Ухвала суду № 64655564, 08.02.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року справа №812/510/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Василенко Л.А., Ханової Р.Ф., секретаря судового засідання Борисова А.А., за участю представників позивача за довіреностями ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 р. у справі № 812/510/16 (головуючий І інстанції Чиркін С.М.) за позовом Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, третя особа Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанску Луганської області про скасування рішення від 28.03.2016 № 195/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску,-

ВСТАНОВИВ:

КП «Лисичанськтепломережа» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області, в якому просило, скасувати рішення від 28.03.2016 № 195/1302 про застосування штрафних санкцій у розмірі 501545,77 грн. та нарахування пені 77892,13 грн. за період з 22.10.2012 року по31.12.2014 року за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (а.с.3-6 т.1, а.с.31-33 т.2).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Суд першої інстанції скасував рішення Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області від 28.03.2016 № 195/1302 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 108992 гривні 42 копійки та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 20024 гривні 59 копійок (а.с.118-121 т.2).

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги (а.с.129-131 т.2).

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що нарахування та стягнення сум єдиного соціального внеску, штрафних санкції та пені, що виникли до 01.10.2013 року не відносяться до компетенції відповідача у відповідності до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI). Отже, нарахування сум штрафних санкцій та пені за період липень вересень 2013 року не відносяться до компетенції відповідача. Відповідно пункту 9-3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, в редакції Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі Закон № 1669-VII), позивач, як платник єдиного внеску, який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, звільняється за невиконання обовязків платника єдиного внеску.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року повернуто апелянту апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у справі № 812/510/16.

Представники позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, вважають, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Представник відповідача у судове засідання не зявися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

КП «Лисичанськтепломережа» зареєстроване, як юридична особа, перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, як платник єдиного внеску з 20.06.2000 (а.с.83-85 т.1).

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанску Луганської області № 1932 від 17 грудня 2012 року, до позивача на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI застосовано штраф у розмірі 29076,88 грн. та нараховано пеню у розмірі 4883,17 грн. за період з 27.10.2012 року по 29.11.2012 року (а.с.42-43 т.1).

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанску Луганської області № 76 від 23 січня 2013 року, до позивача на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI застосовано штраф у розмірі 8621,40 грн. та нараховано пеню у розмірі 13620,40 грн. за період з 20.11.2012 року по 27.12.2012 року (а.с.32-35 т.1).

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанску Луганської області № 158 від 31 січня 2013 року, до позивача на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI застосовано штраф у розмірі 24253,56 грн. та нараховано пеню у розмірі 1667,15 грн. за період з 20.12.2012 року по 26.12.2012 року (а.с.38-40 т.1).

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанску Луганської області № 458 від 27.02.2013 року, до позивача на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI застосовано штраф у розмірі 5636,37 грн. та нараховано пеню у розмірі 9893,26 грн. за період з 20.12.2012 року по 14.01.2013 року (а.с.30-31 т.1).

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанску Луганської області № 459 від 27 лютого 2013 року, до позивача на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI застосовано штраф у розмірі 50939,47 грн. та нараховано пеню у розмірі 3491,88 грн. за період з 21.01.2013 року по 05.02.2013 року (а.с.36-37 т.1).

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанску Луганської області № 460 від 27 лютого 2013 року, до позивача на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI застосовано штраф у розмірі 7362,71 грн. та нараховано пеню у розмірі 73,63 грн. за період з 20.02.2013 року по 21.02.2013 року (а.с.40-41 т.1).

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанску Луганської області № 1058 від 21 серпня 2013 року, до позивача на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI застосовано штраф у розмірі 8563,30 грн. та нараховано пеню у розмірі 1033,99 грн. за період з 22.07.2013 року по 14.08.2013 року (а.с.28-29 т.1).

Актом передачі даних з карток особових рахунків платників єдиного внеску від 07.10.2013 року передано відповідачу дані станом на 01.10.2013 року (а.с.183-184 т.1).

Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанску Луганської області листом від 18.10.2015 № 7359/03-10 на адресу відповідача надіслало розрахунки фінансових санкції та пені по особовим рахункам (а.с. 70-79 т.1, 72 т.2).

29 березня 2016 року Державною податковою інспекцією у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 195/1302, яким на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI до позивача застосовано за період з 22.10.2012 по 31.12.2014 штраф у сумі 501545,77 грн. та пеню в сумі 77892,13 грн., у загальному розмірі 579437,90 грн. (а.с.7 т.1).

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій та пені (а.с.10-24 т.1), сума штрафу в розмірі 501545,77 грн складається:

- 350195,80 грн (штраф, застосований відповідачем за період з 01.10.2013 по 31.12.2014) + 151349,97 грн. (штраф, донараховані замість управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області за період з 22.10.2012 по 30.09.2013);

- пеня в розмірі 77892,13 грн складається: 48762,85 грн (нарахована Відповідачем за період з 01.10.2013 по 31.12.2014) + 29129,28 грн (донараховані замість управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області за період з 22.10.2012 по 30.09.2013).

Позивач, не погодившись з рішенням звернувся до Головного управління ДФС у Луганській області із скаргою. Головне управління ДФС у Луганській області рішенням від 06.05.2016 року, рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с.8, 25-27 т.1).

Згідно листа управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 20.05.2016 ркоу № 4173/03-31, станом на 30.09.2016 року у позивача відсутня заборгованість зі сплати єдиног соціального внеску по фінансовим санкціям та пені, але наявні не встановлені фінансові санкції та пеня, які станом на 01.10.2013 року передані відповідачу (а.с.129, 201 т.1).

Згідно листа управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 19.07.2016 № 5649/03-31, відповідача повідомлено, що в ході проведення звірення розрахунків з єдиного соціально внеску, виявлено, що фінансові санкції та пеня за період до 01.01.2013, які були виставлені в 2013 році відобразились як не виставлені в розрахунках при передачі залишків. Не виставленими на 01.10.2013 є штрафні санкції на суму 42357,55 грн. та пеня на суму 9104,69 грн., що підтверджується інформацією, зазначеною в розрахунку фінансових санкцій та пені (а.с.200 т.1, а.с.5, 6 т.2).

Задовольняючи частину позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі помилкової інформації до позивача повторно застосовано штрафної санкції в сумі 108992,42 грн. та пені в сумі 20024,59 грн. В цій частині рішення суду не є предметом апеляційного оскарження.

Відмовляючи в задоволені іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача не було підстав для звільнення позивача від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску за період з 14.04.2014 по 31.12.2014, оскільки позивач сертифікат Торгово-промислової палати України про настання форс-мажорних обставин не отримував та відповідачу не подавав, з відповідною заявою про звільнення від виконання обовязків, щодо сплати недоїмки з єдиного соціального внеску у звязку із проведенням АТО до відповідача не звертався. Також, зазначив щодо правомірності дій відповідача щодо застосування до позивача штрафних санкцій на суму 42357,55 грн. та пені на суму 9104,69 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску яка виникла станом до 01.10.2013 року.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.

Спірним у справі питанням є застосування Законів № 2464-VI та № 1669-VII, в редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.

Пунктом 3-1 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI (у редакції із змінами внесеними Законом України від 04.07.2013 р. № 406-VII) визначено, що органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 13 Закону № 2464-VI (у редакції із змінами внесеними Законом України від 04.07.2013 р. № 406-VII), органи доходів і зборів мають право:застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Отже, після внесення змін Законом України від 04.07.2013 р. № 406-VII за вимогами Закону № 2464-VI, відповідач зобовязаний встановити розмір боргу, період виникнення та застосовувати штрафні санкції, а не управління пенсійного фонду, що спростовує посилання позивача.

Пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону України № 2464-VI визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Статтею 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зокрема зобов'язаний: зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2); подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п. 4 ч. 2).

Відповідно до пункту 1 частини 10 статті 9 Закону № 2464-VI, днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частиною 11 статті 9).

За частиною 10 статті 25 Закону № 2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі наданої Управлінням Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області помилкової інформації щодо розрахунків штрафної санкції та пені, до позивача було застосовано штрафну санкцію в сумі 108992,42 грн. та пеню в сумі 20024,59 грн., які вже були застосовані до позивача рішеннями Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (а.с.28-43 т.1, а.с.90 т.2). Тобто, позивача повторно притягнуто до відповідальності за порушення вимог Закону № 2464-VI та застосовано штрафні санкції та пеню на зазначену суму.

Як вбачається з матеріалів справи, КП «Лисичанськтепломережа» за період до 01.01.2013 року було порушено граничні строки сплати сум єдиного внеску, що не заперечувалось позивачем. На підставі зазначеного відповідачем було застосовано до позивача штрафні санкції на суму 42357,55 грн та пеня на суму 9104,69 грн, що підтверджується інформацією зазначеною в розрахунку фінансових санкцій та пені (т.2 а.с. 5, 6).

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності прийняття рішення від 28.03.2016 № 195/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, в частині застосування штрафних санкцій в сумі 42357,55 грн., та пені в сумі 9104,69 грн.

Стосовно звільнення позивача від відповідальність визначеною Законом № 2464-VI в період з 14.04.2014 та до закінчення антитерористичної операції, колегія суддів зазначає.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення ОСОБА_4 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України не видавався.

02 вересня 2014 року Верховною ОСОБА_4 України прийнято Закон № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону, територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення ОСОБА_4 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Підпунктом б пункту 8 статті 14-1 Закону № 1669-VII розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI було доповнено пунктом 9-3 такого змісту: «9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення ОСОБА_4 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України» Про рішення ОСОБА_4 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Пунктом 1 Закону України від 02.03.2015 року № 219-VIII до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI внесено зміни, зокрема пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII вважати пунктом 9-4.

Пунктом 28 Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VII.

Спірне рішення податкового органу прийнято саме в період дії Закону № 2464-VI зі змінами внесеними Законом України від 02.09.2014 № 1669-VII.

КП «Лисичанськтепломережа» зареєстровано, як юридична особа в м. Лисичанськ, перебуває на обліку в органі доходу і зборів, розташованому на території населених пунктів, визначеним вищезазначеним переліком, а саме ДПІ у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області,і.

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з яким до зазначених населених пунктів належало м. Лисичанськ Луганської області, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є місцем реєстрації позивача (а.с.30).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», від 05 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053»), м. Лисичанськ також віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Як зазначалось, за приписами абз. 2 пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, в редакції Закону № 1669-VII, підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Отже, з наведеного вбачається, що платники єдиного внеску, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходилися на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період мають усі законні права для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань щодо сплати єдиного внеску (штрафів та пені) з 14 квітня 2014 року, за наявності поданої ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку у довільній формі заяви про звільнення від сплати платежів (не пізніше тридцяти календарних днів після закінчення АТО).

Тобто, вказана заява про звільнення подається у будь-який час не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Разом з цим, позивачем до теперішнього часу не було подало до податкової інспекції заяви щодо звільнення позивача від виконання своїх зобовязань визначених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI та від відповідальності за їх не виконання (зокрема від такого обовязку як своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) на підставі пункту 9-3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції. Тобто, наявність вказаної заяви може свідчити про волевиявлення платника податків щодо застосування до нього пільг передбаченим вищезазначеною статтею.

Також, відповідно до абз. 3 пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, в редакції Закону № 1669-VII, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до статті 10 Закону № 1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Тобто, за статтею 10 цього Закону, сертифікат ТПП є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, зокрема, обов'язків платника єдиного внеску. Отже Сертифікат ТПП застосовується при вирішенні питання звільнення від відповідальності, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464-VI за невиконання обов'язків платника єдиного внеску .

В матеріалах справи відсутні відомості щодо звернення позивача з заявою про отримання сертифікату ТПП що засвідчує настання форс-мажорних обставин. Натомість, як встановлено судом першої інстанції, позивач заперечує обов'язковість наявності сертифікату Торгово-промислової палати, оскільки це не передбачено законодавством.

Тобто, в матеріалах справи відсутня заява позивача про звільнення від обов'язків платника єдиного внеску визначених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI подану до податкового органу та документ, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) що надає право на звільнення від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску передбачених Законом № 2464-VI (сертифікат), що обумовлює відмову в задоволені позову в цій частині.

Крім того, згідно рішення відповідача та розрахунку до нього, позивачу нараховано штраф та пеню за несвоєчасну сплату сум єдиного внеску за період у тому числі з жовтня 2013 року по грудень 2014 року (включно).

Як зазначалось вище, відповідно до Закону № 2464-VI, в редакції Закону № 1669-VII, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Тобто, в період застосовування до позивача штрафних санкцій та пені за невиконання своїх зобовязань визначених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI з жовтня 2013 рік по 13 квітня 2014 року дія Закону № 2464-VI не розповсюджується.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо відсутності підстав для застосування до позивача норм Закону № 1669-VII та звільнення його від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску передбачених Законом № 2464-VI.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 р. у справі № 812/510/16 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 р. у справі № 812/510/16 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено та підписано колегією суддів 09 лютого 2017 року.

Головуючий суддя: Е.Г. Казначеєв

Судді: Л.А. Василенко

ОСОБА_4