Рішення № 6464646, 21.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/700 21.10.09 За позовом:           Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “ЦИРКОН” До:                     Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Страховий капітал” Про                     стягнення 291433, 61 грн.                                                                                           Суддя Гавриловська І.О. У судових засіданнях брали участь представники сторін: Від позивача: Пенькова О.С. –предст. за дов. № б/н від 12.10.2009 р.

Від відповідача: не з’явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “ЦИРКОН” до Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Страховий капітал” про стягнення 245600, 00 грн. заборгованості за додатковою угодою № 3 до договору від 26.10.2006 р., 7219, 33 грн. заборгованості за фактично надані комунальні послуги, 34500, 00 грн. заборгованості щодо внесення орендних платежів за серпень-вересень 2009 року, 3590, 98 грн. пені та 523, 30 грн. 3 % річних. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов’язання за договором оренди нерухомого майна № 26/10 від 26.10.2006 р.

Ухвалою суду від 30.09.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/700 та призначено її розгляд на 12.10.2009 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. На виконання вимог ухвали суду від 30.09.2009 р. надав витребувані документи.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав. Про призначене судове засідання відповідач був належним чином повідомлений, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвали про порушення провадження у справі як за юридичною адресою, так і за фактичною, згідно з якими ЗАТ “СК “Страховий капітал” отримало ухвалу 02.10.2009 р.

У зв’язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання та ненаданням ним відзиву на позов, ухвалою суду від 12.10.2009 р. розгляд справи був відкладений на 21.10.2009 р., повторно зобов’язано Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Страховий капітал»направити для участі у судовому засіданні представника та надати суду письмовий відзив на позов.

У судовому засіданні 21.10.2009 р. представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 245600, 00 грн. заборгованості за додатковою угодою № 3 до договору від 26.10.2006 р., 7219, 33 грн. заборгованості за фактично надані комунальні послуги, 54500, 00 грн. заборгованості щодо внесення орендних платежів за серпень-жовтень 2009 року, 3590, 98 грн. пені та 523, 30 грн. 3% річних.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав. Про призначене судове засідання відповідач був належним чином повідомлений.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті за наявними в ній документами, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача у судових засіданнях, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЦИРКОН»(орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Страховий капітал»(орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 26/10 від 26.10.2006 р., відповідно до умов якого орендодавець зобов’язався передати у тимчасове користування орендарю на відплатній основі (оренду) нежиле приміщення загальною площею 142,6 кв.м., з окремим входом першого поверху, що розміщено за адресою: м. Київ, вул. Зоологічна, 8 (літера А).

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до пункту 2.1.1. договору № 26/10 від 26.10.2006 р., орендодавець зобов’язався передати орендарю об’єкт нерухомості, визначений у пункті 1.1. договору, не пізніше 6 днів з моменту підписання договору, за актом приймання-передачі нежитлового приміщення.

На виконання договору позивач передав відповідачу нежиле приміщення загальною площею 142,6 кв.м., з окремим входом з першого поверху, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Зоологічна, 8 (літера А), що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.11.2006 р.

У відповідності до пункту 4.1. договору № 26/10 від 26.10.2006 р., строк дії цього договору встановлений з 01 листопада 2006 року до 30 жовтня 2007 року.

Додатковою угодою від 03.10.2007 р. до пункту 4.1. договору були внесені зміни, згідно з якими врегульовано, що термін дії дійсного договору встановлено з 01 листопада 2007 року до 01 листопада 2008 року.

У відповідності до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користування майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з пунктом 4.6. договору № 26/10 від 26.10.2006 р., даний договір вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, у випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміни умов договору протягом одного місяця після закінчення строку дії договору.

Представник позивача пояснив суду, що оскільки на дату закінчення строку дії договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку були відсутні заперечення сторін, то договір оренди вважається поновленим до 01.11.2009 р.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В пункті 3.1. зазначеного договору (в редакції додаткової угоди від 03.10.2007 р.) сторони визначили, що незалежно від наслідків господарської діяльності, орендар за кожен місяць користування об’єктом нерухомості сплачує орендну плату в розмірі 25200, 00 грн. (без ПДВ).

05.11.2008 р. сторони підписали додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої орендар визнав заборгованість перед орендодавцем за договором оренди нерухомого майна по оплаті орендних платежів та за спожиті комунальні послуги в сумі 120800, 00 грн. станом на 31.10.2008 р. Згідно з пунктом 2.1. додаткової угоди № 2, орендар зобов’язувався сплатити суму заборгованості в наступні строки: 60800, 00 грн. у строк до 01.12.2008 р., 60800, 00 грн. у строк до 31.12.2008 р.

01.07.2009 р. між сторонами була укладена додаткова угода № 3 до договору, відповідно до якої сторони визначили, що орендар визнає заборгованість перед орендодавцем за договором оренди нерухомого майна № 26/10 з оплати орендних платежів та спожиті комунальні послуги в сумі 248460, 34 грн. станом на 30.06.2009 р. При цьому орендар надав орендарю відстрочку оплати заборгованості на суму 248460, 34 грн. до 10.09.2009 р. з наступним розстроченням відповідно до графіку погашення боргу.

Згідно з поясненням представника позивача, графік погашення боргу сторони не погодили, а отже –орендар зобов’язаний був сплатити суму боргу з оплати орендних платежів та спожиті комунальні послуги в сумі 248460, 34 грн. в строк до 10.09.2009 р.

Проте відповідач взяте на себе зобов’язання виконав неналежним чином, сплативши позивачу на виконання додаткової угоди № 3 грошові кошти в розмірі 2860, 34 грн., у зв’язку з чим за даною додатковою угодою у нього створилась заборгованість в розмірі 245600, 00 грн.

Крім того, пунктом 1.4. додаткової угоди № 3 до договору сторони встановили, що з 01.07.2009 р. розмір орендної плати становить 20000, 00 грн. на місяць.

У відповідності до частини 5 статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з пунктом 3.2. договору № 26/10 від 26.10.2006 р., орендна плата за користування об’єктом нерухомості сплачується орендарем, незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря, щомісячно не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця на рахунок орендодавця, відповідно до виставлених рахунків.

Таким чином, за орендне користування приміщенням з липня до жовтня 2009 року включно орендар зобов’язаний був сплатити орендодавцю 80000, 00 грн. (20000, 00 грн. в строк до 10.07.2009 р., 20000, 00 грн. в строк до 10.08.2009 р., 20000, 00 грн. в строк до 10.09.2009 р. та 20000, 00 грн. в строк до 10.10.2009 р.), проте сплатив лише 25500, 00 грн., у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 54500, 00 грн.

Згідно з пунктом 3.3. договору № 26/10, орендар компенсує орендодавцю вартість фактично наданих комунальних послуг, вартість спожитої електроенергії, яка оплачується орендодавцем згідно окремих договорів з відповідними організаціями за встановленими тарифами. Вартість зазначеної компенсації не входить до складу орендної плати за користування об’єктом нерухомості згідно договору та оплачується орендарем окремо, на підставі виставлених орендодавцем рахунків в строк не пізніше п’яти банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку орендарем.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЦИРКОН»документів слідує, що ним було виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату фактично наданих комунальних послуг загальною сумою 10395, 67 грн., зокрема: рахунок-фактуру № СФ-0000022 від 20.07.2009 р. на суму 3176, 34 грн., рахунок-фактуру № СФ-0000025 від 21.08.2009р. на суму 3816, 07 грн., рахунок-фактуру № СФ-0000029 від 17.09.2009р. на суму 3403, 26 грн. Надання зазначених комунальних послуг підтверджується також актами здачі-прийняття робіт, які підписані сторонами (в матеріалах справи).

Відповідач за фактично надані комунальні послуги сплатив лише 3176, 34 грн., у зв’язку з чим він має заборгованість за цим видом платежів перед позивачем в розмірі 7219, 33 грн.

За таких обставин, у зв’язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов’язань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЦИРКОН»просить суд стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал»245600, 00 грн. заборгованості за додатковою угодою № 3 до договору від 26.10.2006 р., 7219, 33 грн. заборгованості за фактично надані комунальні послуги, 54500, 00 грн. заборгованості щодо внесення орендних платежів за серпень-жовтень 2009 року, 3590, 98 грн. пені та 523, 30 грн. трьох процентів річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що строки здійснення розрахунків за договором №26/10 від 26.10.2006 р. сторонами були визначені умовами договору, проте відповідач взяті на себе зобов’язання порушив, розрахувавшись з позивачем частково.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 245600, 00 грн. заборгованості за додатковою угодою № 3 до договору від 26.10.2006 р., 7219, 33 грн. заборгованості за фактично надані комунальні послуги, 54500, 00 грн. заборгованості щодо внесення орендних платежів за серпень-жовтень 2009 року, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЦИРКОН»в цій частині визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЦИРКОН»просить суд стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал»523, 30 грн. 3 % річних.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У відповідності до розрахунку річних процентів, наданому позивачем і перевіреному судом у судовому засіданні, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 523, 30 грн. 3% річних.

Також позивач за порушення відповідачем зобов’язання просить стягнути з нього 3590, 98 грн. пені.

Відповідно до пункту 5.5. договору № 26/10 від 26.10.2006 р., за несвоєчасну оплату платежів за даним договором орендар сплачує на користь орендодавця неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Враховуючи наведене, оскільки матеріалами справами підтверджується порушення відповідачем взятого на себе зобов’язання щодо здійснення платежів, то згідно з розрахунком, наданим позивачем та перевіреним судом, з ЗАТ «Страхова компанія «Страховий капітал»на користь ТОВ «Фірма «ЦИРКОН»підлягає стягненню пеня в розмірі 3590, 98 грн.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЦИРКОН»підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЦИРКОН»задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал»(юр. адреса: 01004, м. Київ, вул. Кропивницького, 6, оф. 2, адреса для листування: вул. Зоологічна, 8, м. Київ, 04019, ідентифікаційний код юридичної особи 32206908) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЦИРКОН»(м.Київ, вул. І. Мазепи, 10, ідентифікаційний код юридичної особи 22871617) 245600 (двісті сорок п’ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. заборгованості за додатковою угодою № 3 до договору від 26.10.2006р., 7219 (сім тисяч двісті дев’ятнадцять) грн. 33 коп. заборгованості за фактично надані комунальні послуги, 54500 (п’ятдесят чотири) грн. 00 коп. заборгованості щодо внесення орендних платежів за серпень-жовтень 2009 року, 3590 (три тисячі п’ятсот дев’яносто) грн. 98 коп. пені, 523 (п’ятсот двадцять три) грн. 30 коп. 3 % річних, 3114 (три тисячі сто чотирнадцять) грн. 34 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.