Ухвала суду № 64655731, 07.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 706/1719/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Олійник М.Ф.

Суддя - доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

07 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 25 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Христинівської міської ради Черкаської області, третя особа: ОСОБА_2, про визнання протиправним рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Христинівського районного суду Черкаської області з позовом до Христинівської міської ради Черкаської області, третя особа: ОСОБА_2, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив визнати протиправними дії Христинівської міської ради при ухваленні нею на виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 у справі № 823/3501/13-а рішення від 02.07.2015 № 46-3/16-VI «Про розподіл земельної ділянки»; визнати протиправним та таким, що суперечить вимогам ч.2 ст. 19 та ст. 124 Конституції України, рішення Христинівської міської ради від 02.07.2015 № 46-3/16-VI «Про розподіл земельної ділянки»; зобов'язати Христинівську міську раду ухвалити нове рішення про розподіл земельної ділянки загальною площею 1,0367 га, що по АДРЕСА_1, на якій розташований комплекс продовольчої бази, співвласниками якого є він з ОСОБА_2 у співвідношенні до вартості частки кожного, а саме: ОСОБА_2 - 58 %, йому 42 % загальної площі території продовольчої бази.

Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 25 листопада 2016 року провадження по справі закрито відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням заяви про уточнення вимог апеляційної скарги, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду в іншому складі суду.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria2» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …».

Частиною першою статті 2 КАС України, передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Цю норму слід розуміти в системному зв'язку із частиною першою тієї самої статті, з якої випливає, що захист прав та інтересів юридичних та фізичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Частиною першою статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п. 1 частини другої ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У частині першій статті 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно абзацу 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У випадку, якщо суб'єкт у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є рішення Христинівської міської ради Черкаської області від 02.07.2015 № 46-3/16-VI «Про розподіл земельної ділянки».

Відповідно до п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з ч.10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Крім того, відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить у тому числі розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання у користування відповідно до цього Кодексу. При цьому, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі № 1-6/2010 положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень, а земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Водночас за змістом статті 158 ЗК України до органів, що уповноважені вирішувати земельні спори у межах населених пунктів у тому числі щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства віднесені органи місцевого самоврядування. Відповідно до частини 5 вказаної статті у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування такий спір вирішується судом.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки суб'єктний склад спірних відносин свідчить про публічно-правовий характер даного спору, який виник та пов'язаний зі здійсненням міською радою владних управлінських функцій, тому даний спір повинен розглядатись у порядку та у спосіб, передбачений КАС України.

Поряд з цим, під час вирішення такого спору суд має надати оцінку виключно діям та рішенню суб'єкта владних повноважень, не втручаючись в оцінку цивільно-правових правовідносин.

Крім того, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що прийняття рішення міською радою являється її владною управлінською функцією, отже, підстав розгляду цієї справи у межах заявлених позовних вимог за правилами цивільного судочинства не вбачається.

Таким чином, у даній справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські дії та рішення відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень. При цьому, обставини щодо належності нерухомого майна у даній справі не оспорюються та не є предметом спору.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до Христинівського районного суду Черкаської області.

Втім, переглядаючи вимогу апелянта про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції в іншому складі суду, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями визначати склад суду першої інстанції, яким здійснюватиметься судовий розгляд справи, а тому зазначена апеляційна вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.ст. 199 ч. 1 п. 3, 204 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим ухвала підлягає скасуванню як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 202, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 25 листопада 2016 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.