Рішення № 6465589, 20.10.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.09                                                                                 Справа № 8/192пн

За позовом Колективного підприємства «Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій», м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ, -

про визнання права власності.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Ковтун Н.В. –представник, - довіреність №б/н від 10.08.09 року;

від відповідача –Кустовський О.С. - представник, - довіреність №18-01-00011 від 08.01.09 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

          суть спору: позивач просить визнати за ним право власності на будівлю:

підстанції №818, розташованої за адресою: місто Сєвєродонецьк, вул. Силікатна, 10-Т;

          паророзподільної станції, розташованої за адресою: місто Сєвєродонецьк, вул. Заводська,1-Р4.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 04 вересня до 06 жовтня 2009 року та з 06 жовтня до 20 жовтня 2009 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

          До початку судового засідання, призначеного на 20.10.09 року, від представників сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, мотивуючи його тим, що цілісний майновий комплекс, до складу якого входять 2 об’єкти спірного нерухомого майна, у власність він придбав на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ним та відповідачем 15.12.93 року, - однак перелік майна, переданого на підставі останнього, сторони не склали та до договору не долучили, - що не дозволяє позивачу документально підтвердити своє право власності на ці 2 об’єкти нерухомості.

Представник відповідача позов визнав та не заперечує проти його задоволення, посилаючись на законність набуття позивачем права власності на обидва спірні об’єкти нерухомості (доповнення до відзиву на позов за вих. №10-01-06500 від 20.10.09 року).

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.

15.12.93 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області (далі – РВ ФДМУ, - продавець) та організацією орендарів орендного підприємства «Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій»(покупець) укладено договір купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу (далі –ЦМК) орендного підприємства «Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій»(п.1) вартістю 4.912.745 тис. карб. (п.2), які покупець зобов’язаний сплатити впродовж 60 днів з моменту укладення цього договору (п.4).

Право власності на майно переходить до покупця після внесення останнім не менше 50% вартості майна та підписання сторонами акту передачі проданого державного майна (п.8).

Покупець є правонаступником майнових прав та зобов’язань підприємства, майно якого він придбав (п.11).

Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством (п.15).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та впродовж 30-ти днів підлягає реєстрації у Сєвєродонецькій міській раді народних депутатів (п.18) (а.с.20).

Договір нотаріально посвідчено 15.12.093 року старшим державним нотаріусом Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Сердюк Н.І., за реєстром №8006.

04.09.08 року державним нотаріусом Луганського обласного нотаріального архіву видано дублікат цього договору, за реєстром №1-710 (а.с.20).

Вказаний договір укладено на виконання Плану приватизації державного майна, яке взяте в оренду організацією орендарів Сєвєродонецького комбінату будівельних матеріалів та конструкцій, затвердженого РВ ФДМУ 06.12.93 року (а.с.22-30).

Договір укладався на підставі даних Інвентаризаційного опису основних засобів №15 Сєвєродонецького комбінату будівельних матеріалів та конструкцій, у п.2 розділу «Електроцех»якого вказано «Будівля підстанції №818 (фундамент з/б, стіни цегляні), 1964 року зведення балансовою вартістю 15.758.310 карб., а у п.1 розділу «Цех паропостачання» значиться Будівля паророзподільної станції (підземна частина виконана з з/б, надземна частина –стіни, перегородки –з цегли, поли –з/б, асфальтобетонна крівля, рулон, з утепленням), об’єм –145 м куб., вартістю 3.511.088 карб. (а.с. 41).

Згідно акту оцінки вартості орендованого майна, затвердженому начальником РВ ФДМУ 28.10.1993 року, вартість орендованого державного майна, яке підлягає приватизації, визначено у сумі 4.912.745 тис. карб. (а.с.42-43).

Отже, обидва спірні об’єкти нерухомого майна були включені до складу ЦМК, придбаного позивачем згідно вищезгаданому договору купівлі-продажу від 15.12.1993 року, за реєстром №8006.

РВ ФДМУ на підставі вищезгаданих документів 20.10.1994 року на користь позивача видано свідоцтво про право власності на предмет договору - ЦМК, реєстраційний №121-09 (а.с.99), яке КП «Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій»не було подано для здійснення державної реєстрації у встановленому чинним законодавством порядку (до справи докази у цій частині не подано).

Згідно рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 25.12.08 року №2597 «Про виділення в самостійні об’єкти та присвоєння поштових адрес об’єктам, розташованим на території КП «СКБМ та К»», спірним об’єктам нерухомості надано наступні поштові адреси:

будівля підстанції №818 –місто Сєвєродонецьк, вул. Силікатна, 10-Т;

будівля паророзподільної станції: місто Сєвєродонецьк, вул. Заводська, 1-Р4 (а.с.44).

23.12.1997 року позивачу Сєвєродонецькою міською радою на підставі рішення її виконавчого комітету від 23.12.1997 року №2600 видано Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЛГ №000177, згідно з яким Колективному підприємству «Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій»надано у постійне користування земельну ділянку площею 42,0702 га, яка знаходиться у місті Сєвєродонецьку, вул. Силікатна, 10, для розташування будівель та споруд підприємства (а.с.45-48).

На підставі заяв позивача Комунальним підприємством «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації»(далі –БТІ) 26.03.09 року видано технічні паспорти на обидва спірні об’єкти нерухомості (а.с.49-52 та 53-56).

Обидва предмети спору перебувають на балансі позивача в якості основних засобів (а.с. 74-93).

У 2008 році громадянин України Поздняков Сергій Анатолійович звернувся до постійно діючого третейського суду при асоціації «Бізнес-Право (м. Луганськ) з позовом до КП «Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій»- про звернення стягнення та визнання права власності, та за зустрічним позовом КП «Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій»до громадянина Позднякова С.А. –про визнання права власності на два об’єкти нерухомого майна, які є предметом спору по даній справі (№8/192пн).

Рішенням третейського суду від 21.11.08 року (справа №166/08) у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено –визнано право власності КП «Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій»на будівлі вищезгаданої підстанції №818 та паророзподільної станції (а.с.94-95).

Кам’янобрідським районним судом міста Луганська 27.11.08 рок на користь колективного підприємства видано виконавчий лист №6-103/2008 (а.с.96-97).

Як стверджує позивач, з вищезгаданими рішенням та виконавчим листом він звернувся до БТІ з заявою про здійснення державної реєстрації рішення третейського суду як правовстановлюючого документа на обидва спірні об’єкти нерухомості.

14.04.09 року за вих. №01/399 БТІ спрямувало на його адресу відмову у здійсненні державної реєстрації згаданого рішення, пославшись на те, що у зв’язку з внесенням Законом України від 05.03.09 року №1076-УІ змін до Закону України «Про третейські суди»БТІ заборонено виконувати рішення третейських судів щодо реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна (а.с.100).

Ця обставина стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли 15.12.1993 року під час дії Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР) та продовжують мати місце після 01.01.04 року –дати набрання чинності Цивільним кодексом України (далі –ЦКУ), з огляду на що суд при вирішенні цього спору, керуючись п. 4 Прикінцевих та перехідних положень останнього, при вирішенні цього спору посилається у відповідних випадках керується як першим, так і другим кодексами.

1.Згідно зі ст. 27 Закону України від 04.03.92 року №2163-ХІІ «Про приватизацію державного майна», при приватизації майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу шляхом його викупу, між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу, договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню, а також реєстрації виконкомами Рад народних депутатів протягом одного місяця з дня його укладення. Порядок переходу права власності на приватизовані об'єкти визначається відповідно до законодавства.

Між відповідачем (продавцем) та покупцем (правонаступником якого є позивач у справі) був укладений договір купівлі-продажу державного майна від 15.12.93 року, за реєстром №8006, який сторонами повністю виконано.

Його предметом є ЦМК КП «Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій», до складу якого на момент продажу входили також 2 спірні об’єкти нерухомості.

Вищезгаданий договір станом на час вирішення цього спору не скасовано, не змінено, не розірвано та не визнано нечинним.

Згідно договору, право власності на майно цілісного майнового комплексу переходить до покупця з моменту внесення ним не менше 50% вартості купленого майна та підписання акту його приймання-передачі.

Сторони не оспорюють, що договір купівлі-продажу повністю виконано та він набрав чинності.

Системний аналіз законодавства, діючого на момент приватизації, призводить до висновку, що право власності позивача на спірний об'єкт у процесі приватизації виникло на підставі ст.ст. 2, 3, 20, 24 Закону України «Про приватизацію державного майна»(в редакції чинній на час аналізованих правовідносин), ст. 21 Закону України «Про власність»(у редакції, що діяла на момент приватизації).

2. Згідно з ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР, який діяв на момент приватизації, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦКУ, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Статтею 328 цього Кодексу визначено, що право власності придбавається з підстав, не заборонених законом, у тому числі на підставі угод.

          Право власності вважається таким, що виникло правомірно, якщо інше прямо не витікає з закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.

          Судом на підставі доданих до матеріалів справи доказів встановлено, що позивач правомірно став власником майна, про яке йдеться у позовній заяві.

Статтею 392 ЦКУ встановлено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач довів суду, що у встановленому законом порядку набув право власності на спірне нерухоме майно.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44,47-1 та 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача згідно його усному клопотанню, заявленому 20.10.09 року у судовому засіданні.

На підставі викладеного, ст.ст.20,24,27 Закону України «Про приватизацію державного майна»; ст.128 Цивільного кодексу Української РСР; ст.ст.317,328,392 Цивільного кодексу України, керуючись, ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44,47-1,49,75 та 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати за Колективним підприємством «Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій», ідентифікаційний код 01235811, юридична адреса: місто Сєвєродонецьк, вул. Силікатна, 10 Луганської області, право власності на наступне нерухоме майно:

підстанцію №818, розташовану за адресою: місто Сєвєродонецьк, вул. Силікатна, 10-Т Луганської області;

          паророзподільну станцію, розташовану за адресою: місто Сєвєродонецьк, вул. Заводська, 2-Р4 Луганської області.

          Згідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності, визначене у цьому рішенні, підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 20.10.09 року за згодою представників позивача та відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 23 жовтня 2009 року.

Суддя                                                                                 А.П.Середа