Ухвала суду № 64656033, 06.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2017р. Справа № 876/521/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

за участю представників:

апелянта (відповідача у справі): не з'явився

позивача у справі: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2016р. по справі № 813/3705/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Енерго-Альянс"

до відповідача: Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

26.10.2016р. позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Енерго-Альянс" звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до відповідача: Червоноградської ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.10.2016р. за №0000711400 та за №0000721400, які складено за результатами позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.08.2016р. та з питань, викладених в ухвалі слідчого судді Сокальського районного суду Львівської області від 14.09.2016р.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що під час перевірки контролюючому органу були надані відповідні первинні документи (видаткові та податкові накладні, розрахунково-платіжні документи), що підтверджують реальність здійснення господарських операцій що придбання товарно-матеріальних цінностей, а також відповідні документи (товарно-транспортні накладні), які підтверджують надані послуги із транспортування останніх. Позивач стверджує, що будь-які докази, які б свідчили про зворотнє, тобто підтверджували нереальність вчинених товариством правочинів, окрім припущень, викладених в Акті перевірки, відсутні.

За результатами розгляду справи Львівський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю. Такі висновки суд першої інстанції грунтував на тому, що позивачем вичерпно та достатньо деталізовано підтверджено господарські операції документами первинного бухгалтерського обліку, які дають можливість встановити суть спірних операцій та підтвердити їх реальність. Натомість, на думку суду першої інстанції, доводи податкового органу зводяться до припущень, а за правилами адміністративного судочинства рішення суду не може грунтуватись на припущеннях.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції Червоноградська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області оскаржила її в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що прийняте судом першої інстанції судове рішення повинно підлягати скасуванню з підстав невідповідності його вимогам процесуального та матеріального права. Скаржник вважає, що оскільки документи, які надано на підтвердження перевезення товарів по спірних господарських операціях містять недоліки, та не є повними, а зокрема, до рядку договорів перевезення не надано актів приймання-передавання робіт із перевезення вантажів, також вказує на існування формальних недоліків змісту товарно-транспортних накладних. Окрім того, продовжує відповідач, до перевірки не представлено жодних товарно-транспортних накладних за липень та серпень 2015 року. Також, на думку апелянта правильність позиції податкового органу підтверджується тим, що підприємства-постачальники позивача, як і саме підприємство-позивач не володіли достатніми трудовими та технічними ресурсами для здійснення робіт із погрузки габаритних вантажів так і тим, що підприємства-постачальники позивача за даними внутрішніх інформаційних систем не купували товар, який реалізували позивачу. За результатами наведених аргументів апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити повністю в задоволенні позову.

У судове засідання Львівського апеляційного адміністративного суду 06.02.2017 року представник апелянта (відповідача у справі) та позивача не з'явилися, хоча були повідомлені належним чином про час, дату і місце проведення судового засідання, суд вбачає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Фіксування судового засідання технічними засобами, керуючись вимогами ч.1 ст.41 КАС України, не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, встановивши обставини та відповідні їм правовідносини, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено наступне:

За результатом позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Євро-Енерго-Альянс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.08.2016р. та з питань, викладених в ухвалі слідчого судді Сокальського районного суду Львівської області від 14.09.2016р., Червоноградською ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області було складено Акт від 30.09.2016р. за №996/1400/39331754 (т.1 а.с.12-36) та прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.10.2016р.:

- за №0000721400, яким платнику податків зменшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1081604,00грн. та зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 1020521,00грн. (т.1 а.с.10);

- за №0000711400, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 235813,00грн. (т.1 а.с.11).

Перевіркою встановлено порушення вимог:

- п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 ПК України, що призвело до завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1081604,00грн.;

- п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 1020521,00грн.;

- підп.14.1.257 п.14.1 ст.14, підп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 235813,00грн.

Так, з мотивів Акта перевірки вбачається, що контролюючий орган виходив з того, що відсутність інших первинних документів, необхідних для доказовості поставки товарно-матеріальних цінностей від суб'єктів підприємницької діяльності постачальників: ТзОВ "Укрбізнес-партнер", ТзОВ "Галицький промисловий альянс", ТзОВ "Промпостач Лайн", ПП "Ресурс про центр", ТзОВ ТВФ "Захід-Люкс", ТзОВ "Пром бізнес Люкс", ТзОВ "Західна українська енергетична компанія", ПП "Укрпрестиж", ПАТ "Артор" свідчить про не підтвердження факту поставки товарно-матеріальних цінностей на ТзОВ "Євро-Енерго-Альянс", а прихід від вказаних постачальників, вказаних у видаткових та податкових накладних наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, тощо є товаром невідомого походження, тому господарська операція вважається нереальною, тобто операція з нереального постачання (продажу) та нереального одержання (купівлі).

Аналогічні доводи також покладено в основу апеляційної скарги, відтак, колегія суддів апеляційного суду при дослідженні матеріалів справи здійснює перевірку факту підтвердження/непідтвердження такої позиції податкового органу в контексті регулювання спірних правовідносин відповідними нормами чинного законодавства.

Матеріали справи містять докази того, що між ПП "Ресурспромцентр" (постачальник) та ТзОВ "Євро-Енерго-Альянс" (покупець) 18.03.2016р. був укладений договір поставки за №1803-1 відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у відповідності до замовлень покупця, в обумовлений договором строк, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар в порядку та строки, встановлені цим договором (т.1 а.с.150).

Також матеріалами підтверджено, що між ТзОВ "Промпостач лайн" (постачальник) та ТзОВ "Євро-Енерго-Альянс" (покупець) 23.05.2016р. був укладений договір поставки за №5-2301, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у відповідності до замовлень покупця, в обумовлений договором строк, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар в порядку та строки, встановлені цим договором (т.1 а.с.199).

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що позивачем також були укладені договори поставки (купівлі-продажу) з ПАТ "Артор", ТзОВ "Укрбізнес Партнер", ПП "Укрпрестиж", ТзОВ ТВФ "Захід-Люкс" та ТзОВ "Західна Українська Енергетична Компанія", дані договори були вилучені згідно з протоколу обшуку від 06.09.2016р..

Позивачем: ТзОВ "Євро-Енерго-Альянс " на підтвердження реального виконання вищенаведених договорів поставки (купівлі-продажу) представлено до суду відповідні оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, картку рахунку 361, акти звіряння взаємних розрахунків, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні.

В подальшому отримані від згаданих постачальників товарно-матеріальні цінності (рудстійка хвойних порід, затяжка горбильна, запчастини для шахтного обладнання, аргеліт) були поставлені згідно укладених договір наступним контрагентам позивача: ДП "Львіввугілля", Відокремлені підрозділи ДП "Львіввугілля", ТзОВ "Рудківська цегла", ТзОВ "Медана плюс", ПрАТ "Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім.Ю.Завадського", ТзДВ "Рівненський завод будівельних матеріалів", ПП "Прок".

В підтвердження виконання вищенаведених господарських операцій позивачем надано картку рахунку 281, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 2 а.с.31-196).

Транспортування товарно-матеріальних цінностей як від постачальників так і до покупців здійснювалось транспортними засобами перевізників, які були залучені згідно договору про надання послуг від 02.01.2015р. за №02-П (перевізник ФОП ОСОБА_1, вантажний автомобіль марки МАН з причепом); договору перевезення вантажу автомобільним транспортом від 02.01.2015р. за №02/01-П-1-Т (перевізник ФОП ОСОБА_3, вантажний автомобіль марки SCANIA з причепом); договір про надання транспортних послуг від 25.01.2015р. за №25/01 (ФОП ОСОБА_2, вантажний автомобіль марки ДАФ з причепом), договір перевезення вантажу автомобільним транспортом від 01.04.2015р. за №01/04 (ФОП ОСОБА_1, вантажний автомобіль ЗІЛ). Судом встановлено, що вищезазначені транспортні засоби призначено для перевезення великогабаритного вантажу, а також обладнані механізмами навантаження/розвантаження чи механізмом самоскидування, а відтак, транспортування товарно-матеріальних цінностей від продавця до покупця не потребує залучення додаткових технічних ресурсів.

Реальність надання транспортних послуг підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (послуг), картками рахунку 631, платіжними дорученнями, товарно транспортними накладними.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, шо наявні в матеріалах справи докази повністю розкривають суть спірних господарських операцій, відображають їх зміст та дають можливість переконатися в їх реальності та доцільності.

Приходячи до правових висновків у справі, колегія суддів апеляційного суду враховує наступні норми права:

Як передбачено положеннями п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому

числі, інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями пункту 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі, операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, глрмами статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", з наступними змінами та доповненнями, визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Комплексно та ретельно дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду не вбачає жодних доказів, які б вказували на те, що спірні господарські операції не були фактично здійснені.

Відносно посилань скаржника в апеляційній сказі та Акті перевірки на те, що аналізом бази даних ДФС "Інформаційні Системи Податковий блок", "Архіву електронної звітності (Реєстр ПН/товар)" встановлено невідповідність придбаного контрагентами позивача товару та реалізованого йому товару, то дані обставини не можуть свідчити про нереальність господарських операцій, оскільки перевіряючими не досліджувались обставини наявності іншого товару у контрагентів, який міг бути реалізований позивачу, така інформація стосується тільки товарів, придбаних в платників ПДВ, та невідомо яких саме періодів вона стосується. Крім того, така інформація не має безпосереднього відношення до спірних господарських операцій. Встановлюючи юридичний статус такої інформації та її можливий вплив на висновки про реальність господарської операції, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що згадувана інформація має статус припущення та не може бути покладено судом в основу судового рішення.

Також колегія суддів апеляційного суду, розглядаючи доводи апелянта про те, що позивачем не було представлено до перевірки жодних товарно-транспортних накладних за липень та серпень 2015 року, звертає увагу на те, що такі товарно-транспортні накладні і не могли бути надані платником податку до перевірки, оскільки, згідно з інформацєюї, яка міститься в протоколі обшуку від 06.09.2016р. (т. 1 а.с.79-90), товарно-транспортні накладні за липень, серпень 2015р. були вилучені слідчим органом під час обшуку.

За правилами п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, законодавством визначена можливість законного ненадання документів для перевірки саме у випадку їх вилучення правоохоронними органами, що і мало місце в даному випадку.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає, до перелічені доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять достатніх доказових елементів, які б могли вказувати на дефектність спірних господарських операцій.

Приписами статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись вимогами ст.9 КАС України, суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для їх скасування.

Відповідно до приписів ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2016р. по справі № 813/3705/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Енерго-Альянс" до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,- залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2016р. по справі № 813/3705/16,- залишити без змін.

3. Стягнути недоплачений судовий збір в сумі 2894,01грн. (дві тисячі вісімсот дев'ятьсот чотири, 01) з Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст ухвали виготовлено 09.02.2017р.