Постанова № 64656006, 08.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 823/1132/16 Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Лисенко І.Д., представників позивача Ніценка М.М., Коваленка Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Звенигородкаагрохім» до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Черкаській області від 10.08.2016 №23-10-19/0215-195.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Звенигородкаагрохім» зареєстроване як юридична особа Звенигородською районною державною адміністрацією 23.12.1997.

З 23.07.2016 по 25.07.2016 посадовою особою управління Держпраці у Черкаській області проведено позапланову перевірку додержання ПАТ «Звенигородкаагрохім» законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За результатами перевірки складено акт №23-10-19/0215 від 25.07.2016, згідно висновків якого відповідно до наданих документів (Книги нарахування заробітної плати) за 2015-2016рр. встановлено, що 7 працівникам, які на час перевірки працюють у штаті, та 4 працівникам, які звільнені, нарахування та виплата індексації заробітної плати в 2015, 2016рр. не проводилась, що є порушенням ч. 6 ст. 95 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), ст.ст. 12, 33 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24.03.1995 (далі - Закон № 108/95-ВР).

25 липня 2016 року посадовою особою управління Держпраці у Черкаській області винесено припис №23-10-19/0215-0156, за яким позивачу необхідно забезпечити нарахування і виплату індексації заробітної плати (термін виконання - 25.08.2016, постійно).

Також, на підставі висновків акта перевірки, 10 серпня 2016 року начальником управління Держпраці у Черкаській області винесено постанову № 23-10-19/0215-195 про накладення штрафу у розмірі 159 500,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у спірному періоді відбувалось підвищення посадових окладів, тому ПАТ «Звенигородкаагрохім» не зобов'язане було нараховувати та виплачувати індексації заробітної плати працівникам у 2015 - 2016 рр.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Частиною 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР) встановлено, що працівник має право на оплату праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Як зазначено в ст. 95 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) та ст. 34 Закону № 108/95-ВР заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (ч. 2 ст. 2 Закону № 1282-XII).

Згідно зі ст.ст. 3, 4 Закону № 1282-XII індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1282-XII У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації зазначених положень, Кабінетом Міністрів України постановою від 17.03.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок).

Пунктом 5 Порядку передбачено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Так, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач виходив з того, що в порушення викладених вище норм позивачем не здійснювалось індексації заробітної плати працівників коли величина індексу споживчих цін перевищувала поріг індексації.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, позивач зазначив, що у період 2015-2016 рр. відбувалось поступове підвищення посадових окладів працівників у місяці, коли величина індексу споживчих цін перевищувала поріг індексації, а тому індексація доходів не провадилася. На підтвердження цього позивач надав до суду відповідні накази та штатні розписи, які були прийняті судом.

Поряд із цим, на запит апеляційного суду, відповідач повідомив, що зазначені документи позивачем під час проведення перевірки не надавалися. Також відповідач разом з апеляційною скаргою подав до суду копію штатного розпису станом на вересень 2015, який був наданий позивачем перевіряючим.

Апеляційний суд наголошує на тому, що надані позивачем та відповідачем штатні розписи станом на вересень 2015 року не є однаковими, містять різні дані щодо розмірів посадових окладів працівників.

У судовому засіданні апеляційного суду 08.02.2017 директор ПАТ «Звенигородкаагрохім» не заперечив, що перевіряючим не надавалися відповідні штатні розписи та накази про збільшення посадових окладів працівників. Він повідомив, що особа, яка була відповідальна за зберігання зазначених документів у дні перевірки не була присутньою на роботі, так як 23-24.07.2016 - вихідні дні, а з 25.07.2016 - ОСОБА_4 перебував у відпустці. Проте, на дуку апеляційного суду, неможливість надати посадовим осам контролюючого органу при перевірці необхідні документи, не звільняє особу від відповідальності за виявлені під час такої перевірки правопорушення.

Окрім того, постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 05.09.2016 по справі № 694/1082/16-п, залишеної без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 05.10.2016, Ніценка М.М. (директора ПАТ «Звенигородкаагрохім») у зв'язку з порушенням, окрім іншого, ч. 6 ст. 95 КЗпП, ст.ст. 12, 33 Закону № 108/95-ВР внаслідок чого 7 працівникам, які на час перевірки працюють у штаті, та 4 працівникам, які звільнені, нарахування та виплата індексації заробітної плати в 2015, 2016рр. не проводилась, визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП.

Так, згідно вказаного рішення Ніценко М.М. порушення трудового законодавства визнав повністю, заперечивши лише правомірність проведення перевірки.

З огляду на це, враховуючи ненадання до перевірки всіх необхідних документів, підписання акта перевірки без зауважень та преюдиціальну обставину щодо визнання спірних порушень у ході розгляду справи № 694/1082/16-п, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність у відповідача правових підстав прийняття оскаржуваної постанови.

Згідно абз. 4 ст. 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

За таких обставин, оскільки відповідачем було виявлено невиплату індексації заробітної плати 11 працівникам, а у відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», розмір мінімальної заробітної плати на момент виявлення порушення складав 1450 гривень, то застосування до позивача стягнення у вигляді штрафу у розмірі 159 500 грн є правомірним та обґрунтованим.

Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав на задоволення позовних вимог необґрунтованими.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 КАС підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, встановивши, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини в справі, порушено норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року та відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Тобто, із зазначеної норми слідує, що суб'єкту владних повноважень, на користь якого ухвалено рішення, підлягають сплаті лише два види витрат, пов'язаних з розглядом справи: витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних правовідносинах із владою. Такий вид судових витрат, як судовий збір, відповідачу поверненню не підлягає.

Аналогічну позицію було висловлено Вищим адміністративним судом України (ухвала від 22.04.2010 по справі № К-15271/09).

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст рішення виготовлений 10.02.2017.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Земляна Г.В.