Ухвала суду № 64656203, 07.02.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

УХВАЛА

іменем України

"07" лютого 2017 р. Справа № 806/2127/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Жизневської А.В.

Котік Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Нероди І.В.,

сторін та їх представників:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Легіон-С" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "21" листопада 2016 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Легіон-С" до Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2016р. Приватне підприємство "Легіон-С" звернулося до суду з позовом про скасування наказу Головного управління ДФС у Житомирській області від 23 серпня 2016 року №798 про проведення фактичної перевірки підприємства.

Обґрунтовуючи позов, ПП "Легіон-С" зазначило про протиправність оскаржуваного наказу, оскільки у ньому не зазначено, що саме послугувало підставою для призначення фактичної перевірки, відсутні будь-які підстави для призначення фактичної перевірки підприємства, а також сама інформація про порушення позивачем законодавства у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів. Крім того, у наказі місце фактичного провадження діяльності та місцезнаходження юридичної особи вказано невірно. Також зазначає, що спірний наказ підписано не уповноваженою особою.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.11.2016р. відмовлено в задоволенні позову Приватного підприємства "Легіон-С".

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду від 21.11.2016р. скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

23.08.2016 в.о. начальника Головного управління ДФС у Житомирській області Новоженіною Н.Є. видано наказ №798, п.1 якого наказано провести фактичну перевірку ПП "Легіон-С" з 30.08.2016 тривалістю 10 діб, за останній рік діяльності, за місцем фактичного провадження платником податків діяльності: АДРЕСА_2 щодо дотримання вимог, встановлених законодавством України при здійсненні торгівлі підакцизними товарами (а.с.20).

29.08.2016 заступником начальника ГУ ДФС у Житомирській області К.В.Риженковою видано направлення №1238 та №1239 головному державному ревізору-інспектору ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на проведення фактичної перевірки ПП "Легіон-С". (а.с.22-23)

З матеріалів справи вбачається, що 30.08.2016 наказ №798 та направлення на перевірку №1238 та №1239 Головного управління ДФС у Житомирській області прийнято та вручено керівнику ПП "Легіон-С" Смелковському І.І., що підтверджується його підписом на направленнях на перевірку. (а.с.22-23).

06.09.2016 Головним управлінням ДФС у Житомирській області видано наказ №822 "Про внесення змін до наказу №798 від 23.08.2016", яким внесено зміни до п.2 наказу №798 та замінено перевіряючого ОСОБА_6 на начальника відділу ліцензування та контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС Раздобурдіну М.Д. (а.с.21).

07.09.2016 начальнику відділу ліцензування Раздобурдіну М.Д. видано направлення на перевірку ПП "Легіон-С" №1259.

08.09.2016 наказ №822 та направлення №1259 прийнято та вручено представнику ПП "Легіон-С" ОСОБА_9, про що свідчить підпис на направленні на перевірку №1259 (а.с.24).

За результатами фактичної перевірки податковим органом 08.09.2016 складено акт перевірки №316/40/341514499, який підписаний та копію якого вручено представнику за довіреністю ПП "Легіон-С" - ОСОБА_9(а.с.25)

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду про визнання протиправним наказу №798 від 23.08.2016 р. та скасувати його.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, оскільки відповідачем доведено правомірність прийняття ним наказу №798 від 23.08.2016 р. про проведення фактичної перевірки.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом.75.1.3. ст.75 Податкового кодексу України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки передбачений ст. 80 Податкового кодексу України.

Так, п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, які наведені в цьому пункті ст.80 ПКУ.

Законодавством чітко визначено, що для призначення фактичної перевірки необхідні відповідні підстави, перелік яких є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Як вбачається з оскаржуваного наказу, зокрема, він був прийнятий відповідно до пп.80.2.2 та 80.2.5 п.80.2 ст.80 та п.9 підрозділу 5 "Особливості застосування ставок акцизного податку та екологічного податку" розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010.

Положеннями вказаних правових норм передбачено, що фактична перевірка може проводитися у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп.80.2.2) та у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп.80.2.5).

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для проведення перевірки фактично слугував пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК, який стосується здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Так, відповідно до п. 9 підрозділу 5 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України визначено, що протягом 20 календарних днів, починаючи з 1 березня 2016 року, платник податку зобов'язаний подати контролюючому органу акт проведення інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 1 березня 2016 року із зазначенням адрес об'єктів, на яких зберігаються відповідні обсяги залишків пального, перелік резервуарів, в яких зберігаються обсяги залишку пального, їх технічних параметрів (фізична місткість, що відповідає технічним паспортам), правовстановлюючих документів на відповідні об'єкти та документів, що засвідчують правові підстави експлуатації таких об'єктів. Зазначені у такому акті інвентаризації обсяги залишку пального контролюючий орган враховує у формулі, визначеній пунктом 232.3 статті 232 цього Кодексу, як обсяг, на який платник податку має право зареєструвати акцизні накладні та/або розрахунки коригування в системі електронного адміністрування реалізації пального.

Форма акта проведення інвентаризації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Дані акта проведення інвентаризації обсягів залишку пального можуть бути перевірені контролюючим органом у встановленому порядку протягом шести календарних місяців із дня його подання.

При встановленні за результатами перевірки невідповідності обсягів пального, зазначених у акті інвентаризації, фактичним даним та/або даним бухгалтерського обліку підприємства контролюючий орган здійснює відповідні коригування в Єдиному реєстрі електронних акцизних накладних на підставі даних акта перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Легіон-С" на виконання вказаного пункту Перехідних положень Податкового кодексу України 15.03.2016 подало акт інвентаризації обліків залишку пального станом на початок дня 01.03.2016 (а.с.46-47).

Таким чином, відповідач відповідно до вимог зазначених правових норм Перехідних положень Податкового кодексу, на виконання покладених на контролюючі органи функцій, спірним наказом призначив відповідну фактичну перевірку щодо дотримання вимог торгівлі підакцизними товарами, зокрема, пальним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про дотримання порядку призначення фактичної перевірки позивача.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду України від 24.12.2010 (справа №21-25а10) зазначено що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Таким чином, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки, в іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено.

Виходячи з вищезазначеного, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки та задоволення позову не призводить до відновлення порушених прав платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.12.2010 (справа №21-25а10), а також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.05.2015 (справа №К/800/39784/13).

Крім того, колегія суддів зазначає, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції, позивач, допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки та як наслідок не використав свого права недопуску посадових осіб податкового органу до проведення перевірки.

У подальшому відповідачем складено Акт перевірки від 08.09.2016 №316/40/34151499 (а.с.25).

Таким чином, передбачене ст.80 Податкового кодексу України право контролюючого органу на проведення фактичної перевірки позивача на підставі оспорюваного наказу є реалізованим, та даний наказ після проведення перевірки вичерпав свою правову дію, оскільки є виконаним, а тому не є юридично значимим для позивача.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки відповідач фактично реалізував надану йому Наказом №798 від 23.08.2106р. компетенцію на проведення перевірки, за результатами якої складено Акт перевірки від 08.09.2016р. №316/40/34151499, то правові наслідки оспорюваного наказу є вичерпаними, а тому його скасування не може призвести до правових наслідків відновлення порушеного права позивача, що виключає можливість задоволення позовних вимог у даному випадку.

Щодо посилань позивача на пп.1.2.1.3 п.1.2.1 ст.1.2 розділу 1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 № 22 та Положення про Головне управління ДФС у Житомирській області, затвердженого наказом ДФС від 20.08.2014 в частині того, що спірний наказ підписаний виконуючим обов"язки начальника управління, суд зазначає наступне.

Так, вказані Методичні рекомендації розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України та рекомендовано для застосування посадовими (службовими) особами територіальних органів та структурних підрозділів органів державної фіскальної служби.

Положенням про Головне управління ДФС врегулювано його правовий статус, структуру та основні завдання. Тобто, вказані норматирні акти по суті є актами локальної дії, тобто поширюють свою дію виключно на працівників фіскальної служби і не регулюють правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що спірний наказ підписаний Новоженіною Н.Є. - першим заступником начальника Головного управління ДФС в Житомирській області, яка за розподілом посадових обов"язків виконує обов"язки начальника ГУ ДФС у разі його відсутності. У період, в який було видано наказ №798 від 23.08.2016, начальник ГУ ДФС в Житомирській області знаходився на лікарняному, а тому даний наказ було підписано його першим заступником як виконувачем обов"язків начальника управління.

Вказані обставини підтверджені, зокрема, наказом Державної фіскальної служби України від 16.11.2015 № 3636-о, відповідно до якого Новоженіна Наталія Євгенівна призначена на посаду першого заступника начальника Головного управління ДФС у Житомирській області (а.с. 44).

Перевірка позивача проведена, тому, навіть за умови наявності підстав для визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування, порушене право не буде захищене, отже, вірним способом захисту порушених прав у даному випадку буде оскарження позивачем винесеного податкового повідомлення рішення за наслідками проведення такої перевірки.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Легіон-С" залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "21" листопада 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: А.В. Жизневська

Т.С. Котік

Повний текст cудового рішення виготовлено "08" лютого 2017 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Приватне підприємство "Легіон-С" про-д Коростенський, 1,смт.Іршанськ,Хорошівський район, Житомирська область,12110

3- відповідачу/відповідачам: Головне управління ДФС у Житомирській області вул.Юрка Тютюнника,7,м.Житомир,10003

4- представнику позивача ОСОБА_10, 02068, АДРЕСА_1. - ,

- ,