Ухвала суду № 64655851, 07.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/6655/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

07 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Желтобрюх І.Л., Файдюк В.В.,

при секретарі Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи охорони - ХХІ» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Системи охорони - ХХІ», звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2013 року №0008332202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, Броварською ОДПІ ГУ ДФС Київської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Системи охорони-XXI» щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Теофорт Україна» за липень 2013 року.

У висновку Акту перевірки від 06.10.2013 року № 260/10-06-22-02/33341573 відповідачем встановлено порушення позивачем норм Податкового законодавства, а саме: п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено суму податку на додану вартість у розмірі 44296,00 грн. за липень 2013 року.

Так, на підставі даного Акту, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 22.11.2013 року №0008332202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 55370,00 грн., у тому числі 44296,00 грн. за основним платежем та 11074,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству, а винесене податкове повідомлення-рішення від 22.11.2013 року №0008332202 є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (№996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2013 року між позивачем та ТОВ «Теофорт Україна» укладено Договір №01/07-2013-МП про надання маркетингових послуг, згідно умов якого Виконавець (ТОВ «Теофорт Україна») приймає на себе зобов'язання надати послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять Замовника (ТОВ «Системи охорони-XXI»), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до п. 3.1. та 5.1 Договору, предметом маркетингових досліджень є вивчення ринку безпеки для ТОВ «Системи охорони-XXI» та вивчення роботи приватних охоронних компаній на території України та м. Києва, а також можливість запровадження електронних видань. Виконавець зобов'язаний протягом 180 календарних днів з моменту підписання договору надати Замовнику результати досліджень. Загальна вартість робіт за договором складає 104679,00 грн., у тому числі ПДВ 17446,50 грн.

На підтвердження вищезазначених господарських відносин позивачем надано ряд документів, таких як: акти надання послуг, банківські виписки, податкові накладні.

Як встановлено судом першої інстанції, всі надані позивачем первинні документи оформлені належним чином, підписані уповноваженими особами.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 01.07.2013 року між позивачем та ТОВ «Теофорт Україна» укладено Договір №01/07-2013-РЕК про надання рекламних послуг, у відповідності до умов якого Виконавець (ТОВ «Теофорт Україна») бере на себе зобов'язання надати послуги з створення інтернет сайту, проведення інтернет реклами, що включає підбір тематичних рекламних майданчиків з високою відвідуваністю, розміщення банерів, підбір ключових слів, SEO оптимізацію сайту, його комплексне просування, крім того професійний графічний та веб-дизайн, дизайн логотипу, візиток, дизайн реклами, а також розміщення рекламної продукції. Загальна вартість робіт за договором складає 161 096,00 грн., у тому числі ПДВ 26849,33 грн.

На підтвердження факту виконання вказаних робіт, позивачем надано такі документи, як: роздруківки макетів інтернет сторінки ТОВ «Системи охорони-XXI» переданих ТОВ «Теофорт Україна» на затвердження; звіт ТОВ «Теофорт Україна», відповідно до якого останнім було розроблено ключові слова для пошукових систем у мережі Інтернет, що забезпечують підняття позиції сайту в результатах пошуку в цих системах за певними запитами користувачів; фото-звіт з розміщення рекламних листівок за адресами вказаними у додатку до звіту; акти надання послуг №1925 від 15 серпня 2013 року на суму 58796,00 грн., у тому числі ПДВ 9799,33 грн., 1931 від 15 вересня 2013 року на суму 51740,00 грн., у тому числі ПДВ 8623,33 грн., №1907 від 24 липня 2013 року на суму 50560,00 грн., у тому числі ПДВ 8426,67 грн., складеними уповноваженими представниками позивача і виконавця; банківські виписки; податкові накладні на суму 161096,00 грн. №32507 від 25 липня 2013 року на суму 58796,00 грн., у тому числі ПДВ 9799,33 грн., №63107 від 31 липня 2013 року на суму 51740,00 грн., у тому числі ПДВ 8623,33 грн., №62407 від 24 липня 2013 року на суму 50560,00 грн., у тому числі ПДВ 8426,67 грн; оборотно-сальдові відомості по рахунку 361 (т.1, а.с. 197-198), з яких вбачається що за 1 квартал 2013 року обороти товариства склали 8846,00 грн., тоді як у 4 кварталі 2013 року обороти товариства зросли до 649702,36 грн.; договори поставки №5/1083 від 25 жовтня 2013 року, укладений з КП «Житлоінвестбуд-УКБ» предметом якого є поставка обладнання для пожежогасіння на загальну суму 780000,00 грн. та договір підряду №208 від 3 жовтня 2013 року укладений з ТОВ «БК «Азур Груп», предметом якого є комплекс робіт з монтажу та пусконалагоджуванню систем протипожежної безпеки, загальна вартість якого складає 875000,00 грн. Всі надані позивачем первинні документи оформлені належним чином та підписані уповноваженими особами.

Натомість, як вбачається з Акту перевірки, податковий орган посилається на те, що ТОВ «Теофорт Україна» не виконало своїх обов'язків по створенню інтернет сайту, розміщення банерів, професійного графічного веб-дизайну та інших послуг з просування інтернет сайту, а також відповідач стверджує що контрагентом позивача не здійснювалось робіт з аналізу та дослідження споживчого попиту, зокрема щодо характеру та обсягу зібраної інформації, яким саме чином надавались маркетингові послуги, чим підтверджується надання таких послуг та дійсної сплати винагороди.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що такі доводи відповідача не були доведені належними доказами та не знайшли свого відображення під час апеляційного розгляду справи.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції, контрагент позивача станом на час існування спірних правовідносин були належним чином зареєстровані як платники ПДВ, а відповідачем, в свою чергу, не надано суду належних доказів скасування реєстрації позивача та/або його контрагентів платником ПДВ.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що доводи контролюючого органу про те, що договори №4/10, №5/10 не мають реальності їх виконання та господарської мети придбання отримуваних за ними послуг є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу положень ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У відповідності до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Так, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави, а також не надано належних доказів того, що такі правочини визнано недійсними або ж нікчемними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи. А отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.11.2013 року №0008332202 підлягає до скасування.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року - залишити без змін.

Стягнути з Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС Київської області до Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача 31211206781007, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір за подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду у розмірі 189 (сто вісімдесят дев'ять) грн. 27 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Я.С. Мамчур

Судді І.Л. Желтобрюх

В.В. Файдюк

Повний текст складено 10.02.2017 р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

Файдюк В.В.