Рішення № 6465737, 20.10.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.09                                                                                 Справа № 15/267пн.

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікор», м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Відкритого акціонерного товариства «Лісова дача», с. Борівське м. Сєвєродонецьк Луганської області Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Комунальне підприємство «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації», м. Сєвєродонецьк Луганської області про визнання права власності

та за зустрічним позовом

Відкритого акціонерного товариства «Лісова дача», с. Борівське м. Сєвєродонецьк Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікор», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про визнання права власності

Суддя Пономаренко Є.Ю.

Представники:

від позивача по справі - Дашко Ю.І., представник за довіреністю № б/н від 01.09.09;

від відповідача по справі - Просолупов О.Л., ліквідатор ВАТ "Лісова дача" згідно постанови Господарського суду Луганської області по справі № 22/48б від 21.09.07;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом –КП “Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації” - Красюк Т.Г., юрист І-ої категорії, довіреність № 01/894 від 02.09.09;

від Регіонального відділення ФДМУ по Луганській області - Маркєлов О.Ю., начальник юридичного відділу, довіреність № 18-01-00108 від 13.01.09.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу (з урахування заяви про зміну предмету позовних вимог від 06.10.09):

визнати право власності за позивачем на 2/100 частки будівель та споруд відокремлювального комплексу (Луганська область, м. Сєвєродонецьк, с. Воронове, вул. Горького, 1), які складаються із наступних будівель:

Навіс (літ. Б);

Прохідна (літ. В);

Навіс (літ. Д);

Нарядна (літ. Е, е, Пд);

Сховище ПММ (літ. Н-1/2-н).

Представник позивача надав заяву про зміну предмету (уточнення) позовних вимог від 20.10.2009 р., за якою просить визнати право власності за позивачем на будівлі і споруди відокремлювального комплексу (Луганська область, м. Сєвєродонецьк, с. Воронове, вул. Горького, 1), а саме: Навіс (літ. Б);

Прохідна (літ. В);

Навіс (літ. Д);

Нарядна (літ. Е, е, Пд);

Сховище ПММ (літ. Н-1/2-н),

які складають 2/100 частки будівель та споруд відокремлювального комплексу (Луганська область, м. Сєвєродонецьк, с. Воронове, вул. Горького, 1).

Дана заява була вручена учасникам судового процесу.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зміна предмету позову є правом позивача. По суді зміст заяви полягає в іншому формулюванні тієї ж вимоги про визнання права власності. Тому, вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.

Відкритим акціонерним товариством «Лісова дача»- відповідачем за первісним позовом, заявлено зустрічний позов по справі № 15/267пн, який отримано судом 09.10.09, з вимогою про:

- визнання права власності за ВАТ «Лісова дача»на наступні будівлі та споруди: Навіс (літ. Б); Прохідна (літ. В); Навіс (літ. Д); Нарядна (літ. Е, е, Пд); Сховище ПММ (літ. Н-1/2-н), які складають 2/100 частки будівель та споруд відокремлювального комплексу (Луганська область, м. Сєвєродонецьк, с. Воронове, вул. Горького, 1).

Зустрічна позовна заява була прийнята судом до сумісного розгляду з первісним позовом.

Представниками третьої особи - Комунального підприємства «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації», та регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області надано пояснення, з яких слідує, що власником спірного майна на даний час є ВАТ «Лісова дача», а не ТОВ «Вікор».

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін, третьої особи та надані ними докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні первісного позову слід відмовити за необґрунтованістю, а зустрічний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відкрите акціонерне товариство «Лісова дача»створено на підставі наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області від 19.06.2001р. № 395 в процесі приватизації шляхом перетворення з державного підприємства «Агрофірма «Лісова дача».

Засновником ВАТ «Лісова дача»виступило регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області.

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області від 19.06.2001р. № 395 ухвалено рішення про перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство, затвердження статуту останнього.

Також на підставі вказаного наказу складено акт передачі нерухомого майна у власність відкритому акціонерному товариству.

Згідно наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області від 31.01.2006 р. №31 видано акт передачі нерухомого майна у власність відкритому акціонерному товариству «Лісова дача»у новій редакції.

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області від 30.04.2009р. №130 внесено зміни до вказаного акту передачі.

Згідно даного наказу у власність ВАТ «Лісова дача»було передано, зокрема, і спірне майно.

Крім того, в поясненнях регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, наданих в судовому засіданні, зазначено, що спірне майно увійшло до статутного фонду ВАТ «Лісова дача»і не знаходиться у реєстрі державного майна, що не увійшло до статного фонду господарських товариств.

Так, відкрите акціонерне товариство «Лісова дача»набуло право власності на спірне майно в результаті проведення процесу приватизації, що підтверджується наданими до матеріалів справи документами.

Відповідно до ст. 140 Господарського кодексу України джерелами формування майна підприємства є, зокрема, грошові та матеріальні внески засновників.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 115 Цивільного кодексу України товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, як вклад до статутного капіталу. Аналогічна норма міститься і у ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»та ч. 1 ст. 85 Господарського кодексу України.

Спірне майно передано органом приватизації, до статутного фонду відповідача у справі (заявника зустрічного позову), що встановлено вище у даному рішенні.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, підприємство відповідача у справі набуло право власності на спірне майно, яке було передане до його статутного фонду засновником - регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області.

Позивач у справі –ТОВ «Вікор»стверджує, що він набув право власності на спірні об’єкти у складі майна, придбаного ним у ВАТ «Лісова дача»по договору купівлі-продажу 87/100 часток будівель і споруд відокремлювального комплексу від 18.08.2006 р.

Даний договір засвідчений нотаріально 18.08.2006 р., та того ж дня здійснена його державна реєстрація.

Об’єктом продажу за вказаним договором є 87/100 часток будівель та споруд відокремлювального комплексу ВАТ «Лісова дача», розташованого за адресою: вул. Горького, 1, смт. Воронове, м. Сєвєродонецьк Луганської області (п. 1 договору). При цьому, у п. 1 договору наведено перелік майна, з якого складається об’єкт продажу - 87/100 часток будівель та споруд. Майно, щодо якого заявлено позовні вимоги, не значиться у переліку об’єктів, відчужених за вказаним договором купівлі-продажу на користь ТОВ «Вікор».

Позивачем не доведено належними засобами доказування, що спірні об’єкти увійшли до складу придбаних за договором об’єктів.

З висновку про вартість майна, на підставі якого укладався договір купівлі-продажу від 18.08.2006 р. між ТОВ «Вікор»та ВАТ «Лісова дача», не вбачається, що спірне майно оцінювалося для продажу на користь ТОВ «Вікор».

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області, працівник якого був головою ліквідаційної комісії ВАТ «Лісова дача»та підписував договір купівлі-продажу від 18.08.2006 р., надало наступні пояснення.

Спірні у справі об’єкти не оцінювалися при продажу між ВАТ «Лісова дача»та ТОВ «Вікор»87/100 часток будівель та споруд відокремлювального комплексу. Також, ці спірні об’єкти не входили у 87/100 часток будівель та споруд відокремлювального комплексу, на які раніше було видано свідоцтво про право власності ВАТ «Лісова дача».

Представником третьої особи КП «БТІ»також надано пояснення про те, що спірні об’єкти, які складають 2/100 частки не увійшли до складу 98/100 частки, що були оформлені за ВАТ «Лісова дача» згідно свідоцтва, виданого 17.03.2006 р., та відповідно не відчужувалися на користь ТОВ «Вікор»за договором купівлі-продажу від 18.08.2006 р.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не довів належними засобами доказування набуття ним права власності на спірні об’єкти на підставі договору купівлі-продажу від 18.08.2006 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Таким чином, у задоволенні первісного позову слід відмовити повністю, а зустрічний позов - задовольнити.

Відповідно до ст. ст. 22, 44, 49 ГПК України судові витрати за первісним позовом відносяться на позивача у справі. Судові витрати за зустрічним позовом у складі: державного мита у сумі 227 грн. 71 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. підлягають стягненню з позивача по справі –ТОВ «Вікор», на користь відповідача у справі –ВАТ «Лісова дача».

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Судові витрати за первісним позовом покласти на позивача у справі.

3. Зустрічний позов задовольнити повністю.

4. Визнати право власності за відкритим акціонерним товариством «Лісова дача», (вул. Чапаєва, б. 95, с. Борівське, м. Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30672447) на наступні будівлі та споруди: Навіс (літ. Б); Прохідна (літ. В); Навіс (літ. Д); Нарядна (літ. Е, е, Пд); Сховище ПММ (літ. Н-1/2-н), які складають 2/100 частки будівель та споруд відокремлювального комплексу (вул. Горького, 1, с. Воронове, м. Сєвєродонецьк Луганської області).

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вікор» (вул. Маяковського, б. 7, к. 2, м. Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 24195333), на користь відкритого акціонерного товариства «Лісова дача», (вул. Чапаєва, б. 95, с. Борівське, м. Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30672447) судові витрати у складі: державного мита у сумі 227 грн. 71 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. Наказ видати. В судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 23.10.2009 р. На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Є.Ю. Пономаренко