Ухвала суду № 64641013, 09.02.2017, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

09.02.2017

642/8211/16-к;

1-кп/642/183/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:

головуючого судді Пашнєва В.Г.,

суддів Гримайло А.М.,

Грінчук О.П.,

за участю секретаря Шаталової Т.М.,

прокурора Ковальова Ю.Ю.,

адвокатів захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст. 306, ч.3 ст.307 КК України, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Ленінського районного суду м.Харкова знаходиться кримінальне провадження щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 - ч.2 ст. 306, ч.3 ст.307 КК України.

Під час підготовчого судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження дії у відношенні обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на те, що цей строк закінчується, а будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України не має.

Ухвалою суду від 27 січня 2017 року, колегія суддів продовжила строки тримання під вартою обвинувачених, до 25 березня 2017 року, за відсутності клопотань сторони захисту з цього приводу.

В судовому засіданні захисники обвинуваченихОСОБА_5., ОСОБА_3, ОСОБА_4 заявили клопотання про зміну міри запобіжного заходу ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на більш м'яку, особисте зобов'язання чи домашній арешт, вказуючи на нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею при обранні міри запобіжного заходу, появою документальних відомостей, що не були подані суду раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про її застосування.

Захисник ОСОБА_5 посилається у клопотанні, що ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалід дитинства. Так, згідно висновку ВКК №2058 Луганської обласної клінічної лікарні від 12.04.2000 р. у нього діагноз бронхіальної астми.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_3 заявила клопотання про зміну раніше обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на цілодобовий домашній арешт, вказуючи що, останній тримається в СІЗО №27 м. Харкова з 12.08.2016 року, однак є таким, що раніше не судимий, не має будь-якого наміру переховуватися від суду, має постійне місце проживання, разом зі своєю сім'єю мешкає за адресою: АДРЕСА_1. Має на своєму утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, які також зареєстровані за вищевказаною адресою. Його дружина ОСОБА_12 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, працювати можливості не має. Всі члени сім'ї ОСОБА_7 знаходяться на його утриманні.У ОСОБА_7 немає жодної потреби незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених, всі особи були допитані під час досудового розслідування, відносно осіб, які виділені в окремі провадження вже ухвалені вироки, які набрали законної сили.Можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином ОСОБА_7 не має, тобто відсутні будь-які ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

При цьому, посилається на те, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Зазначає, що позиція Європейського суду визначається таким чином, що доцільність продовження строків тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

Також, звертає увагу на стан здоров'я ОСОБА_7, який згідно з наявною медичною документацією, неодноразовими скаргами на погіршення стану та постійні больові відчуття, потребує негайного медичного обстеження та лікування в умовах стаціонару з залученням відповідних фахівців. У зв'язку з цим, для проведення необхідного обстеження та діагностування стану його здоров'я в умовах СІЗО був залучений лікар Інституту патології суглобів і хребта ім. Сітенка - ОСОБА_13.Після проведення обстеження в умовах СІЗО вищевказаним лікарем 07.11.2016 року, ним був поставлений діагноз хворому: розповсюджений остеохондроз хребта, протрузія диску С5-С6, спонділолізний спонділолістез Ь5 хребця, компрессійно-ішемічна радікулопатія 81 зліва, помірно обмеженна функція поперекового відділу хребта, больовий сіндром.

Як вбачається з наданих до клопотання додатків, а саме відповіді на запит вх.№619 від 10.11.2016р. Інституту патології хребта та суглобів ім.проф.М.І. Сітенка та вх.49 від 07.02.2017р. при консультації лікаря ортопеда-травматолога к.м.н. ОСОБА_13 ним враховувалась неефективність лікування та погіршення стану здоров»я пацієнта ОСОБА_7 в умовах СІЗО № 27 м. Харкова, показане лікування в умовах спеціалізованого стаціонару, та вирішення питання про оперативне лікування в плановому порядку.

В свою чергу з боку адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_14, що діють в інтересах ОСОБА_8, надійшли письмові клопотання про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із забороною залишати житло зі застосуванням до нього електронних засобів контролю.

Обґрунтовуючи доводи заявленого клопотання захисник ОСОБА_4 посилається на те, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного.

При цьому, потрібно врахувати, що обвинувачений ОСОБА_8 страждає на хронічні захворювання, зокрема на вроджену аномалію розвитку сечової системи, 2-х сторонній мегауретер, дивертикул сечового міхура, до недавнього часу перебував на 3 групі інвалідності.

На теперішній час стан його здоров'я погіршився, він не вживає відповідних призначених лікарями медикаментів, йому не надається належна медична допомога, тобто не приймається жодних дій для поліпшення його стану здоров'я.

Знаходитись в УВП № 27 обвинувачений більше не може, у зв'язку з загостренням вищевказаних хвороб та не можливістю пройти належний медичний огляд та лікування в установі відбування покарань у зв'язку відсутністю необхідної матеріально-технічної бази на якісне обстеження та лікування в цих закладах. Саме з цих обставин запрошений лікар не може встановити точний діагноз, оскільки йому для цього необхідно зробити відповідні аналізи та обстеження, які не можливо провести на території СІЗО.

Проте, на даний час з'явилися інші нові обставини, такі як хвороба матері, потреба у її сторонньому догляді та відсутність інших осіб, які можуть здійснювати даний догляд. Так, відповідно до копій медичних довідок, які є невід'ємною частиною цього клопотання, у ОСОБА_15 вбачаються наступні хвороби: хронічний пієлонефрит (ниркова недостатність), хронічний бронхіт, остеохондроз, гіпертонічна хвороба (II стадія), радикуліт, кардіосклероз на стадії ризику, сахарний діабет (2 тип). Після смерті батька ОСОБА_16, який помер 21 січня 2016 року, стан здоров'я матері суттєво погіршився, внаслідок чого остання потребує постійного піклування.

Тобто, відсутні процесуальні дані, про ухилення від слідства, немає даних, що ОСОБА_8 може ухилятись від суду.

Так, сама по собі тяжкість злочину, що інкримінується обвинуваченому, у відповідності з мотивувальною частиною Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року №14-рп/2003 в справі №1-23/2003, не визначається підставою для застосування будь-якого виду запобіжного заходу.

Отже, із наведеного вище, колегія суддів, вважає, що стороною захисту зазначені нові доводи та обставини, які не були відомі і враховані при обранні та продовженні щодо обвинувачених міри запобіжного заходу у вигляді взяття та тримання під вартою, і які свідчать про необхідність її зміни, та які суду було надано.

Згідно статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», статей 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров'я, особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги.

Відповідно до пункту 2.3 «Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, МОЗ України №239/5/104 від 10.02.2012 року, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я.

Як вбачається з додатків до клопотання стосовно ОСОБА_8, адміністрацією Харківської установи виконання покарань (№27) приймалось рішення щодо можливості проведення консультації лікарів (уролог, нефролог) в умовах медичної частини установи останнього, який має хронічну хворобу нирок, з проведенням обстеження комп'ютерної томографії органів черевної порожнини.

Згідно висновку комп'ютерної томографії № 14304 від 06.10.2016 р. стан ОСОБА_8 після оперативного втручання на правій нирці. Ознаки гидронефроза справа.

Аналізуючи доводи в обґрунтування клопотання адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4 колегія суддів вважає, що є підстави для зміни запобіжного заходу ОСОБА_7, та ОСОБА_8, оскільки з боку захисту надані відомості про сукупність вагомих обставин, зокрема стану здоров'я обвинувачених, що підтверджується медичною документацією.

Однак, доводи захисту ОСОБА_5 щодо ОСОБА_9, який є інвалід дитинства строком на п'ять років, спростовуються тим, що відсутня будь-яка інформація про наступний переогляд, при прогнозованій можливості повного або часткового відновлення порушених функцій, варіантів зі зворотним розвитком захворювання.

Не надані документи, що свідчать про спорідненість осіб з ОСОБА_9, чи його стійкі соціальні зв'язки, виходячи з додатків клопотання.

Разом з цим, з боку сторони обвинувачення доказів, які мають істотне значення, передбачених правилами ст. 177 КПК України, стосовно обвинувачених, не надано.

Відповідно до ст. 183 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Стороною обвинувачення не доведено факт того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити належної поведінки обвинувачених.

Тобто, є законні підстави для зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів стеження, що буде пропорційним, помірним та таким, що не становитиме надмірний тягар, не суперечитиме КПК України та практиці ЄСПЛ, оскільки саме даний запобіжний захід дасть можливість уникнути встановлених судом ризиків та забезпечить виконання покладених процесуальних обов'язків.

Ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України мають бути реальними та їх існування має бути оцінено з урахуванням конкретних обставин.

Наявність обвинувачення у вчинені злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, при зазначених вище встановлених обставин, на думку колегії суддів, не є підставою для перебування осіб під вартою, тому у суду є підстави для зміни запобіжного заходу на домашній арешт ОСОБА_7, ОСОБА_8, цілодобово, у зв'язку зі станом їх здоров'я, що не суперечить вимогам ст. 181 КПК України.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_7, та ОСОБА_8 покладених на них обов'язків, а також з урахуванням вказаних вище ризиків, доведених прокурором в суді, клопотання захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, щодо зміни запобіжного заходу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

При цьому, враховуючи обставини справи, суд вважає на необхідне заборонити обвинуваченим ОСОБА_7, ОСОБА_8 залишати житло без дозволу суду цілодобово, на період, визначений ч.3 ст.331 КПК України.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 195 КПК України електронні засоби контролю можуть застосовуватися працівниками органу внутрішніх справ на підставі ухвали слідчого судді, суду, якою щодо підозрюваного, обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Отже, суд вважає, що в результаті застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю буде забезпечена належна процесуальна поведінка ОСОБА_7, ОСОБА_8, а також те, що зазначений запобіжний захід буде запобігати вчиненню обвинуваченими дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

З урахуванням наступного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 203, 331, 350 ,372 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 щодо зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_9 - відмовити.

Клопотання захисника ОСОБА_3 щодо зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.

Змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, змінити на цілодобовий домашній арешт, із застосуванням електронного засобу контролю, за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1, звільнивши його з-під варти із зали суду негайно.

Покласти на ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, наступні обов'язки:

- прибувати до Ленінського районного суду м. Харкова за першою його вимогою;

- не відлучатися з місця постійного проживання : АДРЕСА_1 - без дозволу суду;

-носити електронний засіб контролю.

Клопотання захисника ОСОБА_4 щодо зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 - задовольнити.

Обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6 змінити на цілодобовий домашній арешт, із застосуванням електронного засобу контролю, за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_2 звільнивши його з-під варти із зали суду негайно.

Покласти на ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, наступні обов'язки:

- прибувати до Ленінського районного суду м. Харкова за першою його вимогою;

- не відлучатися з місця постійного проживання : АДРЕСА_2 - без дозволу суду;

- носити електронний засіб контролю.

Виконання ухвали стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту доручити відповідному відділу поліції Головного Управління Національної поліції у Харківські області за місцем фактичного місця проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Роз'яснити обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 положення п. 2 ч. 3 ст. 202 КПК України, а саме, у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинувачений, який був затриманий негайно звільняється з-під варти та зобов'язується невідкладно прибути до місця свого проживання, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло, цілодобово.

Роз'яснити обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 положення ч. 5 ст. 181 КПК України, а саме, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних з виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати засоби контролю.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення та органу внутрішніх справ за місцем проживання особи, відносно якої обрано запобіжний захід у вигляду домашнього арешту.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В.Г. Пашнєв

Судді: А.М. Гримайло

О.П. Грінчук