Ухвала суду № 64642451, 02.02.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 676/7211/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Борсук В.О. Провадження № 22-ц/789/95/17 Доповідач - Фащевська Н.Є.Категорія - 39

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Фащевської Н.Є.

суддів - Щавурська Н. Б., Загорський О. О.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чемеровецького районного суду від 18 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2. про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_2 23 листопада 2015 року у приміщенні Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, повідомив ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які перебували у суді в зв'язку зі слуханням судової справи, в якій брали участь, що ОСОБА_5 перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Посилаючись на те, що дана інформація є неправдивою, порочить її честь, гідність та ділову репутацію, як кваліфікованого юриста, який працює на посаді помічника адвоката, спричинила їй моральну шкоду, позивачка просила задовольнити її вимоги.

Рішенням Чемеровецького районного суду від 18 березня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_1 звернулася в суд з апеляційною скаргою на вищезазначене рішення суду, посилаючись на те, що дане рішення суперечить нормам матеріального та процесуального права, не відповідає обставинам справи, тому просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь головуючого, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

У судове засідання сторони не з'явились. Враховуючи те, що у справі є дані про їх належне оповіщення, колегія вважає за можливе слухати справу у письмовому провадженні.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надано доказів вчинення відповідачем ОСОБА_2 протиправних дій щодо неї, а тому в діях останньої відсутній юридичний склад правопорушення, що порушує особисті немайнові права, завдає шкоди особистим немайновим благам або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає встановленим обставинам по справі та вимогам закону.

У статті 32 Конституції України передбачено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

У відповідності до ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Згідно ч. 1 ст. 277, ст. 280 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Як роз'яснено у п.п.15,18,19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і всебічно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Суд належним чином перевірив доводи позивачки, матеріали справи, пояснення свідків, і обгрунтовано прийшов до висновку, що судом не встановлено порушення відповідачем прав позивача, а саме поширення ОСОБА_2 щодо позивачки неправдивої інформації.

Суд підставно не прийняв до уваги посилання позивачки на те, що відповідач, повідомляючи про перебування в стані алкогольного сп'яніння, мав на увазі саме її, так як показував рукою на неї, оскільки даний факт будь-якими іншими доказами, крім пояснень самої позивачки, не підтверджено.

Суд підставно не прийняв до уваги пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як доказ поширення ОСОБА_2 неправдивої інформації щодо ОСОБА_1, оскільки дані покази носять загальний характер. Так, свідок ОСОБА_3М, та свідок ОСОБА_4 вказали, що ОСОБА_2 23 листопада 2015 року близько 14 год. 10 хв., на сходовій клітці Кам'янець-Подільського районного суду Хмельницької області, проходячи повз ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 призупинився і повідомив - «дивіться, вона п'яна». Однак прізвища він не називав і не вказував рукою на позивачку.

Покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що вони вважають, що ОСОБА_2 адресував фразу «дивіться, вона п'яна» саме до ОСОБА_1, оскільки остання «розчервонілася», є їх припущенням, а тому суд обгрунтовано не прийняв їх до уваги.

Навпаки, свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, вказали, що 23 листопада 2015 року близько 14 год. 00 хв., вони теж перебували в Кам'янець-Подільському міськрайонному суді Хмельницької області в зв'язку зі слуханням судової справи, поряд зі сходовою кліткою, де на той час перебували позивач та свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також відповідач ОСОБА_2, але не чули поширення ОСОБА_2 в адрес позивачки чи будь-яких інших осіб негативної чи будь-якої іншої інформації.

Отже, враховуючи вимоги закону та обставини справи, судом не встановлено поширення щодо позивачки неправдивої інформації ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Тобто, Закон пов'язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи, коли таке право безпосередньо передбачене Конституцією України, нормами Цивільного кодексу та іншими нормами законодавства, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

При цьому, порушення права повинно бути встановлене.

У статті 32 Конституції України передбачено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Враховуючи те, що судом не було встановлено порушення відповідачем прав позивачки та спричинення ним шкоди немайновим правам позивача, суд обгрунтовано відмовив у стягненні моральної шкоди.

Висновки суду першої інтанціїї позивачкою не спростовані.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 18 березня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Н.Є. Фащевська

Судді: О.О. Загорський

ОСОБА_8