Постанова № 64651287, 09.02.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 490/11817/16-п 09.02.2017 09.02.2017 09.02.2017

Номер провадження: 33/784/84/17

Провадження № 33/784/84/17 Категорія: ст. 130 ч.2 КУпАП

Головуючий суду першої інстанції: ОСОБА_1

Головуючий апеляційного суду: Гребенюк В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року Апеляційний суд Миколаївської області в складі:

Головуючої судді Гребенюк В.І.

За участі: секретаря судового засіданняГрабовецької О.С.

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності, ОСОБА_2

розглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 січня 2017 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, що має двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого на ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживаючого на ІНФОРМАЦІЯ_5, -

- притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу 20 400 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 320 грн.

Згідно постанови судді, 01 грудня 2016 року о 23.40 год. водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом ВАЗ 21099, д. н. ВЕ 16 - 79 ВІ, в м. Миколаєві на вул. Херсонське шосе вул. Новозаводська, з явними ознаками алкогольного спяніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, млява мова, після чого на місці зупинки у присутності двох свідків відмовився від проходження медичного огляду за допомогою газоаналізатору алкотест «Драгер», а також від проходження медичного огляду в мед. закладі в установленому законом порядку на стан алкогольного спяніння, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись із зазначеною постановою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, за змістом якої просить змінити постанову, та помякшивши накладене на нього адміністративне стягнення до штрафу у розмірі 10 200 грн. без позбавлення права керування транспортними засобами.

Вважає, що для цього є підстави, посилаючись на розгляд справи у його відсутність та за відсутності повних матеріалів про його особу.

Свої апеляційні вимоги ОСОБА_2 аргументує тим, що: єдиним засобом отримання ним доходу є робота в якості водія - працює перевізником за цивільно - правовими договорами; є одруженим, має двох неповнолітніх дітей, що його батько наразі хворий, який не може пересуватися, тому возить батька автомобілем до лікувальних закладів та у інші місця за потребою.

Вислухавши пояснення ОСОБА_2 на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та додатково надані апелянтом матеріали, вважаю апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції дана справа розглянута у відповідності до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП.

Фактичні обставини справи суддею суду першої інстанції встановлені вірно і апелянтом не оскаржуються.

Як вбачається з матеріалів справи, суд двічі викликав ОСОБА_2 для розгляду даної справи рекомендованими листами з повідомленням, проте обидві судові повістки повернуті суду з позначкою «по закінченню строку зберігання» (а. с. 9, 10, 11, 12).

04 січня 2017 року ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій просив справу розглянути у його відсутність, вину у вчиненому правопорушенні визнав, з викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення обставинами згоден (а. с. 13).

За такого суд у відповідності до вимог закону розглянув справу за відсутності ОСОБА_2

При вирішенні питання про накладення стягнення, суддею враховано характер вчиненого правопорушення, визнання ОСОБА_2 своєї провини.

До апеляційної скарги та під час апеляційного розгляду ОСОБА_2 надав документи, які підтверджують наявність у нього на утримані двох неповнолітніх дітей, дані про захворювання його батька та про його власне захворювання, що на думку апелянта, свідчить про надмірно суворе стягнення, накладене суддею.

Проте, вчинене ч. 2 ст. 130 КУпАП адміністративне правопорушення тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Тобто, санкція ч. 2 ст. 130 КУпАП не передбачає альтернативного стягнення, а тому суд першої інстанції призначив його у її межах.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

З огляду на зазначене відсутні правові підстави як для накладення будь-якого іншого стягнення, так і для помякшення накладеного суддею стягнення.

Всі інші доводи апеляційної скарги не впливають на суть прийнятого апеляційним судом рішення.

Апеляційним судом не встановлено порушень при розгляді даної справи та постановленні оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції.

Керуючись п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Залишити без змін постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 січня 2017 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Миколаївської області ОСОБА_3