Рішення № 64656893, 02.02.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/138/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2017 справа № 908/3349/16

за позовом публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 металургійний комбінат Запоріжсталь (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72)

до відповідача ОСОБА_1 обласного військового комісаріату (69063, м. Запоріжжя, пров. Тихий, 7)

про стягнення 11929,22 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 20-88 від 26.12.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 53 від 10.01.2017 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ

До господарського суду Запорізької області 14.12.2016 року звернулося публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 металургійний комбінат Запоріжсталь до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату про стягнення 11929,22 грн. компенсації заробітної плати за період перебування працівників позивача на навчальних військових зборах. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на приписи ст.ст. 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 29 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-ХІ, п. 2 постанови КМУ від 23.11.2006 р. № 1644 «Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобовязаних та резервістів, грошової виплати резервістам», п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 р., п.п. 11, 12 Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобовязаних та резервістів, грошової виплати резервістам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 12.03.2007 р. № 80.

Ухвалою суду від 16.12.2016 року порушено провадження у справі № 908/3349/16, справі присвоєно номер провадження 18/138/16, судове засідання призначене на 02 лютого 2017 року; розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами та закінчений в судовому засіданні 02.02.2017 року оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив задовольнити позов.

Відповідач 02.02.2017 р. подав до суду відзив на позовну заяву; у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень зазначив наступне. На адресу ОСОБА_1 ОВК 09.11.2015 р. звернувся позивач з вимогою та рахунком-фактурою на відшкодування середнього заробітку військовослужбовців, але відповідно до листа відповідача за вих. № 980/ф від 11.12.2015 р. ним надано неповний пакет документів та виявлено розбіжності періодів перебування працівників на військових зборах. Після чого 18.02.2016 р. та 19.08.2016 р. на адресу ОСОБА_1 ОВК позивачем направлено повторно пакет документів з розбіжностями періодів навчальних зборів, згідно ОВК за вих. № 720/ф від 13.09.2016 р., на підставі чого відповідні кошти не було відшкодовано. Тільки 30.11.2016 р. позивач направив відкоригований пакет документів для здійснення відшкодування, але у звязку з тим, що документи надійшли уже в іншому періоді (тобто військовозобовязані працівники перебували на навчальних зборах у 2015 році, а документи надійшли у 2016 році), відповідачем не компенсовано витрати позивачу через відсутність асигнувань для покриття виплат минулого періоду.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

На виконання військового обовязку, відповідно до Закону України Про військовий обовязок і військову службу, працівники ПАТ «Запоріжсталь» перебували на навчальних зборах у Центральному обєднаному районному військовому комісаріаті м. Запоріжжя та Комунарському районному військовому комісаріаті м. Запоріжжя, що підтверджується відповідними документами військових комісаріатів:

1.ОСОБА_4 з 01.09.2015 р. по 10.09.2015 р. у Центральному ОРВК (згідно довідки від 10.09.2015 р. № 1/5942, повідомлення № 2957);

2. ОСОБА_5 з 01.09.2015 р. по 10.09.2015 р. у Комунарському РВК (згідно повідомлення № 31/8773 від 31.08.2015 р.);

3.ОСОБА_6 з 02.09.2015 р. по 10.09.2015 р. у Центральному ОРВК (згідно довідки від 10.09.2015 р. № 1/5942);

4.ОСОБА_7 з 02.09.2015 р. по 10.09.2015 р. у Центральному ОРВК (згідно повідомлення від 01.09.2015 р.) та з 03.10.2015 р. по 10.10.2015 р. (згідно довідки від 19.10.2015 р. № 1/6614).

Згідно відомостей на виплату заробітної плати, нарахованої військовозобовязаним ПАТ «Запоріжсталь»:

ОСОБА_4 нарахована середня зарплата на місяць (вересень 2015 р.), в тому числі середній заробіток на час перебування на військових зборах за період 01.09.2015 р.- 10.09.2015 р. у сумі 4080,21 грн. (арк. с. 10);

ОСОБА_5 нарахована середня зарплата на місяць (вересень 2015 р.), в тому числі середній заробіток на час перебування на військових зборах за період 01.09.2015 р. - 10.09.2015 р. у сумі 2952,87 грн. (арк. с. 13);

ОСОБА_6 нарахована середня зарплата на місяць (вересень 2015 р.), в тому числі середній заробіток на час перебування на військових зборах за період 02.09.2015 р. - 10.09.2015 р. у сумі 1972,07 грн. (арк. с. 16);

ОСОБА_7 нарахована середня зарплата на місяць (вересень 2015 р.), в тому числі середній заробіток на час перебування на військових зборах за період 02.09.2015 р. - 10.09.2015 р. у сумі 1667,07 грн. (арк. с. 19);

також ОСОБА_7 нарахована середня зарплата на місяць (жовтень 2015 р.), в тому числі середній заробіток на час перебування на військових зборах за період 03.10.2015 р. 10.10.2015 р. у сумі 1257,00 грн. (арк. с. 23).

Заробітна плата за вересень 2015 р. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 позивачем виплачена на їх розрахункові рахунки згідно платіжного доручення № 207679 від 05.10.2015 р. на загальну суму 43307442,19 грн. Заробітна плата за жовтень 2015 р. ОСОБА_7 виплачена на його розрахунковий рахунок згідно платіжного доручення № 212874 від 05.11.2015 р. на загальну суму 45240335,99 грн.

Таким чином, позивачем здійснена виплата середньої заробітної плати за перебування на навчальних зборах у вересні 2015 року ОСОБА_4 у сумі 4080,21 грн., ОСОБА_5 у сумі 2952,87 грн., ОСОБА_6 у сумі 1972,07 грн., ОСОБА_7 у сумі 1667,07 грн., а також за перебування на навчальних зборах у жовтні 2015 року ОСОБА_7 у сумі 1257,00 грн., всього на суму 11929,22 грн.

ПАТ «Запоріжсталь» на адресу ОСОБА_1 ОВК супровідним листом від 09.11.2015 р. № 13/2073505 направлено відомості середньої заробітної плати, нарахованої військовозобовязаним, призваним на збори, а також виплату єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, за вересень 2015 р., зазначивши, що рахунки-фактури № 7515, № 7516, № 7517, № 7518 від 15.10.2015 р. відправлені на адресу ОСОБА_1 ОВК 16.10.2015 р.

ОСОБА_1 ОВК на адресу позивача направлено лист № 980/ф від 11.12.2015 р., в якому зазначено, що відповідно до наказу Міністру оборони України № 80 від 12.03.2007 р. для компенсації середньої місячної заробітної плати ПАТ «Запоріжсталь» надано документи на призваних на збори військовозобовязаних ОСОБА_7, ОСОБА_8; повідомлено, що згідно виправдовуючих документів період перебування на зборах військовозобовязаних ОСОБА_7, ОСОБА_8 02.09.2015 р. 10.09.2015 р., що не співпадає з наданими ПАТ «Запоріжсталь» відомостями на виплату заробітної плати; просив надати на адресу ОСОБА_1 ОВК акцептовані відомості визначеного зразку та рахунки, розраховані до дійсного періоду перебування військовозобовязаних; зазначено, що ОСОБА_1 ОВК отримано рахунок-фактуру № 7520 від 20.11.2015 р. на військовозобовязаного ОСОБА_7 за період перебування на зборах з 03.10.2015 р. 10.10.2015 р. Також зазначено, що для компенсації середньої місячної заробітної плати надано не повний комплект документів на ОСОБА_7, просив надіслати недостаючі документи для проведення виплат.

Листом від 25.01.2016 р. № 83/ф ОСОБА_1 ОВК повідомлено ПАТ «Запоріжсталь» про виявлення декількох недоліків, через які виплата компенсації не була проведена.

Листом від 18.02.2016 р. № 13/2012324 позивач направив ОСОБА_1 ОВК рахунки-фактури № 7516 та № 7517 від 15.10.2015 р. для відшкодування коштів.

ПАТ «Запоріжсталь» листом від 19.08.2016 р. № 16/2055954 просив ОСОБА_1 ОВК вжити заходів по сплаті заборгованості у сумі 11929,22 грн. згідно рахунків № 7515, № 7516, № 7517, № 7518 від 15.10.2015 р. та № 7520 від 20.11.2015 р.

На цей лист ОСОБА_1 ОВК направлено відповідь від 13.09.2016 р. № 720/ф, де зазначено, що виправлених документів на адресу ОСОБА_1 ОВК не надходило. Разом з цим повідомлено, що наприкінці 2015 року для виплат даного виду ОСОБА_1 ОВК не фінансувався з бюджету. До вищого керівництва неодноразово направлено запити на вирішення даного питання та проведення додаткового фінансування для покриття витрат минулого періоду. Проте ні пояснень, ні грошей на відповідний період (погашення заборгованості за 2015 рік) на рахунки не поступало. Зазначено, що за ПАТ «Запоріжсталь» залишається право на подання документів до органів судочинства згідно з чинним законодавством.

Отже, вимога позивача про відшкодування витрат по виплаті середньої заробітної плати залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Дослідивши наявні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про відшкодування витрат по виплаті середньої заробітної плати у розмірі 11929,22 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю, тощо (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 ЦК України. Так, зобовязання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У частинах 1, 2 ст. 119 Кодексу законів про працю України зазначено, що на час виконання державних або громадських обовязків, якщо за чинним законодавством України ці обовязки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обовязків, передбачених законами України Про військовий обовязок і військову службу і Про альтернативну (невійськову) службу, Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Згідно з приписами п. 1 ст. 29 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу військовозобов'язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори. Резервісти проходять підготовку та збори відповідно до програм у порядку, встановленому положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Про початок та закінчення зборів військовозобов'язаних та резервістів видається відповідний наказ командира військової частини.

Військовозобов'язаними, в розумінні ст. 1 наведеного Закону, є особи, які знаходяться в запасі для комплектування Збройних Сил України і інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт по забезпеченню оборони держави.

Відповідно до п.п. 4, 9, 11, 13 ст. 29 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу час і строки проведення навчальних зборів військовозобов'язаних та резервістів визначаються Генеральним штабом Збройних Сил України та органами управління іншими військовими формуваннями відповідно до цього Закону. Військовозобов'язані, яким надійшла повістка районного (міського) військового комісаріату (органу Служби безпеки України) на прибуття для призову на збори, зобов'язані прибути в пункт і в строк, зазначені у повістці. Керівники підприємств, установ, організацій та навчальних закладів незалежно від підпорядкування та форми власності на вимогу військових комісаріатів забезпечують своєчасне прибуття військовозобов'язаних до визначених пунктів збору. За призваними на збори військовозобов'язаними на весь період зборів та резервістами на весь час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середня заробітна плата на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і форм власності. Виплата середньої заробітної плати військовозобов'язаним за весь період зборів та резервістам за час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 р. № 1644 Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобовязаних та резервістів, грошової виплати резервістам виплата середнього заробітку військовозобовязаним, у тому числі резервістам, призваним на збори, проводиться підприємствами, установами та організаціями, в яких працюють призвані на збори громадяни, з наступним відшкодуванням цих витрат за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міністерства оборони та інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями.

Розрахунок середньої заробітної плати проводиться відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 р., виходячи із заробітку за два останні місяці.

Згідно з п.п.7,8 Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 12.03.2007 р. № 80, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2006р. № 1644, за військовозобов'язаними, призваними на збори, зберігається на весь період зборів, уключаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, місце роботи, займана посада та середній заробіток як на основній, так і на сумісних роботах. Особам, призваним на збори, виплачується заробітна плата за відпрацьований час до дня припинення роботи у зв'язку з від'їздом на збори, а також середня заробітна плата за перші півмісяця зборів. За решту часу перебування на зборах виплата заробітної плати провадиться у звичайні строки, установлені на підприємстві, в установі чи організації, де працює військовозобов'язаний.

Відповідно до п. 11, 12, 13 Інструкції виплата середнього заробітку військовозобовязаним, призваним на збори, провадиться підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, з подальшим відшкодуванням цих витрат військовими комісаріатами (п. 11). Підприємства, установи та організації для покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобовязаним, призваним на збори, подають до районного військового комісаріату, у якому перебувають на обліку військовозобовязані, рахунки, котрі акцептуються і передаються до обласного військового комісаріату для оплати. Відшкодуванню підлягають всі витрати, повязані з виплатою середнього заробітку (у тому числі і єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування) (п. 12). Середній заробіток військовозобов'язаних, призваних на збори, розраховується підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, відповідно до чинних нормативно-правових актів (п. 13 Інструкції).

Відповідно до п. 4.6 Інструкції з організації і проведення навчальних зборів з військовозобовязаними у військових частинах і установах Збройних Сил України, затвердженої наказом Міноборони України від 11.11.2009 р. № 560 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 03.12.2009 р. за № 1162/17178) з подальшими змінами та доповненнями, командири військових частин (установ) зобов'язані під час проведення навчальних зборів організувати: видання наказу про зарахування військовозобов'язаних до списків особового складу військової частини (установи), організувати їх облік; внесення відповідних записів про проходження навчальних зборів у військово-облікові документи військовозобов'язаних із зазначенням тривалості і виду навчальних зборів, завіривши їх підписом, скріпленим гербовою печаткою військової частини (установи), тощо.

Обласні військові комісаріати (військовий комісаріат Автономної Республіки Крим, Київський міський військовий комісаріат) зобов'язані після закінчення навчальних зборів (п. 4.7. Інструкції): відшкодувати витрати підприємствам (установам та організаціям), на яких працюють військовозобов'язані, призвані на навчальні збори, з виплатою середнього заробітку за весь період проведення навчальних зборів та урахуванням часу перебування у дорозі до місця проведення навчальних зборів і у зворотному напрямку, тощо.

У відповідності до п. 10 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 р. № 389, обласні військові комісаріати, крім виконання функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, здійснюють відшкодування роботодавцям середнього заробітку військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міноборони.

Отже, відповідач, ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат, є особою, відповідальною за відшкодування витрат позивача на оплату військовозобовязаним працівникам, які проходили військові збори, середньої заробітної плати.

Позивачем виконано вимоги наведених вище положень щодо надання відповідних документів щодо виплати військовозобовязаним працівникам середнього заробітку за період знаходження їх на навчальних зборах.

Всупереч положенням чинного законодавства, відповідачем не здійснено позивачеві відшкодування витрат, обґрунтовуючи це відсутністю асигнувань з державного бюджету.

Заперечення відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань для покриття витрат минулого періоду суд вважає безпідставними та зазначає, що законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування з державного бюджегу на здійснення заходів з виконання державних програм щодо відшкодування виплат середнього заробітку військовозобовязаним, призваним на збори, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міністерства оборони та інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з підприємствами, установами та організаціями, які здійснили такі виплати.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Частиною 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобовязань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України.

Згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів у відповідача не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 по справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України.

Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446, від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. у справі № 15/5027/715/2011.

За таких обставин, ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Таким чином, зобов'язання щодо відшкодування виплат середнього заробітку військовозобовязаним, призваним на збори, з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні підприємства, установи, організації, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем зобовязання щодо відшкодування витрат по виплаті заробітної плати за період перебування працівників позивача на навчальних військових зборах у встановленому законом порядку не виконані, що свідчить про порушення зобовязання, які виникли із закону. Оскільки відповідач не надав суду доказів відшкодування понесених позивачем витрат, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення заборгованості в сумі 11929,22 грн. обґрунтовані, підтверджені доданими матеріалами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 обласного військового комісаріату (69063, м. Запоріжжя, пров. Тихий, 7, ідентифікаційний код 07835529) на користь публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 металургійний комбінат Запоріжсталь (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72, ідентифікаційний код 00191230) 11292,22 грн. (одинадцять тисяч двісті девяносто дві грн. 22 коп.) заборгованості та 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 09.02.2017 р.

Суддя В.В. Носівець