Ухвала суду № 64638556, 05.10.2016, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

провадження № 1-кп/243/500/2016

справа № 243/5236/16-к

УХВАЛА

25 серпня 2016 року

Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Ільяшевич О.В.,

секретар судового засідання Хміль О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Словянського міськрайонного суду Донецької області (Донецька область, м. Словянськ, вул. Добровольського,2) кримінальне провадження (згідно із ЄДРДР 12016050510001029) за обвинуваченням

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4 (колишня Артема), буд. 9,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України,-

за участю:

прокурора Саліхова А.А.,

представника потерпілого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Словянського міськрайонного суду знаходиться кримінальна справа 243/5236/16-к, номер провадження 1-кп/243/500/2016 (номер кримінального провадження згідно із ЄДРДР 12016050510001029).

У судовому засіданні 05 жовтня 2016 року, під час допиту свідка ОСОБА_4, обвинувачений повідомив, що дійсно його затримали 31 травня 2016 року, після чого його тримали у відділенні поліції м. Словянська Донецької області, де він знаходився з 31 травня 2016 року по 06 червня 2016 року у наручниках, по різних кабінетах, на стільцях. У цей період йому наносили тілесні ушкодження, і приблизно 03 червня 2016 року його посадили у автомобіль та повезли по місту Словянську, щоб він показав, де саме він здійснив крадіжку кабелів. Під час цієї поїздки, один з працівників поліції подзвонив свідкові ОСОБА_5 та попросив його, щоб він проїхав разом із ними. Тоді вони поїхали до району Артема у м. Словянську, забрали свідка ОСОБА_4, і після цього всі разом стали їздити по місту, і він показував, де вчинив крадіжку, а свідок ОСОБА_4 підтверджував, що дійсно тут була здійснена крадіжка кабелю, і цей кабель належить саме ТОВ «Укртелеком». Також сказав, що перед тим, як їхати із свідком ОСОБА_4, працівники поліції проїхали по місцям скоєння крадіжок лише з ним. Він став показувати де були вчиненні крадіжки під примусом та внаслідок фізичного впливу, вчинених щодо нього працівниками поліції, та за їх вказівкою. Крім того показав, що коли після застосування до нього запобіжного заходу у виді взяття під варту, він проходив медогляд, то повідомив що у нього болить рука, отже йому був зроблений рентгензнімок.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що 31 травня 2016 року йому подзвонили працівники поліції, які повідомили, що вони затримали обвинуваченого, і необхідно разом із ним проїхати до місць скоєння злочину, щоб перевірити, чи належать колодязі, де був викрадений кабель, та на які вкаже обвинувачений, саме ТОВ «Укртелеком». Він погодився. І, оскільки він по роботі знаходився у районі Артема м. Словянська, то працівники поліції заїхали за ним туди. Коли він сів у машину, то побачив, що там також знаходиться і обвинувачений. Він сидів на задньому сидінні автомобіля, з обох сторіннього сиділи двоє працівників поліції. Наручників у обвинуваченого не було.

Захисник ОСОБА_3 у судовому засіданні подав заяву, в якій за вказаних обставин просив доручити прокуророві провести та організувати проведення перевірки щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 недозволених методів ведення слідства, а саме відносно незаконного позбавлення волі у період з 31 травня по 06 червня 2016 року, а також застосування фізичного насилля та побиття працівниками поліції його підзахисного.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення вказаного клопотання не заперечив. Також вважає, що необхідно провести відповідну перевірку.

Розвязуючи заявлене захисником клопотання, заслухавши думку учасників судового розгляду, суд виходить з таких міркувань.

Як передбачають положення частини 6 статті 206 КПК України, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобовязаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та:

1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи;

2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи;

3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.

Положеннями статті 206 КПК України передбачені обовязки щодо захисту прав людини лише слідчого судді, однак, частина 6 статті 9 КПК України передбачає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначенічастиною першою статті 7цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд, розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, вважає за можливе, при винесенні дійсної ухвали керуватись положеннями статті 206 КПК України.

Статтею 22 КПК України закріплено принципи змагальності, згідно з яким прокурор, підсудний, його захисник чи законний представник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники беруть участь у судовому засіданні як сторони і користуються рівними правами та свободою в наданні доказів, їх дослідженні та доведенні переконливості перед судом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих прав.

За змістом ст.1 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права і законність.

У статті 8 КПК України вказується, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

За змістом ч.5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував(див. рішення у "Спінов проти України" п.55), що коли особа заявляє небезпідставну скаргу на те, що її було піддано серйозному неналежному поводженню з боку правоохоронців на порушення статті 3, це положення, якщо його тлумачити у поєднанні із загальним обов'язком держави за статтею 1 Конвенції ( 995_004 ) "гарантувати кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в... Конвенції", за своїм змістом вимагає проведення ефективного офіційного розслідування. Таке розслідування має бути здатним привести до встановлення й покарання винних осіб (див. рішення у справі Асьонова та інших (Assenovand Others), від 28 жовтня 1998 року, Звіти 1998-VIII, п. 102, та у справі "Лабіта проти Італії" ( 980_009 ) (Labita v. Italy) [GC], N 26772/95, п. 131, ЄСПЛ 2000-IV). Мінімальні критерії ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, також передбачають, щоб розслідування було незалежним, безстороннім та було об'єктом публічного нагляду, у той час як компетентні органи повинні діяти зі зразковою сумлінністю та швидкістю (див., наприклад, рішення у справі "Менешева проти Росії" (Menesheva v. Russia), N 59261/00, п. 67, ЄСПЛ 2006-...).

Слід зазначити, що слідчий, прокурор здійснюють свої повноваження відповідно до вимог КПК, починаючи з моменту надходження інформації про кримінальне правопорушення до правоохоронного органу, що фактично є передумовою для початку досудового розслідування.

Так, стаття 214 КПК України зобов'язує слідчий орган невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Дана норма з'явилася саме в результаті реформування кримінальної юстиції в Україні (затверджена указом президента України від 8 квітня 2008 року N9311/2008) і не передбачає прийняття процесуального рішення про відкриття провадження, а прямо зобов'язує слідчого або прокурора це виконати. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Таким чином, особа відповідальна за розгляд скарги обвинуваченого ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення була зобовязана внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Відповідно до ч.4 ст.214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобовязані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийняті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Виходячи з викладеного із системного аналізу норм КПК України, доводи підсудного в судовому засіданні про застосування до нього на досудовому слідстві будь-яких недозволених методів, навіть у випадку, коли це не призвело до дачі показань проти себе або інших осіб, повинні бути перевірені судом для реалізації повною мірою наданих законом повноважень реагування на такі факти в разі їх підтвердження з метою створення необхідних умов для захисту порушених прав особи, притягнення винних осіб до відповідальності й недопущення подібних порушень у майбутньому.

Суд наголошує, що така перевірка, за своїм змістом вимагає проведення ефективного офіційного розслідування, а тому на думку суду необхідно ретельно перевірити доводи самого обвинуваченого, зокрема чи проводився медичний огляд обвинуваченого після обрання йому запобіжного заходу, якщо так, то перевірити його результати, а також відомості повідомлені свідком ОСОБА_4 у судовому засіданні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 7, 9, 22, 214, 372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провести перевірку заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_7 від 05 жовтня 2016 року про застосування до його підзахисного недозволених методів ведення досудового слідства працівниками Словянського ВП ГУНП України в Донецькій області, за наслідками якої прийняти відповідне процесуальне рішення.

Копію матеріалів перевірки та прийняте процесуальне рішення направити до Словянського міськрайонного суду Донецької області.

Копію ухвали, з доданими матеріалами, направити до слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області для виконання.

Ухвала окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали проголошений о 12 год. 45 хв. 07 жовтня 2016 року.

Головуючий - суддя О.В.Ільяшевич