Рішення № 64650207, 30.01.2017, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5010/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

30 січня 2017 року Залізничний районний суд м. Львова в складі: головуючого судді Румілової Н.М., при секретарі Кіптіла В.М., за участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «СОЛО ІНВЕСТ» про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 20.09.2016 р. звернувся до суду із позовом в якому зазначив, що 29 лютого 2016 року між ним та відповідачем ТОВ «СОЛО ІНВЕСТ» був укладений договір №000785 фінансового лізингу. Відповідно договору він повинен отримати в лізинг автомобіль марки Шкода Рапід, вартістю 500000грн., при цьому ним був внесений платіж в розмірі 50000грн. Керуючись ч.6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», він в термін до 14 днів подав відповідачу повідомлення про відкликання своєї згоди на укладання вказаного договору. Однак відповідач повідомив його листом про те, що повернення коштів буде проводитись відповідно до умов договору. Вважає, що дії відповідача є неправомірними, такими, що порушують його права споживача. Просить зобовязати відповідача повернути йому кошти в сумі 50000грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, підтвердив викладені в позовній заяві обставини, просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ТОВ «СОЛО ІНВЕСТ» в судове засідання не зявився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, позивач не заперечував проти винесення заочного рішення, у звязку з чим у відповідності до ст.224 ЦПК України, суд розглядає справу без присутності відповідача, постановляючи заочне рішення.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи та надавши їм оцінку в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 лютого 2016 року між ним та відповідачем був укладений договір №000785 фінансового лізингу. Відповідно договору він повинен отримати в лізинг автомобіль марки Skoda Rapid, вартістю 500000грн.

Позивачем здійснений адміністративний платіж в розмірі 50000грн., що підтверджується копією платіжного рахунку.

14.03.2016 р. позивач своїм листом попередив відповідач про відкликання своєї згоди на укладання договору фінансового лізингу.

Згідно листа відповідача за №39/02 вбачається, що відповідач, посилаючись на обовязковість виконання договору відповідно до вимог ст.629 ЦК України, відмовив позивачу у поверненні коштів.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16 грудня 1997 року № 723/97- ВР (далі - Закон 723/97- ВР ) визначено фінансовий лізинг як вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

Згідно до положень цієї статті зазначеного закону за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 2 Закону 723/97- ВР відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Предметом договору лізінгу, згідно ст.3 цього ж Закону може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Ст.6 Закону 723/97- ВР встановлені вимоги до договору фінансового лізінгу, за якими договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу визначені:

- предмет лізингу;

-строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

- розмір лізингових платежів;

- інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За умовами укладеного договору фінансового лізингу за №000785 від 29.02.2016р., згідно з п.1.1 Договору лізінгодавець ТОВ «СОЛО ІНВЕСТ» взяв на себе зобов»язання придбати у продавця визначений лізінгоодержувачем ОСОБА_1 предмет лізінгу за вартістю предмету лізінгу, яка визначається продавцем, та передати даний предмет лізінгу у користування лізінгоодержувачу на умовах, визначених Договором, а лізінгоодержувач повинен сплачувати відповідні платежі, які передбачені договором Лізінгоодержувач користується предметом лізінгу на умовах договору та згідно з положеннями чинного законодавства України. Згідно з п.1.1. договору предметом фінансового лізінгу є транспортний засіб, а саме автомобіль марки Skoda Rapid.

Пункт 8.1 договору встановив вартість предмету лізингу на момент укладення Договору- 500000грн.

Спірний договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи не був нотаріально посвідчений.

У звязку з укладенням договору фінансового лізингу між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які регулюються (окрім положень Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку) Законом України «Про захист прав споживачів», так як вказаний Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживача, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до положень ч 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору

Згідно вимог статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

При тому, що відносини які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставки, до цих правовідносин застосовуються наслідки недійсності правочину, передбачені ст.215 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 3ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ч. 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

За змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Суд вважає умови укладеного договору несправедливими, тому що всупереч принципу добросовісності встановлений істотний дисбаланс договірних прав та обовязків сторін договору на шкоду споживачу. Так п.12.1 договору не відповідає ст.18 ч.3 п.п.4 Закону України «Про захист прав споживачів», тому що в порушення прав споживача надає відповідачу право не повертати авансовий платіж при укладенні договору, який в договорі він визначений як послуга за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору лізінгу.

Частиною 2ст.16 ЗУ «Про фінансовий лізинг» визначено, що лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством не передбачено лізинговий платіж пов'язаний з укладенням самого Договору фінансового лізингу.

Відповідно до пп.2 п.6ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаний недійсним у цілому.

В порушення ч.3 п.12 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.6 Закону України «Про фінансовий лізінг» в договорі не визначено предмет договору лізінгу, оскільки договірне визначення не відповідає поняттю індивідуально визначеної речі не містіть індивідуально визначені ознаки транспортного засобу ( рік випуску,№ кузову, комплектація).

В порушення ст.ст.6,12 Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» відповідачем не було подано достовірної інформації про порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи, результаті отримання фінансової послуги та реквізити органу, який здійснює регулювання ринків фінансових послуг, а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів.

Неузгодження з позивачем графіку лізінгових платежів, неузгодження строків внесення та умови взаєморозрахунків порушує право позивача на отримання повної та достовірної інформації про фінансову послугу, в порушення п.15 закону «Про захист прав споживачів», а ст.ст. 6,12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до положень ч 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору

Виходячи із положень, викладених в п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спірпровизнанняправочину,який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.12.2015 року у справі № 6-766цс15, а саме, що згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Крім того, такий висновок відповідає правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 18 січня 2017року у справі № 6-2552цс16.

Укладений між сторонами договір фінансового лізінгу, предметом якого визначений транспортний засіб, є змішаним договором, тому що містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, але в порушення ст.799 ЦК України не був нотаріально посвідчений.

Таким чином, суд вважає, що укладений між сторонами договір фінансового лізінгу є нікчемним.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

З огляду за зазначене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми адміністративного платежу за оформлення спірного договору у розмірі 50000грн.

Крім того, згідно до ст.88 ЦПК суд стягує судовий збір у розмірі 620 грн. на користь держави.

Керуючись ст.ст.10,11,88,209,212-215,218, 224 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛО ІНВЕСТ» про захист прав споживачів задовольнити.

Визнати договір №000785 фінансового лізингу від 29 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛО ІНВЕСТ» нікчемним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛО ІНВЕСТ» (ЄДРПУ 38150311) на користь ОСОБА_1 50000 грн., на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м.Львова протягом десяти днів , з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення- протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуто Залізничним районним судом м.Львова за письмовою заявою відповідача, що має бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Н.М.Румілова