Рішення № 64657090, 07.02.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2017р. Справа№ 914/3210/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В.,

за участю секретаря судового засідання Прокопів І.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Дрогобицький завод автомобільних кранів, м.Дрогобич, Львівська область

про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 92 911,62 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1-представник за довіреністю №119-001/2 від 03.01.2017 року

від відповідача: не з»явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Публічного акціонерного товариства Дрогобицький завод автомобільних кранів про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 92 911,62 грн.

Ухвалою від 20.12.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.01.2017р. В судовому засіданні 17.01.2017 року розгляд справи відкладався на 07.02.2017р., у зв»язку з неявкою представника відповідача. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Представник позивача вимоги ухвал суду виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

07.02.2017 року за вх.№4928/17 позивачем долучено до матеріалів справи Акт звірки рахунків між позивачем та відповідачем станом на 03.01.2017 року.

Представник відповідача вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 20.12.2016 року, про відкладення від 17.01.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення від 29.12.2016 року за №52214/16, повернуте на адресу суду, а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обовязковою.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка належним чином повідомленого відповідача про час, дату та місце судового розгляду не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п.1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства Львівобленерго, затвердженого Загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства Львівобленерго, протокол №11 від 20 березня 2014 року (Державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 28.03.2014 року), Публічне акціонерне товариство Львівобленерго (даліТовариство) перейменоване з Відкритого акціонерного товариства Львівобленерго відповідно до вимог Закону України Про акціонерні товариства, є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії Львівобленерго, заснованої відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 17 серпня 1995 року №156 шляхом перетворення Виробничого енергетичного обєднання Львівенерго у Державну акціонерну енергопостачальну компанію Львівобленерго, згідно з Указом Президента України від 4 квітня 1995 року №282/95 Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України.

14.06.2006р. між Відкритим акціонерним товариством Львівобленерго (правонаступником якого є ПАТ Львівобленерго) (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством Дрогобицький завод автомобільних кранів (правонаступником якого є ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів) (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №90149 з додатками (надалі - договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку №9 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії: зазначена в додатку №6 Однолінійна схема.

Відповідно до п.2.2.2. договору постачальник зобовязувався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток №1 Обсяги споживання електричної енергії споживачу та субспоживачу); згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантійного рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком №11 Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності зазначеної в додатку №9 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії.

Згідно п.2.3.3 договору споживач зобовязувався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 Порядок розрахунків та №9 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії.

Відповідно до п.4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

08.11.2007р. між постачальником та споживачем було укладено додаток №2 Порядок розрахунків до договору №90149 від 14.06.2006р.

Відповідно до п.2 додатку №2 до договору розрахунковим періодом вважається період з 29 числа попереднього місяця до 28 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.

Згідно п.4 додатку №2 до договору споживач протягом розрахункового періоду здійснює 2 (два) планові платежі на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у таких співвідношеннях: з 01 до 08 числа розрахункового періоду 70 % вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання; з 10 до 18 числа розрахункового періоду 25 % вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання.

Відповідно до п.5 додатку №2 до договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ.

Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період враховуються суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період.

Відповідно до абз.2 п.7 додатку №2 до договору тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, за розрахунковий період жовтень 2016 року відповідачем спожито активної електроненергії 16 154 кВт/год. на суму 30 488,41 грн. про що відповідачу скеровано рахунок за активну електроенергію: №300510/87400-1 за жовтень 2016 року.

Як стверджує позивач у позовній заяві, вищевказаний рахунок відповідач станом на момент звернення з позовом не оплатив, в результаті чого виникла заборгованість за спожиту активну електроенергію за розрахунковий період жовтень 2016р. в сумі 30 488,41 грн.

Відповідно до п.6.33. ПКЕЕ, Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, погодженої НКРЕ, затвердженої наказом Мінпаливенерго України від 17.01.2002р. №19, було укладено додаток №7а до договору №90149 від 14.06.2006р. Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії. Згідно з п.2.3.4. договору споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електроенергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №7а (7б).

Як вбачається з матеріалів справи, за розрахунковий період жовтень 2016р. відповідачем спожито реактивної електроенергії 11 902 кВт/год. на суму 783,70 грн., про що відповідачу скеровано рахунок за реактивну електроенергію: №300310/87401-2 за жовтень 2016 року.

Як стверджує позивач у позовній заяві, вищевказаний рахунок відповідачем станом на момент звернення з позовом не оплатив, внаслідок чого виникла заборгованість за спожиту реактивну електроенергію за розрахунковий період жовтень 2016р. в сумі 783,70 грн.

Позивач, на підставі п.4.2.1. договору, нарахував відповідачу пеню, загальна сума якої згідно поданого розрахунку позовних вимог становить 27 860,68 грн. (27 133,89 грн. пеня за порушення термінів сплати за активну електроенергію та 726,79 грн. пеня за порушення термінів сплати за реактивну електроенергію).

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних та інфляційні втрати, які згідно поданого розрахунку позовних вимог становлять:

- 2 810,37 грн. три проценти річних, з яких: 2 737,06 грн. 3% річних за активну електроенергію та 73,31 грн. - 3% річних за реактивну електроенергію);

- 30 968,46 грн. інфляційні втрати, з яких: 30 160,59 грн. інфляційні втрати за активну електроенергію та 807,87 грн. - інфляційні втрати за реактивну електроенергію).

Отже, позивач просить суд стягнути 92 911,62 грн. заборгованості, з яких: 30 488,41 грн. за спожиту активну електроенергію, 783,70 грн. за перетікання реактивної енергії, 27 860,68 грн. пені, 2 810,37 грн. три проценти річних та 30 968,46 грн. інфляційних нарахувань.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що станом на день розгляду справи відповідач не сплатив заборгованість перед позивачем в повному обсязі.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.26 Закону України Про електроенергетику та Правил користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), затверджених Національною комісією регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. (в редакції постанови НКРЕ України від 17.10.2005р. №910 із змінами та доповненнями) постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, який укладається між споживачем та постачальником електричної енергії.

Згідно ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно із п. 5.1 ПКЕЕ, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до вимог ст.27 Закону України Про електроенергетику, правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушенням в електроенергетиці є порушення правил користування електричною енергією.

Судом встановлено, що 14.06.2006р. між позивачем і відповідачем укладено договір №90149 про постачання електричної енергії.

Відповідно до п.2.1 договору під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Відповідно до п.1.2. ПКЕЕ, засоби обліку - засоби вимірювальної техніки, у тому числі лічильники, трансформатори струму та напруги, кола обліку, які використовуються для визначення обсягу електричної енергії та величини споживання електричної потужності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за період жовтень 2016р. спожито активної електроенергії на суму 30 488,41 грн. Внаслідок невиконання умов договору у відповідача виникла також заборгованість за період жовтень 2016р. за перетікання реактивної електроенергії у сумі 783,70 грн.

Позивач виставив відповідачу рахунки за спожиту активну електроенергію та реактивну електроенергію, які на момент звернення з позовом відповідачем не оплачені.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.5 додатку №2 до договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ.

Згідно абз.2 п.7 додатку №2 до договору тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Відтак, станом на момент прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати за активну електроенергію спожиту за період жовтня 2016р. становить 30 488,41 грн., а за перетікання реактивної електроенергії становить 783,70 грн.

Згідно ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобовязання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобовязань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобовязань за договором.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за активну електроенергію спожиту в сумі 30 488,41 грн. та за перетікання реактивної електроенергії в сумі 783,70 грн. є обгрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати на загальну суму 30 968,46 грн., з яких: 30 160,59 грн. інфляційні втрати за активну електроенергію та 807,87 грн. - інфляційні втрати за реактивну електроенергію, які підлягають до стягнення з відповідача.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що позивачем правомірно нараховано три проценти річних на загальну суму 2 810,37 грн., з яких: 2 737,06 грн. 3% річних за активну електроенергію та 73,31 грн. - 3% річних за реактивну електроенергію, які підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У відповідності до п.4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Як вбачається із розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача пеню на загальну суму 27 860,68 грн., з яких: 27 133,89 грн. пеня за активну електроенергію та 726,79 грн. - пеня за реактивну електроенергію.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивачем правомірно нараховано пеню на загальну суму 27 860,68 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи оригінал Акту звірки взаєморозрахунків станом на 03.01.2017 року, підписаний повноважними представниками обох сторін та скріплений мокрою печаткою відповідача.

За твердженням позивача, суму боргу відповідач визнав перед позивачем шляхом підписанням зазначеного Акту звірки.

У відповідності до роз»яснень у п. 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 року за № 10, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку підставності позовних вимог до задоволення повністю. З відповідача підлягає до стягнення 92 911,62 грн. заборгованості, з яких: 30 488,41 грн. за спожиту активну електроенергію, 783,70 грн. за перетікання реактивної енергії, 27 860,68 грн. пені, 2 810,37 грн. три проценти річних та 30 968,46 грн. інфляційних нарахувань.

Із врахуванням викладеного, суд вважає позов є підставним, обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Отже, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача сума заборгованості (ціна позову) 92 911,62 грн.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, не подав доказів повернення боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Публічного акціонерного товариства Дрогобицький завод автомобільних кранів про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 92911,62 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №26557 від 06.12.2016р. на суму 1 393,70 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повністю.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст.26, 27 Закону України Про електроенергетику, ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 610 -612, 625, 627-629 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-232, 275 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Дрогобицький завод автомобільних кранів (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Гайдамацька, буд.22; код ЄДРПОУ 00240158) на користь Публічного акціонерного товариства Львівобленерго (79026, м.Львів, Сихівський район, вул.Козельницька, 3; код ЄДРПОУ 00131587) - 92 911,62 грн. заборгованості, з яких: 30 488,41 грн. за спожиту активну електроенергію, 783,70 грн. за перетікання реактивної енергії, 27 860,68 грн. пені, 2 810,37 грн. три проценти річних та 30 968,46 грн. інфляційних нарахувань та 1 393,70 грн. судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 09.02.2017 р.

Суддя Горецька З. В.