків охоронцями та/або начальником охорони посту.

Згідно з розділом 5 договору, текст договору, інші матеріали, інформація та відомості, що мають відношення до цього договору є конфіденційними та не можуть передаватися третім особам без попередньої згоди іншої сторони договору, крім випадків, коли така передача пов’язана з отриманням офіційних дозволів, документів для виконання договору, сплати податків та інших обов’язкових платежів, та у випадках встановлених законодавством України.

На підтвердження здійснення господарської операції з товариством з обмеженою відповідальністю «Бенітекс ЛТД» позивачем надані протокол погодження вартості послуг, специфікація, акти здачі-приймання робіт, звіти про проведений контроль постів охорони, податкові накладні, платіжні доручення, банківські виписки, договори про надання послуг з охорони (т. 1 а.с. 71-194).

Згідно з протоколом погодження вартості послуг, вартість останніх по договору орієнтовно складає 20000000 гривень, точна сума договору визначається сумою усіх актів наданих послуг; оплата здійснюється щомісяця на підставі актів та по факту надання послуг.

Специфікація до договору містить назви об’єктів, їх кількість (28), вартість послуг без податку на додану вартість, адреси місць розташування об’єктів відсутні.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Бенітекс ЛТД» складені 28 податкових накладних, а позивачем у період з 29 травня по 03 червня 2015 року перераховані на користь контрагента кошти у сумі 1504163,3 гривень, у тому числі податок на додану вартість 250693,89 гривень.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включені до податкового кредиту відповідного періоду, податкові накладні відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Акт здачі-приймання послуг складений відносно кожного об’єкта контролю, в актах зазначені вид послуги, найменування контрольного об’єкту, ціна, сума, податок на додану вартість, одиниця виміру послуги – гривня.

При цьому, в актах відсутні будь-які відомості про обсяг виконаних робіт, кількість використаних людино-годин, персонал, який виконував ці послуги.

Звіти про проведений контроль постів охорони містять ідентичний перелік послуг, із визначенням об’єктів контролю, виконання заходу встановленого договором - щоденний, щодекадний моніторинг виконуваних послуг з охорони замовнику з підготуванням відповідних звітів по посту не відображено, підтвердження складання таких звітів не надано.

Жоден з поданих документів не засвідчує факт проведення контрольного заходу за місцем розташування об’єкта контролю.

Суд апеляційної інстанції вважає, що надані позивачем документи, як під час перевірки, так і до матеріалів справи є неналежними та недостатніми доказами фактичного здійснення господарської операції, оскільки з них неможливо встановити обсяг послуг, обґрунтованість вартості та їх необхідність у власній господарській діяльності позивача та як наслідок, наявність результатів, наданих послуг за договором.

Подані копії актів, податкових накладних, договорів про надання охоронних послуг №2557/22-12, №113-79ра свідчать про наявність договірних відносин позивача з товариствами з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Свердловантрацит», «ДТЕК Ровенькиантрацит», проте не є доказами реальності господарських операцій між товариствами з обмеженою відповідальністю «Навіград» та «Бенітекс ЛТД».

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що мало місце фактичне здійснення господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Навіград» та його контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Бенітекс ЛТД» у травні 2015 року, у зв’язку з чим, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог формування податкового кредиту є вірними, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з’ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,–

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області – задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року – скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим