Постанова № 64655995, 08.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 749/963/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Чигвінцева М.С.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Корюківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 23.12.2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Корюківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України при визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до Щорського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Корюківського об'єднаного УПФУ про визнання неправомірними дій щодо відмови у поновлені виплати раніше призначеної пенсії, зобов'язання поновити виплату раніше призначеної пенсії.

Постановою Щорського районного суду Чернігівської області від 23.12.2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Корюківське об'єднане управління Пенсійного фонду України подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити. В своїй апеляційній скарзі посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що згідно рішення Корюківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України № 2455/05 від 10.10.2016 року встановлено, що позивач перебуває на обліку в вище зазначеному управлінні та з 24.10.2007 року отримує пенсію по третій групі інвалідності від загального захворювання відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та працює на посаді та на умовах, передбачених ЗУ « Про державну службу».

Відповідачем з 01 квітня 2015 року тимчасово припинено виплату пенсії позивачці з посиланням на Закон України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911 VIII, яким внесено зміни до ст. 47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, передбачено, що:

тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року особам ( крім інвалідів І та ІІ , інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст. 10 ЗУ « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах, та на умовах передбачених законами України « Про державну службу»; «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/ щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються;

у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відсутні законні підстави для поновлення виплати пенсії позивачці.

Колегія суддів пристає на позицію апелянта, з огляду на слідуюче.

1 квітня 2015 року набрав чинності Закон № 213-VIIІ, яким внесено зміни до статті 47 Закону № 1058-IV та визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами від 17 листопада 1992 року № 2790-ХІІ «Про статус народного депутата України», № 889-VII, від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», № 2453-VI, пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058-IV, не виплачуються.

Пунктом п'ятим Прикінцевих положень Закону № 213-VIIІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до вищезазначених законів.

Враховуючи, що позивачка працює на посаді, на яку розповсюджується дія Закону України «Про державну службу», колегія суддів вважає обґрунтованими висновки, що відповідно до Закону № 213-VIII та Закону № 911-VIII в період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року виплата пенсії не здійснюється, тому відповідач, припинивши з 01.04.2015 виплату пенсії позивачу діяв відповідно до вимог діючого законодавства.

Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2016 року у справі № К/800/7788/16.

Більше того, статті 47 згаданого Закону було викладено у наступній редакції:

тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», …, призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Така редакція діє з 01.01.2016 року.

Отже, з 01 січня 2016 року змінилися підстави, за яких припиняється виплата пенсія особам, які працюють, крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Так, замість умови роботи пенсіонера на посаді, яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених, зокрема Законом України «Про державну службу», зазначено умову роботи особи на посадах та на умовах, передбачених, зокрема Законом України «Про державну службу».

Під час розгляду справи, суд першої інстанції не звернув увагу, що редакцію частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2016 році було змінено, а тому законодавчі приписи у спірних правовідносинах невірно розтлумачені та неправильно застосовані.

Закон України «Про державну службу» регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Таким чином, оскільки позивач є державним службовцем та працює на посаді та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», а також йому встановлено ІІІ групу інвалідності, що виключає з переліку осіб, на яких не розповсюджується тимчасове припинення пенсії, колегія суддів вважає, що дії територіального управління Пенсійного фонду України щодо припинення виплати пенсії позивачу є правомірними.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, підставою для припинення виплати пенсії є сам факт роботи особи на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», при цьому не має значення, чи набула особа таке право чи ні та чи призначена їй пенсія саме за цим законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що внаслідок порушення норм матеріального права, суд першої інстанції невірно вирішив справу за суттю вимог, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Корюківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - задовольнити.

Постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 23.12.2016 року - скасувати, постановивши нову про відмову у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.