Рішення № 6464800, 19.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/674 19.10.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Волари-Агро» ДоФізичної особи-підприємця Леонтьєва Дмитра Михайловича Простягнення 288000, 00 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

Представники сторін:

Від позивача:           Розя О.В., дов. № б/н від 13.07.2009 р.

Від відповідача:           не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Волари-Агро»до Фізичної особи-підприємця Леонтьєва Дмитра Михайловича про стягнення 240000, 00 грн. основного боргу та 48000, 00 штрафу у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 30/03-03 КП від 30.03.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2009 р. було порушено провадження у справі № 37/674, розгляд справи призначено на 19.10.2009 р.

У судовому засіданні 19.10.2009 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав суду документи на виконання вимог ухвали від 16.09.2009 р.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився.

Через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі Фізичної особи-підприємця Леонтьєва Дмитра Михайловича, в якому він повідомив, що проти вимог позивача не заперечує, але повернення заборгованості на даний час є неможливим у зв’язку з економічною кризою та фінансовими труднощами.

Дане клопотання відповідача суд задовольнив на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волари-Агро»(покупець) та Фізичною особою-підприємцем Леонтьєвим Дмитром Михайловичем (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 30/03-03 КП від 30.03.2009 р., відповідно пунктів 3 та 4 якого продавець зобов’язався передати, а покупець –прийняти та оплатити товар –ячмінь 3 класу, врожаю 2009 р. в кількості згідно з додатком до даного договору.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 6 договору № 30/03-03 КП від 30.03.2009 р., ціна товару визначається відповідно до даного договору і дійсна протягом строку поставки, вказаного у кожному додатку.

У відповідності до пункту 1 додатку № 1 до даного договору, продавець постачає партію товару –ячменю 3 класу, в кількості 300, 00 тон, на загальну суму 240000, 00 грн.

Згідно з пунктом 7 договору № 30/03-03 КП від 30.03.2009 р., продавець повинен здійснити поставку товару партіями і в терміни, передбачені додатком до даного договору. Датою підписання є дата переоформлення товару на елеваторі та підписання сторонами накладної прийому-передачі партії товару.

Пунктом 3 додатку № 1 до вищевказаного договору передбачено, що строком поставки даної партії є 11.07.2009 р., але не раніше 100 % оплати товару.

У відповідності до пункту 9 договору № 30/03-03 КП від 30.03.2009 р., покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця 100 % вартості кожної партії товару на умовах і в терміни, зазначені у відповідних додатках до даного договору. Датою оплати є дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця.

Згідно з пунктом 4 додатку № 1 до вказаного договору, покупець протягом 3-х банківських днів з моменту надання продавцем рахунку здійснює 100 % передоплату.

Пунктом 10 договору № 30/03-03 КП від 30.03.2009 р. передбачено, що у випадку прострочки поставки товару строком більше 3-х днів покупець має право переглянути ціну товару чи розірвати договір в односторонньому порядку. В останньому випадку продавець зобов’язаний здійснити повернення усіх раніше переведених на його рахунок коштів, отриманих відповідно до даного договору, та сплатити покупцю штраф в розмірі 20 % від вартості непоставленого (недопоставленого) товару.

Згідно з пунктом 13 до договору № 30/03-03 КП від 30.03.2009 р., договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе взаємних зобов’язань.

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Волари-Агро» пояснив, що ним відповідно до умов договору купівлі-продажу № 30/03-03 КП від 30.03.2009 р. було перераховано Фізичній особі-підприємцю Леонтьєву Дмитру Михайловичу грошові кошти в розмірі 240000, 00 грн. в якості передоплати, що підтверджується платіжними дорученнями № 1754 від 31.03.2009 р. та № 3093 від 10.07.2009 р. Проте відповідач у встановлений договором строк –до 11.07.2009 р. товар позивачу не передав, у зв’язку з чим сума заборгованості відповідача перед позивачем за непоставлений товар складає 240000, 00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача як основний борг. Також Товариство з обмеженою відповідальністю «Волари-Агро»просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Леонтьєва Дмитра Михайловича штраф в розмірі 48000, 00 грн. у відповідності до пункту 10 договору № 30/03-03 КП від 30.03.2009 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що у договорі сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати і поставки товару (п. 3 додатку до договору № 30/03-03 КП від 30.03.2009 р.) – 11.07.2009 р., проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, товар не поставив, грошові кошти не повернув.

У зв’язку із невиконанням відповідачем своїх зобов’язань згідно з договором № 30/03-03 КП від 30.03.2009 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Волари-Агро»надіслало відповідачу вимогу-повідомлення № 15/0709-1 від 15.07.2009 р., в якій повідомило, що з 15.07.2009 р. розриває договір № 30/03-03 КП від 30.03.2009 р. та вимагає в день розірвання договору повернути сплачені позивачем на виконання умов зазначеного договору грошові кошти в розмірі 240000, 00 грн., а також сплатити штраф у розмірі 48000, 00 грн.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, хоча йому було надано час для цього та зобов’язано надати відзив на позов.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 240000, 00 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Волари-Агро»щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Леонтьєва Дмитра Михайловича суми основного боргу за договором № 30/03-03 КП від 30.03.2009 р. у розмірі 240000, 00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 48000, 00 грн. штрафу за порушення договірного зобов’язання, посилаючись на пункт 10 договору № 30/03-03 КП від 30.03.2009 р.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем зобов’язання, з нього підлягають стягненню 48000, 00 грн. штрафу.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Волари-Агро»підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця Леонтьєва Дмитра Михайловича (02068, вул. Миколи Закревського, б. 19-В, м. Київ, код 2779914734) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волари-Агро»(04050, вул. М. Пимоненка, б. 13, корп. 6-А, оф. 21, м. Київ, код 34926211) 240 000 (двісті сорок тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 48000 (сорок вісім тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 2 880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.