Рішення № 64657019, 01.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2017Справа №910/9947/15

За позовом: виробничого кооперативу "КОНТАКТ-90"

до: комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС"

про стягнення 3.045.311,54 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Крижанівська О.М. - за довіреністю від 11.01.2017 № б/н;

відповідача: Юрко О.Є. - за довіреністю від 12.09.2016 № 06-5/726, Музика В.І. - за довіреністю від 16.01.2016 № 06-5/40.

С У Т Ь С П О Р У:

Виробничий кооператив "КОНТАКТ-90" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" про стягнення 2.543.065,05 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2015 у справі № 910/9947/14 (суддя Мандриченко О.В.) позов задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2015 у справі № 910/9947/15 в частині стягнення пені в сумі 1 грн. скасовано та викладено резолютивну частину рішення в новій редакції.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.12.2015 рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 у справі № 910/9947/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі № 910/9947/14 (суддя Борисенко І.І.) позов задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі № 910/9947/15 скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016 рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду 13.07.2016 у справі № 910/9947/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 24.10.2016 № 04-23/2207 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/9947/15, за результатами якого зазначену справу передано на розгляд судді Балац С.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/9947/15. Розгляд даної справи призначено судом на 28.11.2016.

Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 28.11.2016 відклав розгляд даної справи на 12.12.2016.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.12.2016 продовжено строк розгляду спору та оголошено перерву до 16.01.2017.

В судових засіданнях 16.01.2017 та 23.01.2017 оголошено перерви до 23.01.2017 та 01.02.2017.

Представник відповідача у своїй письмовій заяві та письмових поясненнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на пропущення позивачем строків позовної давності.

Представник позивача подав до суду письмові пояснення в яких зазначив про те, що строк позовної давності не був пропущений, оскільки сторонами спору неодноразово були укладені додаткові угоди до договору від договір підряду від 18.07.2006 №3/07-06 з метою виконання пункту 5.1 останнього за яким в частині розрахунків договір діє до повного розрахунку між сторонами та враховуючи те, що органами державної казначейської служби України погашення боргів за бюджетними зобов'язаннями здійснюється на підставі лише чинних договорів. Крім того, акт взаєморозрахунків підписано уповноваженою особою відповідача, враховуючи те, що вказаною посадовою особою були підписані також інші документи - сам договір, додаткові угоди та інші акти.

До господарського суду надійшла заява позивача про витребування доказів, відповідно до якої останній просив суд витребувати у департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відомості щодо того, чи були передбачені кошти (в якому розмірі) у програмі соціально-економічного розвитку міста Києва на 2013 та наступні роки на фінансування та погашення заборгованості за виконані роботи по будівництву об'єкта міського електротранспорту "Будівництва тролейбусної лінії від Амурської площі по вул. Трутенка, вул. Академіка Вільямса, вул. М. Якубовського до вул. Касіяна", замовником яких є комунальне підприємство "КИЇВПАСТРАНС" та відомості про надходження вказаних коштів на казначейські рахунки комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС".

Вказане клопотання позивача судом відхилено з тих підстав, що зазначені докази не мають значення для правильного вирішення спору.

До господарського суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог. Згідно вказаної заяви позивача, останній збільшив позовні вимоги до 3.045.311,54 грн., з яких: основна заборгованість складає 1.581.972,97 грн.; пеня в сумі 437.968,97 грн., 3 % річних в сумі 142.117,52 грн. та інфляційних втрат в сумі 883.252,08 грн.

Вказана заява позивача прийнята судом, тому, спір розглядається з урахуванням збільшення позовних вимог.

В судовому засіданні 01.02.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між виробничим кооперативом "КОНТАКТ-90", як підрядником, (далі - позивач) та комунальним підприємством "КИЇВПАСТРАНС", як замовником, (далі - відповідач) укладено договір підряду від 18.07.2006 № 3/07-06 (далі - Договір), за умовами якого відповідач доручив, а позивач прийняв на себе виконання загально-будівельних робіт при будівництві тролейбусної лінії від пл. Амурської по вул. О. Трутенка, вул. Академіка Вільямса, вул. М. Якубовського до вул. Касіяна.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що вартість підрядних робіт складає: 5.534.740 грн., ПДВ 1.106.948 грн., всього - 6.641.688 грн.

Положеннями п. 4.3 Договору передбачено, що остаточний розрахунок за виконану роботу здійснюється відповідачем згідно актів виконаних робіт протягом 10 днів після підписання актів виконаних робіт. Розрахунок проводиться після надходження коштів від головного управління транспорту, зв'язку та інформатизації.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2006, а в частині розрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п. 5.1 Договору).

Додатковими угодами до договору від 29.12.2006 № 2, від 31.03.2008 № 4, від 30.12.2008 № 6, від 11.06.2009 № 7, від 09.07.2010 № 9, від 29.12.2011 № 11 та від 28.12.2012 № 12 продовжувався термін дії договору.

За змістом додаткової угоди від 28.12.2012 № 12 термін дії договору продовжено до 31.12.2013.

Відповідно до п. 4.4 Договору фінансування підрядних робіт ведеться замовником за бюджеті кошти.

Джерело фінансування - міський бюджет (п. 4.5 Договору).

Відповідно до п. 6.4 Договору за несвоєчасне перерахування коштів (згідно п. 4.1, 4.2) замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Положеннями ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Так, позивач, виконуючи взяті на себе зобов'язання за Договором та на його умовах, виконав роботи, що підтверджується, зокрема, актами приймання виконаних підрядних робіт (ф.КБ-2в), а саме: за травень 2007 на суму 83.110,80 грн., за жовтень 2007 на суму 1.329.577,20 грн., за жовтень 2007 на суму 149.372,40 грн., за грудень 2007 на суму 1.965.235,20 грн., за грудень 2007 на суму 348.364,80 грн., за лютий 2008 на суму 1.079.558,40 грн., за квітень 2008 на суму 806.966,40 грн., за липень 2008 на суму 1.493.497,20 грн., за липень 2008 на суму 802.658,40 грн., акт за грудень 2010 на суму 528.943,20 грн., за грудень 2010 на суму 57.063,60 грн., за грудень 2010 на суму 671.251,20 грн. та за грудень 2010 на суму 297.584,40 грн.

Вартість виконаних позивачем підрядних робіт за Договором становить 9.613.183,20 грн.

Вказані вище акти підписані представниками сторін та службою відповідача і скріплені печатками позивача, підприємства та дирекції без жодних зауважень та заперечень.

Відповідач зобов'язання щодо оплати виконаних робіт за Договором виконав частково, оплативши виконані роботі в сумі 4.926.046,45 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Відповідачем також здійснено передачу обладнання та матеріалів на загальну суму 2.851.075,50 грн., що було враховано сторонами в підсумках взаємних розрахунків: накладна від 15.08.2007 № 11 на суму 902.993,03 грн., накладна від 28.09.2007 № 17 на суму 193.498,51 грн., накладна від 28.11.2007 № 20 на суму 33.576,96 грн., накладна від 28.11.2007 № 21 на суму 223.839 грн., накладна від 31.07.2008 № 10 на суму 1.226.846 грн., накладна від 21.11.2008 № 16 на суму 270.322 грн.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем строку оплати виконаних позивачем робіт, відповідач, у строк, визначений Договором, отримані ним роботи на користь позивача оплатив частково. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 1.581.972,97 грн., що водночас підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 05.09.2013 здійсненого між сторонами, який підписаний останніми, скріплений відбитками їх печаток та наявний в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в розмірі 437.968,97 грн., а також відповідальності на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України шляхом стягнення 3 % річних в сумі 142.117,52 грн. та інфляційних втрат в сумі 883.252,08 грн.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Статтю 264 Цивільного кодексу України визначено випадки, в яких перебіг позовної давності переривається.

Зокрема, у ч.1 вказаної статті визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 Цивільного кодексу України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання (п. 4.3 Постанови №10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору.

При цьому, частиною 3 ст. 264 Цивільного кодексу України передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 18.10.2016 судом встановлено наступне.

Заявлена позивачем до стягнення сума основної заборгованості в розмірі 1.581.972,97 грн. складається із підписаними сторонами та скріпленими відбитками їх печаток актів виконаних робіт, які всі датовані 30.12.2010.

Відтак, враховуючи умови укладеного між сторонами спору пункт 4.3 Договору, порушення строку погашення заборгованості за вказаними актами настав з 10.01.2011.

Тобто, перебіг строку позовної давності за вказаними вище актами виконаних робіт почався з 10.01.2011 та закінчився 10.01.2014.

Так, між сторонами спору неодноразово були укладені додаткові угоди до Договору, якими, зокрема, продовжувався термін дії Договору, а додатковими угодами від 29.12.2011 № 11 та від 28.12.2012 № 12 крім продовження терміну дії Договору фіксувалася сума зобов'язань відповідача на відповідний фінансовий рік.

Враховуючи умови Договору в частині фінансування підрядних робіт за бюджеті кошти, вказані додаткові угоди (№ 11 та № 12) укладені між сторонами спору з метою фіксування сум заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи та подальшої реєстрації фінансових зобов'язань за Договором в органах державної казначейської служби України та подальшої оплати робіт.

Тобто, укладенням вказаних вище додаткових угод до Договору після виконання зобов'язань позивачем відповідач фактично вчиняв дії, що підтверджують визнання ним свого дійсного зобов'язання з оплати виконаних підрядних робіт за Договором, а строк позовної давності переривався при укладенні кожної додаткової угоди (№ 11 та № 12).

Приймаючи до уваги те, що останній раз строк позовної давності переривався 28.12.2012 при укладенні між сторонами додаткової угоди №12 до Договору, якою було зафіксовано загальну вартість підрядних робіт та загальну суму коштів на 2013, що становить 1.715.641,55 грн. суд дійшов висновку, що позивач мав право звернутися до суду із вимогами про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором в сумі 1.581.972,97 грн. до 28.12.2015.

Таким чином, позивач звернувся до суду із позовом (17.04.2015), тобто в межах строку позовної давності, передбаченої Цивільним кодексом України.

Також 05.09.2013 представниками сторін в межах строку позовної давності підписано та скріплено печатками акт звіряння взаєморозрахунків, за яким відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем за договором в сумі 1.581.972,97 грн. Однак, даний акт звіряння взаєморозрахунків судом до уваги не приймається, враховуючи те, що на вказаному акті не вказано найменування посадової особи відповідача, яка його підписувала.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Відповідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту погашення відповідачем заборгованості перед позивачем в розмірі 1.581.972,97 грн., сторонами судового процесу до суду не подано.

Відтак, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 1.581.972,97 грн.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з наведених вище норм права, перебіг періоду прострочення відповідачем грошового зобов'язання за Договором починається з першого дня, за терміном, коли зобов'язання мало бути виконано, а також виходячи з припису ч. 6 ст. 232 ГК України, пеня нараховується за шість місяців прострочення виконання зобов'язання, починаючи з першого дня такого прострочення.

Враховуючи виконання позивачем підрядних робіт ще у 2010 (дата підписання останнього акта 30.12.2010), строк, протягом якого відповідач мав виконати грошове зобов'язання по оплаті виконаних робіт (до 09.01.2011) та вимоги статті 232 ГК України початок та закінчення строку нарахування пені становить з 10.01.2011 до 10.07.2011.

В свою чергу, в заявлений позивачем період (02.04.2014 - 02.04.2015) не підпадає в період нарахування пені з урахуванням вимог статті 232 ГК України.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 437.968,97 грн. задоволенню не підлягає.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача, 3 % річних в сумі 142.117,52 грн. та інфляційних втрат в сумі 883.252,08 грн. є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, то у відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь виробничого кооперативу "КОНТАКТ-90" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 37, ідентифікаційний код 22873846) основну заборгованість в сумі 1.581.972 (один мільйон п'ятсот вісімдесят одна тисяча дев'ятсот сімдесят дві) грн. 97 коп., 3 % річних в розмірі 142.117 (сто сорок дві тисячі сто сімнадцять) грн. 52 коп., інфляційні втрати в розмірі 883.252 (вісімсот вісімдесят три тисячі двісті п'ятдесят дві) грн. 08 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 52.146 (п'ятдесят дві тисячі сто сорок шість) грн. 85 коп.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10 лютого 2017 року

Суддя С.В. Балац