Ухвала суду № 64651153, 10.02.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №468/1215/14-к 10.02.2017

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2017 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого: Міняйла М.П.

суддів: Куценко О.В., Рудяка А.В.

за участі секретаря: Луговенко К.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінального провадження № 12013160080000257 за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_1 на вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2015 року.

Обвинувачений ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України

Обвинувачений у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Петренко О.А.

обвинувачений ОСОБА_2

захисник ОСОБА_3

Короткий зміст вимог апеляційної скарги прокурора.

Вирок скасувати. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України. Призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

_____________

провадження № 11- кп/784/169/17 головуючий у 1 інстанції Янчук С.В.

категорія: ст. 286 ч.2 КК України доповідач суду апеляційної інстанції

ОСОБА_4

Короткий зміст судового рішення суду 1 інстанції.

Вироком Баштанського районного суду Миколаївської області від 22.10.2015 р. ОСОБА_2 виправдано за ст. 286 ч. 2 КК України за недоведеністю вчинення злочину на підставі ст. 373 ч. 1 п. 2 КПК України.

Постановлено віднести на рахунок держави процесуальні витрати на проведення експертиз в загальній сумі 7995 грн. 34 коп.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Узагальнені доводи апелянта.

Посилається на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Наводить зміст ст.ст. 2, 94, 337 ч.1, 370, 411 КПК України. Вказує, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

Вважає, що суд безпідставно визнав недопустимим доказом протокол від 03.11.2013 р. огляду місця ДТП, фототаблицю та схему до нього, в яких відображено фактичну слідову інформацію на місці пригоди, транспортні засоби, які були учасниками пригоди та їх розташування відносно меж проїзної частини. Зазначає, що процесуальні документи складено відповідно до вимог ст. 237 КПК України, із залученням понятих. У ньому водія ОСОБА_2 вказано як учасника пригоди. Зі схемою він ознайомлений. Від нього та понятих зауважень не надійшло. Посилається на показання в суді слідчого Редіна А.В. стосовно необхідності своєчасного освідування ОСОБА_2 на стан алкогольного спяніння, направлення до Баштанської ЦРЛ та продовження огляду за його участі після повернення з лікарні.

Не погоджується з тим, що судом не прийнято до уваги висновок експерта № 157 від 26.02.2014 р. з дослідження обставин ДТП з тих мотивів, що експертне дослідження проведено на підставі вихідних даних, що містяться у вказаному протоколі, фототаблиці та схеми до нього, які визнано недопустимим доказом. Вказує, що судом залишено поза увагою те, що предметом експертного дослідження також були дані слідчих експериментів з водієм ОСОБА_2 та свідком ОСОБА_5 Зазначає, що відповідно до експертної оцінки є неспроможними з технічної точки зору показання водія ОСОБА_2 стосовно розташування місця зіткнення транспортних засобів відносно меж проїзної частини.

Посилається, що судом безпідставно не взято до уваги показання свідка ОСОБА_5 (очевидця ДТП, яка їхала на багажнику велосипеда). Вона вказувала про зустрічний рух автомобіля НОМЕР_1 та велосипедиста ОСОБА_6, переміщення автомобіля на смугу руху велосипедиста, зіткнення транспортних засобів на смузі руху велосипедиста, контактування автомобіля передньою лівою стороною з переднім колесом велосипеда. Також вказувала, що після цього автомобіль переїхав на свою смугу руху. Тіло ОСОБА_6 побачила на узбіччі. Безпосередньо перед зіткненням транспортних засобів зістрибнула з багажника велосипеда.

Апелянт зазначає, що показання свідка ОСОБА_5 є послідовними та обєктивно узгоджуються з протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схемою до нього та фотознімками з місця пригоди і в цілому з матеріалами кримінального провадження.

Вказує, що, спростувавши показання свідка ОСОБА_5 стосовно характеру контактування автомобіля ВАЗ та велосипеда висновками експертиз № 162 від 15.05.2014, № 4/4/5 від 16.03.2015, № 4/70 від 11.06.2014, суд за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначив, чому він взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Прокурор наводить окремі міркування щодо декількох висновків експертів.

Порівнює висновок експертів №4/4/5 від 16.03.2015 р. про малоймовірність утворення ушкоджень на тілі та одязі потерпілого при зіткненні автомобіля і велосипеда, що рухалися назустріч, з показаннями в суді експертів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, згідно з якими не виключена можливість їх утворення при зіткненні автомобіля і велосипеда. Стверджує, що експерти не надали відповіді на питання щодо наявності пошкодження на куртці ОСОБА_6, а саме, наявності сліду-відбитку шестикутника на куртці та відсутності тілесного ушкодження на тілі потерпілого в місці відбитку на куртці.

Зазначає, що, приймаючи до уваги висновок комісійної судово-медичної експертизи № 162 від 15.05.2014 р. (проведена за зверненням захисника ОСОБА_3Г.), суд не враховував, що у зверненні закладено невірні вихідні дані. Не погоджується із зазначенням захисником у зверненні того, що відсутня оглядова, привязочна та детальна фотозйомка місця ДТП, осипу лакофарбного покриття та скла з лівої фари автомобіля; відсутня великомасштабна фотозйомка поверхневих частин автомобіля, велосипеда; на схемі до протоколу огляду місця ДТП не зазначено розмір відстані між осипом лакофарбного покриття та скла лівої фари автомобіля; не відображено сліди гальмування автомобіля.

Зазначає, що судом не взято до уваги висновок експерта № 157 від 15.05.2014 р. судової автотехнічної експертизи, згідно з яким з технічної точки зору у даній дорожній ситуації дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п. 11.3, 12.3 ПДР України.

Посилається на висновок комісійної транспортно-трасологічної та судово-медичної експертизи № 4/70 від 11.06.2014 р., згідно з яким контактування автомобіля з велосипедом носило дотичний характер при зустрічному русі. Повністю виключається фронтальне зіткнення транспортних засобів. Вказує, що судом викривлено висновок експертизи, згідно з яким виключається отримання потерпілим тілесних ушкоджень при ударі руками, ногами. Натомість, судом зазначено, що неможливо отримання потерпілим тілесних ушкоджень при падінні на дорожнє покриття.

Апелянт вважає, що з урахуванням наведеного ним вище та висновків експертиз № 4/70 від 11.06.2014 р., № 4/4/5 від 16.03.2015 р., № 157 від 26.02.2014 р., судом надано неповну оцінку показанням свідка ОСОБА_5 Вважає її показання послідовними, які обєктивно узгоджуються з обставинами вчиненого злочину і з матеріалами кримінального провадження.

Посилається на неврахування судом висновку експерта № 75 від 08.02.2014 р., відповідно до якого мікрообєкт, вилучений під час додаткового огляду автомобіля, є волоссям з голови людини і є збіг з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_6

Зазначає, що не взято до уваги висновок експерта № 2/269 від 12.12.2013 р., відповідно до якого пошкодження рульового керування велосипеда виникли під час ДТП, та висновок експерта № 4/159 від 27.12.2013 р., згідно з яким в момент первинного контактування велосипед розташовувався переднім колесом до лівої частини переднього бамперу автомобіля, на що вказують наявні сліди нашарування чорного кольору, які можуть характеризуватися як ознака контактування з гумою.

Вказує, що з оглянутих в суді фотознімків з місця ДТП за участі експерта ОСОБА_8 видно, що на детальному фотознімку передньої правої частини автомобіля (права частина бамперу, який пофарбовано у сірий колір) вбачається відлущення лакофарби сірого кольору внаслідок ДТП, частини осипу якої виявлено на місці ДТП. Однак, вказані докази судом не враховано.

Апелянт робить висновок, що суд безпідставно визнав суперечливими докази сторони обвинувачення, надав доказам неправильну оцінку та безпідставно інтерпретував їх в користь сторони захисту, чим порушив передбачені ст. 94 КПК України правила оцінки доказів.

Узагальнений виклад позиції іншого учасника судового провадження.

Захисник ОСОБА_3 просить залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Встановлені судом 1 інстанції обставини.

Суд визнав недоведеним предявлене ОСОБА_2 обвинувачення, згідно з яким 03.11.2013 р., приблизно о 18 год. 00 хв., ОСОБА_2 керував на підставі довіреності технічно справним автомобілем НОМЕР_2 у стані середнього ступеню алкогольного спяніння та здійснював рух зі швидкістю 40 км/год. по сухій асфальтованій проїзній частині дороги, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку та на якій відсутня суцільна лінія дорожньої розмітки і відповідні дорожні знаки, греблі центральної с. Новоіванівка Баштанського району Миколаївської області, що зєднує вулиці Одеську та Братів Осадчих населеного пункту.

Дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковано за ст. 286 ч.2 КК України.

Виправдовуючи ОСОБА_2 за недоведеністю вчинення ним зазначеного злочину на підставі ст. 373 ч. 1 п. 2 КПК України, суд вказав, що стороною обвинувачення не надано суду достатньої сукупності належних та допустимих доказів, які б дали можливість прийняти відповідне процесуальне рішення щодо винуватості ОСОБА_2 поза розумним сумнівом.

Доведеність порушення обвинуваченим п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, заперечення обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах відповідно до ст. 404 ч.1 КПК України, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно приписів ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Крім того, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою в мотивувальній частині вироку, окрім іншого, зазначається: формулювання обвинувачення, яке предявлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, а також мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції не дотримався.

Так, суд першої інстанції визнав недопустимим доказом протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди з фото таблицею та схемою до нього від 03.11.2013р. ( а.п. 105-113 т.1), з причин порушення ст. 237 КПК України, оскільки зазначив у ньому учасника події ОСОБА_2, який в той же час перебував у Баштанській ЦРЛ, де відповідно до висновку № 21 від 03.11.2013 року о 22 годині 53 хв. проходив медичне обстеження на стан спяніння у лікаря ОСОБА_9 (а.с. 179 т.1).

Однак, при наданні оцінки висновкам судово-медичних експертиз місцевий суд використовує дані, отримані у ході огляду місця події, зафіксовані у протоколі від 03.11.2013р., який ним же визнано недопустимим доказом. Зазначене вказує на порушення вимог ст. 94 КПК України

Окрім того, суд першої інстанції у вироку не зазначив формулювання обвинувачення, яке предявлене ОСОБА_10

Вказані вище порушення кримінального процесуального закону є істотними, а апеляційний суд, з огляду на його повноваження, не може їх усунути під час апеляційного розгляду та позбавлений можливості ухвалити остаточне рішення.

За таких обставин, вирок суду за змістом та формою не відповідає вимогам ст. ст. 370, 374 КПК України та загальним засадам кримінального провадження, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, відповідно до приписів ч. 1 ст. 412 КПК України, а тому не може залишатися у силі і підлягає скасуванню.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлені порушення, передбачені п. п. 2 - 7 ч. 2 ст. 412 КПК України.

Однак, положеннями КПК України не врегульовані питання кримінального провадження, які полягають у вищенаведених порушеннях судом норм кримінального процесуального Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

Значення загальних засад полягає в тому, що вони мають вищий ступінь нормативності, є підґрунтям для тлумачення норм кримінального процесуального права та для подолання прогалин у правовому регулюванні кримінальних процесуальних правовідносин.

Враховуючи наведені положення ч. 6 ст. 9 КПК України та порушення судом першої інстанції загальної засади кримінального провадження - законності (п. 2 ч. 1 ст. 7 КПК України), ухвалений вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

У звязку зі скасуванням вироку з процесуальних підстав, доводи прокурора по суті апеляційної скарги, апеляційним судом не перевіряються, відповідно до приписів ч. 2 ст. 415 КПК України.

З огляду на вищевикладене апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, як така, що містить вимогу про скасування вироку.

При новому судовому розгляді даного кримінального провадження суду першої інстанції слід врахувати вищенаведене, усунути вказані в ухвалі порушення, розглянути кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дати належну правову оцінку діям ОСОБА_10 І,Р. та прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення у відповідності до вимог кримінального процесуального та кримінального законів.

Керуючись ст. ст. 7 ч. 1, 9 ч. 6, 405, 407, 412, 415, 424, 426,532 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати вирок Баштанського районного суду Миколаївської областіу від 22 жовтня 2015 року відносно ОСОБА_2.

Призначити новий судовий розгляд даного кримінального провадження в суді першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: