Постанова № 64641745, 06.02.2017, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/10568/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2017 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Свірідової В.В.

з участю секретаря Степанюк Н.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Перхач С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про визнання дій протиправними, зобов'язання до вчинення дій, поновлення строку звернення до суду, -

у с т а н о в и в:

20.12.2016 позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про визнання дій протиправними, зобов'язання до вчинення дій, який в подальшому уточнила та остаточно просила суд визнати дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова неправомірними з 01 червня 2015 року по даний час щодо відмови від 08.12.2016 року ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії за вислугу років, що призначена їй з 04.10.2004 року, згідно Закону України «Про прокуратуру»; зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова відновити ОСОБА_1 з 01 червня 2015 року виплату пенсії за вислугу років, що призначена їй з 04.10.2004 року, згідно Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на момент призначення пенсії); стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 191,21 грн. Крім того, позивач ОСОБА_1 06.02.2017 подала до суду заяву про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав, в якій просить визнати причини пропуску позивачем строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що позивач ОСОБА_1, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова та з 04.10.2004 одержувала пенсію за вислугу років, право на яку набула відповідно до Закону України «Про прокуратуру». На даний час позивач працює на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Львівської області.

Пенсія призначена на умовах ч. 1 ст. 50-1 Закону України « Про прокуратуру» у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати довічно.

З 01 квітня 2015 року відповідачем виплату вказаної пенсії позивачу припинено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIIІ.

Водночас посадовими особами органів державної влади на загал було анонсовано, що найближчим часом буде прийнято новий закон, який урегулює питання щодо призначення та виплати призначених пенсій, в тому числі стосовно спеціальних пенсій.

Ці заяви, уповноважених осіб, на швидке та об'єктивне розв'язання цієї проблеми, зумовили очікування.

Проте, сподівання на те, що вказані обмежувальні норми носять тимчасовий характер і найближчим часом будуть переглянуті, не виправдалися.

Закон, який би регулював призначення всіх пенсій на загальних підставах, в тому числі вирішив би питання щодо спеціальних пенсій окремим категоріям громадян не було прийнято.

Таке становище зумовило звернення окремих категорій осіб до судів для відновлення порушених прав на отримання пенсій.

Рішення Конституційного Суду України №4-рп/2016 від 08.06.2016, оприлюднене 12.07.2016, яким визнано неконституційними положення закону №213-VІІІ від 02.03.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» стосовно скасування з 01.06.2015 виплати спеціальних пенсій засвідчило факт порушення прав позивача на отримання пенсії.

Вказаним Рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційними такі норми закону, аналогічними до яких позивачу, як прокурору, припинено виплату пенсії.

А за загальними правилами норми, які розтлумачені у рішеннях Конституційного Суду України, визнання окремих положень Закону України неконституційними, розповсюджуються на всі подібні правовідносини.

Таким чином, ухвалене Конституційним Судом України рішення від 08.06.2016 в сукупності з іншими правовими актами та судовими рішеннями з питань пенсійних виплат, в тому числі прокурорам, які постановлялись протягом 2015-2016 років (судовою практикою) дає підстави стверджувати, що в період використання позивачем конституційного права на працю законне право позивача на отримання пенсії, яке гарантоване Конституцією України (статті 43, 46), грубо порушено і це порушення носить триваючий характер.

З цього приводу позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова із заявою про поновлення виплати пенсії. Листом від 08.12.2016 за №12120/03-15 відповідач повідомив про відсутність правових підстав для поновлення пенсії, оскільки Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 та від 24.12.2015 №911 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено особливий порядок виплати пенсій працюючим пенсіонерам.

Позивач вважає такі дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова протиправними, та такими, що порушують конституційні права позивача, оскільки суперечать вимогам ст. ст. 19, 22, 46, 58, 64 Конституції України, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ, що діяла станом на час призначення пенсії позивачу, та змісту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII та від 24.12.2015 №911- VIII.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі, покликаючись на обставини, викладені в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог. Просить позовну заяву з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20.01.2017 задовольнити в повному обсязі. Додатково просить поновити пропущений строк звернення до суду, оскільки ОСОБА_1 дізналася про порушення своїх прав у 2016 році при заповненні щорічної декларації про доходи.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова Перхач С.М. позовні вимоги заперечила в повному обсязі, покликаючись на заперечення, які долучені до матеріалів справи. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Листом від 08.12.2016 №12120/03-15, управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова повідомлено позивача ОСОБА_1 про відмову у задоволенні її заяви від 08.12.2016 про поновлення виплати пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з 01 квітня 2015 року з підстав того, що з часу призначення пенсії позивач продовжує працювати в органах прокуратури, а згідно з положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, в період роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії у порядку та умовах передбачених Законом України «Про прокуратуру», вона втратила право на отримання пенсії. Виплата такої їй буде поновлена після звільнення з місця роботи (а.с. 8-9).

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова та з 04.10.2004 одержувала пенсію за вислугу років, право на яку набула відповідно до Закону України «Про прокуратуру». При цьому, на даний час позивач являється працюючим пенсіонером та продовжує працювати на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Львівської області.

Положеннями ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» регулюються умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів, однак редакція вказаної статті Закону з часу виходу позивача на пенсію неодноразово зазнавала законодавчих змін.

Так, ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, яка діяла на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2%, але не більше 90% від суми місячного (чинного) заробітку.

При цьому, частиною 18 вказаної статті Закону було передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

В подальшому, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності 01.10.2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.

Так, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Крім того, цим же Законом викладено ч. 15 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, яка передбачала, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

В подальшому п. 3 ч. 2 Розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (редакція якого діє з 04.07.2014 року) внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та визначено, що пенсія прокурорам та слідчим призначається в розмірі 70% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а п.1 ч.3 Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (редакція якого діє з 01.04.2015 року), внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та визначено, що пенсія прокурорам та слідчим призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Крім того, п. 5 Розділу ІІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, було передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Також п. 3 Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» N 76-VIII викладено в новій редакції частину 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Крім того, п.1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, із змінами згідно з Законом № 900-VIII від 23.12.2015, внесено зміни у ч.15 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» та викладено правову норму у новій редакції: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії / щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується; у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на інших посадах/роботах пенсії, призначені відповідно до цієї статті, розмір яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. З 1 січня 2016 року пенсія, призначена особам відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.».

Таким чином, з наведених правових норм вбачається, що усі вони передбачають певне звуження чи обмеження прав, встановлених нормами про пенсійне забезпечення до їх прийняття, і були прийняті законодавчим органом уже після призначення позивачу пенсії.

Разом з тим, положеннями ч. 3 ст. 22 Конституції України визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, підстави та порядок перерахунку пенсії прокурорам регулюють частини 13 та 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» не зазнали змін, змінилася лише нумерація частин цієї статті.

Так, відповідно до ч. 13 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. А згідно ч. 18 цієї ж статті призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Отже, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є ч. 13 та 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», які змін у зв'язку з прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» не зазнали.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 10 грудня 2013 року, переглядаючи судові рішення у адміністративній у справі приводу неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначивши, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У вказаних рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до положень ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України, прийнятий за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм.

А тому, оскільки позивачу було призначено пенсію до моменту внесення змін у ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», які звужують обсяг його прав на отримання пенсійного забезпечення, і в силу наведених законодавчих положень таке звуження його прав не допускається, суд приходить до висновку про неправомірність відмови відповідача у здійсненні поновленні виплати пенсії та перерахунку розміру такої внаслідок збільшення грошового забезпечення із наведених підстав, у зв'язку із чим адміністративний позов слід задовольнити, визнати таку відмову протиправною, а відповідача зобов'язати поновити виплату пенсії з 01.06.2015 року.

Строки звернення до суду позивачу ОСОБА_1 слід поновити, оскільки про порушення своїх прав він дізналася на початку 2016 року при заповненні декларації про доходи за минулий рік, відповідно якої встановив, що з 01.06.2015 року їй не виплачена пенсія. При цьому суд зважає на позицію Європейського Суду з прав людини у рішенні «Іліан проти Туреччини», яким визначено, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, оскільки залишення без розгляду справи фактично означає позбавлення права особи на судовий захист, який гарантований Конституцією

Керуючись ст.ст.6,17,18,69,71,86,99,100,158,160-163,167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

позов задовольнити повністю.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду, визнавши його пропущеним з поважних причин.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова неправомірними з 01 червня 2015 року по даний час щодо відмови від 08.12.2016 року ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії за вислугу років, що призначена їй з 04.10.2004 року, згідно Закону України «Про прокуратуру».

Зобов»язати управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова відновити ОСОБА_1 з 01 червня 2015 року виплату пенсії за вислугу років, що призначена їй з 04.10.2004 року, згідно Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на момент призначення пенсії).

Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1191 грн.21 коп.

Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова до апеляційного адміністративного суду Львівської області.

Суддя В. В. Свірідова