Ухвала суду № 6465564, 06.08.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

У Х В А Л А

06.08.09                                                                                 Справа № 23/146.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання»в особі Серговської філії, м. Стаханов Луганської області,

до Кіровського міського комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства», м. Кіровськ Луганської області, -

про стягнення 55 113 грн. 10 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача (стягувача, скаржника) –Томілін А.Ю. –начальник юридичного відділу, - довіреність №32 від 01.01.09 року;

від відповідача (боржника) –представник не з’явився;

від підрозділу примусового виконання рішень –Відділу державної виконавчої служби Кіровського міського управління юстиції Луганської області - Морозов Д.М. –заступник начальника відділу, - довіреність №6490 від 30.07.09 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

          суть справи: 27.08.04 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання»в особі Серговської філії звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача –Кіровського комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства» (далі –ККП «ВУЖКГ») заборгованості за спожиту електричну енергію у сумі 55113,10 грн., яка вникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору на користування електричною енергією А №4539, укладеного між сторонами 01.04.09 року (вих. №01-ю/1770 від 14.07.04 року).

Рішенням господарського суду Луганської області від 21.10.04 року позов задоволено у повному обсязі.

          08.11.04 року на виконання цього рішення судом на користь стягувача видано наказ №23/146 від 02.11.04 року.

          Як вбачається з матеріалів справи, він звернувся до Відділу державної виконавчої служби Кіровського міського управління юстиції Луганської області (далі –ВДВС) з заявою про його примусове виконання. Наказ було долучено до об’єднаного виконавчого провадження ВП №9053333 про стягнення з відповідача сум боргів на користь юридичних та фізичних осіб.

          23.02.07 року в рамках вищезгаданого зведеного виконавчого провадження ВДВС складено акт опису й арешту майна боржника АА №092092, згідно якому було накладено арешт на 16 одиниць нерухомого та рухомого майна боржника.

          29.07.08 року позивач (стягувач) звернувся до господарського суду Луганської області зі скаргою на дії ВДВС (вих. №01-б/3217 від 28.07.08 року), приводом для чого став факт винесення названим відділом постанови від 27.06.08 року –про повернення стягувачу виконавчого документа з огляду на те, що він, незважаючи на письмові попередження з боку ВДВС, не авансує витрати на проведення виконавчих дій (ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»). Стягувач заперечив факт отримання останніх.

          Ухвалою суду від 16.09.08 року провадження по скарзі було припинено з огляду на те, що начальник ВДВС своєю постановою від 05.09.08 року скасував вищезгадану постанову відділу від 27.06.08 року.

          У зв’язку з тим, що боржник в особі ККП «ВУЖКГ»у добровільному порядку не виконав постанову ВДВС про сплату боргу на користь юридичних та фізичних осіб, відділом в рамках зведеного виконавчого провадження постановами від 25.03.09 року (загальним числом –4) накладено арешт на грошові кошти на розрахункових рахунках боржника; зроблено офіційні запити до: банківських установ (обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» з метою виявлення грошових коштів, які належать боржнику; Луганської філії ВАТ «Державний ощадний банк України»; АКБ «Укркомунбанк»); зробило запити до РЕП УДАІ УМВС України у Луганській області та Кіровського міського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації»–з метою виявлення майна, яке належить боржнику; склало акти державного виконавця про відсутність майна, що належить боржнику (від 25.05.09 року та від 12.06.09 року), - в результаті чого зроблено висновок, що у останнього відсутнє майно, на яке може бути накладено арешт та звернуто стягнення за вищезгаданим наказом.

          Як вбачається з наявних у справі доказів, боржник, не будучи згоден з арештом його майна (акт від 23.02.07 року), звернувся з заявою до Кіровського міського суду Луганської області –про зняття його з нього. Міський суд своєю постановою від 17.04.09 року (справа №2-а-1243) позов задовольнив, звільнивши з-під арешту 10 найменувань майна боржника (сміттєвоз КО-432 реєстраційний №ВВ 8263 АІ; бортова автомашина ГАЗ-3309 реєстрац. №072-83-АР; бортова тентована машина ГАЗ-33021 реєстрац. №40-94 АІВ; трактор МТЗ-80, реєстрац. №ВЖ 03-91; трактор МТЗ-80 реєстрац. №ВЖ 76-37; сміттєвоз КО-413, реєстрац. №06925 АР; мотоцикл з коляскою, реєстрац. №ВГК 10-71; автопідйомник АГП-22 на шасі ЗІЛ-130, реєстрац. №60-20 ВГХ; трактор Т-40 реєстрац. №16-98 ВЖ; трактор Т-40, реєстрац. №ДО УТО 67-90).

          З урахуванням вищенаведених обставин 22.06.09 року ВДВС в особі заступника начальника відділу Морозова Д.М. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві з посиланням на те, що: боржник виробничою діяльністю не займається; нерухоме майно за ним не зареєстроване; арешт з транспортних засобів, накладений ВДВС, знято згідно постанови Кіровського міського суду від 17.04.09 року; перевіркою майнового стану боржника встановлено, що будь-яке інше майно, у т.ч. грошові кошти, які б належали боржнику, ВДВС не виявлено, - а тому на підставі п.2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»прийнято рішення про повернення наказу №23/146 стягувачеві.

          Останній не погодився з цією постановою, яку отримав 01.07.09 року (документальні докази цього факту до справи додано), та 13.07.09 року звернувся до господарського суду Луганської області зі скаргою на дії ВДВС (вих. №01-ю/910), у якій просить скасувати вищезгадану постанову, вважаючи, що вона суперечить чинному Закону України «Про виконавче провадження», та, крім того, винесена без урахування фактичних обставин справи: ВДВС не навів жодних доказів, що мається заборона для відділу повторно накласти арешт на майно, яке було звільнене з-під арешту вищезгаданою постановою Кіровського міського суду.

          Розпорядженням заступника голови –в.о. голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 05.08.09 року розгляд скарги доручено судді Середі А.П.

          До початку судового засідання, призначеного на 06.08.09 року, від представників стягувача (скаржника) та ВДВС надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

          Представник скаржника (стягувача) вимоги, викладені у скарзі, підтримав та подав до суду заяву про їх уточнення (вих. №б/н від 06.08.09 року), а саме: просить суд постанову заступника начальника ВДВ Кіровського міського управління юстиції Морозова Д.М. від 22.06.09 року про повернення наказу господарського суду Луганської області №23/146 від 02.11.04 року визнати недійсною.

          Керуючись ст.22 ГПК України, суд приймає це уточнення.

          Відповідач (боржник) письмове пояснення на скаргу та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з’явився, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд скарги за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

          Представник ВДВС вимоги, викладені у скарзі, не визнав, про що зазначив у відзиві на неї (вих. №6716 від 05.08.09 року), вважаючи дії відділу та спірну постанову такими, що повністю ґрунтуються на чинному законодавстві, фактичних обставинах справи та вищезгаданого виконавчого провадження. Заперечуючи проти доводу скаржника про те, що ВДВС не надав доказів заборони йому повторно накласти арешт на майно, з якого його знято вищезгаданою постановою міського суду, представник пояснив, що у разі, якби ВДВС знову наклав арешт на майно, про яке тут йдеться, боржник знову звернувся б до суду з заявою про його зняття, а суд знову звільнив би майно з-під арешту; крім того, відділ не мав права не виконати постанову суду з огляду на принцип обов’язковості судових рішень.

          Представники скаржника та ВДВС не заперечили проти розгляду скарги по суті за відсутності боржника.

          З урахуванням викладеного, керуючись ч. 2 ст. 121-2 ГПК України, згідно якій неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу ДВС в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, суд розглянув останню по суті за відсутності боржника - на підставі наявних у справі доказів.

          Дослідивши дотримання скаржником (стягувачем) вимог чинного законодавства щодо 10-денного терміну звернення до суду зі скаргою на дії органів державної виконавчої служби, суд дійшов висновку, що ці вимоги чинного законодавства дотримано.

          Так, згідно наявним у справі доказам стягувач отримав постанову ВДВС 01.07.09 року, а скаргу до суду спрямував 13.07.09 року.

          Частиною 3 ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено 10-денний термін для оскарження постанови органів ДВС.

Згідно ч. 3 ст. 50 ГПК України перебіг строку, який обчислюється днями, починається з наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Отже, початок відліку 10-денного терміну для стягувача розпочався 02.07.09 року, а кінець його припав на 11.07.09 року, тобто неробочий день.

Згідно ч.3 ст. 51 ГПК, у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

          Заслухавши представників стягувача (скаржника) та ВДВС, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як сказано у статті 1 Закону України від 21.04.1999 року №606-ХІУ «Про виконавче провадження»(далі - ЗУ №606-ХІУ), виконавче провадження –це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

          Частиною 1 ст. 2 цього Закону визначено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

          Примусовому виконанню відповідно до пунктів 1-3 частини 2 ст. 3 названого Закону підлягають накази господарських судів, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом; судові накази.           Статтею 4 Закону №606-ХІУ встановлено, що відповідно до пунктів 1,3 та 4 різновидами заходів примусового виконання рішень є: звернення стягнення на майно боржника, вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням, - як то має місце за даним спором.

Той же Закон (частина 1 ст. 5) зобов’язує державного виконавця вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

          Частина 3 тієї ж статті покладає на державного виконавця обов’язок одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію.

          Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб (ч.1ст.7 ЗУ «Про виконавче провадження»).

          Згідно ч. 1 ст. 8 названого Закону контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу.

          Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник (частина 1 ст. 11 ЗУ №606-ХІУ).

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону (п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону «Про виконавче провадження»).           З огляду на те, що у справі відсутні докази добровільного (повного або частково) виконання боржником спірного наказу, ВДВС у межах виконавчого провадження повинен був вжити заходів до його примусового виконання, що прямо витікає з вимог ст.50, якою врегульовано порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника, а саме: звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем (частини 1-5). Підстави та порядок накладення арешту та майно боржника врегульовані статтею 55 Закону «Про виконавче провадження», - системний аналіз якої та пов’язаних з нею статей свідчить, що вона не містить заборони на повторне накладення ВДВС арешту на майно боржника після зняття за рішенням (постановою) суду раніше накладеного арешту.

          З огляду на викладене суд при вирішенні скарги стягувача, далі, керується наступним.

Як сказано у п.2 ч. 1 ст. 40 ЗУ №606-ХІУ, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

          У такому випадку про повернення виконавчого документа і авансового внеску стягувачеві державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк. Повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2-6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону (частини 4-5 ст. 40).

          Суд, оцінивши наявні у справі докази, вважає, що ВДВС при винесенні спірної постанови у порядку та у спосіб, передбачені чинним законодавством, не довів факту відсутності у боржника майна, на яке може бути накладено арешт та стягнення, а тому припустився порушення вимог ст.ст.4,5,7,8,40,51 та 55 ЗУ «Про виконавче провадження»

          Цей висновок підтверджується дослідженням судом наявних у справі доказів, у т.ч. акту опису й арешту майна від 23.02.07 року, за наслідками якого встановлено, що ВДВС не надав до справи доказів подальшої долі наступного майна боржника, на яке накладено арешт (згідно акту від 23.02.07 року):

автомашина ГАЗ-53, реєстрац. №ВГР 74-14, оціночною вартістю 100,00 грн. (п.5 акту);

          трактор Т-40, реєстрац. №ВЖ 59-66, оціночною вартістю 300 грн. (п. 7);

          трактор ЮМЗ-6, реєстрац. №ВЖ 59-67, оціночною вартістю 500,00 грн. (п.8);

          об’єкт нерухомого майна (кафе «Дорожное»), який знаходиться за адресою: м.Кіровськ, вул. Леніна, 19, оціночною вартістю 1000,00 грн. (п.14);

          об’єкт нерухомого майна (магазин №1), розташований за адресою: м. Кіровськ, вул. Леніна, 1-а, оціночною вартістю 150000,00 грн. (п.15);

          об’єкт нерухомого майна ( магазин «Хімія»), який знаходиться за адресою: м. Кіровськ, вул. Леніна, 1-а, оціночною вартістю 15000,00 грн., - щодо яких Кіровським міським судом не вирішувалося питання про зняття арешту.

          Загальна вартість вищепереліченого майна становить 166900,00 грн.

          Крім того, ВДВС не надав доказів подальшої долі або відсутності у боржника тих 10 найменувань рухомого майна, арешт з яких знято вищезгаданою постановою Кіровського міського суду від 17.04.09 року.

          На думку суду, ці дані спростовують інформацію, викладену у довідці бюро технічної інвентаризації міста Кіровська від 15.06.09 року, надану до справи ВДВС, - про те, що за відповідачем (боржником) не зареєстровано «будинку (домоволодіння), що належить на праві приватної власності»ККП «ВУЖКГ», а також акти державного виконавця від 25.05.09 року та від 12.06.09 року про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

          За таких обставин у суду є достатні правові та фактичні підстави вважати спірну постанову ВДВС від 22.06.09 року (виконавче провадження ВП №9053333) такою, що не відповідає закону та підлягає визнанню недійсною.

          На підставі викладеного, ст.ст. 1,3,4,5,7,8,51 та 55 Закону України від 21.04.99 року №606-ХІУ «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 22,32-34,36,43,75, 86 та 121-2 ГПК України, суд

у х в а л и в:

1.Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» на дії Відділу державної виконавчої служби Кіровського міського управління юстиції Луганської області (від 13.07.09 року вих. №01ю/910) –задовольнити.

2.Визнати недійсним постанову Відділу державної виконавчої служби Кіровського міського управління юстиції Луганської області від 22.06.09 року, винесену у виконавчому провадженні ВП №9053333, - про повернення стягувачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», ідентифікаційний код 31443937, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Гаєвого, 35-а, в особі Серговської філії, ідентифікаційний код 26204102, яке знаходиться за адресою: місто Стаханов Луганської області, вул. Телефонна, 8, наказу господарського суду Луганської області №23/146 від 02.11.04 року.

          Ухвалу може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у десятиденний термін.

          Суддя                     А.П. Середа