Постанова № 64653590, 09.02.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

09 лютого 2017 року № 826/9370/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів – проектний менеджмент»

до

державної податкової інспекції у Солом’янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2015 №0001892206,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів – проектний менеджмент» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом’янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2015 №0001892206.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу, які покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб» є реальними, що підтверджується, за твердженнями останнього, належним чином оформленою первинною документацією. Крім того, за твердженням позивача у контролюючого органу були відсутні правові підстави для проведення перевірки, оскільки на запит державної податкової інспекції у Солом’янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві товариством була надана відповідь своєчасно. При цьому, позивачем наголошено, що фактично перевірки товариства була проведена у формі невиїзної перевірки.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв’язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розгляд справи здійснено у письмовому провадженні, відповідно до приписів частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві, правонаступником якої наразі є державна податкова інспекція у Солом’янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів – проектний менеджмент» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом виявлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів – проектний менеджмент», зокрема, положень пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за перевіряємий період на загальну суму 156 667,00 грн., у тому числі за вересень 2014 року на суму 156 667,00 грн.

На підставі викладеного державною податковою інспекцією у Солом’янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів складено акт від 20.04.2015 №1896/26-58-22-06/31059394, а державною податковою інспекцією у Солом’янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.04.2015 №0001892206, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів – проектний менеджмент» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 235 000,00 грн., з яких за основним платежем нараховано 156 667,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 78 333,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У силу підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не є предметом документальної планової перевірки питання трансфертного ціноутворення, визначені статтею 39 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Як вбачається з матеріалів справи, державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено саме позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів – проектний менеджмент», за результатами якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

При цьому, суд одразу звертає увагу, що доказів того, що перевірка позивача проводилась не у формі «виїзної» наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено, відтак, суд відхиляє такі твердження позивача про фактичне проведення перевірки у формі «невиїзної» як необґрунтовані.

У той же час, приписами підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів – проектний менеджмент» запит про надання інформації та її документального підтвердження від 17.02.2015 №27491/10/26-58-22-02-11, який отримано позивачем 11.03.2015, згідно зі штампом вхідної кореспонденції. У відповідь на вказаний запит позивачем листом від 24.03.2015 за вих. №108 (отримано контролюючим органом 24.03.2015) надано запитувану інформацію.

Водночас, за твердженнями відповідача, відповідь, надана позивачем вказаним листом від 24.03.2015, не містила всієї запитуваної інформації, з огляду на що було проведено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів – проектний менеджмент» на підставі положень підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд критично оцінює твердження позивача про допущені контролюючим органом порушення при призначені досліджуваної перевірки.

Щодо суті виявленого порушення положень податкового законодавства суд зазначає про таке.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 у справі №К/800/5891/15, від 03.03.2016 у справі №К/800/21974/14, а також у постанові Верховного Суду України від 06.12.2016 у справі №21-1440а16.

Як вбачається зі змісту акту від 20.04.2015 №1896/26-58-22-06/31059394, висновки про заниження товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів – проектний менеджмент» податку на додану вартість ґрунтуються на відсутності реальності вчинення господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб» за перевіряємий період.

Так, у відповідності до наявних у матеріалах справи доказів, між позивачем (замовник) та приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб» (підрядник) укладено договір підряду на виконання проектних робіт від 01.08.2014 №706, умовами якого передбачено, що підрядник бере на себе зобов’язання виконати проектні рішення стадії «Робоча документація» житлових будинків за ГП69, ГП70, які входять до складу об’єкту: «Житловий квартал з об’єктами соціально-громадського призначення за адресою вул. Професора Підвисоцького (територія військового містечка №2) в Печерському районі м. Києва 2-га черга будівництва» наступних розділів: проти димний захист, обладнання та вентиляція, водовідвід та каналізація, насосна станція госпитного та протипожежного водопостачання та вузол вводу водопроводу, індивідуальний тепловий пункт, тепломеханічна частина.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору підряду на виконання проектних робіт від 01.08.2014 №706, додатку №1 до вказаного договору, актів здачі-приймання робіт, податкових накладних, платіжних доручень (з відмітками банку про проведення), проектної документації.

Також, позивачем надано суду копію декларації приватного підприємства «Пром-Тех-Снаб» із податку на додану вартість за вересень 2014 року, відповідно до якої контрагент позивача задекларував податкові зобов'язання за наслідками господарських взаємовідносин із позивачем.

У свою чергу, контролюючим органом в обґрунтування правомірності висновків про заниження позивачем розміру грошового зобов’язання з податку на додану вартість за перевіряємий період покладено податкову інформацію, яка надійшла від державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві у формі акту від 31.12.2014 №1847/26-59-22-08/38007002 про результати документальної позапланової перевірки приватного підприємства «Пром-Тех-Снаб» з питань дотримання вимог податкового законодавства по проведеним фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.07.2014 по 30.09.2014.

Аналізуючи доводи контролюючого органу, покладені в основу висновків щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства, слід зазначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.02.2015 у справі №К/800/55977/14.

При цьому, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підстав якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Натомість, аналіз взаємовідносин між позивачем та приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб» свідчить, що контролюючим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача. Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах зроблені по ланцюгу контрагентів контрагента позивача, тобто базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість; під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів – проектний менеджмент» контролюючим органом не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин.

При цьому, ані акт перевірки, ані письмові заперечення відповідача, не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.04.2015 №0001892206 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання даного податкового повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом’янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 29.04.2015 №0001892206.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.