Ухвала суду № 64655400, 07.02.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"07" лютого 2017 р. справа № 804/4052/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:ОСОБА_1, суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у справі №804/4052/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп «Новомосковський трубний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 01.07.2016 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0000044600 від 19.01.2016 року про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2015 року у розмірі 127731 грн.;

- №0000054600 від 19.01.2016 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2015 року у розмірі 191657 грн., та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 95828,50 грн.;

- №0000124600 від 16.02.2016 року про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2015 року у розмірі 367373 грн.;

- №0000134600 від 16.02.2016 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2015 року у розмірі 127731 грн., та нарахування штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 63865,50 грн.;

- №0000194600 від 31.03.2016 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2016 року у розмірі 367373 грн., та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 183686,50 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, що винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС від 19.01.2016 року №000044600 та №0000054600, від 16.02.2016 року №0000124600 та №0000134600, від 31.03.2016 року за №0000194600.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обовязковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За нормами пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Інтерпайп «Новомосковський трубний завод» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 05393139), перебуває на обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську з 05.05.1996 року, має зареєстрований як платник ПДВ від 12.07.1997 року (а.с.11-13).

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

В період з 20.12.2015 року по 06.01.2016 року контролюючим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ПАТ «Інтерпайп «Новомосковський трубний завод» у декларації за листопад 2015 року щодо сум бюджетного відшкодування, за результатами якої 06.01.2016 року складено акт № 9/28-01-46-05393139 (а.с.16-22 т.1).

Перевіркою встановлено порушення п.185.1. ст.185, п.188.1 ст.188, п.193.1 ст.193, ст.194, п.195.1 ст.195 ПК України в частині заниження бази оподаткування ПДВ за ставкою 20% на суму, розрахунку виходячи з перевищення собівартості над фактичною ціною при здійсненні операцій з вивезення товарів за межі митної території України. Вищевикладене призвело до порушення абз.«в» п.200.4 ст.200 ПК України в частині завищення відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду в розмірі 127731 грн..

При відображені ПАТ «Інтерпайп НМТЗ» у декларації за листопад 2015 року відємного значення між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту, що підлягає бюджетному відшкодуванню, порушено п.200.1, абз.«б» п.200.4 ст.200 ПК України, внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у листопаді 2015 року на 191657 грн..

Перевіркою підтверджена сума бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого у листопаді 2015 року, у розмірі 12151641 грн..

На підставі вказаного акту перевірки СДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.01.2016 року №0000044600, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 127731 грн. та №0000054600, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 191657 грн. - за основним платежем, та 95828,50 грн. - за штрафними санкціями (а.с.37, 38 т.1).

У період з 19.01.2016 року по 04.02.2016 року контролюючим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ПАТ «Інтерпайп НМТЗ» у декларації за грудень 2015 року щодо сум бюджетного відшкодування, за результатами якої 04.02.2016 року складено акт № 22/28-01-46-05393139 (а.с.39-44 т.1).

Перевіркою встановлені порушення п.185.1. ст.185, п.188.1 ст.188, п.193.1 ст.193, ст.194, п.195.1 ст.195 ПК України в частині заниження бази оподаткування ПДВ за ставкою 20% на суму, розрахунку виходячи з перевищення собівартості над фактичною ціною при здійсненні операцій з вивезення товарів за межі митної території України. Вищевикладене призвело до порушення абз.«в» п.200.4 ст.200 ПК 04.02.2016 року України в частині завищення відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду в розмірі 367373 грн..

При відображені ПАТ «Інтерпайп НМТЗ» у декларації за грудень 2015 року відємного значення між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту, що підлягає бюджетному відшкодуванню, порушено п.200.1, абз.«б» п.200.4 ст.200 ПК України, внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у грудні 2015 року на 127731грн..

Перевіркою підтверджена сума бюджетного відшкодування ПДВ заявленого у грудні 2015 року у розмірі 19332068 грн..

На підставі вказаного акта перевірки СДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.02.2016 року №0000124600, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у сумі 367373 грн., та №0000134600, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 127731 грн.- за основним платежем, та 63865,50 грн.- за штрафними санкціями (а.с.63, 64 т.1).

У період з 23.02.2016 року по 21.03.2016 року контролюючим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ПАТ «Інтерпайп НМТЗ» у декларації за січень 2016 року щодо сум бюджетного відшкодування, за результатами якої 21.03.2016 року складено акт № 94/28-01-46-05393139 (а.с.6-10 т.5).

Перевіркою встановлені порушення п.200.1 абз.«б» п.200.4 ст.200 ПК України, внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у січні 2016 року на 367373 грн..

Перевіркою підтверджена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у січні 2016 року у розмірі 7918599 грн..

На підставі вказаного акту перевірки СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2016 року №0000194600, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі: за основним платежем -367373 грн., та штрафними санкціями -183686,50 грн. (а.с.18 т.5).

Не погодившись із зазначеними вище податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що підприємство експортувало товар, отримавши право на застосування нульової ставки оподаткування ПДВ таких операцій відповідно до статті 195 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ «Інтерпайп «НМТЗ» у період, що перевірявся (листопад 2015 року - січень 2016 року) здійснило операції з реалізації труб стальних електрозварних прямошовних круглого поперечного перетину (перерізу) для водогазопроводів (нафтогазопроводів), труб стальних електрозварних профільних прямокутного поперечного перетину (перерізу) відповідно до контрактів: №378/11 від 29.11.2011 року, №381/11 від 01.12.2011 року, №36/12 від 01.02.2012 року, №197/12 від 20.07.2012 року, №30/13 від 23.01.2013 року, №101/13 від 13.03.2013 року, №229/13 від 07.08.2013 року, №71/15 від15.04.2015 року, №202/15 від 05.11.2015 року, №222/15 від 13.11.2015 року.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи митними деклараціями, податковими накладними, специфікаціями, рахунками-фактури, звітними калькуляціями, звітами по прибутковості реалізованої продукції, бухгалтерські довідки, зворотно-сальдові відомості ( а.с.84-250 т.1, а.с.1-250 т.2, а.с.1-21, 27-250 т.3, а.с.1-90, 94-242 т.4).

З актів перевірок вбачається, що за періоди, які перевірялись податковим органом, позивачем подано до СДПІ податкові декларації з податку на додану вартість за листопад-грудень 2015 року, січень 2015 року, податкові накладні, розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних, тощо.

Як вбачається з актів перевірок, в ході проведеного аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій ПАТ «Інтерпайп «НМТЗ» встановлено, що підприємством складено та зареєстровано податкові накладні на суму, розраховану виходячи з перевищенням собівартості над фактичною ціною при здійсненні операцій з вивезення товарів за межі митної території України. Обсяг таких операцій згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних за листопад 2015 року складає 638655 грн., за грудень 2015 року складає 1836865 грн..

Тобто, висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що у разі здійснення позивачем операцій з експорту товару за ціною нижче ціни собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг, різниця між вартістю експортованих товарів та ціною придбання/собівартості таких товарів оподатковується за ставкою 20%.

Згідно ст.23 ПК України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного обєкта оподаткування.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз обєкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобовязання.

Відповідно до пункту 26.2 статті 26 ПК України під час обчислення одного і того самого податку можуть використовуватися декілька базових (основних) ставок.

Пункт 193.1 статті 193 ПК України встановлює для податку на додану вартість ставки податку від бази оподаткування в таких розмірах: 20%, 0% та 7%. Тобто, одній базі оподаткування повинна відповідати лише одна ставка податку. Ставка 0% застосовується до операцій, визначених статтею 195 Податкового кодексу України.

Отже, ставка податку визначається від бази оподаткування, що складає предмет обєкту оподаткування, а при визначені розміру ставки оподаткування визначальною ознакою, яка має вплив на формування такої ставки є саме обєкт оподаткування, зокрема, операція з поставки товарів, в даному випадку експорту.

У відповідності до пункту 185.1 статті 185 ПК України обєктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі обєкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

є) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Таким чином, вивезення товарів у митному режимі експорту є окремим обєктом оподаткування, встановленим поряд з постачанням товарів і послуг з місцем постачання на митній території України. Відповідно, до експорту не можуть застосовані правила визначення бази оподаткування, встановлені для інших обєктів оподаткування.

Відповідно до підпункту «а» підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України за ставкою 0% оподатковуються, зокрема, операції з вивезення товарів за межі митної території /країни у митному режимі експорту.

Як вбачається з матеріалів справи, та проти чого не заперечує апелянт, в даному випадку відбувалась лише одна операція - по вивезенню товарів за межі митної території України, ніяких інших операцій не відбувалось.

Отже судом першої інстанції вірно зроблений висновок, що немає жодних підстав вбачати інший обєкт оподаткування, тобто, експорт товарів оподатковується за нульовою ставкою, оскільки споживання товару на території України не відбуватиметься, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно пункту 195.2 статті 195 ПК України у разі, якщо операції з постачання товарів звільнено від оподаткування на митній території України відповідно до положення цього розділу, до операцій з експорту таких товарів застосовується нульова ставка.

Відповідно до пункту 194.1 статті 194 ПК України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є обєктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7%, оподатковуються за ставкою, зазначеною в п.п «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу (20%), яка є основною.

Тобто, застосування до однієї операції дві різні ставки (0% та 20%) цей пункт не передбачає і одній базі оподаткування повинна відповідати одна ставка податку.

Таким чином, ставка податку залежить від характеру (виду) операції, як-то постачання товарів/послуг на митній території України, вивезення товарів за межі митної території України (експорт) чи ввезення товарів на митну територію України (імпорт). Тобто, розмір ставки з податку на додану вартість залежить від обєкта оподаткування, а не від бази оподаткування.

За змістом пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обовязкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого звязку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - субєктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

- товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

- газу, який постачається для потреб населення.

Отже, у разі продажу самостійно виготовлених товарів/послуг за ціною нижче їх собівартості, податкові зобовязання з податку на додану вартість продавець повинен розрахувати виходячи з собівартості таких товарів/послуг.

Водночас, положення статті 188 ПК України не передбачають такої окремої складової бази оподаткування податку на додану вартість, як «перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів над фактичною ціною (експорту)». Тобто, правила цієї норми застосовується для розрахунку бази оподаткування усієї операції без її поділу на окремі частини.

Датою виникнення податкових зобовязань в разі експорту товарів є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства (п.187.1 статті 187 ПК України).

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України (п.195.1 статті 195 ПК України).

Відповідно до пунктів 201.4, 201.10 статті 201 ПК України у день виникнення податкових зобовязань продавець повинен скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Порядок заповнення податкових накладних затверджений наказом Міністерства і Фінансів України від 22.09.2014 року №957.

Окрім загальних вимог до заповнення податкових накладних, зазначеним Порядком передбачені певні обставини (випадки), при настанні яких порядок складання таких накладних має свої особливості їх заповнення.

Так, пунктом 9 Порядку заповнення податкових накладних зазначено, що податкові накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 12, 13, 20 цього Порядку (зокрема, податкові накладні, які складаються у разі вивезення товарів за межі митної території України та податкові накладні, які складаються на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання) реєструються в Єдиному реєстрі податкових накладних та не видаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг.

У верхній лівій частині таких податкових накладних робиться відповідна помітка «X» -з зазначається тип причини, окрім інших: 07 - Експортні постачання; 17 - складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання.

Пункт 20 Порядку заповнення податкових накладних передбачає, що у разі якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів, а при здійсненні контрольованих операцій - виходячи із звичайних цін, і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання/собівартість/балансова (залишкова) вартість/звичайна ціна перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання, постачальник (продавець) складає дві податкові накладні:

- одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання,

- іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання/собівартості/ балансової залишкової) вартості/звичайної ціни над фактичною ціною.

У податковій накладній, яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до пункту 9 цього Порядку, а саме « 17» - складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання.

У рядках такої податкової накладної, відведених для заповнення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.

Відповідно до пункту 15 Порядку заповнення податкових накладних при заповненні графи 3 розділу І «Номенклатура товарів/послуг постачальника (продавця)» другої податкової накладної, складеній на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання, у цій графі також зазначається «перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг, указаних у податковій накладній №___» (зазначається порядковий номер податкової накладної, складеної на суму постачання цих товарів/послуг, визначену, виходячи з їх фактичної ціни (договірної вартості).

Виходячи з наведеного, друга податкова накладна лише доповнює основну (першу) податкову накладну, що складається за наслідками здійснення однієї експортної операції, оформленої митною декларацією, причому податкові зобовязання при їх складанні дорівнюють нулю.

Кількість виписаних податкових накладних не може ділити одне постачання на два, тим більше впливати на розмір ставки, якою оподатковується конкретна операція. Отже, податкова накладна виписана на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання також повинна бути виписана із застосуванням нульової ставки.

У митній декларації зазначається товар як цілісний обєкт оподаткування, що вказує на здійснення однієї експортної операції.

Натомість, у висновках відповідача стосовно операцій з постачання самостійно виготовлених товарів на експорт за ціною нижче їх собівартості фактично зазначається про наявність двох самостійних обєктів оподаткування, визначених пунктом 185.1 статтею 185 ПК України: операції з постачання товарів на експорт з типом причини «07» «Експорт товарів» у податковій накладній, які відповідно до підпункту «а» підпункту 195.1.1 пункту 195. 1 статті 195 ПК України оподатковуються за ставкою 0%, а також операції з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з типом причини «17» «Перевищення собівартості над фактичною ціною постачання», що оподатковуються за основною ставкою у розмірі 20% відповідно до положень пункту 193.1 статті 193, пункту 194.1 статті 194 ПК України.

Така позиція суперечить чинному законодавству України, оскільки ставки оподаткування встановлюються для конкретних операцій та залежно від виду операцій визначається база оподаткування (в даному випадку застосуванню підлягають приписи п. 195.1. ст.195 ПК України). Порядок визначення бази оподаткування не змінює вид операції, а саме: експорт залишається експортом і має оподатковуватися за нульової ставкою.

Податкове законодавство не містить подвійних чи змішаних обєктів оподаткування (частково експортна і частково операція на митній території України), а зміна порядку визначення бази оподаткування не передбачає застосування виключно основної ставки податку при складенні другої податкової накладної. При здійснені експорту товарів мова йде про одну операцію і про один обєкт оподаткування, який згідно положень підпункту 195.1.1. пункту 195.1 статті 195 ПК України оподатковуються за нульовою ставкою.

Колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України не містить прямої вказівки на те, що у разі здійснення операції з експорту товару за ціною нижче собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг, різниця між вартістю експортованих товарів та ціною придбання/собівартості повинна оподатковуватись за ставкою 20%, а Порядок заповнення податкових накладних не може змінювати порядку визначення бази оподаткування і застосування ставки податку на додану вартість, а також вказувати на виникнення іншого обєкту оподаткування, як наслідок застосування основної ставки податку на додану вартість.

Таким чином, при проведенні експортних операцій іншого обєкту оподаткування, які б оподатковувались за основною ставкою 20% не може виникати, а тому застосування до операцій з товаром, споживання якого в Україні не передбачається ставки податку на додану вартість 20 %, є незаконним.

У разі постачання товарів на експорт за ціною нижче їх собівартості здійснюється одна господарська операція з вивезення товару за межі митної території України, а поширення правил пункту 188.1 статті 188 ПК України на цю операцію не приводить до того, що вона перестає бути експортом в цілому або в будь-якій її частині. Немає ніяких передумов вбачати тут інший обєкт оподаткування, оскільки іншої операції, крім експорту товарів, не відбувається. До того ж, незалежно від того, за якою вартістю відвантажується готова продукція на експорт, база оподаткування дорівнює нулю та податкова накладна на різницю також повинна бути виписана із застосуванням нульової ставки.

Отже, підприємство - позивач експортувало товар, отримавши право на застосування нульової ставки оподаткування ПДВ таких операцій відповідно до статті 195 ПК України.

Будь-яких обмежень чи умов застосування ставки 0% до операцій, визначених статтею 195 Податкового кодексу України законодавцем не встановлено.

У разі, якщо б здійснення таких операцій було обмежено, то законодавець встановив би відповідні умови їх оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС не доведено правомірність податкових повідомлень-рішень від 19.01.2016 року №000044600 та №0000054600, від 16.02.2016 року №0000124600 та №0000134600, від 31.03.2016 року за №0000194600.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у справі №804/4052/16 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у справі №804/4052/16 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя:І.В. Юрко

Суддя:М.М.Гімон

Суддя:С.Ю. Чумак