Постанова № 64655989, 08.02.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 р. Справа № 820/5741/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старосуда М.І.

Суддів: Лях О.П. , Яковенка М.М. ,

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

за участю позивача - ОСОБА_1, його представника - ОСОБА_2

представника відповідача - Мєхтієва Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2016р. по справі № 820/5741/16

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання нечинними та скасування вимог,

ВСТАНОВИЛА

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив визнати нечинними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29.02.2016 р. №Ф-16426-17; від 30.04.2016 р. за №Ф-16426-17; від 31.07.2016 р. за №Ф-16426-17 про донарахування ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) єдиного соціального внеску, винесені Центральною ОДПІ м. Харкова, ГУ ДФС України в Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2016 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець з 24.11.2009 року, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова з 26 листопада 2009 року, а з грудня 2009 року зареєстрований як платник єдиного податку 3-ї групи зі ставкою оподаткування 5% .

Позивач з 01.07.2005 року по теперішній час отримує пенсію за вислугу років, що підтверджується посвідченням №15623 від 06.07.2005 року.

16 вересня 2015 року позивачу виповнилось 60 років, у зв'язку з чим він звернувся до податкового та пенсійного органів із запитами щодо можливості його звільнення від обов'язку сплачувати єдиний соціальний внесок після досягнення 60-ти річного віку.

Листом ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС України в Харківській області від 25.12.2015 р. за вих. № 7802/10/20-30-17-03-23 та листом УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова від 10.12.2015 р. за вих. № 16760-03/26 позивачу роз'яснено, що від сплати єдиного соціального внеску звільняються особи з моменту призначення пенсії за віком.

Відповідачем винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки): від 29.02.2016 р. за № Ф-16426-17; від 30.04.2016 р. № Ф-16426-17; від 31.07.2016 р. № Ф-16426-17, якими позивачу донараховано зобов'язання зі сплати єдиного внеску сумі 3173,01 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на пенсію за віком виникло 15 вересня 2015 року, а тому з жовтня 2015 року позивач має право на добровільну сплату єдиного внеску, у зв'язку з чим зазначені вимоги про сплату боргу (недоїмки ) підлягають скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З набранням чинності Закону України від 04.07.2013 р. № 404-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" та Закону України від 04.07.2013р. № 406-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" функція адміністрування єдиного соціального внеску від Пенсійного фонду України передана до Міністерства доходів і зборів України.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 4 Закону України №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI).

Системний аналіз вказаної норми свідчить, що право не сплачувати єдиний внесок поширюється лише на осіб, прямо перерахованих в аналізованій нормі ? пенсіонерів за віком або інвалідів, які отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Це право не поширюється на пенсіонерів за вислугою років, у тому числі на тих, які досягли пенсійного віку для пенсії за віком.

Пенсія за віком є одним із видів пенсійного страхування, яке здійснюється за рахунок коштів, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до відповідних страхових фондів і не зараховуються до Державного бюджету України. Саме з цих фондів покриваються витрати на медичні профілактично-реабілітаційні заходи, допомогу на поховання пенсіонерів за віком, тощо.

На відміну від пенсій за віком, правила призначення пенсій за вислугу років регламентуються Законом України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Статтею 8 зазначеного Закону передбачено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

За змістом статті 7 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Таким чином, зазначеним Законом фактично визнається той факт, що пенсії, передбачені Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) та Законом № 2262-ХІІ, є різними державними пенсіями. Відмінність зумовлена юридичними та фактичними підставами призначення цих видів пенсій та джерелами фінансування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ не поширюються на осіб, які отримують пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону № 2262-XII, незважаючи на можливе досягнення ними загального пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком.

У постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року (справа № 21-59а14) проведено аналіз положень пункту 4 частини першої та частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ, статті 26 Закону № 1058-ІV та статей 1, 12 Закону № 2262-ХІІ та висловлено правову позицію, відповідно до якої ФОП, яким призначено пенсію за вислугу років згідно із Законом № 2262-ХІІ і які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ.

Таким чином, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2016р. по справі № 820/5741/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання нечинними та скасування вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі - з 10.02.2017 року.

Головуючий суддя (підпис)Старосуд М.І.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Яковенко М.М.