Ухвала суду № 64649909, 09.02.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/668/17 Головуючий у 1 інстанції: Варнавська Л.О.

Є.У. № 333/6077/16 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Дашковської А.В.,

Гончар М.С.,

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди. Зазначав, що за висновком МСЕК від 31 травня 2016 року його вперше визнано інвалідом другої групи безстроково, причина інвалідності - поранення, закрита черепно-мозкова травма - контузія головного мозку, МВТ і захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Внаслідок каліцтва він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває фізичний біль і страждання, психологічний дискомфорт, багато коштів витрачає на лікування. Вважає, що у зв'язку з пораненнями під час виконання військового обов'язку та отриманням інвалідності йому завдана моральна шкода в розмірі 100 000,00 грн., яку просив стягнути з Міністерства оборони на підставі ст.17 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців».

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 40 000 грн. 00 коп. , а також 551 грн.20 коп. судового збору на користь держави.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться й у ч. 1 ст. 3 ЦПК України.

По справі встановлено, що ОСОБА_4, 1950 р.н., у жовтні 1974 року закінчив Сумське вище артилерійське училище , проходив військову службу у складі Збройних сил СРСР, в тому числі у складі обмеженого контингенту радянських військ в Республіці Афганістан, де у 1980 році отримав поранення, наказом Міністерства оборони України №504 від 08.10.1991 року зарахований в розпорядження Міністерства оборони України,; 16.02.1994 року звільнений в запас (а.с.11-14).

Як вбачається із витягу з протоколу№1604 від 12 квітня 2016 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва множинні мінно-вибухові осколкові поранення, ЗЧМТ - контузія головного мозку, мінно-вибухова травма (1980р) полковника у відставці ОСОБА_4 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.17).

За висновком МСЕК від 31.05.2016 року ОСОБА_4 визнано інвалідом П групи безстроково, причина інвалідності - поранення (контузія) і захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії (а.с.16).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України, зазначаючи про наявність правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_4 моральної шкоди, оскільки сам факт каліцтва, одержаного в період проходження військової служби, та наслідки такого каліцтва спричинили позивачеві втрати немайнового характеру у вигляді психологічного дискомфорту (переживаннях та хвилюваннях), душевних стражданнях, оскільки тривале лікування позначилося на здоров'ї позивача.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року із змінами та доповненнями відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичні або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Із матеріалів справи вбачається, що каліцтво, яке отримав ОСОБА_4, пов'язане з проходженням військової служби. Причинний зв'язок встановлено протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії №1604 від 12 квітня 2016 року, довідкою до акту огляду МСЕК Серія АВ № 0548438 від 31.05.2016 року про встановлення ОСОБА_4 другої групи інвалідності безстроково в зв'язку із пораненням (контузією) і захворюванням, пов'язаними з проходженням військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступінь моральних і фізичних страждань позивача. Суд зазначав, що протягом багатьох років позивач щодня переживає душевні і фізичні страждання та у зв'язку з каліцтвом позбавлений нормального життя.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги про те, що Міністерство оборони є неналежним відповідачем у справі, являються неспроможними.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Отже, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 жовтня 2014 року у справі № 3-86гс14, який згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для судів.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що каліцтво позивача, яке призвело до стійкої втрати працездатності є наслідком травми, пов'язаної з проходженням військової служби, суд дійшов правильного висновку про виникнення у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди. При цьому, враховуючи тяжкість вимушених змін в житті позивача та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо розміру стягнутого відшкодування моральної шкоди в розмірі 40 000.00 грн.

З урахуванням вказаних норм колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2016 року у цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: