Рішення № 64648937, 10.02.2017, Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/3075/16-ц

Провадження по справі № 2/129/118/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2017 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Ковчежнюка В.М.,

розглянувши без учасників процесу в місті Гайсині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» про визнання недійсним договору фінансового лізингу, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,

Установив:

18.11.2016 р. до суду подано позов, у якому позивач просив визнати недійсним договір фінансового лізингу № 1396 від 03.11.2016 р. між ним та ТОВ «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» і стягнути з відповідача 73000 грн. авансового платежу за спірним договором та 5000 грн. завданої незаконними діями відповідача моральної шкоди; вимоги обґрунтовував тим, що 03.11.2016 р. між ним та ТОВ «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» укладено договір фінансового лізингу № 1396, змістом якого є оренда з наступним викупом транспортного засобу «FOTON FT 1054» дизель з механічною коробкою передач із приводом «4х4» вартістю 27027,03 дол. США, що еквівалентно 700000 грн.; на виконання умов договору 03.11.2016 р. ним сплачено відповідачу 73000 грн. авансового платежу, однак транспортного засобу він не отримав; ознайомившись згодом з умовами договору, з»ясував, що договір укладений на несправедливих умовах: за невиконання своїх зобов»язань за цим договором лізингодавець не несе відповідальності, а отримує вигоду у вигляді штрафу у розмірі 40 % від розміру авансового платежу та всю суму сплаченого адміністративного платежу (ст.12.1 договору); сторони не погодили постачальника транспортного засобу; остаточно не визначили вартості предмета лізингу; не погодили графіку сплати лізингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу грошових зобов»язань лізингоодержувача; відповідач не обґрунтував співмірності розміру комісії за організацію угоди (10 % вартості предмета іпотеки), яка не повинна відноситися до безпосередньо пов»язаних з виконанням договору лізингу витрат лізингодавця, оскільки полягає лише у виготовленні типової форми договору; моральна шкода, на його думку, полягає в неможливості на даний час використовувати в своїх інтересах власні грошові кошти через навмисне укладення відповідачем договору на несправедливих умовах, що принижує його гідність.

Позивач в судове засідання не з'явився, письмово просив справу розглянути без нього, вимоги задовільнити повністю з наведених в позові підстав і стягнути 2500 грн. витрат на юридичну допомогу (а.с.60, 59).

Представник відповідача ТОВ «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» двічі поспіль в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (а.с.37, 51), в письмових запереченнях просив справу розглянути без його участі, в задоволенні позову відмовити з огляду на відповідність спірного договору встановленим законом умовам про свободу договору та відсутність належних і допустимих доказів щодо несправедливості його умов і заподіяння його укладенням позивачеві моральних страждань (а.с.39-43).

З урахуванням позицій сторін, досліджених доказів та вимог закону суд визнає за необхідне позов задовільнити частково з таких міркувань.

Доведено, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» договір фінансового лізингу № 1396 від 03.11.2016 р., змістом якого фактично є оренда (найм) з наступним викупом транспортного засобу «FOTON FT 1054» дизель з механічною коробкою передач із приводом «4х4», нотаріально не посвідчений.

Спірні правовідносини у системному взаємозв»язку регламентуються:

- ч.2 ст.215 ЦК України, за якою недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається;

- ч.2 ст.806 ЦК України, відповідно до якої до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом;

- ч.2 ст.628 ЦК України, за змістом якої договір, в якому містяться елементи різних договорів є змішаним, і до відносин сторін у такому договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором;

- ст.799 ЦК України, за якою договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, а в разі участі в ньому фізичної особи він підлягає нотаріальному посвідченню;

- ч.1 ст.220 ЦК України, відповідно до якої у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним;

- ч.1 ст.236 ЦК України, за якою нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення;

- ч.ч.1, 5 ст.216 ЦК України, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, окрім тих, що пов»язані з його недійсністю; в разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину; вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред»явлена будь-якою заінтересованою особою.

Оскільки укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» договір фінансового лізингу № 1396 від 03.11.2016 р., змістом якого фактично є найм (оренда) з наступною купівлею (викупом) транспортного засобу «FOTON FT 1054» дизель з механічною коробкою передач із приводом «4х4», є нікчемним через недодержання сторонами закону про обов»язкове його нотаріальне посвідчення, з огляду на нікчемність недійсним він є з моменту вчинення 03.11.2016 р. і визнанню судом недійсним не підлягає, то в цій частині позов задоволений бути не може; задля ж захисту законних майнових прав позивача як сторони недійсного внаслідок нікчемності правочину сплачені ним відповідачеві 73000 грн. необхідно стягнути на його користь.

З урахуванням приписів ст.217 ЦК України суд зазначає, що незважаючи на обов»язковість нотаріального посвідчення лише договору найму (оренди) транспортного засобу, спірний змішаний договір фінансового лізингу з елементами найму (оренди) та купівлі-продажу є нікчемним в цілому, оскільки неможливо припустити, що цей правочин був би вчинений відповідачем без включення до нього недійсної внаслідок нікчемності його частини найму (оренди) транспортного засобу, тому що саме поєднання двох зазначених елементів у цьому договорі забезпечує гарантоване отримання лізингодавцем вигоди як мети правочину.

В стягненні з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 5000 грн. необхідно відмовити, оскільки всупереч ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України позивачем не надано суду належних і допустимих доказів заподіяння відповідачем укладанням несправедливого договору втрат немайнового характеру такого змісту, рівня та інтенсивності, що свідчили б про наявність у позивача моральних чи фізичних страждань через неможливість використовувати в своїх інтересах власні грошові кошти.

На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути витрати на оплату юридичної допомоги на користь позивача, оскільки вимога останнього про стягнення 73000 грн. задовольняється повністю.

Висновки суду відповідають висновку Верховного Суду України в справі № 6-2766цс15 від 16.12.2015 р. і підтверджуються такими доказами:

-нотаріально непосвідченим договором фінансового лізингу № 1396 від 03.11.2016 р. з додатками №1 та № 2 між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ», змістом якого фактично є найм (оренда) з наступною купівлею (викупом) транспортного засобу «FOTON FT 1054» дизель з механічною коробкою передач із приводом «4х4» (а.с.5-14);

-рахунком № 26002514569 ТОВ «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» на оплату ОСОБА_1 73000 грн. за договором фінансового лізингу № 1396 від 03.11.2016 р. (а.с.15);

-квитанціями № 115 від 03.11.2016 р. про оплату ОСОБА_1 на рахунок № 26002514569 ТОВ «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» 73000 грн. за договором фінансового лізингу № 1396 від 03.11.2016 р. (а.с.16).

Заперечення відповідача щодо безпідставності вимог про стягнення моральної шкоди судом враховано, а твердження про дійсність ос пореного договору з огляду на вчинення його в межах встановленої законом свободи договору і відсутності доказів про несправедливість його умов до уваги не беруться через безвідносність до зазначених в рішенні підстав стягнення 73000 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 213, 214, 215, 224-226 ЦПК України ,

Вирішив:

Позов задовільнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» на користь ОСОБА_1, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, 73000 (сімдесят три тисячі) грн., сплачених відповідно до квитанції № 115 від 03.11.2016 р. за нікчемним договором фінансового лізингу № 1396 від 03.11.2016 р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» на користь ОСОБА_1 2500 (дві тисячі п»ятсот) грн. витрат на оплату юридичної допомоги.

В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договору фінансового лізингу № 1396 від 03.11.2016 р. недійсним та стягнення моральної шкоди відмовити через безпідставність.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів до Апеляційного суду Вінницької області.

Суддя: