Ухвала суду № 64650638, 06.02.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/6879/16 Головуючий у 1 інстанції: Донченко Ю.В.

Провадження № 22-ц/783/727/17 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:45

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

при секретарі: Цапові П.М.,

за участю: апелянта(відповідача) ОСОБА_2 та відповідача - ОСОБА_3,

представника позивача - Джуса Б.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 жовтня 2016 року,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 25 жовтня 2016 року позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (далі - ЛМКП) до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» суму заборгованості за центральне опалення - 6814,32 грн., інфляційні нарахування - 573,41 грн., 3% річних - 94,31 грн., всього: 7482,04 грн..

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» по 275,60 грн. судового збору з кожного.

Дане рішення суду оскаржила відповідачка ОСОБА_2, подавши апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, зазначає, що дане рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте судом із порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що у позовній заяві відсутня відмітка про прийняття позовної заяви канцелярією суду, а відтак вважає, що така була передана із рук в руки. Доказів направлення їй копій позовної заяви з додатками в матеріалах справи теж не має. Позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.119,120 ЦПК України. Розрахунок заборгованості складений із порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В порушення вимог ЦПК суд першої інстанції не призначив попереднє судове засідання, хоча проведення такого є обов'язковим для кожної справи. Крім того, суд першої інстанції не перевірив правоздатності і дієздатності позивача ЛМКП «Львівтеплоенерго». Дані, які зазначені у повідомленнях на оплату ЛМКП «Львівтеплоенерго» містять інформацію, яка не підтверджує реальну кількість спожитої теплової енергії. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції допустив порушення ст.ст.212-215 ЦПК України, оскільки не навів мотивів з яких вважав безпідставними заперечення відповідачів. Також вважає, що суд безпідставно застосував до всіх відповідачів солідарний обов'язок по оплаті ненаданих послуг. Враховуючи наведене, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду справи, не з'явилися і про причини своєї неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення апелянта(відповідачки) ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, представника позивача Джуса Б.Г. на її заперечення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить висновку, що дане рішення суду в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі належним чином не виконували свої обов'язки щодо оплати за надані житлово-комунальні послуги, що призвело до виникнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, яка відповідно до розрахунку станом на 23.09.2016р. за період з 01.07.2014р. по 31.08.2016р. складає 6814,32 грн., інфляційні нарахування за вищевказані послуги складають 573,41 грн., 3% річних - 94,31 грн., а разом сума заборгованості складає 7482,04 грн..

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він дійшов його з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379,372 ЦК).

У відповідності до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Частиною 1 ст.368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 є співвласниками АДРЕСА_1.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про покладення обов'язку щодо погашення заборгованості по оплаті послуг з теплопостачання на всіх відповідачів, як співвласників квартири.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

До комунальних послуг відносяться, зокрема, централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо (ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до ст.162 ЖК України, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово - комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово - комунальні послуги відповідно до закону; визначення виконавця житлово - комунальних послуг відповідно до цього Закону, в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово - комунального господарства.

Залежно від функціонального призначення житлово - комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно - технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо), послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків; послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд, та інші послуги.

Статтями 20, 21 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" визначені обов'язки споживача та виконавця житлово - комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово - комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово - комунальних послуг, а обов'язком виконавця є надання таких послуг вчасно та відповідної якості, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За правилами ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово - комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово - комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово - комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово - комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін. Сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови у позові про стягнення заборгованості за надані послуги з обслуговування житлового будинку.

Оскільки обов'язок споживача житлово-комунальних послуг ґрунтується не лише на договорі, але й на законі, то відсутність письмових договірних відносин не є підставою для звільнення від оплати за надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. ст. 19, 25 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Судом першої інстанції на підставі розрахунку, наданого позивачем, та не спростованого відповідачами, встановлено, що останні мають заборгованість по оплаті послуг з централізованого опалення, яка за період з 01.07.2014р. по 31.08.2016р. складає 6814,32 грн..

Враховуючи положення вищезазначених законодавчих актів, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що ЛМКП "Львівтеплоенерго", як надавач послуг теплопостачання, мав право вимагати стягнення з відповідача заборгованості по оплаті послуг з теплопостачання в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги ЛМКП "Львівтеплоенерго" про стягнення з відповідача 573,41 грн. інфляційних та 94,31 грн. трьох процентів річних, суд першої інстанції вірно виходив з положень ст. ст. 526, ч.2 ст. 625 ЦК України. Розрахунок, наданий ЛМКП "Львівтеплоенерго", апелянтом не заперечувався, альтернативний розрахунок заборгованості на спростування розрахунку, наданого позивачем, відповідачем не надавався.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Інші доводи апелянта також не спростовують правильних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого суду про покладення обов'язку щодо погашення заборгованості по оплаті послуг з теплопостачання на всіх відповідачів, як співвласників квартири.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, п.1 ч.1 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: О.М.Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

Н.О. Шеремета