Рішення № 6463952, 12.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/626 12.10.09 За позовомВідкритого акціонерного товариства «БАЗИС» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ» Простягнення 9257,79 грн.                     Суддя Гавриловська І.О. Представники сторін:

Від позивача : Берднікова Н.В. –дов. № 427/05 від 02.06.08 р.

Від відповідача : не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «БАЗИС»до Товариства з обмеженою відповідальністю “НАФТОГАЗТРАНСКАРТ” про стягнення 9156,93 грн. основного боргу та 100,86 грн. трьох процентів річних, у зв’язку з неповерненням відповідачем грошових коштів, які були сплачені позивачем на виконання договору № К 00592 від 23.11.06 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.09 р. було порушено провадження у справі № 37/626, розгляд справи призначено на 12.10.09 р.

Представник позивача у даному судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

У судове засідання 12.10.09 р. представник відповідача не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду у даній справі не виконав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, зважаючи на те, що позивач не заперечує проти вирішення справи без участі представника відповідача, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством «БАЗИС»та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»був укладений договір №К00592 від 23.11.06 р., відповідно до умов якого відповідач від свого імені, за дорученням та за рахунок позивача, за винагороду закуповує в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надає послуги для обслуговування автотранспортних засобів позивача згідно з отриманими пластиковими картками.

Умови зазначеного договору № К00592 від 23.11.06 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором комісії.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

У відповідності до пунктів 3.2., 3.3 договору № К00592 від 23.11.06 р., платіжна картка, видана клієнту, приймається до обслуговування в торгових точках системи «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»наступного дня після її отримання. Платіжна картка видається клієнту в користування, на термін дії договору, після чого має бути повернута відповідачеві.

Згідно з пунктом 7.3. зазначеного договору, відповідач несе відповідальність за збереження коштів, перерахованих клієнтом на рахунок ТОВ “НАФТОГАЗТРАНСКАРТ” і, в разі розірвання цього договору, гарантує повернення суми, яка залишилась після остаточного розрахунку в порядку, передбаченому пунктом 10.2. цього договору.

Пункт 10.2. договору № К00616 від 24.11.06 р. передбачає, що цей договір може бути змінений чи розірваний за згодою сторін, або за ініціативою однієї з сторін в порядку, визначеному цим договором та чинним законодавством. Маючи намір розірвати договір, клієнт повинен подати письмову заяву, підписану уповноваженими особами і засвідчену печаткою, та здати платіжну картку. Через 21 банківський день, з моменту подання заяви та повернення платіжної картки, проводиться звірка взаєморозрахунків, та впродовж 3-х банківських днів між сторонами проводиться повний взаєморозрахунок.

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника стверджував, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором № К 00592 від 23.11.06 р. щодо оплати спожитого стисненого газу та послуг відповідача по його доставці шляхом здійснення авансових внесків на рахунок відповідача.

У зв’язку з припиненням відповідачем виконання взятих на себе зобов’язань, сторони склали та підписали акт звірки взаєморозрахунків № 0000000323 від 27.02.09 р. за період з 01.01.09 р. до 28.02.09 р., у відповідності до якого залишок невикористаних коштів на користь позивача становить 8360,97 грн., належним чином засвідчена копія акту звірки розрахунків додана до матеріалів справи № 37/626.

Крім того, платіжним дорученням № 200 від 13.11.08 р. за обслуговування пластикових карток на 12 місяців ВАТ «БАЗИС»сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»1113,12 грн.

Позивач 25.02.09 р. листом (вих. № 165/05 від 25.02.09 р.) звернувся до відповідача з проханням розірвати договір № К 00592 від 23.11.06 р., повернути залишок грошових коштів та здав пластикові картки у кількості 5 шт. Відповіді на вищевказаний лист ВАТ «БАЗИС»не отримало.

Оскільки пластикові картки були повернуті до спливу 12 місяців, то термін фактичного користування пластиковими картками становив 104 дні, що складає 317,16 грн. Таким чином, 795,96 грн., сплачених позивачем за обслуговування пластикових карток, підлягають поверненню ВАТ «БАЗИС».

22.06.09 р. позивач направив ТОВ «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»претензію (вих. № 421/05 від 15.06.09 р.) з проханням повернути залишок грошових коштів у сумі 9156,93 грн.

ТОВ «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»надало відповідь (вих. № 213-13 від 22.06.09 р.) на вищевказану претензію, погодилось із заборгованістю в сумі 9156,93 грн. та обіцяло сплатити борг.

Вищезазначені кошти Товариством з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»позивачу повернені не були.

За таких обставин ВАТ «БАЗИС»просить стягнути з відповідача 9156,93 грн. основного боргу та 100,86 грн. трьох процентів річних, у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за договором № К 00592 від 23.11.06 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте відповідач взяте на себе зобов’язання за вищевказаним договором № 00592 від 23.11.06 р. не виконав, грошові кошти не повернув.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 9156,93 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов ВАТ «БАЗИС»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»основного боргу в сумі 9156,93 визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відкрите акціонерне товариство «БАЗИС»просить суд також стягнути з відповідача 100,86 грн. трьох процентів річних, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за договором № К 00592 від 23.11.06 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем зобов’язання по повному взаєморозрахунку з позивачем, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідно 100,86 грн. трьох процентів річних за період прострочення виконання зобов’язання з 02.04.09 р. до 13.08. 09 р.

Таким чином, позов Відкритого акціонерного товариства «БАЗИС»підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629, 1011 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»(03115, пл. Святошинська, 1, кв. 272, м. Київ, код ЄДРПОУ 34483710) на користь Відкритого акціонерного товариства «БАЗИС»(03115, м. Київ, площа Святошинська, 1, код ЄДРПОУ 34483710) 9 156 (дев’ять тисяч сто п’ятдесят шість) грн. 93 коп. основного боргу, 100 (сто) грн. 86 коп. трьох процентів річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

          Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.