Ухвала суду № 64649467, 09.02.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/27518/15-ц Провадження № 22-ц/772/525/2017Головуючий в суді першої інстанції Овсюк Є. М.Категорія 47Доповідач Медяний В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

09 лютого 2017 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого Медяного В.М.,

суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,

за участю секретаря Сніжко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном, зобов'язання вчинити дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 березня 2016 року,

встановила:

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд з даним позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном, заволодіння чужим майном, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Посилається на те, що відповідач ОСОБА_3 незаконно заволодів належним їй майном, а також на належній їй земельній ділянці незаконно поставив паркан та намагається поза її волею продати земельну ділянку і будинок АДРЕСА_1

Вважає, що зазначені дії відповідача також нанесли їй велику матеріальну і моральну шкоду, яку вона просить відшкодувати в розмірах визначених судом.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 березня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном, заволодіння чужим майном, стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу у якій, крім відповідача у справі ОСОБА_3, зазначила також і інших осіб які на її думку мають буди відповідачами у даній справі та які не брали участі у розгляді справи у суді першої інстанції. Просила рішення суду першої інстанції скасувати, а її позов задовольнити. Також у своїй апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить і інші позовні вимоги які не були предметом розгляду суду першої інстанції у даній справі (а.с. 163-165).

Крім того, позивач ОСОБА_2 у своїй заяві від 05.04.2016 року, яку назвала «апеляційне виконання об'єднаних вимог які пов'язані між собою у справі ст. 118 п. 2 ЦПКУ» (т. 1 а.с. 184-186) ставить позовні вимоги які не були предметом розгляду суду першої інстанції. У цій же заяві позивач ОСОБА_2 просить накласти арешт на будинок АДРЕСА_1 та на земельні ділянки, які належать на праві власності ОСОБА_3.

Ухвалою судді Апеляційного суду Вінницької області від 30 січня 2017 року відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою ОСОБА_2

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 30 січня 2017 року призначено справу до розгляду на 09 лютого 2017 року.

Колегія суддів, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2, яка наполягала на задоволенні даної заяви в частині накладення арешту, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дане клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 301 ЦПК України суддя-доповідач за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Заява про забезпечення позову обґрунтована припущеннями апелянта, про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Проте, позивач ОСОБА_2 не навела належних доводів та обставин, які б свідчили про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду.

З огляду на вищезазначене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, зокрема на будинок АДРЕСА_1 та на земельні ділянки за вказаною адресою, які належать на праві власності відповідачу ОСОБА_3

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволені заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Керуючись статтями 151, 301ЦПК України, колегія суддів ,

ухвалила:

В задоволенні клопотання ОСОБА_2 про накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 та на земельні ділянки, які належать на праві власності ОСОБА_3 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий : /підпис/ В.М. Медяний

Судді : /підпис/ М.В. Матківська

/підпис/ В.В. Сопрун

Згідно з оригіналом: