Рішення № 64657126, 03.02.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2017 року Справа № 915/682/16

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: ОСОБА_2, дов. №2-569 від 28.12.2016;

представника відповідача: ОСОБА_3 дов №04/1311 від 30.12.2016,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз

(01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

«Миколаївгаз» (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, 159),

про: стягнення 16455874,10 грн.

Згідно заяви №13652/6 від 04.10.2016: стягнення 36 052 056,97 грн., з яких: 30 366 653,39 грн. основного боргу, 3174195,53 грн. пені, 1641152,21 грн. 7% штрафу, 592411,47 грн. збитків від інфляції, 277644,36 грн. 3% річних, -

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» (надалі відповідач) про стягнення заборгованості за надані у лютому 2016 послуги з балансування обсягів природного газу в сумі 16455874,10 грн.

18.07.2016 від позивача до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надійшла заява № 1004/6 про збільшення позовних вимог (а.с. 52-58 т. 1), якою позивач просив стягнути з відповідача 20 359 358,08 грн. заборгованості за надані послуги з балансування обсягів природного газу за лютий та травень 2016 року.

Заявою № 10882/6 від 02.08.2016 (а.с.79-82 т. 1) позивач вдруге збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 23 445 031,60 грн. заборгованості за надані послуги з балансування обсягів природного газу за лютий, травень та червень 2016 року.

10.10.2016 позивач втретє подав до суду заяву про збільшення позовних вимог №13652/6 від 04.10.2016 (а.с.241-246 т.1), якою просив стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з балансування обсягів природного газу за лютий, травень-серпень 2016 року в сумі 36 052 056,97 грн., з яких: 30366653,39 грн. основного боргу, 3174195,53 грн. пені, 1641152,21 грн. 7% штрафу, 592411,47 грн. інфляційних втрат, 277644,36 грн. 3% річних.

Враховуючи, що відповідно до ст. 22 ГПК України позивач скористався своїм правом до прийняття рішення, справа розглядається з урахуванням останньої заяви №13652/6 від 04.10.2016.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов ст. 526 ЦК України, пункту 4 глави 4 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи та договору про транспортування природного газу № НОМЕР_1 від 17.12.2015 не здійснив у належний спосіб та строк оплату за послуги по балансуванню обсягів природного газу в обсязі 2197,985 тис.куб.м. на загальну суму 30366653,39 грн. за травень-серпень 2016 року, у звязку з чим позивачем нараховані штрафні санкції, 3% річних та збитки від інфляції.

Додатковими поясненнями №312 від 15.08.2016 позивач пояснив формування базової ціни газу, відповідно до якої визначається вартість послуг балансування, заборгованість за які він просить стягнути з відповідача. Позивачем зазначено, що пунктами 9.2, 9.3 договору про транспортування природного газу №1512000711 від 17.12.2015 передбачені формули, за якими визначається вищевказана вартість. Інформація щодо розмірів базової ціни газу за період з січня по серпень 2016 року була оприлюднена у встановленому чинним законодавством порядку (а.с.107-108 т.1).

Відповідач у відзиві (т.1 а.с.112-114) та додаткових поясненнях (т.2 а.с.69, 70) проти позову заперечує, вказуючи на те, що:

- позовні вимоги є недоведеними та безпідставними, оскільки, відповідно до п.п.2.4, 2.8 договору обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначаються підписанням додатку №1 (розподіл потужності) або додатку №2 (транспортування), які є невідємною частиною цього договору. Проте, відповідач жодного додатку до договору між сторонами підписано не було, а тому договір вважається неукладеним;

- позивачем невірно здійснено розрахунок за надані послуги з балансування обсягів природного газу за лютий, травень-серпень 2016 року на загальну суму 30 366 653,39 грн., оскільки надані позивачем додатки до актів №02-16-1512000711-БАЛАНС від 29.02.2016, №05-16-1512000711-БАЛАНС від 31.05.2016, №06-16-1512000711-БАЛАНС від 30.06.2016, в яких зазначено ціну газу, за якою позивач здійснював закупівлю природного газу не в місяці, в якому надавалися послуги балансування, що в свою чергу призвело до того, що позивачем без належного документального підтвердження, в односторонньому порядку, з порушенням вимог розділу XIV Кодексу газотранспортної системи та п.9.2 договору, було визначено базову ціну на газ (надалі - БЦГ), яка є основною складовою визначення розміру вартості послуг балансування;

- надані позивачем докази (документи) на підтвердження надання послуг з балансування за лютий, травень та червень 2016 року мають сумнівний характер, з огляду на те, що абсолютно всі документи складені ним в одноособовому порядку та не мають підтверджень фактичної наявності природного газу у місяці надання послуг, фактичної ціни його закупівлі у місяці надання послуг, які безпосередньо мають значення щодо предмету позову.

- нарахування штрафних санкцій на суму боргу є безпідставним, оскільки повністю охоплюється сумами бюджетного відшкодування, які виділяються відповідачу на оплату пільг/субсидій за період з лютого по серпень 2016 року, в підтвердження чого між сторонами у грудні 2016 року підписані спільні протокольні рішення.

16.08.2016 від відповідача за первісним позовом до суду надійшов зустрічний позов про визнання недійсним договору транспортування природного газу № 151200071 від 17.12.2015.

Ухвалою від 19.08.2016 суд повернув заявнику зустрічну позовну заяву і додані до неї документи без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.63 ГПК України.

Ухвалою суду від 31.08.2016 провадження у справі №915/682/16 було зупинено, справу направлено до Одеського апеляційного господарського суду, у звязку із надходженням апеляційної скарги від ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" на вищезазначену ухвалу суду від 19.08.2016.

03.08.2016 від відповідача до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надійшло клопотання №1257 від 03.08.2016 про призначення судово-економічної експертизи (а.с.75-77 т. 1), яке мотивоване тим, що призначення експертизи дасть можливість повно встановити обставини справи на предмет фактичної передачі газу до газотранспортної системи на виконання умов договору щодо балансування.

Розглянувши клопотання відповідача у судовому засіданні 02.02.2017, суд ухвалив відмовив у його задоволенні у звязку з відсутністю обставин, які зумовлюють необхідність призначення експертизи, оскільки позивачем надані суду відповідні докази закупівлі достатнього обсягу газу у НАК «Нафтогаз України» для надання відповідачу послуг балансування, а також враховуючи надання самим відповідачем звітів про фактичні обсяги розподілу природного газу отриманого від позивача у спірні періоди.

16.08.2016 від відповідача до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надійшло клопотання №1284 від 16.08.2016 про зупинення провадження у справі № 915/682/16 до вирішення по суті Окружним адміністративним судом міста Києва справ №826/8029/16 за позовом ТОВ «Нафтогаз-Альянс» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 «Про затвердження Кодексу газотранспортної системи» в частині та №826/9476/16 за позовом ПАТ «Київгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання незаконною та не чинною постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 «Про затвердження Кодексу газотранспортної системи».

Клопотання обґрунтоване тим, що предметом по справі №915/682/16 є стягнення заборгованості за послуги з балансування обсягів природного газу, нарахованої на виконання положень Кодексу газотранспортної системи, який затверджений оскаржуваною постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 та договору транспортування природного газу №1512000711 від 17.12.2015.

У судовому засіданні 02.02.2017 у задоволенні клопотання відповідача відмовлено у звязку з тим, що згідно ч.1 ст.79 ГПК України суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 визначено, що під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, зокрема, у звязку з одночасністю розгляду двох, повязаних між собою справ різними судами або з інших причин.

При цьому, повязаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі. Судом встановлено, що у розумінні ч.1 ст.79 ГПК України справи №826/8029/16 та №826/9476/16, які розглядаються судами адміністративної юрисдикції, не є повязаними з даною справою, тому підстави для зупинення провадження у даній справі у суду відсутні. Тим більше, що 22.09.2016 по справі №826/8029/16 прийняте судове рішення, яке 20.12.2016 набрало законної сили, про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Нафтогаз-Альянс» про визнання протиправним та часткове скасування постанови НКРЕКП №2493 від 30.09.2015.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позові та запереченнях проти позову.

У судових засіданнях 03.08.2016 та 23.01.2017 судом оголошувались перерви.

Ухвалою суду від 16.08.2016 розгляд справи було продовжено на 15 днів.

У судовому засіданні 03.02.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

17.12.2015 між публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (оператор) та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» (замовник) був укладений договір транспортування природного газу №1512000711 (надалі Договір №1512000711) (а.с.12-23 т.1), відповідно до умов якого оператор зобовязався надати замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплатити оператору встановлену у цьому договорі вартість таких послуг.

Згідно п.2.2 Договору №1512000711 послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

Пунктом 2.3 Договору №1512000711 передбачений перелік послуг, які можуть бути надані замовнику за цим договором, серед яких: надання послуг балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.

Відповідно до п.п.3.1, 4.1 Договору №1512000711 оператор зобовязаний своєчасно надавати послуги належної якості, а замовник своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг.

Цей договір набрав чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.17.1 Договору).

Згідно п. 1 глави 1 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

Пунктом 8 глави 1 розділу XII Кодексу газотранспортної системи передбачено, що підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу ІІІ цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок входу, поданого до газотранспортної системи, є основою для проведення алокації щомісячних обсягів природного газу для замовників послуг транспортування за формою оператора газотранспортної системи, розміщеною на своєму веб-сайті.

Алокація, згідно п.5 глави 1 розділу 1 Кодексу газотранспортної системи, це підтвердження поділу за певний розрахунковий період фактичного обсягу (обєму) природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування, у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів), що здійснюється відповідно до вимог розділу ХІІ цього Кодексу.

Як вбачається з наведених положень Кодексу, алокація здійснюється на основі підписаних щомісячних актів приймання-передачі газу, згідно яких замовник послуг на транспортування подає певні обсяги природного газу до газотранспортної системи та здійснює їх відбір з такої системи.

Відповідно до п.п.1, 2 глави 3 розділу XIV Кодексу оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу (у тому числі щодо власних споживачів) за цей газовий місяць. Місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи.

Згідно п.п.1, 3 глави 1 розділу XIV Кодексу замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу та зобов'язується застосувати всі доступні заходи для його уникнення. Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом.

Місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок таких заходів, зокрема як: при негативному місячному небалансі - за рахунок надання послуг балансування (п. 7 глави 3 розділу XIV Кодексу).

Пунктами 1-4 глави 4 розділу XIV Кодексу встановлено, що розрахунок вартості послуг балансування (ПБ), що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу. Базова ціна газу (БЦГ) - ціна, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи на основі витрат на закупівлю природного газу, транспортування та його зберігання. Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є дані, визначені у звіті про надані послуги з транспортування. Оператор газотранспортної системи до 14-го числа наступного місяця надає замовнику послуг транспортування звіт про надані послуги та рахунок на оплату. Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.

Крім того, п.п.9.1, 9.4, 11.4 Договору №1512000711 також передбачено наступне:

- у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та не врегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу у строк до 12 числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобовязаний сплатити оператору за послуги балансування;

- оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та розрахунок-фактуру. Замовник зобовязаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів;

- послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього договору.

Отже, відповідно до зазначених приписів позивач має права та обовязки щодо визначення за відповідачем наявності негативного місячного небалансу та надання йому, у звязку з цим, послуг балансування у разі не врегулювання негативного місячного небалансу.

На виконання умов договору, позивач встановив наявність у відповідача негативного місячного небалансу у лютому 2016 року в обсязі 2197,985 тис.куб.м, в травні 2016 року в обсязі 582,123 тис.куб.м, в червні 2016 року в обсязі 454,310 тис.куб.м, в липні 2016 року в обсязі 439,824 тис.куб.м, в серпні 2016 року в обсязі 542,672 тис.куб.м.

Матеріали справи свідчать, що наявність негативного небалансу газу у відповідача за лютий, травень-серпень 2016 року підтверджується тим, що відповідач до номінацій за лютий, травень-серпень 2016 року не включав обсяги природного газу на ВТВ, нормовані втрати газорозподільного підприємства, які в свою чергу не були виділені на вказані потреби відповідача та жодним постачальником природного газу. Натомість, у звітах відповідача про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за лютий 2016 року було вказано про використання відповідачем 2197,985 тис.куб.м природного газу на власні потреби, за травень 2016 року 582,123 тис.куб.м, за червень 2016 року 454,310 тис.куб.м, за липень 2016 року 439,824 тис.куб.м, за серпень 2016 року 542,672 тис.куб.м, при тому, що в графі «підтверджений обсяг номінацій» на вказану потребу відповідача обсяги природного газу виділені не були.

Таким чином, відповідачем самостійно зафіксовано факт наявності негативного місячного небалансу в лютому, травні-серпні 2016 року в загальному обсязі 4216,916 тис.куб.м.

Вартість послуг балансування за газовий місяць позивачем була визначена за формулою, передбаченою п. 9.2 Договору №1512000711.

Враховуючи вищевикладене, позивач, на виконання п.п.9.1-9.5, 11.4 Договору №1512000711 транспортування природного газу та розділу XIV Кодексу газотранспортної системи, надав відповідачу за лютий, травень-серпень 2016 року послуги балансування природного газу, що підтверджується складеними в односторонньому порядку актами надання послуг балансування обсягів природного газу №02-16-1512000711-БАЛАНС від 29.02.2016 на суму 19 747 048,92 грн., №05-16-1512000711-БАЛАНС від 31.05.2016 на суму 3903483,98 грн., №06-16-1512000711-БАЛАНС від 30.06.2016 на суму 3085673,52 грн., №07-16-1512000711-БАЛАНС від 31.07.2016 на суму 2957728,44 грн., №08-16-1512000711-БАЛАНС від 31.08.2016 на суму 3963893,35 грн. (т.1 а.с.26, 62, 84, 249, 251).

31.03.2016 позивачем був складений та підписаний коригуючий акт надання послуг балансування обсягів природного газу №02-16-1512000711-БАЛАНС/КОР до акту №02-16-1512000711-БАЛАНС від 29.02.2016, відповідно до якого обсяг негативного місячного балансу відповідача становить 2197,985 тис.куб.м (сума послуг зменшилася на 3291174,82 грн. та склала 16455874,10 грн.) (т.1 а.с.27).

Листами №3833/12 від 16.03.2016, №5885/12 від 18.04.2016, №8738/12 від 15.06.2016, №10069/12 від 15.07.2016, №11508/12 від 15.08.2016, №12798/12 від 15.09.2016 (т.1 а.с.24, 25, 59, 83, 247, 248) позивач повідомив відповідача про надання послуг балансування обсягів природного газу за лютий, травень-серпень 2016 року, направив вищезазначені акти надання послуг та рахунки-фактури №02-16-1512000711-БАЛАНС від 29.02.2016 на суму 19747048,92 грн., №02-16-1512000711-БАЛАНС від 31.03.2016 на суму 16455874,10 грн., №05-16-1512000711-БАЛАНС від 31.05.2016 на суму 3903483,98 грн., №06-16-1512000711-БАЛАНС від 30.06.2016 на суму 3085673,52 грн., №07-16-1512000711-БАЛАНС від 31.07.2016 на суму 2957728,44 грн., №08-16-1512000711-БАЛАНС від 31.08.2016 на суму 3963893,35 грн. (т.1 а.с.28-29, 63, 85, 251, 253).

Проте, відповідач зазначені рахунки за лютий, травень-серпень 2016 року не оплатив.

Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 36052056,97 грн., з яких: 30366653,39 грн. основного боргу, 3174195,53 грн. пені, 1641152,21 грн. 7% штрафу, 592411,47 грн. збитків від інфляції та 277644,36 грн. 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений Договір №1512000711 про транспортування природного газу, згідно з яким у позивача виникло зобовязання щодо надання відповідачу послуг та одночасно право на отримання грошових коштів в сумі 30366653,39 грн., а у відповідача виникло зобовязання щодо сплати цих грошових коштів в строк, передбачений п.9.1 Договору №1512000711, та одночасно право на отримання послуг належної якості та в обумовлені строки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів ст.ст. 901, 903 ЦК України, за договором послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалось вище, позивач виконав свій обовязок щодо надання послуг з балансування обсягів природного газу, про що свідчать акти надання послуг (т.1 а.с.26-27, 62, 84, 249, 251), складені позивачем у відповідності до пп.1-4 глави 4 розділу XIV Кодексу та п.п.9.1, 9.4, 11.4 Договору №1512000711.

На дату подання позову, відповідач за надані послуги не розрахувався.

Судом взято до уваги, що на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Миколаївській області, Департаментом фінансів Миколаївської облдержадміністрації, ПАТ Миколаївгаз, ОКП «Миколаївоблтепроенерго» та ПАТ Укртрансгаз були укладені Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог вищезазначеної постанови №10/УТГ від 19.01.2017 на суму 15000000,0 грн. та №11/УТГ від 19.01.2017 на суму 5000000,0 грн. (т.2 а.с.71-76).

Позивачем не заперечений у судовому засіданні факт отримання на свій рахунок 20000000,0 грн. на виконання зазначених спільних протокольних рішень.

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення 20000000,0 грн. слід припинити у звязку з відсутністю предмету спору.

Решта вимог про стягнення 10366653,39 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції в сумі592411,47 грн. за період з квітня по серпень 2016 року (розрахунок т.1 а.с.262).

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок збитків від інфляції, суд дійшов наступних висновків.

Згідно абз.2 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При здійсненні розрахунку індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться ланцюговим методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату № 265 від 27.07.2007 Про затвердження ОСОБА_1 розрахунку базового індексу споживчих цін).

Отже при стягненні інфляційних за прострочення виконання боржником грошового зобовязання, якщо термін прострочення становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується, вказана правова позиція також зазначена в Постанові Вищого Господарського Суду України по справі №29/75-10-1823 від 24.11.2010, по справі №4/54-10-18-18 від 19.01.2011 та по справі №915/727/13 від 30.10.2013.

Як вбачається з розрахунку позивача, збитки від інфляції за зобовязаннями лютого 2016 року нараховані ним починаючи з квітня 2016 року, в якому відповідач мав здійснити оплату, оскільки остаточний (скорегований) акт надання послуг з балансування за лютий 2016 року та відповідний рахунок датовані 31.03.2016. Саме цими документами визначено остаточну вартість послуги, яку відповідач мав сплатити за лютий 2016 року - 16455874,10 грн. Вказані документи були направлені відповідачу супровідним листом №5885/12 від 18.04.2016 (т.1 а.с.25), що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком за 21.04.2016 (т.1 а.с.31).

З наданих позивачем доказів суд не може достеменно встановити дату отримання відповідачем актів та рахунків, тому при визначенні моменту, з якого зобовязання позивача є порушеним суд керується Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013 та інформацією з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» (http://www.ukrposhta.com), стосовно актів за липень та серпень 2016 року.

З урахуванням п.п.2) п.1 та п.2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, зазначене поштове відправлення відповідач міг отримати починаючи з 26.04.2016 та після отримання був зобовязаний здійснити оплату послуги протягом пяти банківських днів, тобто до 03.05.2016 включно (з урахуванням того, що 30.04.2016, 01.05.2016, 02.05.2016 були вихідними днями).

Однак, як зазначалось вище, найменший період визначення інфляційний втрат становить місяць, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Враховуючи викладене, нарахування позивачем інфляційних втрат за квітень, травень 2016 року (місяць в якому відповідач мав здійснити оплату послуги балансування за лютий 2016 року), суд вважає необґрунтованим.

Що стосується нарахування збитків від інфляції за період з червня по серпень 2016 року, то при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу (абз.2 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012).

За інформацією, отриманою з Бази даних «Законодавство України», сумарний індекс інфляції за період з червня по серпень 2016 року становить 99,4%, тобто є меншим за одиницю (тобто мала місце дефляція).

За вказаних обставин, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат за визначений позивачем період, задоволенню не підлягають.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у загальній сумі 277644,36 грн., з яких за зобовязаннями лютого 2016 року 3% річних нараховані за період з 04.04.2016 по 28.09.2016 у сумі 230652,01 грн.; за зобовязаннями травня 2016 року 3% річних нараховані за період з 06.07.2016 по 28.09.2016 у сумі 24956,7 грн.; за зобовязаннями червня 2016 року 3% річних нараховані за період з 01.08.2016 по 28.09.2016 у сумі 14922,52 грн.; за зобовязаннями липня 2016 року 3% річних нараховані за період з 01.09.2016 по 28.09.2016 у сумі 6788,23 грн.; за зобовязаннями серпня 2016 року 3% річних нараховані за 28.09.2016 у сумі 324,91 грн. (розрахунок т.1 а.с.261).

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає позовні вимоги в частині їх стягнення такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Скорегований акт надання послуг з балансування за лютий 2016 року датований 31.03.2016. Саме цим документом визначено остаточну вартість послуги, яку відповідач мав сплатити за лютий 2016 року, а саме 16455874,10 грн., на які позивачем здійснюється нарахування 3%. Зазначений акт та рахунок на оплату послуг від 31.03.2016 були направлені відповідачу супровідним цінним листом №5885/12 від 18.04.2016 (т.1 а.с.25), що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком за 21.04.2016 (т.1 а.с.31). Зазначене поштове відправлення не є пріоритетним.

З урахуванням п.п.2) п.1 та п.2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, зазначене поштове відправлення відповідач міг отримати починаючи з 26.04.2016 (21.04.2016 + 4 дн.) та після отримання був зобовязаний здійснити оплату послуги протягом пяти банківських днів, тобто до 03.05.2016 включно (з урахуванням того, що 30.04.2016, 01.05.2016 та 02.05.2016 були вихідними днями).

Таким чином, зобовязання з оплати відповідачем послуг з балансування за лютий 2016 року слід вважати простроченим з 04.05.2016.

Враховуючи вищевикладене, судом розмір 3% річних за зобовязанням лютого 2016 року уточнено, виходячи з наступного:

- нарахування позивачем 3% у сумі 24279,16 грн. за період з 04.04.2016 по 21.04.2016є безпідставним, оскільки обовязок з оплати послуг балансування за лютий 2016 року виник у відповідача з 04.05.2016;

- за період з 04.05.2016 по 26.05.2016 (23 дн.), виходячи із суми боргу 16455874,10 грн.: 16455874,10 грн. х 3% х 23 дн. / 366 дн. = 31023,37 грн.

- нарахування позивачем 3% річних за період з 27.05.2016 по 28.09.2016 у сумі 159163,37 грн. судом перевірено та визнано обґрунтованим.

Решта розрахунку 3% річних судом також перевірено та встановлено його обґрунтованість.

За вказаних обставин, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в частині стягнення 237179,10 грн. (31023,37 + 159163,37 +24956,70 + 14922,52 +6788,23 +324,91). В решті вимог про стягнення 3% річних слід відмовити.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача семивідсоткового штрафу, передбаченого ч.2 ст. 231 ГК України, слід зазначити наступне.

Для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 231 ГК України, господарський суд повинен встановити наявність усіх обставин з якими законодавець пов`язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.

Пунктом 13.1 укладеного між сторонами Договору №1512000711 визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобовязань за цим договором, сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України та цим договором.

Статтею 231 ГК України визначено розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобовязання. Так, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, посилання позивача на ч.2 ст.231 ГК України, є абсолютно безпідставним, оскільки частина 2 вказаної статті, встановлює розмір пені та штрафу за прострочення виконання робіт, надання послуг, а не за несвоєчасне виконання грошових зобовязань.

Позивач не звернув уваги на частини 4 та 6 ст.231 ГК України, яким визначено, що разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, а „штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Крім того ч.2 ст.343 ГК України встановлено відповідальність за порушення строків розрахунків та передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Згідно п.13.5 Договору №1512000711 сторони визначили, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого плату же за кожен день прострочення.

Тобто, сторони в договорі встановили відповідальності за порушення грошових зобов'язань у вигляді пені, тому підстави для стягнення штрафу як договірної штрафної санкції, також відсутні.

За приписами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема одним із правових наслідків виділяється сплата неустойки

На підставі п.13.5. Договору №1512000711 та у відповідності до вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань №543/96-ВР від 22.11.1996 (із змінами та доповненнями) та ч.6 ст.232 ГК України, позивачем нарахована пеня в сумі 3174195,53 грн., з яких за зобовязаннями лютого 2016 року пеня нарахована за період з 04.04.2016 по 28.09.2016 у сумі 2687343,16 грн.; за зобовязаннями травня 2016 року пеня нарахована за період з 06.07.2016 по 28.09.2016 у сумі 261405,44 грн.; за зобовязаннями червня 2016 року пеня нарахована за період з 01.08.2016 по 28.09.2016 у сумі 153103,36 грн.; за зобовязаннями липня 2016 року пеня нарахована за період з 01.09.2016 по 28.09.2016 у сумі 69094,48 грн.; за зобовязаннями серпня 2016 року пеня нарахована за 28.09.2016 у сумі 3249,09 грн. (розрахунок т.1 а.с.261).

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає позовні вимоги в частині їх стягнення такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

З підстав зазначених вище, зобовязання з оплати відповідачем послуг з балансування за лютий 2016 року слід вважати простроченим з 04.05.2016.

Враховуючи вищевикладене, судом розмір пені за зобовязанням лютого 2016 року уточнено, виходячи з наступного:

- нарахування позивачем пені у сумі 356094,32 грн. за період з 04.04.2016 по 21.04.2016 є безпідставним, оскільки обовязок з оплати послуг балансування за лютий 2016 року виник у відповідача з 04.05.2016;

- за період з 04.05.2016 по 26.05.2016 (23 дн.), виходячи із суми боргу 16455874,10 грн., ставка НБУ- 19%, подвійна ставка НБУ 38%: 16455874,10 грн. х 38% х 23 дн. / 366 дн. = 392962,68 грн.

- нарахування позивачем пені за період з 27.05.2016 по 28.09.2016 у сумі 1733262,16 грн. судом перевірено та визнано обґрунтованим.

Решта розрахунку пені судом також перевірена та встановлено його обґрунтованість.

За вказаних обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 2613074,21 грн. суд вважає обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобовязання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання, суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобовязань, причини неналежного виконання або невиконання зобовязань, незначності прострочення у виконанні зобовязання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Оцінивши викладені у заяві відповідача обставини та дослідивши надані ним докази суд дійшов наступних висновків.

На думку суду, нарахування та стягнення з відповідача 3% річних у певній мірі компенсує позивачу негативні наслідки повязані з порушенням відповідачем умов Договору №1512000711.

Застосування такого правового наслідку, як нарахування пені, спрямовано на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не є засобом збагачення. Стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобовязання, особливо враховуючи те, що у грудні 2016 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Миколаївській області, Департаментом фінансів Миколаївської облдержадміністрації, ПАТ Миколаївгаз, ОКП «Миколаївоблтепроенерго» та ПАТ Укртрансгаз були укладені Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог вищезазначеної постанови на суму 47429445,64 грн. (т.2 а.с.10-38) спрямовані на відшкодування відповідачу пільг, субсидій та компенсацій, якими покривався весь обсяг заборгованості відповідача перед позивачем. У 2016 році зазначені спільні протокольні рішення не були реалізовані, однак їх укладання та часткова реалізація у січні 2017 року свідчить про те, що фактично сума боргу перед позивачем не є власною заборгованістю відповідача, а утворилась внаслідок затримки відшкодування коштів з держбюджету.

Однак, з урахуванням кризової ситуації, яка склалася в країні і призводить до фінансових труднощів усіх підприємств, без виключення, суд вважає за необхідне зменшити розмір належної до сплати пені на 90% до 261307,42 грн.

Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 821, п.3 ч.1 ст.83, ст.ст.84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 20000000,0 грн. основного борну, припинити.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз», 54003, м.Миколаїв, вул.Погранична (Чигрина), 159 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 05410263) на користь Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз, 01021, м.Київ, Кловський узвіз, 9/1 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 30019801) 10366653,39 грн. основного боргу, 261307,42 грн. пені, 237179,10 грн. 3% річних та 75858,90 грн. судового збору.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 08 лютого 2017 року.

Суддя М.В. Мавродієва