Ухвала суду № 64637680, 09.02.2017, Гребінківський районний суд Полтавської області

Гребінківський районний суд Полтавської області

_____________ 398/3271/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Федорак Л.М.,

суддів - Татіщевої Я.В., Шевченко В.М.,

секретаря - Форсюк Н.В.,

за участі прокурора - Цвігуна І.М.,

захисника ОСОБА_1,

перекладача ОСОБА_2,

обвинуваченого: ОСОБА_3,

розглядаючи у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12015120070003253 від 18.11.2015 року по обвинуваченню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України,

в с т а н о в и в:

У провадженні Гребінківського районного суду Полтавської області перебуває вказане кримінальне провадження.

До суду надійшло клопотання процесуального прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3, а також клопотання захисника ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт її підзахисному ОСОБА_3

Клопотання захисника мотивоване тим, що згідно ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 14.12.2016 року обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, однак вказане рішення суд приймав у відсутність обвинуваченого та його захисника, при цьому судом не проведено аналізу всіх ризиків з урахуванням особливостей даного провадження та особи обвинуваченого, також відповідне клопотання прокурора не було подано за 5 днів до закінчення дії попередньої ухвали, однак суд вказане не взяв до уваги, саму ухвалу суд виніс після закінчення строку дії попередньої ухвали. Також вважає, що ризику впливу на свідків та потерпілих не існує, оскільки всі свідки допитані, доказів того, що обвинувачений чинив на них тиск не надано. Також вважає, що не існує ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Оскільки її підзахисний відвідував всі засідання, які відбувались в Придніпровському районному суді Черкаської області. До того ж, у нього погіршився стан здоровя, обвинувачений має міцні соціальні звязки, має гарну репутацію, є приватним підприємцем, має на утриманні дружину та дитину, а тому до нього доцільно застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.

У судовому засіданні просила клопотання задовольнити, застосувати домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю. Проти задоволення клопотання прокурора заперечувала. Додала, що стан здоровя її підзахисного не дає можливості його утримувати в СІЗО, у нього порок серця, до нього в процесі етапування в дане судове засідання було застосовано насильство, а також доставили у судове засідання без верхнього одягу та взуття по сезону. Просила вжити заходів реагування відповідно до ст. 206 КПК України, а також в процесі даного етапування насильство було застосовано і до неї. До того ж вважає, що її обвинуваченому загрожує небезпека від прокуратури Полтавської та Кіровоградської області та працівників поліції у зазначених областях, а також працівників СІЗО, адже ніхто не реагує на її заклики щодо неналежного поводження із її підзахисним. А тому просила вжити заходів безпеки шляхом зміни запобіжного заходу на домашній арешт.

Клопотання прокурор мотивує наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливістю його переховуватися від суду, знищити будь-які речі, які мають значення для кримінального провадження, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

У судовому засіданні зазначене клопотання прокурор підтримав, додав, що ризики навіть збільшились, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні чинить перешкоди кримінальному провадженню своєю процесуальною поведінкою. Проти задоволення клопотання захисника заперечував.

З'ясувавши думку учасників провадження щодо заявлених клопотань, вивчивши матеріали провадження у межах заявлених клопотань, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. Суд шляхом тлумачення даної норми за допомогою висновків від попереднього правового явища до наступного приходить до висновку, що зважаючи на те, що законодавець надає право обирати запобіжний захід на підготовчому судовому засіданні, суд має також право продовжити запобіжний захід на підготовчому судовому засіданні.

До того ж, у ч. 3 ст. 315 КПК вміщено норму, яка чітко регулює питання продовження запобіжних заходів у кримінальному провадженні, строк застосування яких не обмежений. Щодо застосування домашнього арешту та тримання під вартою, що обмежені граничним терміном дії, враховуючи прецедентну практику ЄСПЛ, яка поряд з визначеннями законних випадків тримання особи під вартою та процесуальних гарантій обрання та продовження застосування таких запобіжних заходів, однозначно визнає неправильним «автоматичне» продовження застосування тримання під вартою, а тому суд відповідно вважає за неможливе «автоматичне» продовження застосування тримання під вартою.

В силу ч. 5 ст. 199 КПК України суд зобовязаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, наявність обставин, що виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Водночас, з обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України. При цьому суд не зясовує обставини вчинення кримінальних правопорушень та не перевіряє їх дослідженням доказів. Оскільки вказане не допустиме на даній стадії судового провадження з огляду на принципи змагальності та диспозитивності кримінального судочинства.

Також, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 обвинувачуються зокрема, у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до пятнадцяти років у сукупності із такими обставинами як вік обвинуваченого та стан його здоровя, адже згідно виписки Лубенської центральної міської лікарні із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_3, він виписаний із лікарні 09.02.2017 року із записом про те, що в ізоляторі тимчасового утримання триматися може.

Водночас, посилання захисника на те, що це не означає, що він може утримуватись в умовах СІЗО суд оцінює критично, оскільки умови тримання у СІЗО в питанні забезпечення медичного обслуговування обвинувачених не гірші від умов в ІТТ. Так само, посилання захисника та обвинуваченого щодо його критичного стану здоровя є безпідставними та спростовуються вищезазначеною випискою. Також суд бере до уваги, що згідно обвинувального акту ОСОБА_3 приватний підприємець, одружений, має двох неповнолітніх дітей, раніше судимий. Оцінивши в сукупності вказані обставини, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_3, а тому суд вважає, що обвинувачений може переховуватись від суду та вчиняти кримінальні правопорушення, а тому наявні ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. З огляду також на наявність судимостей, беручи до уваги рішення ЄСПЛ у справі Сельчук проти Туреччини (Selcuk v. Turkey, §34), Мацнеттер проти Австрії (Matznetter v. Austria, §9), де суд встановив, що наявність судимостей вказує на наявність підстав для існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, спроби вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Наявний і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України: спроби обвинуваченого незаконно впливати на свідків, оскільки свідки ще не допитувались судом.

До того ж, появився додатковий ризик, визначений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, спроби перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Оскільки обвинувачений за неодноразову неналежну поведінку у залі судового засідання 14.12.2016 року був видалений із зали судового засідання.

Водночас, суд вбачає, що перестав діяти ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України: запобіганням спробам знищити, сховати, спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зважаючи на те, що обвинувальний акт переданий суду, досудове розслідування закінчено, а отже відповідно до ч. 1 ст. 290 КПК України у суду є підстави вважати, що сторона обвинувачення переконана у зібранні достатніх доказів у кримінальному провадженні, а отже, даний ризик обєктивно уже не може існувати.

Також суд не приймає до уваги заперечення захисника ОСОБА_1 щодо ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 14.12.2016 року, якою продовжувався строк тримання під вартою обвинуваченим, оскільки вказане відповідно до вимог КПК України не може бути предметом даного розгляду, а заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України. До того ж, є безпідставними посилання захисника на те, що дія ухвали Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області закінчилась о 06 год. 00 хв. 14.12.2016 року. Адже вказаною ухвалою строк тримання під вартою був визначений у днях до 14.12.2016 року, а відповідно до ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Тобто, о 24 год. 00 хв. 14.12.2016 року. Водночас, оголошення ухвали суду про продовження строку запобіжного заходу після 24 год. 00 хв. зважаючи на вихід суду до нарадчої кімнати до 24 год. 00 хв. підтверджує винесення ухвали саме 14.12.2016 року. Оскільки оголошення ухвали це наступна стадія судового процесу після нарадчої кімнати і не свідчить про час ухвалення рішення.

Також суд бере до уваги, що в силу п. 5 ч. 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

З огляду на вказане, зважаючи на те, що обсяг заявлених ризиків при обранні запобіжного заходу та його продовженні не зменшився, зявився навіть додатковий ризик, а тому доведені ризики виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, крім того, судовий розгляд не може бути завершений до закінчення дії попередньої ухвали, що закінчується 11.02.2017 року, а тому суд вважає необхідним продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відповідно клопотання прокурора задовольнити, а у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 відмовити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити на строк шістдесят днів, зважаючи на складність кримінального провадження з метою надання достатньо часу для судового розгляду відповідно до вимог ч. 2 ст. 114 КПК України та виконання вимог ч. 1 ст. 197 КПК України, тобто до 09.04.2017 року.

До того ж, суд звертає увагу на заяву захисника ОСОБА_1 щодо неналежного поводження із її підзахисним ОСОБА_3 в ході етапування в дане засідання 09.02.2017 року, а тому відповідно до ст. 206 КПК України наявні підстави для доручення прокурору Полтавської області організувати проведення дослідження фактів, на які посилається захисник. А також відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 206 КПК України викликати невідкладну медичну допомогу для невідкладного проведення судово-медичного обстеження, після отримання результатів якого вирішити питання необхідності застосування заходів забезпечення безпеки відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 206 КПК України.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що таке розслідування органи влади повинні проводити ефективно, зокрема, шляхом внесення відповідних відомостей у ЄРДР з огляду на рішення ЄСПЛ у справі «Каверзін проти України» від 15 травня 2012 року, де зазначається, що органи влади України у відповідності до ст. 3 Конвенції зобовязані ефективно розслідування факти жорстокого поводження із затриманими.

Натомість щодо посилань захисника про застосування до неї насильства і вжиття заходів реагування судом з цього приводу, то їй розяснено у судовому засіданні про необхідність звернення із такою заявою до правоохоронних органів. Водночас, вжиття яких-небудь заходів з цього приводу судом чинним КПК України не передбачено та вказане відповідно до таких засад кримінального провадження як змагальність, публічність та диспозитивність (ст.ст. 22, 25, 26 КПК України) буде їх порушенням. Адже фактично буде перейняттям судом на себе функцій прокурора та слідчого, що є неприпустимим, а тому суд не знаходить підстав до вказаного. До того ж, захисник підтвердила, що вона уже звернулась до правоохоронних органів із відповідною заявою.

На підставі викладеного, керуючись розділом II, ч. 3 ст. 315 КПК України, суд,

постановив:

Задовольнити клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на шістдесят днів, який обчислюється з дня постановлення даної ухвали 09.02.2017 року, і діє до 09.04.2017 року.

Доручити прокурору Полтавської області організувати проведення дослідження фактів неналежного поводження із обвинуваченим ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у ході етапування у підготовче судове засідання 09.02.2017 року у кримінальному провадженні №12015120070003253.

Матеріали перевірки надіслати до Гребінківського районного суду Полтавської області до 09.04.2017 року.

Викликати невідкладну медичну допомогу для невідкладного проведення судово-медичного обстеження обвинуваченого ОСОБА_3.

Ухвала набирає законної сили негайно.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.

Cуддя ОСОБА_8