Ухвала суду № 64654626, 10.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

10.02.2017

Справа № 910/1797/17

За позовом Приватного підприємства «ПАВО ГРУП»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР-АВІА»

про визнання недійсним пунктів Договору та зобов’язання вчинити дії

Суддя Літвінова М.Є.

Без виклику представників сторін.

ОСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «ПАВО ГРУП» (далі – позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР-АВІА» (далі – відповідач) про визнання недійсними пунктів 9.2. та 9.4. Договору оренди нерухомого майна № МА 170/14 від 20.05.2014 р., укладеного між позивачем та відповідачем, а також визнання за позивачем права користування орендованим на підставі означеного Договору приміщенням площею 270, 0 м. кв., розташованим за адресою: м. Київ, вул. Медова, 2.

Одночасно з позовною заявою позивачем було подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на перешкоджання у користуванні позивачем нежитловим приміщенням № 2064 на другому поверсі площею 270, 00 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Медова, 2 щодо якого між сторонами укладено спірний Договір оренди.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2017р. порушено провадження у справі № 910/1797/17, її розгляд призначено на 22.02.2017р.

09.02.2017р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, яка за своїм змістом є тотожною заяві про вжиття заходів до забезпечення позову, що була додана до позову.

У зв’язку з цим подані позивачем заяви про вжиття заходів до забезпечення позову розглядаються судом як одна заява.

При цьому, судом враховано правову позицію, викладену у п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.11.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», в якому наголошено, що найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Розглянувши подану позивачем заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Частиною 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Як на тому наголошено в п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом заявленого позову у даній справі є визнання недійсними пунктів 9.2. та 9.4. Договору оренди нерухомого майна № МА 170/14 від 20.05.2014р., укладеного між позивачем та відповідачем, а також визнання за позивачем права користування орендованим на підставі означеного Договору нежитловим приміщенням площею 270, 0 м.кв., розташованим за адресою: м. Київ, вул. Медова, 2.

При цьому, підставою звернення з даним позовом до суду став саме той факт, що відповідачем було направлено на адресу позивача листи № М-1.1-14-875 від 11.11.2016р., № М-1.1-14-898 від 18.11.2016р. та № М-1.1-14-294 від 29.11.2016р. про розірвання Договору оренди в односторонньому порядку на підставі п. п. 9.2. та 9.4. Договору, які за твердженням позивача є недійсними та суперечать чинному законодавству. При цьому, в зазначених листах відповідач вимагав від позивача звільнити орендоване майно та повернути його по Акту приймання-передачі.

Про свою незгоду з розірванням Договору оренди в односторонньому порядку позивач повідомляв відповідача листами № 299 від 14.11.2016р., від 21.11.2016р., № 12 від 12.01.2017р.

Проте, 28.01.2017р. в орендованому приміщенні було припинено електропостачання, про що працівниками позивача було складено відповідний Акт.

При цьому, позивач вказує на те, що оскільки відповідачем здійснені дії по вимкненню електроенергії та анулювання пропусків працівникам Орендаря, що унеможливлюють користування об’єктом оренди, то на даний час магазин безмитної торгівлі duti free не працює і у позивача відсутній доступ до товарів, які залишились в цьому магазині, у зв’язку з чим існує ризик, що товари можуть зникнути.

Зі змісту доданих до позовної заяви документів вбачається, що фактично між сторонами існує спір про чинність укладеного між ними Договору оренди та наявність правових підстав для користування позивачем спірним майном.

Отже, звертаючись з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів позивач має на меті захистити свої права та інтереси щодо користування орендованим майном, проте внаслідок вищевказаних дій відповідача, позивач позбавлений можливості користуватись орендованим майном у встановлений п. 3.1. Договором оренди строк – по 20.05.2019р. (включно).

Таким чином, враховуючи дії відповідача, направленні на виселення позивача та повернення орендованого майна, та аналізуючи позовні вимоги у даній справі суд вважає, що у випадку задоволення даного позову в частині визнання за позивачем права користування спірним орендованим майном, рішення суду у даній справі не може бути виконано у разі повернення позивачем об’єкту оренди відповідачу, оскільки останній зможе розпорядитись нежитловим приміщенням на власний розсуд, зокрема передати в оренду іншим особам.

За таких обставин, у випадку виселення позивача з орендованого ним нежитлового приміщення на підставі односторонньої відмови відповідача від укладеного Договору оренди, рішення суду у даній справі щодо визнання за позивачем права користування спірним орендованим майном, за умови задоволення позову, фактично буде неможливо виконати і порушить права позивача на використання орендованого майна в якості магазину безмитної торгівлі duti free.

Отже, вжиття наведених заходів до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду (в частині інтересу позивача – на захист якого подано позов).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України від 23.11.2011р. у справі № 61/246 та від 09.02.2012р. у справі № 55/206.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правового зв'язку між обраним позивачем заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог з урахуванням того, що заявлений позивачем спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом заявленого ним позову про визнання за ним права користування орендованим майном, розташованим за адресою м. Київ, вул. Медова, буд. 2, а тому вжиття заходів до забезпечення позову забезпечить фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що подана позивачем заява про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного підприємства «ПАВО ГРУП» про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити.

2. З метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті та набрання рішенням у даній справі законної сили, заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР-АВІА» (03036, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 79; код ЄДРПОУ 37053765) вчиняти будь-які дії, спрямовані на перешкоджання у користуванні Приватному підприємству «ПАВО ГРУП» (87500, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Металургів, будинок 64; код ЄДРПОУ 01286056) нежитловим приміщенням № 2046 на другому поверсі загальною площею 270,00 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Медова, будинок 2 та щодо якого укладено Договір оренди нерухомого майна № МА 170/14 від 20.05.2014р. між Приватним підприємством «ПАВО ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР-АВІА».

3. Ухвала про забезпечення позову має силу виконавчого документу відповідно до ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження”.

4. Стягувач: Приватне підприємство «ПАВО ГРУП» (87500, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Металургів, будинок 64; код ЄДРПОУ 01286056).

5. Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР-АВІА» (03036, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 79; код ЄДРПОУ 37053765)

6. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з дати її постановлення 10.02.2017р. та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

7. Згідно зі ст. 12 Закону України “Про виконавче провадження” дана ухвала може бути пред’явлена до виконання в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», протягом 3 (трьох) років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили.

Суддя М.Є. Літвінова